Ну що ж. Вчергове перечитав Великий Шедевр Кемпбелла. Читав дового. Повертався багато. Закрив останню сторінку і захотілось відразу перечитати. Ось що означає Велика Книга. Логічне продовження в послідовності Фрейзер-Тейлор-Еліаде. Велика насолода для кожного мандрівника міфологіями світу.
Ну і вже традиційно, публікую свою особливу рецензію з велетенською кількістю цитат, фото та непересічним аналізом (поки що не бачив, щоб жодний український літературознавець говорив щось про паралелі між Джойсом та Кемпбеллом).
Найкраще, що виходить на цьому каналі - огляди найголовніших книг людства від Абрахама Хосебра.

https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2025/05/13/%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%b7%d0%b5%d1%84-%d0%ba%d0%b5%d0%bc%d0%bf%d0%b1%d0%b5%d0%bb%d0%bb-%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8f%d1%87%d0%be%d0%bb%d0%b8%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%b3%d0%b5%d1%80%d0%be%d0%b9-%d0%b1/

Деякі серії я читаю повністю. До них можу віднести дві: "Бібліотеку античної літератури" від "Апріорі" та "Американський постмодернізм" від "Темпори".
Читачі мого роману "Тетраморфеус" зможуть знайти на його сторінках багато покликань та алюзій на твори авторів цих двох серій.
Вплив цих книжок на мою творчість важко переоцінити. Наприклад, прочитавши Кувера, я повністю переписав цілий розділ, перетворивши його на серію розкладів карт, які в свою чергу є паралельними альтернативними реальностями та інтерпретаціями одного сюжету. Бо де ж такого можна навчитися, як не в постмодерністів?
Ну і тут вже вкотре маю подякувати екстраординарній особистості, людині, яка відкрила для України цілий жанр. Master Max, il miglior fabbro, це про тебе.
І ось в моїх руках новинка з серії. Як завжди делікатний переклад Максима Нестелєєва і фірмова післямова на яку чекаєш більше ніж на сам роман.
Хай почекає рідлист, негайно беруся до Коена! А вам тим часом раджу почитати відгуки на попередні книжки з серії в моєму Вордпресі.
Дякую за подарунок, починаю читання.

Alfred Kubin, 1877-1959
Mythical Beast ca. 1903/04
Watercolor, ink on cadateal paper
Schlossmuseum, Linz

Терміново!

Перечитайте пост вище - появи цієї книги я чекав відколи Віталій Щепанський розповів про задум видати цю унікальну документальну пам'ятку. Це вам і містика, і репортаж, і нон-фікшен одночасно. А на додачу - фахова супровідна стаття від досвідченого науковця, провідного дослідника езотеризму, релігієзнавця і культурного антрополога Віталія Щепанського (PhD в галузі філософії та релігієзнавства). Тож щиро вам рекомендую передзамовити книгу. Тут ось.

Книга коштує всього 170 грн. Але прошу поспішити і не відкладати на завтра, бо книга вийде вже ось-ось за кілька днів і ціна зросте. А тираж - невеликий. Буде видана у зменшеному форматі у фірмовому серійному дизайні Видавництва Руслана Халікова. А це - мінімалістична естетика, зручність і якість, - як у Тінь похмурого сходу Фердинанда Оссендовського, Похорони і культ предків у хевсурів Ґеорґа Ніорадзе чи Тадей Грабянка - король ілюмінатів Дмитра Полюховича.

Rene Magritte

У цьому шинку я плутано міркував і про те, що краса має й інший бік, що краса цього краю гір і лісів залежить від того, наскільки людина уміє любити все те, що є неприємне, покинуте, любити цей край навіть у ті години, дні і тижні, коли йде дощ і коли швидко темніє, коли людина сидить коло печі і думає, що вже десята вечора, а воно лише пів на сьому, любити розмову з самим собою і розмову з конем, собакою, кішкою і козою, але найрадше мати розмову з самим собою, спочатку тихо, ніби прокручуючи якийсь фільм, згадувати й перебирати картини минулого, але потім так само, як і я, почати самому з собою розмовляти, радитися, запитувати, самому собі ставити запитання і вислуховувати відповіді, самому в себе вивідувати найпотаємніше, наче прокурор, висувати проти себе звинувачення і захищатися і, так поперемінно розмовляючи з самим собою, добиратися до сенсу життя, не до того, що було і сталося вже давно, а до того, що попереду, запитувати, що це за дорога, яку я здолав і яку ще належить здолати, і мені здається, що ще є час через роздуми знайти такий спокій, який захистить людину від бажання втекти від самоти, втекти від найголовніших запитань, які людина повинна мати силу і відвагу поставити собі... І ось так я, шляховик, щосуботи до самого вечора сидів у шинку, і що довше я в ньому сидів, то більше оповідав людям, то частіше згадував про коника, що стояв перед шинком, про зяючий самотністю мій новий будиночок, я бачив, що люди затуляють мені те, що я хотів би знати і бачити, що всі тільки байдикують, як, бувало, байдикував і я, усі вони оминають ті запитання, на які одного дня їм доведеться відповісти, якщо буде у них таке щастя, що перед смертю будуть мати на це час... у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою.

— Грабал. Я обслуговував англійського короля

Чудове доповнення до "Відьомства".

Мене звати Лубер Дас, дохтуре, прошу я вас, вийміть камінь, вийміть камінь, вийміть дурний камінь з довбешки мені….

Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"

'Missionary Eaten by a Tiger' by Noel Leon, 1907

Titian