❗️Вночі Одещина знову зазнала масованої атаки ворожих БпЛА по енергетичній та портовій інфраструктурі.

Пошкодження призвели до порушень в електропостачанні. Також зазнали пошкоджень порожні резервуари та обладнання порту.

На щастя, обійшлося без постраждалих. Пожежі, що виникли, локалізовано. На місцях працюють усі екстрені служби. Триває фіксація наслідків та їх ліквідація.

Щоранку о 9-й годині Ізмаїл разом з усією нашою державою згадує українців, які віддали життя, - всіх: військових, цивільних та дітей.

https://youtu.be/8BiTGDKkgIgх

За місяць ми знищуємо таку ж кількість окупантів, яку «рускіє» мобілізують, але при цьому чисельність їхнього угруповання на території України зростає. Тобто ми вважаємо, що вони за рахунок залучення військовослужбовців зі стратегічного резерву збільшують своє угруповання. І ми це обговорювали з Головнокомандувачем і начальником Генштабу – як протидіємо. Вважаємо, що для «рускіх» це ризикований крок, бо такими діями вони послаблюють свої кордони з іншими державами, а там для них ситуація непроста. Але тим не менш вони на це пішли.

Нещодавно ми із Сирським і Гнатовим також дивилися на нові російські військові мапи. Вони хочуть до кінця квітня захопити Дружківку, Костянтинівку, Покровськ. Це неможливо, але вони вже не вперше визначають якийсь термін і тепер поставили собі такий показник. Я вже розповідав про зустріч із британською розвідкою: у нас із ними довірливі відносини. Вони теж не бачать можливостей для «рускіх» це зробити.

Зі спілкування з журналістами (1/5).

Ми направили на Близький Схід наших військових експертів, зокрема експертів з дронів-перехоплювачів та експертів з радіоелектронної боротьби. І деяким країнам ми демонстрували, як працювати з перехоплювачами. Чи знищували ми іранські «шахеди»? Так, знищували. Чи знищували ми в одній країні? Ні, в кількох. І це, на мою думку, успіх.

Мова не про навчальну місію, не про тренування, а про підтримку у створенні сучасної системи захисту неба, яка справді може спрацювати. Тим країнам, які відкрили для нас свою систему ППО, наші експерти змогли дуже швидко порадити, як зробити їхню систему сильнішою. А десь ми передали їм свій досвід безпосередньо в захисті. Тож у будь-якому разі все це мало дуже позитивний результат, і це додає поваги Україні.

Ми також збивали дрони з реактивними двигунами. Це дуже хороший сигнал, я думаю. Ми показали, що це працює. Тепер це питання часу, коли ми будемо масово виробляти перехоплювачі, які знищуватимуть дрони з реактивними двигунами.

Зі спілкування з журналістами (2/5).

У нас є домовленість щодо десятирічних угод з трьома країнами. Українські компанії працюватимуть з військовими цих країн для захисту того чи іншого об’єкта. Моє завдання – домовлятися про обсяг, про послуги, про види озброєння. Зараз тривають такі безпекові перемовини з Оманом, також говоримо з Кувейтом та Бахрейном – це плюс до тих країн, з якими ми вже домовились і всі це бачили.

За нашу підтримку та експертизу ми отримаємо різні речі. Десь ідеться про перехоплювачі для захисту нашої енергетики, десь є фінансові домовленості. Все це посилить нашу енергетичну стабільність – маємо домовленості на рік. Також нафта й дизель для України. Десь отримуємо нафту, яка прийде на відповідні заводи у Європі для переробки. А десь ми говоримо про готовий продукт – про дизель. Тобто фактично ми допомагаємо посилити їхню безпеку в обмін на внесок у стійкість нашої країни, і це значно більше, ніж просто отримати гроші.

Зі спілкування з журналістами (3/5).

Для чого «рускім» закривати телеграм? Я думаю, для того, щоб ухвалювати непопулярні рішення. Можливо, це закінчення війни в тому чи іншому форматі. Або, навпаки, ескалація війни. Тоді це ще більша в них мобілізація. Це люди з Москви і Санкт-Петербурга на фронт і трупи назад у Москву і в Санкт-Петербург. Тобто великі міста, які він раніше старався обходити мобілізацією, він більше не обійде.

Інша версія – не знаючи, якою буде реакція суспільства, готуватись до того чи іншого закінчення війни. Вони своєю пропагандою розкачали радикально налаштовану частину суспільства. Цей відсоток у них достатньо високий – я думаю, десь 20–25%. На мій погляд, ці люди точно не готові закінчувати війну. Ще є в них частина суспільства, яка погано зреагує на ескалацію.

На мій погляд, це два основні сценарії, але, звісно, можуть бути інші мотивації. І скоро ми побачимо, який зі сценаріїв обрав Путін.

Зі спілкування з журналістами (4/5).

Якщо Росія обере шлях деескалації, то вважаю, що тристороння зустріч буде. І вони будуть намагатися її провести у квітні, травні чи червні. Я думаю, що це ключові для них місяці. І я думаю, що нам буде дуже складно до вересня. На мій погляд, американці нікому не будуть давати більше часу щодо цього діалогу.

США з початком літа ще більше підуть у внутрішні процеси – у вибори. І я думаю, що в них є своєрідний внутрішньополітичний дедлайн – орієнтовно серпень. Тобто цей час весни – літа буде таким доволі непростим політично, дипломатично. Може бути тиск на Україну. І на полі бою також він буде. Але ми розуміємо, які в України національні інтереси і що може гарантувати безпеку.

Важливо, щоб у цей період було достатньо тиску і на РФ. Наприклад, партнери можуть цього року провести абсолютно безпрецедентний, історичний, переломний і в певному розумінні переможний саміт НАТО. Але це залежить від них – на що вони реально готові та чи відповідально ставляться до тих загроз, які є не проти когось одного, а проти всіх.

Зі спілкування з журналістами (5/5).

Коли Україна погодилася відмовитися від ядерної зброї, ціна, яку мала сплатити інша сторона, мала бути справедливою. Я вважаю, що членство в НАТО – це найменше, що лідери України мали отримати в обмін на ядерний арсенал. Що ми отримали? Нічого. Це була нечесна гра і велика помилка.

Не лише українська помилка, а й помилка інших підписантів Будапештського меморандуму. Це ядерні держави. Якщо вони попросили вас відмовитися від ядерної зброї, вони мали надати вам парасольку безпеки. Можливо, ядерну парасольку.

Зрештою, усе це було обманом. Значна частина нашої ядерної зброї була передана Росії. Наприклад, стратегічні літаки, які Росія зараз використовує проти нас у цій війні.

З інтерв’ю для подкасту The Rest Is Politics (1/5).

Я вважаю, що Путін розуміє: він не може повністю окупувати Україну. Просто іноді він ділиться з нашими партнерами меседжами, які не відповідають його справжнім думкам.

У нього величезні втрати і немає достатньо добре підготовлених людей на полі бою. Він намагається знайти вихід із ситуації, який виглядав би як перемога. Саме тому він намагається витіснити нас із Донбасу дипломатичним шляхом – через діалог зі Сполученими Штатами.

Тому що для повної окупації Донбасу йому довелося б пожертвувати від 300 тисяч до 1 мільйона людей – залежно від того, на скільки років вони планували б цю операцію. Це величезна ціна навіть для Путіна.

З інтерв’ю для подкасту The Rest Is Politics (2/5).

Росіяни знають: якщо ми виведемо війська з Донбасу, це розділить нашу націю. Багато людей виступатимуть проти цього. Якщо єдність України буде підірвана, Путін придумає новий «бліцкриг», щоб окупувати Україну дуже швидко. Навіть якщо цього не станеться, він використає подальшу паузу, щоб набрати більше людей, підготувати їх, наростити військово-промислову базу та домогтися зняття санкцій. Тому припинення вогню у форматі «стоїмо там, де стоїмо» – це не лише наше бажання, це також в інтересах наших партнерів.

З інтерв’ю для подкасту The Rest Is Politics (3/5).

Я сказав нашим американським партнерам, що вони можуть зрозуміти, чи хоче Путін миру, знайшовши відповіді на такі питання.

По-перше, спробуйте організувати зустріч на рівні лідерів, щоб обговорити території. Путін відмовився.

По-друге, якщо він не хоче продовжувати агресію після припинення вогню, запропонуйте розмістити американських і європейських військових вздовж лінії зіткнення. Відповідь Путіна була: «Ні, жодних іноземних військових». Чому? Це може означати лише те, що він хоче рухатися далі.

По-третє, він має приблизно 17 мільйонів квадратних кілометрів території. Проте він каже американцям: «Дивіться, у чому проблема? Ідеться лише про 6 тисяч квадратних кілометрів». Чи можете ви уявити, що хтось, хто має мільйони квадратних кілометрів, 70% з яких є слаборозвиненими й не мають належної інфраструктури, просить ще? Чи справді ми віримо, що все, що йому потрібно, – це додаткові 5800 квадратних кілометрів?

Не це його мета. Донбас – стратегічне місце в Україні. Коли він отримає наші промислові міста й укріплення в цьому регіоні, далі залишаться лише відкриті поля й прямі дороги до наших обласних центрів. Я маю на увазі, що ми розуміємо, чому він хоче Донбас.

З інтерв’ю для подкасту The Rest Is Politics (4/5).

Якщо Сполучені Штати справді замислюються над виходом із НАТО, то безпека Європи ґрунтуватиметься виключно на Європейському Союзі. Але не в його нинішньому вигляді. Я вважаю, що Європейський Союз перебуває в ситуації, коли йому потрібні додаткові країни.

Велика Британія, Україна, Туреччина та Норвегія. Це чотири сильні країни, які є частиною Європи. Разом армії Великої Британії, України й Туреччини сильніші за російську. Без України й Туреччини Європа не може зрівнятися з Росією. Із цими чотирма країнами можна контролювати моря, мати захищене небо та найбільші сухопутні сили.

Ідеться не про наступ, адже, коли Росія ухвалює рішення мати армію чисельністю 2,5 мільйона людей до 2030 року, Європа має думати про безпеку і про те, як зберегти свою незалежність. Велика Британія колись була членом Європейського Союзу. Є побоювання щодо сільського господарства у випадку з Туреччиною. Але з усім цим можна впоратися, якщо економіка справді сильна. Однак безпека – на першому місці, а економіка – на другому. Не навпаки.

З інтерв’ю для подкасту The Rest Is Politics (5/5).

Сьогодні 75 сесія Ізмаїльської міської ради одноголосним рішенням присвоїла звання «Почесний громадянин міста Ізмаїла» Аллі Іларіонівні Шароновій.

Шановна Алло Іларіонівно!
Прийміть щиросердечні вітання із присвоєнням Вам високого та почесного звання «Почесний громадянин міста Ізмаїла»!

В умовах повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну це визнання набуває особливого значення та є заслуженою відзнакою Вашого багаторічного, сумлінного служіння територіальній громаді, вагомого особистого внеску у розвиток міста та беззаперечного авторитету серед колег і мешканців Ізмаїла.
Упродовж десятиліть Ваша професійна діяльність нерозривно пов’язана з рідним містом.
Розпочавши свій трудовий шлях у 1969 році, Ви пройшли шлях від перших кроків у професії до відповідальних керівних посад, демонструючи наполегливість, принциповість та високий рівень компетентності.
Отримана інженерно-економічна освіта стала міцним підґрунтям для ефективної роботи у виробничій сфері та органах виконавчої влади.
Ваша діяльність у податковій службі, зокрема на посаді керівника Ізмаїльської податкової інспекції, сприяла її становленню та розвитку, зміцненню фінансової дисципліни та підвищенню ефективності роботи.
Обіймаючи посаду першого заступника Ізмаїльського міського голови, Ви відповідально та виважено підходили до вирішення важливих для громади питань, проявляючи стратегічне мислення, витримку та високий управлінський хист.
І сьогодні, працюючи під час війни росії проти українського народу у складі виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та на посаді заступника директора КП «Житсервіс», Ви залишаєтесь взірцем професіоналізму, організованості та відданості справі й рідному місту.
Ваш багаторічний трудовий шлях — це 57 років наполегливої праці, відповідальності та щирого служіння людям.
Ваші принциповість, вимогливість до себе, порядність і активна громадянська позиція здобули глибоку повагу громади та стали прикладом для наслідування.

Прийміть побажання міцного здоров’я, невичерпної енергії, родинного затишку та нових досягнень! Нехай Ваша мудрість і досвід ще довгі роки служать на благо Ізмаїла та його мешканців.