Якби після смерті було можливе існування свідомого, воно, на мій погляд, розвивалося б у тому ж напрямку, що й «колективна свідомість» людства, яка завжди має якийсь верхній, хоч і плаваючий кордон. Буття багатьох людей до самої їх смерті знаходиться нижче рівня їх потенційних можливостей і, що важливіше, нижче рівня, на якому в тих самих тимчасових рамках знаходяться інші. Звідси й потреба перших досягти після смерті того ступеня усвідомленого сприйняття явищ, на яку не вдалося піднятися за життя.
Цей висновок я зробив, вивчаючи сни про мертвих. Якось мені наснилося, ніби я відвідав друга, який помер два тижні тому. За життя він ніколи не виходив за межі загальноприйнятих, традиційних уявлень і завжди утримувався від будь-якої рефлексії. У моєму сновидінні він жив на пагорбі, схожому на Туллінґерів пагорб біля Базеля. Там височів старовинний замок, стіни якого утворювали кільце навколо площі, на якій стояли маленька церква і якісь одноповерхові будівлі. Мені це нагадало площу перед замком Рапперсвіль. Стояла осінь, листя вікових дерев уже забарвилося в золотисті тони, і весь краєвид був наче пронизаний м'яким сонячним світлом. Мій друг сидів за столом зі своєю дочкою, яка вивчала психологію у Цюріху. Я знав, що вони говорили про психологію. Він був так захоплений розмовою, що ледве привітав мене легким рухом руки, ніби збирався сказати: "Не заважай мені!" Цей вітальний жест був і знаком прощання.
Сон таким дивним чином дав мені зрозуміти, що мій друг реалізує тепер справжню природу свого психічного єства - те, чого не зміг зробити за життя. Потім образи цього сну нагадали мені фінал другої частини «Фауста» - святих пустельників, що тулилися на уступах гори, які, мабуть, являють собою різні ступені розвитку, що взаємодоповнюють і перевершують один одного.
Карл Ґустав Юнґ "Життя після смерті"
Цей висновок я зробив, вивчаючи сни про мертвих. Якось мені наснилося, ніби я відвідав друга, який помер два тижні тому. За життя він ніколи не виходив за межі загальноприйнятих, традиційних уявлень і завжди утримувався від будь-якої рефлексії. У моєму сновидінні він жив на пагорбі, схожому на Туллінґерів пагорб біля Базеля. Там височів старовинний замок, стіни якого утворювали кільце навколо площі, на якій стояли маленька церква і якісь одноповерхові будівлі. Мені це нагадало площу перед замком Рапперсвіль. Стояла осінь, листя вікових дерев уже забарвилося в золотисті тони, і весь краєвид був наче пронизаний м'яким сонячним світлом. Мій друг сидів за столом зі своєю дочкою, яка вивчала психологію у Цюріху. Я знав, що вони говорили про психологію. Він був так захоплений розмовою, що ледве привітав мене легким рухом руки, ніби збирався сказати: "Не заважай мені!" Цей вітальний жест був і знаком прощання.
Сон таким дивним чином дав мені зрозуміти, що мій друг реалізує тепер справжню природу свого психічного єства - те, чого не зміг зробити за життя. Потім образи цього сну нагадали мені фінал другої частини «Фауста» - святих пустельників, що тулилися на уступах гори, які, мабуть, являють собою різні ступені розвитку, що взаємодоповнюють і перевершують один одного.
Карл Ґустав Юнґ "Життя після смерті"
Art by Jože Tisnikar
За ними по землі дріботів велетенський корвус, пантрувальник неспокою По і Каїна, він захрипло допитувався: «В які краї дорога нас провадить, друзі? До хіромантів, до керманичів, а чи до столиці всіх ідей? Куди йдемо, наліво, направо, як у нас справи?».
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
За ними по землі дріботів велетенський корвус, пантрувальник неспокою По і Каїна, він захрипло допитувався: «В які краї дорога нас провадить, друзі? До хіромантів, до керманичів, а чи до столиці всіх ідей? Куди йдемо, наліво, направо, як у нас справи?».
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
...і вже Кібела, Рея, Понтія Терон — мчить на колісниці, в кожній руці по змії, а в упрязі все ті ж шаблезуби, над її головою дедалі частіше з’являються східці храму, а не широкі роги, округлений спіральний ув’язок зіккурату на голові многогрудої Артеміди Ефеської, образи богинь виникають на стінах, релігійні сюжети, ілюстрації обрядів і містерій...
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Cybele. Illustrations from: The history of the heavens, c. 1743 by J.B. De Freval
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Cybele. Illustrations from: The history of the heavens, c. 1743 by J.B. De Freval
...що-с забув-с тут-с порений в пах птаху, та над цим Коцитом навіть Кетцалькоатлеві не пролетіти, безпташшя, хіба лиш веспертулії шкірокрилі з хижими вищирами свідчитимуть тут твою з’яву...
Абрахам Ян Хосебр Тетраморфеус. Liber T
In June 1969, Jim Morrison, The Doors’ iconic frontman, visited Teotihuacan’s Pyramid of the Sun, part of the ancient Mesoamerican city near Mexico City. While in Mexico for The Doors’ performances, Morrison explored the ruins, standing beside the carved stone serpent deity, Quetzalcoatl.
Абрахам Ян Хосебр Тетраморфеус. Liber T
In June 1969, Jim Morrison, The Doors’ iconic frontman, visited Teotihuacan’s Pyramid of the Sun, part of the ancient Mesoamerican city near Mexico City. While in Mexico for The Doors’ performances, Morrison explored the ruins, standing beside the carved stone serpent deity, Quetzalcoatl.