Блискучий епізод де головний герой гірко розчаровується побачивши наживо свого улюбленого письменника. А у вас було таке?
«Назвавши» мене по черзі багатьом присутнім, пані Сванн знайомила мене з гостями далі й нараз, одразу після мого імені і таким голосом, ніби на цей обід запрошено тільки нас двох і ніби ми обидва однаково раді познайомитися, проказала ім'я сивого Солодкопівця. Зачувши Берґоттове ім'я, я хоч і здригнувся, ніби в мене пальнули з пістолета, але інстинктивно, щоб приховати хвилювання, віддав уклін; на відповідь мені вклонився, — так престидижитатор у рединґоті виринає цілим і неушкодженим з порохового диму, звідки випурхнув голуб, — хтось молодий, вайлуватий, маленький, барчистий і короткозорий, із чорною борідчиною та червоним носом, скрученим, немов слимачна скойка. Я занудив світом, бо розсипалася попелом не лише подоба старця, геть-то знесиленого і спорохнявілого, а й краса могутньої творчости: ту красу давалося уявити, мов у якійсь святині, зведеній мною для неї в утлому, святому організмі, але для неї не було місця у посталому переді мною, зліпленому з кровопливних судин, кісток і гангліїв низькорослому чоловічкові, кирпатому й чорнобородому. Весь Берготт, якого я поволі, обачненько витворював крапля по краплі, наче сталактит, із прозорої ліпоти його книжок, весь цей Берґотт зробився раптом чимось нездалим, бо треба було миритися з його равликуватим носярою і треба було дати раду з його чорною борідчиною; так перекреслюється розв'язання задачі, якщо ми не вчиталися в умови і не зазирнули у відповідь, яка сума має у нас зрештою вийти. Носяра і борода стирчали якимись непередбаченими конструкціями, то досаднішими, що, змушуючи мене творити Берґоттову особу заново, вони наче крили в собі, продукували, ненастанно виділяли особливий різновид розуму, невсипущого і самовдоволеного, але від цього розуму краще вріж поли і тікай, бо він не мав нічого спільного з мудрістю, розлитою в його книжках, які я так добре знав і в яких жив миролюбний, божественний дух...
...попередній образ, викликаний іменем Берґотта, зв'язував мене куди менше, ніж його перо, яке я знав, і ось тепер я мав причепити до нього, наче до повітряної кулі, цього бороданя, не бувши певен, чи здужає куля його підняти.
І все ж скидалося на те, що мої улюблені книжки написав саме він, бо коли пані Сванн відчула себе зобов'язаною сказати йому про моє захоплення однією з них, йогомосць анітрохи не був здивований тим, що вона говорить про це саме йому, а не комусь іншому з гостей, і не узрів у цьому помилки; натомість випнувши під сурдутом, убраним на честь гостей, своє черево, ласе до близької трапези, і зосередившись на інших не менш важливих речах, він, наче на якийсь нагад про епізод зі свого колишнього життя, скажімо, про стрій, у якому дук де Ґіз з'явився в такому-то році на маскараді, — посміхнувся на думку про свої книжки, і вони миттю впали у моїх очах (поховавши під своїми уламками всю вартість Прекрасного, вартість Усесвіту, вартість Життя), — впали так низько, що вже здавалися мені хіба що дешевою розвагою бороданя. Я казав собі, що, либонь, він до них причетний, але живши на острові з перловими ловищами, з таким самим успіхом продавав би перли. Творчість уже не здавалася мені його покликанням. І я спитав себе: чи справді оригінальність таланту доводить, що великі письменники — це боги, владущі кожен у своєму власному царстві, і чи немає в цьому якоїсь облуди, чи не є ріжниця між творами радше наслідком праці, ніж виразом засадничої, корінної відмінности між особистостями?
Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Art: Pierre Auguste Renoir"Portrait of Stephane Mallarme"
«Назвавши» мене по черзі багатьом присутнім, пані Сванн знайомила мене з гостями далі й нараз, одразу після мого імені і таким голосом, ніби на цей обід запрошено тільки нас двох і ніби ми обидва однаково раді познайомитися, проказала ім'я сивого Солодкопівця. Зачувши Берґоттове ім'я, я хоч і здригнувся, ніби в мене пальнули з пістолета, але інстинктивно, щоб приховати хвилювання, віддав уклін; на відповідь мені вклонився, — так престидижитатор у рединґоті виринає цілим і неушкодженим з порохового диму, звідки випурхнув голуб, — хтось молодий, вайлуватий, маленький, барчистий і короткозорий, із чорною борідчиною та червоним носом, скрученим, немов слимачна скойка. Я занудив світом, бо розсипалася попелом не лише подоба старця, геть-то знесиленого і спорохнявілого, а й краса могутньої творчости: ту красу давалося уявити, мов у якійсь святині, зведеній мною для неї в утлому, святому організмі, але для неї не було місця у посталому переді мною, зліпленому з кровопливних судин, кісток і гангліїв низькорослому чоловічкові, кирпатому й чорнобородому. Весь Берготт, якого я поволі, обачненько витворював крапля по краплі, наче сталактит, із прозорої ліпоти його книжок, весь цей Берґотт зробився раптом чимось нездалим, бо треба було миритися з його равликуватим носярою і треба було дати раду з його чорною борідчиною; так перекреслюється розв'язання задачі, якщо ми не вчиталися в умови і не зазирнули у відповідь, яка сума має у нас зрештою вийти. Носяра і борода стирчали якимись непередбаченими конструкціями, то досаднішими, що, змушуючи мене творити Берґоттову особу заново, вони наче крили в собі, продукували, ненастанно виділяли особливий різновид розуму, невсипущого і самовдоволеного, але від цього розуму краще вріж поли і тікай, бо він не мав нічого спільного з мудрістю, розлитою в його книжках, які я так добре знав і в яких жив миролюбний, божественний дух...
...попередній образ, викликаний іменем Берґотта, зв'язував мене куди менше, ніж його перо, яке я знав, і ось тепер я мав причепити до нього, наче до повітряної кулі, цього бороданя, не бувши певен, чи здужає куля його підняти.
І все ж скидалося на те, що мої улюблені книжки написав саме він, бо коли пані Сванн відчула себе зобов'язаною сказати йому про моє захоплення однією з них, йогомосць анітрохи не був здивований тим, що вона говорить про це саме йому, а не комусь іншому з гостей, і не узрів у цьому помилки; натомість випнувши під сурдутом, убраним на честь гостей, своє черево, ласе до близької трапези, і зосередившись на інших не менш важливих речах, він, наче на якийсь нагад про епізод зі свого колишнього життя, скажімо, про стрій, у якому дук де Ґіз з'явився в такому-то році на маскараді, — посміхнувся на думку про свої книжки, і вони миттю впали у моїх очах (поховавши під своїми уламками всю вартість Прекрасного, вартість Усесвіту, вартість Життя), — впали так низько, що вже здавалися мені хіба що дешевою розвагою бороданя. Я казав собі, що, либонь, він до них причетний, але живши на острові з перловими ловищами, з таким самим успіхом продавав би перли. Творчість уже не здавалася мені його покликанням. І я спитав себе: чи справді оригінальність таланту доводить, що великі письменники — це боги, владущі кожен у своєму власному царстві, і чи немає в цьому якоїсь облуди, чи не є ріжниця між творами радше наслідком праці, ніж виразом засадничої, корінної відмінности між особистостями?
Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Art: Pierre Auguste Renoir"Portrait of Stephane Mallarme"
Forwarded from Видавництво РХ
Друзі, вже найближчими днями приїде з друкарні наше перевидання класичних протоколів допиту духів, які мали необережність появитися в Бродах і потрапити на очі о. Гавриїлу Костельнику.
Книжечка ще в дорозі, а половина накладу вже передзамовлена. Якщо ви раптом думали, що замовити її можна буде й потім, то це не стратегічно, бо за місяць книги може й не лишитися на складі. Тож поспішіть зробити передзамовлення, тим більш до кінця цього тижня діє акційна ціна!
P.S. Усім, хто ставив плюсика під попередніми постами про цю книгу, ми обов'язково напишемо й домовимося, як передати примірник.
Книжечка ще в дорозі, а половина накладу вже передзамовлена. Якщо ви раптом думали, що замовити її можна буде й потім, то це не стратегічно, бо за місяць книги може й не лишитися на складі. Тож поспішіть зробити передзамовлення, тим більш до кінця цього тижня діє акційна ціна!
P.S. Усім, хто ставив плюсика під попередніми постами про цю книгу, ми обов'язково напишемо й домовимося, як передати примірник.
Так стоїть справа зі всіма великими письменниками, краса їхніх фраз несподівана, як краса жінки, якої ти ще не знаєш, вона, та краса, творча, бо стосується зовнішнього об'єкта, — тобто не самого автора, — про який вони думають і душі якого ще не виразили.
Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Геніальні творіння видають не ті, хто обертається в елітному товаристві, не найблискучіші співрозмовники, не найбільші ерудити, а ті, хто має здатність, раптом переставши жити для самих себе, обертати свою особу в щось ніби дзеркало, так щоб їхнє життя, попри всю свою світськість, ба навіть інтелектуальну вбогість, відбивалося в цьому дзеркалі; геніальність полягає у здатності віддзеркалювати, а не у внутрішній вартості віддзеркалюваного.
Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Art: Rene Magritte
Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Art: Rene Magritte
Сьогодні святкує День Народження Володимир Єшкілєв.
Інтелектуальне ядро Станіславського феномену і, вочевидь, один з найцікавіших сучасних українських авторів.
Український Борхес, Еко, Лем - як його не назвеш, а врешті це Єшкілєв - рідкісний дарунок, закинутий до нас невідь якими Богами артефакт, який ми ще до кінця не зрозуміли і не оцінили.
Тому бажаю Жрецеві довгих років плідної Роботи, на радість всім Лицарям, Адептам і Посвяченим.
"Тексти виринають із забуття із шляхетною скромністю непоспішливих мандрівників Сущого. У нерозібраній монастирській бібліотеці Ви знімаєте з полиці грубезний том візантійської Септуаґінти, зодягнутий у чорну солунську палітурку, і бачите у глибині книжкової гробниці шафрановий колір сторінки небаченого сучасністю рукопису.
Ви розгладжуєте її, відокремлюєте її від інших пергаментних складових тисячолітньої істоти; а істота ця, життя якої і є відокремлення, дивиться на Вас червоними літерами вступних стовпців — ось початок таїнства Екзегези, дослідження знайденого, відкритого, воскреслого Тексту.
Томас Стернз Еліот, наближаючись до глибинних знакосполучень, що впорядкували Всесвіт, поєднав слова так:
Обтанцюймо кактус колом
Кактус колом кактус колом
Обтанцюймо кактус колом
О п'ятій годині ранку.
Це один із можливих образів Таїнства.
Між двома стрибками свідомості Ви раптово опиняєтеся сам на сам із Текстом посеред напіврозбудженої пустелі і скачете, скачете, рятуючись від передсвітанкового холоду завжди юної Вічності, яка у всевладді своєму не владна зігріти Вас безсмертям…
Ви гортаєте сторінки Вашого Тексту, і Таїнство триває. Істота-Текст розгортається у Вашій уяві, як троянда, кожна пелюстка якої, насичена Вашим нетерпінням і фантазією, вібрує від насолоди зіткнення померлого буття автора і живого буття читача.
Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк
"Адепт"
А бонусом пропоную прочитати мої рецензії на книжки автора:
"Патерн":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2025/03/20/%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d1%94%d1%88%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%94%d0%b2-%d0%bf%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%bd/
"Пафос":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/10/24/%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d1%94%d1%88%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%94%d0%b2-%d0%bf%d0%b0%d1%84%d0%be%d1%81/
"Імператор повені":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/10/24/%d1%96%d0%bc%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%82%d0%be%d1%80-%d0%bf%d0%be%d0%b2%d0%b5%d0%bd%d1%96-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%b0-%d1%94%d1%88%d0%ba%d1%96/
"Плерома. Делоський нирець"
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/03/14/%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bd%d0%b8%d1%80%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d1%81%d0%b0%d0%bc%d0%be%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bd%d0%b8%d1%80%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d1%81%d1%82/
"Інше ґроно проникнень і свідчень":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2023/11/19/%d1%96%d0%bd%d1%88%d0%b5-%d2%91%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%be-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d1%96-%d1%81%d0%b2%d1%96%d0%b4%d1%87%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d0%b2/
"Втеча майстра Пінзеля":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2023/11/13/%d0%b2%d1%82%d0%b5%d1%87%d0%b0-%d0%bc%d0%b0%d0%b9%d1%81%d1%82%d1%80%d0%b0-%d0%bf%d1%96%d0%bd%d0%b7%d0%b5%d0%bb%d1%8f-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%b0-%d1%94%d1%88%d0%ba/
Інтелектуальне ядро Станіславського феномену і, вочевидь, один з найцікавіших сучасних українських авторів.
Український Борхес, Еко, Лем - як його не назвеш, а врешті це Єшкілєв - рідкісний дарунок, закинутий до нас невідь якими Богами артефакт, який ми ще до кінця не зрозуміли і не оцінили.
Тому бажаю Жрецеві довгих років плідної Роботи, на радість всім Лицарям, Адептам і Посвяченим.
"Тексти виринають із забуття із шляхетною скромністю непоспішливих мандрівників Сущого. У нерозібраній монастирській бібліотеці Ви знімаєте з полиці грубезний том візантійської Септуаґінти, зодягнутий у чорну солунську палітурку, і бачите у глибині книжкової гробниці шафрановий колір сторінки небаченого сучасністю рукопису.
Ви розгладжуєте її, відокремлюєте її від інших пергаментних складових тисячолітньої істоти; а істота ця, життя якої і є відокремлення, дивиться на Вас червоними літерами вступних стовпців — ось початок таїнства Екзегези, дослідження знайденого, відкритого, воскреслого Тексту.
Томас Стернз Еліот, наближаючись до глибинних знакосполучень, що впорядкували Всесвіт, поєднав слова так:
Обтанцюймо кактус колом
Кактус колом кактус колом
Обтанцюймо кактус колом
О п'ятій годині ранку.
Це один із можливих образів Таїнства.
Між двома стрибками свідомості Ви раптово опиняєтеся сам на сам із Текстом посеред напіврозбудженої пустелі і скачете, скачете, рятуючись від передсвітанкового холоду завжди юної Вічності, яка у всевладді своєму не владна зігріти Вас безсмертям…
Ви гортаєте сторінки Вашого Тексту, і Таїнство триває. Істота-Текст розгортається у Вашій уяві, як троянда, кожна пелюстка якої, насичена Вашим нетерпінням і фантазією, вібрує від насолоди зіткнення померлого буття автора і живого буття читача.
Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк
"Адепт"
А бонусом пропоную прочитати мої рецензії на книжки автора:
"Патерн":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2025/03/20/%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d1%94%d1%88%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%94%d0%b2-%d0%bf%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%bd/
"Пафос":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/10/24/%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d1%94%d1%88%d0%ba%d1%96%d0%bb%d1%94%d0%b2-%d0%bf%d0%b0%d1%84%d0%be%d1%81/
"Імператор повені":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/10/24/%d1%96%d0%bc%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%82%d0%be%d1%80-%d0%bf%d0%be%d0%b2%d0%b5%d0%bd%d1%96-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%b0-%d1%94%d1%88%d0%ba%d1%96/
"Плерома. Делоський нирець"
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/03/14/%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bd%d0%b8%d1%80%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d1%81%d0%b0%d0%bc%d0%be%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%bd%d0%b8%d1%80%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d1%81%d1%82/
"Інше ґроно проникнень і свідчень":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2023/11/19/%d1%96%d0%bd%d1%88%d0%b5-%d2%91%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%be-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d1%96-%d1%81%d0%b2%d1%96%d0%b4%d1%87%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d0%b2/
"Втеча майстра Пінзеля":
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2023/11/13/%d0%b2%d1%82%d0%b5%d1%87%d0%b0-%d0%bc%d0%b0%d0%b9%d1%81%d1%82%d1%80%d0%b0-%d0%bf%d1%96%d0%bd%d0%b7%d0%b5%d0%bb%d1%8f-%d0%b2%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%b0-%d1%94%d1%88%d0%ba/
Ex libris Abraham Hosebr
Володимир Єшкілєв “Патерн”
“Є у психоаналітиків цікаве поняття «патерн». Це коли людина опиняється в колі нездорових подій і вчинків.” Коли я прочитав половину цієї книжки, то подумав “Ну ж не може такого б…
Forwarded from Літо купує книжки
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Коли мене спіймали на "Книжковій країні" і почали щось запитувати про книжки, довелося імпровізувати... 😇