У ранній уроборичній і матріархальній фазі існує тільки тип провидця, який, жертвує своїм Еґо і, таким чином, стає жінкоподібним внаслідок ототожнення з Великою Матір'ю. Він народжує свої одкровення під переважним впливом несвідомого. Такий тип провидця набув значного поширення. Найбільш відомою формою цього є мантична форма, в якій жінка грає пророчу роль провидиці та жриці, Сівіли та Піфії. Пізніше її функцію перебирає провидець-жрець, який ототожнюється з нею. Це все ще можна бачити на прикладі Вотана і Ерди. Він отримує вікову мудрість Великої Матері, дар пророцтва, але натомість повинен пожертвувати своїм правим оком. Таким чином, вотанізму з його екстатичною розв'язністю і шаленим божевіллям пристрастей, як в оргіастичній так і в мантичній формі, не вистачає ясного бачення вищого знання, яке було втрачено внаслідок "верхньої кастрації", здійсненої Ердою.
Дикий мисливець і Летючий Голландець, похмурі, як і Вотан, належать до свити Великої Матері. За їх духовним хвилюванням ховається старе прагнення до уроборичного інцесту, бажання смерті, яке здається так глибоко вкоренилось в німецькій душі.
Ми не випадково знаходимо різку протилежність цьому одержимому матір'ю образу провидця в тому типі пророка, який з'явився у давніх юдеїв. Його суттєвою характеристикою є близькість до постаті батька та збереження та посилення свідомості внаслідок цієї близькості. Для нього мантичне та сновидче пророцтво багато в чому поступаються пророцтву в ясній свідомості. Пророча глибина залежить від глибини свідомості, і Мойсей вважається найбільшим пророком саме тому, що він споглядав Бога вдень і віч-на-віч. Іншими словами, глибока проникливість активованого трансперсонального шару та чітке бачення високо розвиненої свідомості повинні вступити у взаємозв'язок, а не розвиватися одне за рахунок іншого.
Таким чином, герой, як Еґо стоїть між двома світами: внутрішнім світом, який загрожує придушити його, і зовнішнім світом, який хоче знищити його за те, що він порушив старі закони. Тільки герой може не відступити перед натиском цих колективних сил, оскільки він є прикладом індивідуальності і має світло свідомості.
Еріх Нойман
"Витоки та історія свідомості"
Дикий мисливець і Летючий Голландець, похмурі, як і Вотан, належать до свити Великої Матері. За їх духовним хвилюванням ховається старе прагнення до уроборичного інцесту, бажання смерті, яке здається так глибоко вкоренилось в німецькій душі.
Ми не випадково знаходимо різку протилежність цьому одержимому матір'ю образу провидця в тому типі пророка, який з'явився у давніх юдеїв. Його суттєвою характеристикою є близькість до постаті батька та збереження та посилення свідомості внаслідок цієї близькості. Для нього мантичне та сновидче пророцтво багато в чому поступаються пророцтву в ясній свідомості. Пророча глибина залежить від глибини свідомості, і Мойсей вважається найбільшим пророком саме тому, що він споглядав Бога вдень і віч-на-віч. Іншими словами, глибока проникливість активованого трансперсонального шару та чітке бачення високо розвиненої свідомості повинні вступити у взаємозв'язок, а не розвиватися одне за рахунок іншого.
Таким чином, герой, як Еґо стоїть між двома світами: внутрішнім світом, який загрожує придушити його, і зовнішнім світом, який хоче знищити його за те, що він порушив старі закони. Тільки герой може не відступити перед натиском цих колективних сил, оскільки він є прикладом індивідуальності і має світло свідомості.
Еріх Нойман
"Витоки та історія свідомості"
Інтерв'ю Юнґа для Бі-бі-сі 1955 р.
Бі-бі-сі: Не могли б ви розповісти, що ваша робота відкрила вам про природу божественного?
Юнґ: Я не можу нічого сказати, головним чином, тому, що людська думка не в змозі зрозуміти ні природу божественного, ні довести, чи існує Бог, чи ні. Я можу сказати лише те, що ідея Бога - це візерунок, візерунок, який проходить через усі часи, примітивний візерунок, який, однак, був завжди і завжди буде у всій своїй яскравості, значущості та важливості.
Ідея божественного нікуди не пішла, вона продовжує відігравати ту саму роль, що й протягом тисячоліть, незалежно від того, чи хтось знає, як виглядає Бог, чи ні. Людський розум надто вузький та обмежений. Він просто не може ні зрозуміти, ні описати таку трансцедентальну сутність, як Бог.
Однак ми можемо осмислити існування такого візерунка, про який я сказав раніше. І цього цілком достатньо для практичного застосування релігії. Тому що, коли ми свідомо сприймаємо ідею божественного, нам відкривається новий погляд на природу речей.
Вкрай недалекоглядно ставити питання про те, як можна довести існування Бога. Ми не можемо довести існування Бога, так само, як ми не можемо довести існування безсмертя, чи вічності, чи інших подібних понять. Це – інтуїтивно прийняті концепції.
При цьому немає жодних сумнівів, що ми можемо прийняти існування цього візерунка. Це також інтуїтивно, як птах інтуїтивно знає, як побудувати гніздо. Одного разу індіанці з племені Більбо сказали мені: "Людина, яка опинилась одна в горах, не зможе навіть багаття розпалити без допомоги Того, хто її охороняє". На мене це справило величезне враження.
Для ілюстрації використано роботу Юнґа
Бі-бі-сі: Не могли б ви розповісти, що ваша робота відкрила вам про природу божественного?
Юнґ: Я не можу нічого сказати, головним чином, тому, що людська думка не в змозі зрозуміти ні природу божественного, ні довести, чи існує Бог, чи ні. Я можу сказати лише те, що ідея Бога - це візерунок, візерунок, який проходить через усі часи, примітивний візерунок, який, однак, був завжди і завжди буде у всій своїй яскравості, значущості та важливості.
Ідея божественного нікуди не пішла, вона продовжує відігравати ту саму роль, що й протягом тисячоліть, незалежно від того, чи хтось знає, як виглядає Бог, чи ні. Людський розум надто вузький та обмежений. Він просто не може ні зрозуміти, ні описати таку трансцедентальну сутність, як Бог.
Однак ми можемо осмислити існування такого візерунка, про який я сказав раніше. І цього цілком достатньо для практичного застосування релігії. Тому що, коли ми свідомо сприймаємо ідею божественного, нам відкривається новий погляд на природу речей.
Вкрай недалекоглядно ставити питання про те, як можна довести існування Бога. Ми не можемо довести існування Бога, так само, як ми не можемо довести існування безсмертя, чи вічності, чи інших подібних понять. Це – інтуїтивно прийняті концепції.
При цьому немає жодних сумнівів, що ми можемо прийняти існування цього візерунка. Це також інтуїтивно, як птах інтуїтивно знає, як побудувати гніздо. Одного разу індіанці з племені Більбо сказали мені: "Людина, яка опинилась одна в горах, не зможе навіть багаття розпалити без допомоги Того, хто її охороняє". На мене це справило величезне враження.
Для ілюстрації використано роботу Юнґа
Трохи читацьких підсумків.
Цьогоріч я отримав відповідальну керівну посаду на роботі тому поставив перед собою дещо скромнішу ціль - прочитати за рік 100 книг. Вийшло трошки інакше, з обов'язками керівника справляюсь чудово і вже прочитав 110 книг.
Але є тут один ньюанс - велику частину тут займає манґа. Це 17 томів "Скелелаза", 32 томи "Волоцюги", 8 томів Лавкрафтівських шедеврів Ґо Танабе, один том "Дан да дану", графічний роман "Пантера" Еванса, комікс Росса про "Дядька Сема", а також три комікс-адапатції оповідок Лавкрафта.
Отже книг прочитано 47.
З них одна особлива - збірка поезій Лавкрафта "Гриби з Юґґота" для якої я не тільки повністю переклав весь цикл, а й написав передмову. Отже, вже встиг в цьому році одну книгу видати.
Загалом, цей рік для мене почався і триватиме під знаменом Юнґа - за рік прочитав вже 16 книг Карла Ґустава і його учнів. На всі написав розлогі рецензії з велетенською кількістю ключових цитат, більшість з яких вперше переклав українською і тепер вони зазвучали рідною мовою.
Захопився тематикою самураїв і прочитав сім томів роману "Мусаші" Ейджі Йошікави, якщо все складеться то планую ще десять томів його епопеї про Хідейоші Тойотомі "Тайко".
Прочитав перший роман епопеї Пруста, планую в цьому році прочитати весь цикл.
З античної літератури насолодився листування Марка Аврелія і Фронтона, а також листами Епікура.
Відкрив для себе геніального невідомого українського автора Осипа Маковея прочитавши збірку його новел "Наші знакомі".
Нарешті прочитав культовий роман Хуана Рульфо "Педро Парамо".
Найкраща прочитана книжка сучасного українського письменника "Патерн" Володимира Єшкілєва.
Зараз читаю феноменальний шедевр Еріха Ноймана "Витоки та історія свідомості" - найпотужніша книга про людське мислення, яку я читав за все життя. Вдруге перечитую "Тисячоликого героя" Кемпбелла і непішно почитую збірку есе та інтерв'ю Юнґа.
Отакі підсумки. А у вас як склалося з читанням у 2025?
Цьогоріч я отримав відповідальну керівну посаду на роботі тому поставив перед собою дещо скромнішу ціль - прочитати за рік 100 книг. Вийшло трошки інакше, з обов'язками керівника справляюсь чудово і вже прочитав 110 книг.
Але є тут один ньюанс - велику частину тут займає манґа. Це 17 томів "Скелелаза", 32 томи "Волоцюги", 8 томів Лавкрафтівських шедеврів Ґо Танабе, один том "Дан да дану", графічний роман "Пантера" Еванса, комікс Росса про "Дядька Сема", а також три комікс-адапатції оповідок Лавкрафта.
Отже книг прочитано 47.
З них одна особлива - збірка поезій Лавкрафта "Гриби з Юґґота" для якої я не тільки повністю переклав весь цикл, а й написав передмову. Отже, вже встиг в цьому році одну книгу видати.
Загалом, цей рік для мене почався і триватиме під знаменом Юнґа - за рік прочитав вже 16 книг Карла Ґустава і його учнів. На всі написав розлогі рецензії з велетенською кількістю ключових цитат, більшість з яких вперше переклав українською і тепер вони зазвучали рідною мовою.
Захопився тематикою самураїв і прочитав сім томів роману "Мусаші" Ейджі Йошікави, якщо все складеться то планую ще десять томів його епопеї про Хідейоші Тойотомі "Тайко".
Прочитав перший роман епопеї Пруста, планую в цьому році прочитати весь цикл.
З античної літератури насолодився листування Марка Аврелія і Фронтона, а також листами Епікура.
Відкрив для себе геніального невідомого українського автора Осипа Маковея прочитавши збірку його новел "Наші знакомі".
Нарешті прочитав культовий роман Хуана Рульфо "Педро Парамо".
Найкраща прочитана книжка сучасного українського письменника "Патерн" Володимира Єшкілєва.
Зараз читаю феноменальний шедевр Еріха Ноймана "Витоки та історія свідомості" - найпотужніша книга про людське мислення, яку я читав за все життя. Вдруге перечитую "Тисячоликого героя" Кемпбелла і непішно почитую збірку есе та інтерв'ю Юнґа.
Отакі підсумки. А у вас як склалося з читанням у 2025?