EX LIBRIS Abraham Hosebr
767 subscribers
5.04K photos
4 videos
13 files
216 links
Тисячі міфів в моїй голові.
Тисячі ликів тисячоусто шепочуть свої герметичні істини.


Читач, письменник, перекладач, візіонер, психоаналітик. Автор "Тетраморфеуса".
Борхес як втілення літератури. Лабіринт, як символ пізнання.
Download Telegram
трава на камені вона
вночі шумить у ранах дому
і лугом дихає стіна
рослинне тіло в кам’яному
і ми так часто не спимо
і видивляемо впівока
як з того боку крізь трюмо
трава зітхнула мов затока
вганяючи коріння клин
у ці крихкі тріскучі плити
запасти в усмішки щілин
триматись каменя і жити
за крок від рейок і коліс
вона протне розсохлі рами
висока й чиста ніби ліс
трава яка прийшла за нами

Юрій Андрухович
"The gun is good, the penis is evil!" (Zardoz, 1974).
Дерев'яна гравюра з Барселони, 1821 рік.

Святий Лука, покровитель художників, сидить за мольбертом зі своїм звіриним відповідником - волом. Він малює першу ікону – зображення Мадонни з Христом.
Дозволю собі щось смішне
Портативний вівтар з ХІХ століття невідомого походження. Компактний, але наповнений деталями: ексвото, фігурка святого Йосифа, янголи, декоративні китички. Один з експонатів Музею іграшок і воскових фігур (Museo del giocattolo e delle cere) у містечку Багерія, о. Сицилія 🇮🇹. Музей заснований колекціонером П’єтро Піраїно.
"Germination" is a lithograph by Odilon Redon (French, 1840 – 6 July 1916) created in 1879 and is part of his series "In the Dream"
Зрештою час, потрібний людині, — як, скажімо, мені у випадку з сонатою, — аби проникнути в якийсь глибший твір, — то лише згусток і ніби символ літ, а іноді й цілих віків, які спливають, перш ніж публіка полюбить по-справжньому новаторський шедевр. Чи не тому геній, рятуючись від нерозуміння юрби, каже собі, що сучасникам бракує належної часової відстані, що твори адресовані нащадкам, лише вони й мали б читати, мовляв, це ті ж таки полотна, про які судити зблизька годі? Але ця по суті легкодуха осторога, вжита проти помилкових присудів, марна, бо таких присудів не уникнути. Геніальна річ не зразу викликає захоплення, позаяк творець її небуденний, на нього мало хто скидається. Його витвір сам собою пробудить поодинокі уми, здатні зрозуміти його, і спричиниться до того, що з часом вони плодитимуться і множитимуться.

Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Greek relief of Oedipus and the Sphinx, detail from sarcophagus, Hellenistic period, National Archaeological Museum, Athens
Прекрасні слова Пруста про душу речей:

"Лише ми самі, своєю вірою в те, що речі живуть своїм власним життям, вкладаємо в усе, що в нас перед очима, душу, яку речі потім бережуть і розвивають у нас самих."

Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Блискучий епізод де головний герой гірко розчаровується побачивши наживо свого улюбленого письменника. А у вас було таке?

«Назвавши» мене по черзі багатьом присутнім, пані Сванн знайомила мене з гостями далі й нараз, одразу після мого імені і таким голосом, ніби на цей обід запрошено тільки нас двох і ніби ми обидва однаково раді познайомитися, проказала ім'я сивого Солодкопівця. Зачувши Берґоттове ім'я, я хоч і здригнувся, ніби в мене пальнули з пістолета, але інстинктивно, щоб приховати хвилювання, віддав уклін; на відповідь мені вклонився, — так престидижитатор у рединґоті виринає цілим і неушкодженим з порохового диму, звідки випурхнув голуб, — хтось молодий, вайлуватий, маленький, барчистий і короткозорий, із чорною борідчиною та червоним носом, скрученим, немов слимачна скойка. Я занудив світом, бо розсипалася попелом не лише подоба старця, геть-то знесиленого і спорохнявілого, а й краса могутньої творчости: ту красу давалося уявити, мов у якійсь святині, зведеній мною для неї в утлому, святому організмі, але для неї не було місця у посталому переді мною, зліпленому з кровопливних судин, кісток і гангліїв низькорослому чоловічкові, кирпатому й чорнобородому. Весь Берготт, якого я поволі, обачненько витворював крапля по краплі, наче сталактит, із прозорої ліпоти його книжок, весь цей Берґотт зробився раптом чимось нездалим, бо треба було миритися з його равликуватим носярою і треба було дати раду з його чорною борідчиною; так перекреслюється розв'язання задачі, якщо ми не вчиталися в умови і не зазирнули у відповідь, яка сума має у нас зрештою вийти. Носяра і борода стирчали якимись непередбаченими конструкціями, то досаднішими, що, змушуючи мене творити Берґоттову особу заново, вони наче крили в собі, продукували, ненастанно виділяли особливий різновид розуму, невсипущого і самовдоволеного, але від цього розуму краще вріж поли і тікай, бо він не мав нічого спільного з мудрістю, розлитою в його книжках, які я так добре знав і в яких жив миролюбний, божественний дух...
...попередній образ, викликаний іменем Берґотта, зв'язував мене куди менше, ніж його перо, яке я знав, і ось тепер я мав причепити до нього, наче до повітряної кулі, цього бороданя, не бувши певен, чи здужає куля його підняти.

І все ж скидалося на те, що мої улюблені книжки написав саме він, бо коли пані Сванн відчула себе зобов'язаною сказати йому про моє захоплення однією з них, йогомосць анітрохи не був здивований тим, що вона говорить про це саме йому, а не комусь іншому з гостей, і не узрів у цьому помилки; натомість випнувши під сурдутом, убраним на честь гостей, своє черево, ласе до близької трапези, і зосередившись на інших не менш важливих речах, він, наче на якийсь нагад про епізод зі свого колишнього життя, скажімо, про стрій, у якому дук де Ґіз з'явився в такому-то році на маскараді, — посміхнувся на думку про свої книжки, і вони миттю впали у моїх очах (поховавши під своїми уламками всю вартість Прекрасного, вартість Усесвіту, вартість Життя), — впали так низько, що вже здавалися мені хіба що дешевою розвагою бороданя. Я казав собі, що, либонь, він до них причетний, але живши на острові з перловими ловищами, з таким самим успіхом продавав би перли. Творчість уже не здавалася мені його покликанням. І я спитав себе: чи справді оригінальність таланту доводить, що великі письменники — це боги, владущі кожен у своєму власному царстві, і чи немає в цьому якоїсь облуди, чи не є ріжниця між творами радше наслідком праці, ніж виразом засадничої, корінної відмінности між особистостями?

Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток"
Переклад Анатоля Перепаді
Art: Pierre Auguste Renoir"Portrait of Stephane Mallarme"
Друзі, вже найближчими днями приїде з друкарні наше перевидання класичних протоколів допиту духів, які мали необережність появитися в Бродах і потрапити на очі о. Гавриїлу Костельнику.

Книжечка ще в дорозі, а половина накладу вже передзамовлена. Якщо ви раптом думали, що замовити її можна буде й потім, то це не стратегічно, бо за місяць книги може й не лишитися на складі. Тож поспішіть зробити передзамовлення, тим більш до кінця цього тижня діє акційна ціна!

P.S. Усім, хто ставив плюсика під попередніми постами про цю книгу, ми обов'язково напишемо й домовимося, як передати примірник.