Чому нафта не злетіла в космос: Аналіз іранської кризи
11 березня 2026. День 12 Operation Epic Fury
Джерела: власна аналітика Advanter Group та експертні опитування, ACLED, CTP-ISW (AEI), CSIS, Bloomberg Intelligence, IISS, King’s College London, Reuters, NPR, Al Jazeera, Euronews, Wikipedia/2026 Iran war, Економічна правда та інші.
 
Світ чекав нафту по $150 і колапс світової економіки. Реальність виявилась складнішою і цікавішою з аналітичної точки зору. Brent злітав до $119.50 в піковий момент 9 березня, але станом на 11 березня торгується близько $92. Чи ринок заспокоївся? Відповідь на жаль — і в емоціях, і в математиці, і в рівноважній логіці великої гри.

Іранська ставка.

Іранська стратегія, вочевидь, базується на логіці, що американець голосує холодильником (за ціну галона бензину), отже треба створити тиск через енергетичний шок, щоб змусити США відступити плюс втягнути Китай який також вразливий щодо постачання і цін на бензин. КВІР вдарив по танкерах і по нафтовій інфраструктурі ОАЕ, Катару, Саудівської Аравії, тобто по всьому ланцюгу постачання, який з рештою впливає на американського споживача (виборця).
Але це поки не спрацювало. МЕА оголосило найбільший в своїй історії випуск нафти зі стратегічних резервів. Це не вирішує структурний дефіцит, але купує час для рішень. Також ринок вирішив що Трамп знайде вихід з ситуації (). Орієнтовна дата — до його «пекінського дедлайну» 31 березня (візит Трампа до Китаю). І головне: деградація іранських можливостей виявилась швидшою, ніж очікували в іранському режимі.

Математика деградації.

За даними CTP-ISW (Critical Threats Project / AEI), на перший день операції 28 лютого Іран випустив близько 350 балістичних ракет і понад 800 дронів. На десятий день, 9 березня — близько 25 ракет і 55 дронів. Падіння майже на 93% за 10 днів. США методично знищували пускові установки: за даними ACLED, удари зафіксовано у 26 з 31 провінцій Ірану. Флот КВІР, за оцінкою CTP-ISW, «перестав існувати як оперативна сила» після знищення 50+ суден (хоча спроможності для мінування Ормузу все ще є). Балістична складова деградувала на 90%, дронова — на 83%.
Наше застереження в сценарному просторі таке: деградація пускових установок не означає деградації арсеналу. Пезешкіян публічно заявив що Іран може воювати ще шість місяців. Це, звичайно, заява яка потребує фактологічного підкріплення, але ми поки залишаємо таку сценарну ймовірність як затяжний конфлікт. Сьогодні вранці (12-й день війни) Іран оголосив «найінтенсивнішу операцію» за весь час війни — і це після десяти днів деградації. Або резерви збережені, або це агонія.

Ормуз.

Ормузька протока — центральний вузол в сценарному графі. Через неї проходить близько 20+% світових поставок нафти та газу. Іран почав мінування, США знищили 16 мінних загороджувачів.
Є ще важлива деталь: 10 березня стало відомо (Reuters), що ВМС США відмовляються ескортувати танкери через надто високі ризики атак. Міністр енергетики Райт опублікував пост про «успішний ескорт» — і видалив його за кілька хвилин.
Причина структурна: у вересні 2025 США вивели з Перської затоки останні чотири спеціалізованих тральщики класу Avenger, замінивши їх на літоральні кораблі LCS, які військові аналітики характеризують як неадекватні для роботи в мінних полях. Тральщиків просто немає. Ормуз де-факто закритий.
Це означає, що наші дані про «відкриття протоки» принаймні для китайських потоків передчасні (ми знаходили дані про відновлення 20% довоєнного потоку). Окремі супертанкери проходять з вимкненими транспондерами — але це маскування від атак, а не ознака безпеки.

Тактика двох копів і острів Харк.

Координація між Нетаньягу і Трампом в інформаційному просторі виглядає цікаво. Ізраїль грає роль «некерованого» гравця, готового знищити іранську нафтову інфраструктуру. Трамп — «стримуючого», єдиного хто може їх зупинити. Класична пара «поганий-хороший коп».
Основна «карта» у цій грі (а Трамп продовжує грати в покер) — острів Харк, через який проходить переважна більшість іранського нафтового експорту. Поки ця карта ще не зіграна, у Ірану є стимул стримувати удари. Якщо Ізраїль вдарить по Харку у відповідь на атаки нафтової інфраструктури в Еміратах чи Катарі або США захоплять острів — сценарій ескалації розгорнеться з іншого боку.
Сьогодні речник іранського штабу саме це і сказав: «Готуйтеся до $200». При поточному Brent $93 — це сигнальна заява, а не прогноз. Проте дії кожної зі сторін можуть призвести до того, що 200 стане реальністю.

Три тижні до Пекіна.

31 березня — 2 квітня відбудеться перший офіційний візит Трампа-2 до Пекіна (і перший за дев’ять років візит президента США). Всі гравці коригують позиції під цей горизонт. Звичайно, є ще горизонти 40 днів трауру по Хаменеї та 60 днів для дій Трампа без схвалення Конгресу (і навряд чи схвалення буде). Але і візит в Китай також важлива дата для рішення.
Вартість операції становила близько $3.7 млрд за перші 100 годин, за даними CSIS. І $900 млн кожен наступний день. Сенаторка Уоррен: «Адміністрація досі не може пояснити причини, цілі та методи». Блюменталь після закритого брифінгу 10 березня: «Я вийшов таким злим, як ніколи за 15 років у Сенаті». Це сигнал що внутрішньополітичний тиск в США зростає швидше, ніж іранська деградація.
QatarEnergy оголосила форс-мажор на газові контракти. ADNOC зупинила НПЗ потужністю 900+ тис. барелів на день після іранського удару по Ruwais. Фрахт LNG виріс вчетверо.
Серед наших колег-аналітиків є наразі такий консенсус: «Якщо не знаєш за що воюєш — не знаєш коли досяг цілі і не знаєш коли зупинитись». Власне, заяви Трампа про те, що він сам вирішить коли цілі війни досягнуті — це про Алісу і Кота з мого епіграфу до курсу «Стратегічне мислення». Найпрактичніший сценарій в такому видпадку це  примусове врегулювання, не перемога.

 

Сценарна матриця: п’ять сценаріїв.

Наша модель сценаріїв і рівноважних стратегій дає такий розподіл ймовірностей станом на 11 березня:
Сценарій A (10%) — швидка перемога. КВІР зберігає командну вертикаль незалежно від деградації цивільної бюрократії. (ACLED: «Повна капітуляція малоймовірна навіть після ліквідації Хаменеї».) Нафтовий ринок не закладає цей сценарій. Ймовірність суттєво знизилася за тиждень.
Сценарій C (28%) — примусове врегулювання, велика угода. Найбільш ймовірний. КНР як медіатор, deadline 31 березня, обидва боки зберігають публічну непоступливість але приватно шукають вихід. Іранські дипломати через Оман досі активні, хоча і ОМАН атакований (можливо, це «завіса», а, можливо, включилися і інші backdoor).
Сценарій D (26%) — затяжний хаос. Наша концепція Глобальної війни підтримана Фубіні з Corriere della Sera: «Prima guerra diffusa» — перша глобальна розподілена війна, де 50+ країн і 4 млрд людей вже діють в логіці конфлікту. Відсутність endgame (фактично те, чого зараз Конгрес може вимагати від Трампа — але поки це марно).
Сценарій E (27%) — іранська революція. Моджтаба Хаменеї (новий верховний лідер) досі не з’явився публічно і не зробив жодної заяви після обрання. CNN пише, що це не важке поранення, а перелом ноги, «інші незначні травми». Вакуум лідерства реальний. Але колеги з ACLED скоріше застерігають: населення неозброєне, неорганізоване. Курди, араби консолідованіші, але не достатньо сильні. Опозиція в цілому не являє достатню силу. Розрахунок більше на конфлікт Артеш і КВІР.
Новий сценарій X (4%, хвостовий ризик) — ядерний поріг. ISIS: ймовірність того, що Іран будував таємну програму, оцінюється в 50%. Якщо Ізраїль отримає розвідані, то може завдати превентивний удар. Ринки не бачать цей сценарій, хоча і закладають «квадратичну» премію за невизначеність.

Висновки для України.

Зеленський підтвердив, що Україна відправила «професійні, повністю оснащені команди» до Катару, ОАЕ і Саудівської Аравії — за запитами 11 країн. Мета: допомога в протидії іранським дронам і ракетам. Україна перейшла з категорії «де це?» / «об’єкт симпатії» в категорію «оперативний партнер безпеки». І це позитив для наших власних сценаріїв.

Майже місяць тому написав, і ось щойно вийшло:

https://www.pravda.com.ua/columns/2026/03/12/8025049/

Коливання Brent продовжуються.
Пошукав інформацію за останні 20 років коли була схожа волатильність.
В суботу о 12:30 поговоримо на Radio NV про це.

Оприлюднено наш детальний звіт по стану українського бізнесу.

https://www.undp.org/ukraine/publications/assessment-impact-of-war-on-micro-small-and-medium-sized-enterprises-in-ukraine

Знищення військової інфраструктури Харку і демонстративно залишені нафтові потужності — щось типу «відкрийте Ормуз або ми зупинимо 90% вашого експорту / поставки до Китаю».
Можна було б вважати за сильний хід. Але.
Є Китай з власними інтересами, альтернативами постачання (плюс 700 млн барелів резерву) і стратегією. І є Трамп — з внутрішніми дедлайнами: проміжні вибори, ціна бензину, шість загиблих з KC-135 і 31.03 візит до Китаю.
Де-ескалація через ескалацію працює коли у тебе стратегічна глибина більша ніж у противника.

У продовження до попереднього посту швидко оцінили можливу реакцію Китаю.
Ступінь впливу і ймовірність дій оцінили методом Дельфи, 6 експертів, в 3 кола.
Горизонт — 3 тижні (потрібно уточнити для довшого горизонту)

Помісячні втрати окупантів

Слава ЗСУ!

Світ спостерігає за війною на Близькому Сході. Водночас багато наших колег вказують на серйозну стратегічну проблему: в оточенні Трампа немає єдиної позиції по війні. Зокрема щодо того, як і коли заявити про «перемогу над Іраном». Через це публічні заяви президента США — мінливі та навіть взаємовиключні.

Ринки реагують миттєво. Ми вже побачили найбільшу волатильність цін на нафту за останні двадцять років: одна заява Трампа може знизити ціну на $10, а дії Ірану — підняти її на ті ж $10. Інвестори не бачать стратегічної глибини у діях США, тому закладають у свої прогнози дедалі більше страхування ризиків.

Водночас самі Сполучені Штати не готові до суттєвої ескалації. Вони не мають достатньо військового контингенту і запасів зброї для довготривалої війни, а високоточна зброя витрачається швидше, ніж відновлюються запаси.

За нашими оцінками, найбільш імовірним є сценарій затяжної кризи без реального вирішення конфлікту. Ймовірність такого розвитку подій становить близько 45–50%. У цьому випадку ціна на нафту може закріпитися на рівні близько 95-105 доларів за барель упродовж найближчих місяців.

Що стосується росії, то зростання цін на нафту не дає їй стратегічної переваги, хоча рф може отримати додаткові доходи. Набагато важливішим є інше: санкційний тиск на росію має бути значно сильнішим. Саме посилення торговельних, фінансових і вторинних санкцій залишається ключовим інструментом для того, щоб російська економіка втратила здатність фінансувати війну.

Детальний аналіз ситуації — у відео.

Додалися нові сценарії. Є перетин — тому сума ймовірностей не 100%.

— Як ви мотивуєте себе, щоб досягати цілей?

1. Якщо потрібна додаткова мотивація — то чи це ціль?
2. Якщо ціль не надихає — то чия це ціль?
3. Якщо потрібний найлегший шлях — то це шлях туди, звідки ти йдеш.

Йти туди, де страшно («чи впораюся?»)
Йти туди, куди є з ким йти.
Йти туди, де уявляєш себе переможцем.
Йти туди, де на шляху прокидаєшся до будильника.

На зустрічі з клієнтом: «здатність до прогнозування — це антистрес терапія»

Події в Ірані та на Близькому Сході цікаві для аналізу з точки зору стратегій акторів і відповідного віяла сценаріїв. Експерти з Близького Сходу кажуть: «тактика у акторів є, стратегії немає». Тому спостерігаємо за ранніми сигналами і подальшим розгортанням подій в сценарному просторі.

Отже, вже 17 днів поспіль США та Ізраїль і, в свою чергу, Іран завдають ударів. Знищено 350+ з орієнтовно 500 іранських ракетних установок (дані перевіряємо), командна інфраструктура, керівництво. Сьогодні ліквідовано одного з найвпливовіших чиновників. А Іран продовжує чинити асиметричний супротив: атакує Фуджейру, «тримає Ормуз закритим» (але це умовно — бо як бачимо потік частково йде), нарощує удари по країнах Затоки.
Igor Semyvolos чудово сформулював: між тактичним успіхом і стратегічним результатом немає містка. Посилення внутрішніх репресій (Іран), готовність «закривати» Червоне море через проксі в Ємені (Іран), шантаж союзників по НАТО (Трамп), агонічна спроба «сколотити» нову коаліцію з Індією і країнами ПСхА (Трамп) — це все не стратегія виходу з кризи чи закінчення війни. Це все радше поглиблення кризи.
Те, що можна вважати стратегією США (адміністрації Трампа): контроль ескалації без входу в наземну і морську війну.
Ізраїль: знищення військової інфраструктури Ірану і спроможності відновитися в наступні десятиліття.
Іран: підвищення ціни для всіх противників.

Наш аналіз віяла стратегій і сценарного простора — спроба оцифрувати дрейфи сценаріїв.
Що, власне, змінилося за останній час.
Сценарій «Регіональний хаос» наразі є найбільш ймовірним сценарієм. Новинна стрічка виглядає десь так: Станом на 17 березня зафіксовано 21-й морський інцидент з початку війни. ОАЕ тимчасово закрили повітряний простір. Операції на газовому родовищі Shah призупинені після дронової атаки. Фуджейра — єдиний нафтоекспортний порт ОАЕ поза Ормузом — знову атакований і горить. Іран атакує не лише протоку, але й альтернативні шляхи. Це дієвий спосіб тиску: знищити будь-який обхідний маршрут і позбавити опонентів в Заливі простору для маневру.
Сценарій «Ядерний шантаж» зростає в ймовірності. Ларіджані був одним із небагатьох, хто міг бути контрагентом в ядерних переговорах. Хоча зберігаються легітимні інституції, що важливо. МАГАТЕ зафіксувало прихований підземний об'єкт зі збагаченим ураном, недоступний для інспекцій.
Сценарій «Іранська революція» залишається ймовірним (але знижена ймовірність). КВІР вочевидь концентрується не на переговорах, а на придушенні можливої внутрішньої альтернативи. Але сценарій протистояння зі зниженням інтенсивності залишається більш ймовірним.

Стратегічні висновки, які я бачу для України.
1. Ланцюг дедлайнів — 31 березня, 7 квітня, 12 квітня, кінець квітня — Угода США та Китаю, завершення трауру по Хаменеї, суттєве вичерпаня стратегічних нафтових резервів (називають 26 днів «буфера» при закритому Ормузі), рішення Конгресу щодо продовження війни (60 днів від початку війни). Тобто або рішення формуються до кінця квітня, або глобальна рецесія стає високоймовірною. Для України — це можливий дедлайн для підписання договорів з країнами Затоки по військовій співпраці, поки попит на протидію «шахедам» максимальний.
2. Тиск Трампа і іідмова ЄС. Якщо союзники не надають корабл для відкриття Ормузу, Трамп шукатиме компенсацію в інших союзах. Це одночасно ризик (тиск на Україну) і важіль (українська участь у вирішенні кризи).
3. Дозвіл продажу російської нафти з 377 танкерів (орієнтовно 215 млн барелів). «Росія стає структурним (короткочасним) бенефіціаром іранського хаосу».

Іранська криза входить у фазу де «тактичні успіхи не наближають, а віддаляють вирішення ситуації». Це і парадокс успіху: кожна ліквідована легітимна особа керівництва (та, можливо, елемент військової інфраструктури) зменшує кількість можливих переговорних адресатів і змушує КВІР до жорсткішої позиції. Домінуючі сценарії — ескалація та хаос (38%) — не є поразкою США у класичному сенсі. Це стан без виходу, який дорого коштує (в логіці пошуку рівноваги) всім гравцям і залишає відкритим простір можливостей для малих акторів з нішевою експертизою.

Для України це означає: діяти в межах вікна можливостей (попит на техніку, технології, досвід адаптивності, людський капітал), поки воно відкрите. Після цього або ситуація вирішиться, або ціна для світу зросте (економічна криза, руйнація НАТО, зростання ризику ядерної загрози).