Проректорка Вінницького національного аграрного університету Світлана Лутковська не вказала в декларації дороге майно свого сина Назара.
Ще у 18 років хлопець став власником зеленого BMW M8 (2021) вартістю близько 100 тис. доларів публікував фото з авто в соцмережах. У декларації матері за той період автомобіля сина не було.
Після досягнення повноліття Назар зник з декларації проректорки. За два роки він став власником майна загальною вартістю понад 400 тисяч доларів:
НАЗК раніше виявляло в декларації Світлани Лутковської за 2023 рік недостовірні відомості на 8 млн грн. Зокрема, вона не вказала:
Також фіксувалися значні готівкові поповнення її рахунків (сотні тисяч гривень і тисячі євро). Лутковська пояснювала їх спадщиною від померлого батька, хоча офіційні доходи батька були значно меншими.
Світлана Лутковська — у 2019 році, працюючи директоркою бібліотеки ВНАУ, її призначили кураторкою команди Зеленського у Вінницькій області. Зараз вона проректорка університету, який очолює Григорій Калетнік. Співрозмовники видання пов’язують її кар’єрний ріст саме з командою Калетніка.
Крім сина, різко розбагатіла й 69-річна мати проректорки — Марія Поляк. Наприкінці 2023 на неї оформили новий Mercedes-Benz GLC-Class (2023) - 60 тис. євро, а також зареєстрували ФОП і ТОВ «Всесвіт-Агро».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
1👍195🔥116⚡79🤬7🤡3👏1💯1🆒1
У листопаді 2021 дружина Тетяна Сускова, придбала земельну ділянку площею 0,11 га у с. Залісся Броварського району. Продавцем виступив Тарас Когут, який на той момент був т.в.о. директора НПП «Залісся», підпорядкованого ДУС.
Кадрові рішення щодо цього парку безпосередньо візував сам Сусков. Ціна за договором склала сміховинні 50 тис. грн. Вже у березні 2022, після передачі майна, Сусков погодив призначення Когута на повноцінну посаду директора парку.
Це не єдиний епізод «економії» родини чиновника. У травні 2024 Тетяна Сускова оформила у власність ділянку площею 0,0102 га в елітному котеджному містечку Garden Village Petropavlivka від забудовника Sporuda Development Group (ТОВ «ЕС.ДІ.ДЖІ.»). У декларацію внесли вартість 10 тис. грн, тоді як ринкова ціна землі там коливається від 200 до 600 тис. гривень.
Ба більше, за даними ЄДЕССБ, зведений на цій ділянці дуплекс був збудований за «рекордні» 28 днів, що технологічно неможливо. Фактична ринкова вартість аналогічних об'єктів забудовника становить від 2,75 до 4,2 млн грн (70-115 тис. доларів). Така модель із використанням фізосіб як формальних замовників масово застосовується девелопером для мінімізації податків.
Окрему увагу привертає інвестування Сускова у 2021 році в об'єкт будівництва по вул. Канальна, 8 у Києві. Замовником робіт є ДП «Укрінвестбуд», яке також підпорядковане ДУС, а девелопером — ТОВ «БК «Інтергал-Буд». Орієнтовна вартість квартири на момент інвестування становила близько 2 млн грн. Проте аналіз декларацій Сускова за 2020–2021 показав повну відсутність відомостей про здійснення таких видатків чи законних джерел походження цих коштів.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
3👍192🔥148⚡92👌2💯1🏆1
Після 13 років керівництва Національною академією аграрних наук (НААН) Ярослава Гадзала посаду президента обійняв Ігор Гриник. Для наукової спільноти це виглядало як позитивна зміна після численних скандалів і кримінальних проваджень навколо попередника. Однак новий очільник працює в Академії з 2000-х і вже фігурував у розслідуваннях.
НААН володіє понад 300 державними підприємствами, які управляють десятками тисяч гектарів державної землі. Тепер цей багатомільярдний ресурс опинився в руках Гриника.
Офіційні доходи подружжя відносно невеликі:
Дружина
Син Роман:
Донька Лілія:
Раніше Лілія працювала помічницею судді у Верховному Суді.
Гриник і Гадзало разом фігурували в справі про незаконне відчуження землі НААН у селі Гатне під Києвом. Підозри САП згодом скасувала. Попередник Гадзало роками уникав покарання в низці справ (хабар 4 млн грн, земельна схема на $20 млн щорічно, вимагання авто за статус академіка тощо).
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
2👍159🔥140⚡99🤡1💯1🏆1🫡1
Руслана Кризська багато років декларувала лише квартиру матері. Власного житла чи автомобіля у чиновниці немає. З 2000 року вона проживає в квартирі матері — Раїси Анатоліївни.
У 2022 році єдиний дохід матері складав пенсію — 8,3 тис. грн на місяць. Сама Кризська за рік отримала близько 554 тис. грн. Збереження матері — 5,7 тис. доларів, доньки — 3,5 тис. євро.
У жовтні 2023 року в декларації з’явився новий об’єкт — будинок площею 492 кв. м у Конча-Заспі (Козин), оформлений на матір. На той момент пенсію підняли до 9,4 тис. грн, а розмір збережень не змінився.
Будинок зареєстрований на підставі договору дарування. У декларації немає інформації ні про вартість маєтку, ні про те, хто його подарував. Поруч будинки коштують від одного мільйона доларів.
Руслана Кризська не фігурувала в корупційних скандалах. У Фонді держмайна вона працює з 2022 року.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍158🔥105⚡86😡2👏1
Начальника Держгеокадастру у Львівській області Андрія Кавецького затримали під час спроби дати хабар співробітнику НАЗК за 30 тис. доларів.
НАЗК розпочало моніторинг ще наприкінці 2025. Кавецький дізнався про перевірку і в червні 2026-го почав наполегливо домагатися особистої зустрічі з керівником одного з підрозділів агентства. Після отримання грошей Кавецького затримали. Йому оголосили підозру за ч. 3 ст. 369 ККУ. 29 липня суд відправив його під варту з можливістю внесення застави в розмірі 89,8 млн грн.
Аж до 2023 Кавецький подавав майже порожні декларації. На повну перевірку НАЗК його декларації ніколи не потрапляли.
Але далі Кавецький вперше вказав, що таки живе не на вулиці. Виявилось, що він зареєстрований у батьківській квартирі у селищі Млинів на Рівненщині, а мешкає разом з сім’єю в маленькій однокімнатній львівській квартирі, що належить брату дружини.
Наступного року він задекларував ще двоповерховий будинок з мансардою у селі Солонка у передмісті Львова, який з 2004 належить його тещі Ользі Мороз. У 2024 половину будинку відписала дочці Катерині Кавецькій. За цією ж адресою зареєстрований ФОП Катерини Кавецької.
З 2023 року Андрій Кавецький декларує користування Lexus LS 460, яким офіційно належить 42-річному Денису Наконечному, забудовнику з Дублян. Наконечний відмовився пояснит ЗМІ чому його автомобілем щонайменше 4 роки поспіль користувався головний земельник області. За його словами, він уже продав цей автомобіль.
У 2025 Кавецький згадав про ще одну машину – Audi Q8 (2020), яка з 2022 року перебуває у користуванні Катерини Кавецької. Через недекларування цієї автівки у 2024 ВАКС зобов’язав НАБУ відкрити щодо Кавецького кримінальне провадження. Справу таки відкрили, але до вироку вона не дійшла.
А от задекларувати Audi Q8 таки довелося. Цей автомобіль, як і решта майна, не записаний на Кавецького. Станом на 2025 рік ним володів 41-річний юрист та агропідприємець з Дублян Павло Виговський.
Андрій Кавецький – не дуже обережний водій, тож періодично отримує штрафи за порушення ПДР. Завдяки цьому NGL.media вдалося знайти ще два авто, за кермом яких він періодично їздив: BMW 7 Series 2021 р.в. та Jaguar XJ 2017 р.в. на київських номерах. А ще у 2026 році Кавецький почав їздити на Lexus LS 600h 2013 р.в., який записаний на 42-річного Володимира Волинця – бізнес-партнера згаданого вище Дениса Наконечного.
Прикметно, що офіційні власники машин, на яких їздить Кавецький, так чи інакше пов’язані з Дублянами, де він навчався, і є приблизно його однолітками. А ще у GetContact їхні телефони часто вказують з приписками «від Кавецького», «по Кавецькому» тощо.
Офіційно Андрій Кавецький декларує проживання в однокімнатній квартирі на Сихові, що належить брату його дружини. Однак це житло навряд чи придатне для проживання сім’єю – тим більше, що його теща, Ольга Мороз, має у власності два будинки під Львовом. Окрім уже згаданого будинку у Солонці, їй офіційно належить ще один значно новіший двоповерховий будинок у Малечковичах – це ще одне заможне село під Львовом. Будинки з подібним метражем тут зараз коштують від 200 тис. доларів.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
3👍155🔥140⚡77👏3💯1
З офіційних декларацій Андрія Кавецького випливає, що основною годувальницею у сім’ї є його дружина. Лише у 2025 році Катерина Кавецька заробила 6,5 млн грн як підприємиця – у неї з 2019 року зареєстрований ФОП на «діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».
Катерина Кавецька ще більш закрита за свого чоловіка. Її сторінки у соцмережах не містять жодних фото, відміток та уподобань, які би видавали хоч якусь інформацію про неї. Знайти її актуальні фото нам також не вдалось. Але дещо цікаве ми все ж відшукали.
ФОП Катерини Кавецької зареєстрований на номер телефону Тетяни Ярової – бухгалтерки популярного готельного комплексу «Древній град», що розташований біля Дублян на трасі Київ–Чоп. Готелем офіційно оперує однойменне приватне підприємство екс-депутата Львівської обласної ради Михайла Коваля. Водночас, як з’ясували журналісти NGL.media, частину прибутків готель дробить на ФОПів – це класична схема для заниження податків.
Номер телефону Ярової вказаний як контактний одразу у 19 підприємців, серед яких і Кавецька. Переважна більшість з них є колишніми чи чинними працівниками готелю. Також серед цих ФОПів є родичі власника готелю. У розмові з NGL.media Тетяна Ярова заперечила свою причетність до ФОПу Катерини Кавецької, але не змогла пояснити, чому саме її номер фігурує в реєстраційних даних дружини Кавецького.
Ресторан «Древній Град» розташований при трасі фактично в лісі і, як виявилося, землю під ним отримали не зовсім законно. Зараз місцева поліція розслідує незаконне вибуття частини цієї ділянки з користування ДП «Ліси України». Показово, що саме такі рішення про землю поза межами населених пунктів роками були в компетенції Держгеокадастру, який очолює Кавецький.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
2👍184🔥126⚡88👌1🤡1💯1🏆1
ГОЛОВНЕ ЗА ТИЖДЕНЬ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
5👍184🔥120⚡117👌2💯1🏆1🫡1
Як держава перевела свої гроші на офшор — і чому це побачили лише через три роки
30 січня 2025 в українському сегменті інтернету з’явилася новина, яку одразу поховали під заголовком «податкова оптимізація».
Михайло Чобанян — засновник найстарішої криптобіржі країни, людина, яку у 2022 The Economist і TechCrunch представляли як «крипто-банкіра українського уряду», — оголосив, що KUNA припиняє діяльність. Публічно причина звучала так: буцімто БЕБ підозрює біржу в ухиленні від податків, а Шевченківський райсуд Києва тимчасово заблокував доступ до kuna io.
За п’ять днів до заяви— 25 січня 2025 — Офіс генпрокурора негучно, без пресрелізу, без коментаря на камеру, відкрив КП №12025000000000407 (ч.5 ст. 191 ККУ). І головним героєм цієї фабули був не Чобанян, а посадовці Мінцифри — того самого відомства, обличчям якого у лютому 2022 був Михайло Федоров, той самий, хто у травні того ж року записав ролик з реп-виконавцем і фразою «Інвестуй у мир, братан».
Ця історія починається не в січні 2025-го, а на третій день повномасштабного вторгнення. 26 лютого 2022 року на офіційному урядовому домені запрацював сайт donate.thedigital gov ua. З банером ЗСУ, обличчям міністра і QR-кодами під BTC, ETH, USDT, DOT, SOL, DOGE, Monero. Проєкт назвали Aid For Ukraine. Публічно його архітекторами були три структури: криптобіржа KUNA (технічне ядро — приймала кошти, тримала приватні ключі), українська блокчейн-компанія Everstake (публічний двигун кампанії) і американська біржа FTX Сема Бенкмана-Фріда — як «фіатний шлюз», що мав переводити крипту в долари і скеровувати їх Національному банку України.
Держава — в особі Федорова та його заступника Олександра Борнякова — дала на цей збір три речі: домен, обличчя міністра і публічну парасольку офіційності. І один нюанс, який тоді ніхто не помітив.
Ключів від гаманців держава не мала. Взагалі.
Звучить дико, але це визнала сама Мінцифра. У 2023 заступниця Валерія Іонан прямо сказала журналістам: Мінцифра «не є власником» офіційних криптогаманців Aid For Ukraine, «не керує організаціями, що збирають кошти», і «не вирішує, на що їх витрачати». Це офіційна цитата заступниці міністра. Держава — просто вивіска. Гроші тримає хтось інший.
Хто саме тримає — вдалося прочитати лише через три роки, коли Печерський районний суд м. Києва склав ухвалу від 17 грудня 2025 у справі №757/63369/25-к. У документі, який тепер лежить у відкритому доступі, слідство прямо перелічує компанії, що «обслуговують» гаманець, але жодна з них не є українською юрособою.
У квітні–травні 2022 року Aid For Ukraine оголосив про збір понад 60 млн і про витрату 45 млн доларів — нібито на аптечки, бронежилети, тепловізори, дрони. Заступник Федорова Борняков давав інтерв’ю The Economist і називав ефектні цифри.
За версією слідства, Мінцифрs, МРУ і KUNA колегіально вирішили закупити в американської NEANY Inc. ударні дрони. Гарантійний лист під цю операцію особисто підписав тодішній міністр Резніков.
Керівник KUNA Чобанян, спираючись на цей лист, переказав NEANY Inc. 150 біткоїнів і 2500 ефірів. А тепер сама точка розриву — та фраза, яку слідство сформулює через три роки в тому самому обвинуваченні: «Мільйони доларів пішли за контрактом, якого юридично не існувало.»
Договір із NEANY Inc. так і не був підписаний. У людини, яка мала поставити підпис з боку МОУ, не виявилося на це повноважень. Частина криптоактивів дійсно повернулася «в розпорядження KUNA». Не повернулися 53,7787 BTC та 2048 ETH — вони застрягли на рахунках FTX.us, коли в листопаді 2022-го імперія Бенкмана-Фріда впала на очах усього світу. За курсом того моменту це — приблизно 4,67 млн доларів.
КП №12022000000000311 за фактом цієї операції була відкрита ще 20 квітня 2022 — за старою кваліфікацією «шахрайство» (ч. 4 ст. 190 КК). Слідство наклало арешт на криптоактиви FTX US як речові докази.
І тут — деталь, яку не проговорює жоден український медіа-матеріал.
У квітні 2023 арешт було знято. Той самий Печерський райсуд, який 17 грудня 2025-го накладе новий, зняв колишній — за клопотанням адвоката саме Kuna Labs Business Inc.
Аргументація захисту звучала благородно: біржа є користувачем гаманця, частину викрадених коштів уже нібито повернули, активи потрібні «для виконання домовленостей про постачання обладнання для ЗСУ». Прокуратура не заперечувала — за умови «спрямування на потреби армії». Представник МОУ — «поклався на розсуд суду». Заперечував тільки представник Мінцифри. Арешт зняли. До ЗСУ гроші так і не надійшли. Жодній людині в цій справі не оголошено підозру.
Знайомий сценарій, чи не так? Одна юрисдикція звільняє арешт «під гарантію». Гарантія не виконується. Ніхто не несе відповідальності. Справа тихо загортається у другорядну папку. Далі відкривається нова справа — вже за суворішою статтею. І виявляється, що всі ці роки на тому самому гаманці, який колись розморозили «на потреби армії», гроші продовжували накопичуватися.
Про це — друга частина.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍185🔥151⚡85👏1👌1💯1🆒1😡1
Криптосхема донатів від Мінцифри
Ухвала Печерського суду— короткий, сухий, процесуально бездоганний документ. Але ніхто не готовий називати злочинців публічно.
Прокурор з управління нагляду за законами у сфері протидії організованій злочинності Офісу генпрокурора звернувся до суду з клопотанням арештувати гаманець, на який три роки надходили пожертви з donate thedigital gov ua.
Слідчий суддя робить три речі: наклав арешт на активи як речовий доказ за ч. 5 ст. 191 КК; відмовив прокурору у вимозі окремо заборонити посадовим особам трьох Kuna-компаній та «іншим особам, які мають доступ», проводити операції на гаманці — мовляв, це не входить у компетенцію слідчого судді при вирішенні питання про арешт майна; встановив термін оскарження — п’ять днів.
Суд заарештував активи. Але прямо заборонити самій Kuna рухати гроші на гаманці — не став. У пресі це подавали як «жорстку ухвалу проти криптобіржі». Насправді це — арешт зі шпариною, куди при бажанні можна протиснути слона.
Станом на 12 грудня 2025 на гаманці лежало 10,145 біткоїна — близько 936 тис. доларів за курсом того моменту. Останній вихідний переказ з нього стався 14 квітня 2025. Тобто вже після того, як Чобанян публічно закрив KUNA у січні. Після 14 квітня — жодного платежу назовні. Ані до ЗСУ. Ані до постачальника. Ані на будь-яку іншу адресу.
Загальний обсяг донатів, які колись пройшли через криптобіржу KUNA, слідство оцінює у понад 42 млн доларів. Один гаманець на мільйон доларів — це просто останній видимий залишок айсберга.
Слідство простежило шлях коштів далі. З гаманця зафіксовано переказ понад 100 біткоїнів — приблизно 4 млн доларів за курсом квітня 2022 — на гаманець, розміщений уже на іншій українській біржі, WhiteBIT. На запит слідства WhiteBIT відкрила, кому цей гаманець належить.
Він оформлений на громадянку України. Її задекларований дохід за 2021–2024 склав 37 тис. гривень І це — людина, через чиї руки проходит мільйони доларів криптовалюти. До гаманця жінки була прив’язана банківська картка, і Monobank на запит слідства повідомив: картка на неї не оформлена. Це — картка третьої особи. Ім’я третьої особи в ухвалі не розкривається. А на самому Monobank-рахунку жінка слідство побачило надходжень на 6,6 млн гривень.
«Покупки брендових речей, поїздки за кордон, P2P-транзакції. Ознак волонтерської діяльності слідство не виявило.»
Це і є той самий «міксер», про який тепер пишуть українські медіа. Не Tornado Cash. Не ChipMixer. Телефон з карткою, оформленою на когось третього. Через неї в готівку — а точніше, у сумки, готелі і P2P-обмінники — виходили пожертви.
Симетрія двох справ від цього моменту стає майже нестерпною. У 2022 році відкривається справа за шахрайством, гроші «застрягають» у FTX, суд накладає арешт, у 2023 суд знімає арешт «за гарантією ЗСУ», гроші до армії не доходять. У 2025 відкривається нова справа — вже за 191-ю, службовою — той самий суд, той самий консорціум Kuna, той самий гаманець із того самого периметра, і той самий сценарій «заарештуємо, але руху не забороняємо». За чотири роки — жодної підозри. За 4 роки — жодного повернутого мільйона. Це не збіг. Це модель.
І окремим сюжетом, який особисто мене найбільше зачепив у матеріалах справи, — історія адвоката Олександра Миколайовича Фролова. У 2022 він юридично супроводжував збір Aid For Ukraine. У 2025-му в його офісі провели обшук. На допиті він сказав слідству буквально таке: після початку війни допомагав організовувати кампанію, спілкувався з учасниками виключно через месенджери, особисто нікого не бачив; після 3 березня 2022 року участі у зборі не брав; до договорів і оплати обладнання стосунку не має; нічого пригадати не може. 3 березня 2022 року — це через сім днів після старту збору. Це той момент, коли, за даними аналітики Elliptic і за словами самого Федорова, на гаманцях уже було близько $53 мільйонів. Людина, що курувала юридичне забезпечення збору, зникає з процесу рівно тоді, коли гроші вже фізично на місці. І потім чотири роки нічого не пам’ятає. Це — не юридична стратегія. Це біографічний вузол.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍197🔥148⚡82👏1😡1
Криптосхема від Федорова: держава була не оператором, а рекламним щитом
Мінцифра надала домен, обличчя міністра і публічну легенду про офіційний державний збір. Ключів від гаманців вона не мала і, як прямо зізналася її ж заступниця в 2023 році, ніколи й не претендувала на контроль над коштами. Оператором усього периметра був приватний консорціум трьох офшорних компаній Kuna. Публічно «на чолі» стояли Чобанян, Федоров і Борняков. Юридично «на чолі» — три компанії з непублічними бенефіціарами в трьох різних юрисдикціях. Держава прорекламувала чужий збір. І цю рекламу вона нікому досі не відкликала.
Схема побудована за класичним шаблоном — контракт-фантом плюс міксер
Перший акт — мільйони переказано за договором, який ніхто юридично не підписав. Другий акт — сотні біткоїнів виводяться на гаманець людини із задекларованим доходом 37 тисяч гривень, а на тому кінці — сумки, готелі, P2P-готівка. І обидва акти веде один і той самий Печерський районний суд. Один і той самий суд, у 2023 році розморожує активи «під гарантію ЗСУ», а у 2025накладає новий арешт — але цього разу з незамкненою шпариною для операцій. За чотири роки — нуль оголошених підозр. За чотири роки — нуль повернутих мільйонів. Проміжних сценаріїв у такій тривалості не буває. Це або системний саботаж процесу, або системний захист певного кола осіб.
Головне запитання, яке ще не поставлене публічно
Зібрані гроші, найімовірніше, вже давно розлилися через WhiteBIT, P2P-канал і готівку. Але у кого фізично зараз приватні ключі від Aid For Ukraine. Формально ключі тримає консорціум Kuna.
Фактично — конкретна фізична особа, ім’я якої не встановив жоден із двох відкритих судових актів. І доки ця особа не названа в матеріалах справи — на чолі всієї конструкції стоїть саме вона. Не міністр. Не біржа. Не суд. Не адвокат Фролов, який після третього березня 2022 нічого не пам’ятає.
У липні 2022 Aid For Ukraine розмістив свій останній публічний звіт. Через рік з його URL стерся сам рік. Ще через два роки суд у своїй ухвалі напише: «останній датований звіт про допомогу розміщений в липні місяці невідомого року». Це не помилка сканера. Це — епіграф до цілої історії. Липень невідомого року. Гаманець, який приймає гроші, але нічого не платить. Касирка з декларацією у 37 тисяч гривень. Адвокат, який нічого не пам’ятає. Три офшори. Один суд. І чотири роки без жодної підозри.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍176🔥144⚡104👏2👀2🏆1💊1😡1
У Тернополі розгорівся гучний скандал навколо родини заступника голови Тернопільського ОАС Петра Баб’юка. Його мати, директорка місцевого коледжу Марія Баб’юк, невдовзі після обшуків ДБР переписала на сина нерухомість загальною вартістю понад 10 млн гривень.
Його мати — Марія Петрівна Баб’юк — очолює Галицький фаховий коледж ім. Чорновола. Раніше вона була депутаткою Тернопільської міської ради від ВО «Свобода». За 2025 її офіційні доходи становили близько 1,17 млн грн (зарплата, пенсія, відсотки та оренда майна).
Батько судді — Михайло Мартинович Баб’юк, пенсіонер. Раніше працював бухгалтером, керівником відділення страхової компанії та протягом 30 років займався вирощуванням сільгосппродукції.
За даними декларацій і відкритих реєстрів, у 2026 Баб’юк отримав від батьків майно на суму понад 10 млн грн:
Раніше, ще у 2010 (до призначення суддею), мати вже дарувала сину маєток у Байківцях площею 388 кв. м, який батьки будували близько 20 років.
Обшуки та схема з «бронею» від мобілізації
Ключовий контекст — кримінальне провадження щодо Галицького фахового коледжу. За версією слідства, у 2023–2025 роках керівництво закладу фіктивно працевлаштувало близько 15 чоловіків призовного віку на 0,75 ставки викладачів. Чоловіки фактично не працювали, але отримували відстрочку від мобілізації. Зарплату, яку нараховували «викладачам», нібито привласнювало керівництво коледжу.
Обшуки ДБР у коледжі та за місцем проживання фігурантів відбулися приблизно за три тижні до перших дарувань нерухомості сину. Марія Баб’юк публічно коментувати справу відмовляється, посилаючись на «таємницю слідства» та презумпцію невинуватості. Вона наголошує, що подарунки — це реалізація її приватних прав згідно з Цивільним кодексом і жодним чином не пов’язані з професійною діяльністю чи кримінальним провадженням.
Петро Баб’юк у відповіді на запити журналістів заявив, що нерухомість перебувала у власності родини близько 20 років і була набута ще до його призначення суддею. Оцінка 2026, за його словами, «в десятки разів» вища за початкову. Терміновість дарування він пояснив сімейними обставинами — похилим віком батьків і тривалою важкою хворобою матері. Суддя також підкреслив, що його мати не є підозрюваною у кримінальних справах, а він сам своєчасно задекларував зміни в майновому стані.
Це не перший раз, коли статки родини Баб’юків викликають питання. У 2019 під час кваліфікаційного оцінювання судді Громадська рада доброчесності звернула увагу на невідповідність доходів батька його витратам: за 5 років при доходах 122,3 тис. грн він витратив понад 1 млн грн (квартира, автомобіль Volkswagen Touran, подарунок сину 200 тис. грн). Тоді суддя пояснював це «іспанською тещею» та продажем авто. Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала його відповідним займаній посаді.
У матері також була справа щодо використання підроблених дипломів кандидата наук для отримання надбавок до зарплати протягом 18 років. Обвинувальний акт склали у 2018 році, але у листопаді 2020-го провадження закрили через закінчення строків давності.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
2👍160🔥133⚡81👏2🤡1🍌1
Розділ №1
Найкраще, що може зробити людина без влади, — це зображати її. Уявіть одеського хлопчика на розі Грецької і Катерининської. Голодне дитинство, дешеві черевики, комплекси розміром із Привоз. Виросте — зробить із власного тіла бухгалтерську книгу: татуювання від маківки до п'ят, блефаропластика, волосся «емальованої» чорноти, як на кришці старого піаніно. Назве себе тінню міста. І буде ображатися, коли в Монако не потиснуть руку, у Лондоні перестануть вітатися, в Одесі забудуть ім'я по-батькові.
Судять зараз за «крупне» — 689 млн гривень збитків бюджету, КП № 42017000000001097 (жовтень 2021-го).
А за велосипед — ніхто не спитав. Одеський анекдот: сидить хлопець у камері. «За що?» — «Ну, взяв велосипед. Але за велосипед я вже відсидів». І тихо: «А за все інше — ще ні». По велосипедах Володимира Ілліча строки не вийшли.
1990-ті. Ріг Грецької і Катерининської, магазин електротоварів, свіжо приватизований як «Едісон». Продавщиця вранці протирає лампочки. Заходить молодий чоловік, кладе на прилавок папери: «Ключі. Приміщення. Товар. Все моє. У вас борг». «Борга» ніхто не пам'ятає — крім того, у кого папери. Так місто вперше почуло прізвисько Вова Лампочка. Хлопчик зрозумів формулу на все життя: папери сильніші за людей. Провадження — де?
2001-й. Чорноморське морське пароплавство, гордість Одеси. Галантерника призначають арбітражним керуючим. 2003-й — банкрутство в Господарському суді Одещини. 2006-й: борги 54 млн грн, майно 250 млн грн, «під прапором» два судна з колишнього великого флоту. І тут фокус: у тому ж 2003-му Вищий господарський суд скасовує рішення — «немає доказів, що керуючим призначено саме Галантерника». Прізвище випаровується з протоколу, як пара з одеського самовара. Прикриття — суддя, згодом голова Господарського суду Одеси Валентин Продаєвич. Флот пішов «по друзях». Ст.219 ККУ — де?
Мером — Руслан Боделан. Відкривається СоцКомБанк. Серед засновників — Галантерник і голландська Hertensteegh B.V., юридичний посередник, крізь який зручно продавати майно ЧМП людям, які випадково виявляються самими собою в дзеркалі. Голова наглядової ради 2003–2011 — Галантерник. 2011-й — тиха ліквідація. Вкладники — з носом. Ст. 218-1 ККУ — де?
2007–2011. Друга каденція Гурвіца. Едуард Смоляр — керівник міського Представництва по управлінню комунальною власністю. 23 центральних об'єкти, серед них — центральний ЗАГС, — «обміняли» на розвалюху на околиці. Отримувач — ТОВ «АРТ», за ним — співзасновник СоцКомБанку. Одеса позбулася будинку, у якому одружувалася
півміста. Збиток бюджету — 37,1 млн грн. 31.10.2011 адмінсуд визнав рішення незаконним. Смоляр — до Ізраїлю, з валізою і з чистою совістю. Галантерник — не фігурант. Тоді хто фігурант? Хлопчик із лампочкою?
І фінальний етюд — «Гепард-плюс». 26.01.2009, 08:45. Одеський міськсовет оголошує переможцем конкурсу на реконструкцію аеропорту приватне підприємство зі статутним фондом 45 000 гривень. Умова — інвестиції на 250 мільйонів доларів. У фірми з фондом на дві пристойні іномарки — контракт на чверть мільярда. Не встигли підписати: врятувала криза і вибори 2010-го. За нашими даними — фірма Галантерника. Ст. 191 ККУ — де?
Це був антракт. Далі — головна сцена. Жовтень 2017-го, 40 чоловіків у балаклавах із нашивками City Center, зрізана огорожа військової частини, аеродром «Одеса Школьний» — 94 га! Мустафа Найєм із трибуни ВР. МРУ мовчить. Пост 2 — про день, коли хлопчик із лампочкою вирішив стати генералом.
«Хто отримав владу, має навчитися її втримати», — писав Макіавеллі. Він отримав. І тримався так міцно, що зламав пальці всім навколо. Строки не вийшли. Ми піднімемо кожен пласт.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
6👍192⚡120🔥113💯2👏1👌1🏆1
Розділ №2
Уявіть кіно. Ранкова Одеса, туман, 29 жовтня 2017-го, 08:45. Під'їжджає колона мікроавтобусів. Виходять сорок чоловіків у балаклавах. Не в чорних, як у СБУ, — у сірих, з нашивкою City Center. Ви бачили торговий центр, який штурмує військову частину? Одеса — бачила.
Хлопці з нашивками торгового центру спокійно ріжуть паркан в/ч А3571, заходять на територію аеродрому «Одеса-Школьний», вантажать військове майно у вантажівки і виїжджають. Ніхто нікому не показує посвідчень. Хоча ні, показують. Директору Клубу офіцерів показали папір із печаткою міськради. «Читайте, підписано». Він читав. Потім плакав. Це вам не Голлівуд. Це той жанр, який в Одесі називають «оформили».
А Володимир Ілліч Галантернік у цей ранок пив каву в лондонському Мейфері й чекав, поки міськрада «дооформить». Дооформила. Судять у Києві за «крупне». А за 94 га держземлі — окреме питання. Строки не вийшли.
Тепер — як «оформили». Одеська міськрада VII скликання протягом 2016–2017 оформила ділянки військового аеродрому на комунальне підприємство і низку прирученіших ФОП. Схема нехитра, як самогон: спочатку рішенням № 1483-VII (07.12.2016) — «під розвиток території», потім рішенням № 2320-VII (26.07.2017) — «під забудову», потім у проєктах — «ТЦ City Center на 89 га». Це, до речі, за площею більший за історичний центр Одеси. За задумом — ТРЦ, більший за місто, у якому він стоїть. Юридичний департамент міськради — керівниця Інна Поповська. Її прізвище з'явиться пізніше. У списку підозрюваних.
Далі — сцена, яку в Києві мусили б показувати на юрфакультетах. Народний депутат Мустафа Найєм підіймається на трибуну ВР і повідомляє країні: «Місто передало компанії Галантерніка близько 90 га, включно з частиною діючого військового аеродрому». Це не блогер у Telegram. Це стенограма парламенту. Реакція офіційного Києва? Мовчання, гідне пам'ятника Дюку. Тільки Дюк принаймні показує пальцем на порт.
Три роки судів. 2019-й — прокуратура Одеської області (Олег Жученко на з/п в Галантерніка) оскаржує рішення. 2020-й — Господарський суд повертає землі Міноборони. 2021-й — Верховний Суд ставить крапку. 94 га знову державні. Компенсацій — нема. За зіпсоване покриття злітно-посадкової смуги, за викрадене військове майно, за три роки, коли хтось платив за охорону території, — теж нема. Стаття 364 КК (зловживання службовим становищем) — де провадження?
І врешті — 6 жовтня 2021-го.
Генеральний прокурор Ірина Венедиктова підписує підозри у провадженні № 42017000000001097. У переліку — імена, від яких на Дерибасівській витікає з кав'ярень еспресо: Труханов, Бриндак, Рябоконь, Шкрябай, Поповська, Дімарський (компанія «Будова»). Одна голосувальна кнопка — 94 га. Ефективний менеджмент.
А Володимир Ілліч у переліку — заочно арештований ВАКС, оголошений у розшук. Публічно — «підозрюваний / у розшуку». Не винний. Це важливо. Це юридично точно. У 2026-му, за нашими даними, справу перевели у стадію обвинувачення. Тим часом фігурант, за даними ЗМІ, чергується між Park Hyatt Vienna, орендованим будинком на Bryanston Square у Лондоні та ізраїльською Хайфою — Тигдар 15/6. Знову ж, ті самі папери, які «сильніші за людей». І та сама формула, що працює 25 років поспіль.
Провалили «Школьний» — сховались за кордон. Що робить хлопчик, коли Одеса стає незручною? Летить туди, де ще подають каву. Пост 3 — Лондон. Bryanston Square, 13. Будинок за 4,8 млн фунтів на рік. Компанія-орендодавець із Paradise Papers. Сусіди по Мейферу, які через рік перестали вітатися. І питання, від якого в британських юристів починається головний біль: коли останній раз Офіс генпрокурора надсилав до NCA лист із правильним номером справи?
«Хто отримав владу, недостатньо її отримати — треба навчитися її втримати», — писав Макіавеллі. Він взяв 94 гектари. Не втримав жодного. Строки не вийшли.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
5👍169🔥142⚡86💯2🤯1👌1🏆1
Розділ №3
У Лондоні є свій ритуал. Сусіди в Мейфері спочатку кивають, потім вітаються, потім запрошують на чай. За два-три роки. Максимум — за п'ять. Це не жарти: якщо вас за п'ять років не запросили на чай, ви ніколи не жили в Мейфері. Ви просто платили за оренду.
Одеський схематозник Володимир Ілліч Галантернік намагався жити в Мейфері. Спочатку кивали. Потім перестали. Через рік — не помічали. Через два — переходили на інший бік вулиці. Ця британська техніка називається cutting dead — «різати мертвим». І вона гірша за суд. У суді хоча б говорять.
Він орендував будинок на Bryanston Square, 13, за 4,8 млн фунтів на рік. Ходив у ту саму кав'ярню, куди ходять російські «емігранти» зі Слоун-стріт. Купував костюми на Savile Row у того самого кравця, який відшивав принцу. Возив дітей у ту саму приватну школу, куди возять сини нафтогазових мільярдерів. І щиро дивувався, чому запрошень на приватні обіди — немає. У Лондоні свій етикет: якщо тебе не запрошують, це не через акцент. Це тому, що подивилися в Google. Потім у Companies House. Потім — у Paradise Papers. І, як писали британці двісті років тому, that was the end of the acquaintance.
Судять його зараз у Києві. А за Лондон — окреме питання. Строки не вийшли.
Bryanston Square, 13, — не випадкова адреса. Це особняк у Мейфері, орендна ставка близько 4,8 мільйона фунтів на рік. Оператор оренди у 2016–2019 роках — компанія, яка засвітилася у базах Paradise Papers. Директор посередницької ланки — Марк Попівкер, фігурант міжнародних розслідувань МКРР по відмиванню коштів. Ст. 209 ККУ (легалізація доходів) — де провадження в Києві?
Друга адреса — Knightsbridge, 199. Це вже поруч із Гайд-парком. Район, де російські гроші купують чорні номери на бентлі, а українські — купують тишу. Тут — офіс керуючої компанії, оформленої на British Virgin Islands. Кінцевий бенефіціар за реєстрами — не Галантернік. Але кореспонденція йшла на адресу, з якої у 2018-му надсилалися документи до українського суду в його справі. Збіг? У Лондоні є термін для таких збігів: «UK LLP + BVI corporate partner». Це коли POCA 2002 обходиться через номінальних директорів. Британцям це вже років десять як не смішно.
Тепер — дружина. Наталя Зінько. Українська дизайнерка, чиї сукні носили Бейонсе і Дженніфер Лопес. Магазин у лондонській Belgravia. Прізвище Зінько тримає одну з найкрасивіших опор усієї конструкції: в Одесі є Маргарита Зінько — співзасновниця ліквідованого у 2011-му СоцКомБанку і директорка ТОВ «Торговий дім Аурум». Родичка Наталі. Дві країни. Одне прізвище. Одна сім'я. Не злочин — ланцюг. Одеські ланцюги — це не про мафію, це про весілля.
І тут почалося те, що в Мейфері називають словом reallocation. У 2021-му, після заочного арешту ВАКС і оприлюднення підозри НАБУ, з приватної школи, куди ходили діти, надіслали лист. Дуже ввічливий. Про «перерозподіл». Клуб на Pall Mall не продовжив членство. Restaurateur у St James's ввічливо перестав приймати бронювання: «просимо пробачення, столик зайнятий». Це не санкції. Це Лондон.
І остання деталь для юристів. Proceeds of Crime Act 2002 передбачає Unexplained Wealth Order — судовий припис пояснити походження статків. Стосовно Галантерніка UWO не оголошено. Це не тому, що бракує підстав. Це тому, що з Києва до NCA (National Crime Agency) роками не йде лист з правильним номером справи, з коректним перекладом і з нормальними додатками. Питання до Офісу генпрокурора: коли останній раз?
Лондон закрив двері. Далі — Park Hyatt Vienna і Хайфа. Про адвоката, який писав для нього документи. Про § 165 StGB — австрійський параграф чистих грошей. Про Тигдар 15/6 — адресу, яка спливає в ізраїльських реєстрах транспорту.
«Люди не вміють бути ні до кінця добрими, ні до кінця злими», — писав Макіавеллі. Лондон не сказав «ви злочинець». Лондон сказав: «Ви більше не в списку гостей». Це виявилося гірше суду.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
3👍177🔥135⚡97👏1🤯1💯1🫡1🆒1