Про гномів у "Легенді про Сіґурда і Ґудрун", "Сазі про Вольсуґів" і "Едді":
У скандинавській міфології: в міфологічних поемах «Едди» й у науковій праці Сноррі Стурлусона Ми натрапляємо на численні, розкидані в текстах натяки та спостереження щодо нижчих істот надзвичайно багатого і густонаселеного язичницького надприродного світу.
Як цілість він дуже складний; і, без жодних сумнівів, колись існував цілий усесвіт думок і вірувань, який стосувався цих істот і який нині майже повністю зникнув.
Одначе, взявши до уваги те, що Сноррі писав у тринадцятому столітті й що за ним тягнуться століття і століття незадокументованих, розмаїтих і несталих вірувань, ми збагнемо, що він каже: себто що є ельфи світлі, Ljósálfar, і темні, Dökkálfar. Світлі ельфи живуть у прекрасній місцині, що називається Álfheimr (Ельфійський дім, Ельфійський світ), а от темні ельфи «живуть глибоко в землі, й не схожі вони на світлих ельфів зовні, проте вельми схожі за вдачею. Світлі ельфи гарніші з виду за сонце, а темні ельфи чорніші за смолу».
Наскільки ми можемо тепер сказати, між скандинавськими темними ельфами, чорними, як смола, й підземними мешканцями, та Dvergar, гномами, різниця, здається, невелика; власне, Сноррі не один раз мовить про гномів як про мешканців Svartálfaheimr, краю темних ельфів. Гном Андварі, первісний власник Фафнірових скарбів, жив, за Сноррі, у Краю темних ельфів; там він зберігав свій скарб у скелі, й там Локі впіймав його.
Варто коротко згадати характеристики гномів у давньоскандинавській літературі. Вони передусім майстри-
ремісники, творці подиву гідних скарбів і зброї. Найвідоміші об'єкти у скандинавських міфах виготовили гноми: Одінів спис Ґунґнір, Торів молот Мйоллнір, а також Скідбладнір, корабель бога Фрея, що міг умістити всіх богів, але був зроблений так хитро, що його можна було згорнути, наче серветку, і покласти до торбинки.
Гноми завжди жили під землею чи всередині скель (Луна називалася dverg-mál, «гномівська балачка») та володіли величезними знаннями. Якщо після сходу сонця вони залишалися на поверхні, то перетворювалися на камінь. В «Едді» є пісня - «Alvíssmál», - де бог Тор засипає запитаннями гнома Альвіса («Всезнавця»): Тор затримав його, змусивши відповідати на запитання, так довго, що зійшло сонце. Пісня закінчується вигуком Тора: «Гноме, ти иppi dagað» ти «впійманий днем», сонце тебе запопало.
Ось який умоглядний ланцюжок постає з усього цього і який висновок ми отримуємо. Темні ельфи, чорні, як смола, і гноми вони у скандинавській міфології близькоспоріднені, якщо не тотожні це охоронці скарбів у печерах і скелях; Альберіх і Андварі; походження назви Нібелунґи, пояснюване через слова, пов'язані з «темрявою»; «ельфійський» родовід Гаґена, його темна і тролеподібна зовнішність у «Thiðrekssaga». Згідно з цією історією, Нібелунґи первісно були створіннями темряви, темними ельфами, або гномами, і Зіґфрід Сіґурд украв їхній величний скарб.
Крістофер Толкін
Примітки до "Легенди про Сіґурда і Ґудрун"
У скандинавській міфології: в міфологічних поемах «Едди» й у науковій праці Сноррі Стурлусона Ми натрапляємо на численні, розкидані в текстах натяки та спостереження щодо нижчих істот надзвичайно багатого і густонаселеного язичницького надприродного світу.
Як цілість він дуже складний; і, без жодних сумнівів, колись існував цілий усесвіт думок і вірувань, який стосувався цих істот і який нині майже повністю зникнув.
Одначе, взявши до уваги те, що Сноррі писав у тринадцятому столітті й що за ним тягнуться століття і століття незадокументованих, розмаїтих і несталих вірувань, ми збагнемо, що він каже: себто що є ельфи світлі, Ljósálfar, і темні, Dökkálfar. Світлі ельфи живуть у прекрасній місцині, що називається Álfheimr (Ельфійський дім, Ельфійський світ), а от темні ельфи «живуть глибоко в землі, й не схожі вони на світлих ельфів зовні, проте вельми схожі за вдачею. Світлі ельфи гарніші з виду за сонце, а темні ельфи чорніші за смолу».
Наскільки ми можемо тепер сказати, між скандинавськими темними ельфами, чорними, як смола, й підземними мешканцями, та Dvergar, гномами, різниця, здається, невелика; власне, Сноррі не один раз мовить про гномів як про мешканців Svartálfaheimr, краю темних ельфів. Гном Андварі, первісний власник Фафнірових скарбів, жив, за Сноррі, у Краю темних ельфів; там він зберігав свій скарб у скелі, й там Локі впіймав його.
Варто коротко згадати характеристики гномів у давньоскандинавській літературі. Вони передусім майстри-
ремісники, творці подиву гідних скарбів і зброї. Найвідоміші об'єкти у скандинавських міфах виготовили гноми: Одінів спис Ґунґнір, Торів молот Мйоллнір, а також Скідбладнір, корабель бога Фрея, що міг умістити всіх богів, але був зроблений так хитро, що його можна було згорнути, наче серветку, і покласти до торбинки.
Гноми завжди жили під землею чи всередині скель (Луна називалася dverg-mál, «гномівська балачка») та володіли величезними знаннями. Якщо після сходу сонця вони залишалися на поверхні, то перетворювалися на камінь. В «Едді» є пісня - «Alvíssmál», - де бог Тор засипає запитаннями гнома Альвіса («Всезнавця»): Тор затримав його, змусивши відповідати на запитання, так довго, що зійшло сонце. Пісня закінчується вигуком Тора: «Гноме, ти иppi dagað» ти «впійманий днем», сонце тебе запопало.
Ось який умоглядний ланцюжок постає з усього цього і який висновок ми отримуємо. Темні ельфи, чорні, як смола, і гноми вони у скандинавській міфології близькоспоріднені, якщо не тотожні це охоронці скарбів у печерах і скелях; Альберіх і Андварі; походження назви Нібелунґи, пояснюване через слова, пов'язані з «темрявою»; «ельфійський» родовід Гаґена, його темна і тролеподібна зовнішність у «Thiðrekssaga». Згідно з цією історією, Нібелунґи первісно були створіннями темряви, темними ельфами, або гномами, і Зіґфрід Сіґурд украв їхній величний скарб.
Крістофер Толкін
Примітки до "Легенди про Сіґурда і Ґудрун"
Forwarded from Від Брунеллескі до Віньйоли
Джованні Франческо Рустічі
Моя темна таємнице, коли він злізе на діл
Пройде місцями де в екстазі молились руки, лікті і ноги
Відразу його паства завбачить понад чолом посивілим
Довгі, світлосяйні, богом допущені роги
Хай скаже своєму Адонаєві, своєму Тетраґраматонові
Хай доповість своєму Єгові — Quod licet Bovi, non liced Jovi!
І прибуду в тебе і проститься тобі, бо не відаєш, що дієш
Піднімись нарешті зі свого занадто м’якого ложа, жінко
Та, що заслинено, рожевощоко, дитинно спала
Пробуджена незрозумілою тінню, звуком мисливського горна за горизонтом, встала
Ця дворога Луна, збудила тебе, на вухо охо-хо-хо, хтиво, хтоНічно, хтоДенно шептала,
Опівночі королева прокралась з мішечком золота в майстерню Дедала
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Пройде місцями де в екстазі молились руки, лікті і ноги
Відразу його паства завбачить понад чолом посивілим
Довгі, світлосяйні, богом допущені роги
Хай скаже своєму Адонаєві, своєму Тетраґраматонові
Хай доповість своєму Єгові — Quod licet Bovi, non liced Jovi!
І прибуду в тебе і проститься тобі, бо не відаєш, що дієш
Піднімись нарешті зі свого занадто м’якого ложа, жінко
Та, що заслинено, рожевощоко, дитинно спала
Пробуджена незрозумілою тінню, звуком мисливського горна за горизонтом, встала
Ця дворога Луна, збудила тебе, на вухо охо-хо-хо, хтиво, хтоНічно, хтоДенно шептала,
Опівночі королева прокралась з мішечком золота в майстерню Дедала
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Юнґ описує курйозний випадок із Тетраморфами. Все ж, як на мене, індус частково мав рацію, бо що ж це як не приховане поклоніння перед древніми анімалістичними богами?
"Один індус, відвідавши Велику Британію, розповідав потім своїм друзям, що англійці обожнюють тварин. Він виявив у старих протестантських церквах зображення орла, лева і бика, але гадки не мав (як і багато християн), що ці тварини символізують авторів Євангелій. У свою чергу коріння цієї символіки тягнеться до видіння Єзекіїля, а воно має аналог в єгипетському міфі про бога сонця Гора та чотирьох його синів."
Карл Ґустав Юнґ "Значення сновидінь"
"Один індус, відвідавши Велику Британію, розповідав потім своїм друзям, що англійці обожнюють тварин. Він виявив у старих протестантських церквах зображення орла, лева і бика, але гадки не мав (як і багато християн), що ці тварини символізують авторів Євангелій. У свою чергу коріння цієї символіки тягнеться до видіння Єзекіїля, а воно має аналог в єгипетському міфі про бога сонця Гора та чотирьох його синів."
Карл Ґустав Юнґ "Значення сновидінь"
"Пантера"
Брехт Еванс
Переклад Ірини Коваль
"Мене звати Октавіанус Абракадольфус Пантеріус, я кронпринц Пантерляндії. Але ти можеш називати мене Пантерою!"
Певний час на моїй полиці чекав цей візуальний шедевр хитро блимаючи підступним пантерячим оком. Багато ж наслухався я про цю річ...
І що тут сказати - робота знаменита!
Початкові враження - Матісс, Ротко, Міро, Клєє. Або щоб сталося якби ці четверо вирішили написати пчихологічний автопортрет дівчинки, яка переживає смерть своєї кішки, а також відчуженість та життя в неповноцінний сім'ї.
Напевно, в цій книзі кожен трішки згадає малого себе. Наприклад я постійно бачив у нічних тінях та силуетах якихось скоцюрблених монстрів, візерунки килимів та штор шкірилися моторошними мордами. Кожен скрип підлоги відлунював у серці.
А що як з цих тіней виобразиться дивне створіння, що назве себе Пантерою і схоче стати нашим другом?
Не поспішайте давати цю книжку своїм дітям, хоч і формат і яскраві малюнки натякають на дитяче видання.
Це обман. Насправді тут заховані моторошні натяки від газлайтингу і до педофілії.
Особливо цікаво було читати цю книжку після роботи Марії Луїзи Фон-Франц "Архетипові паттерни в казках". Як багато тут можна нааналізувати: первісне магічне мистецтво, звіро-боги, комплекс Електри, фетишизм, і Самість у формі звіра.
Бо не спроста в батька весь одяг чи то в зиґза-заґ ти то в смужку.
P. S. Також в книзі безліч цікавих посилань та цитат з класичного живопису. Мій улюблений - Арчимбольдо на останній сторінці розгортці, яку насправді можна легко пропустити. А так воно й має бути, бо Пантерлядія захована в підсвідомості і потрапити туди може далеко не кожен.
Брехт Еванс
Переклад Ірини Коваль
"Мене звати Октавіанус Абракадольфус Пантеріус, я кронпринц Пантерляндії. Але ти можеш називати мене Пантерою!"
Певний час на моїй полиці чекав цей візуальний шедевр хитро блимаючи підступним пантерячим оком. Багато ж наслухався я про цю річ...
І що тут сказати - робота знаменита!
Початкові враження - Матісс, Ротко, Міро, Клєє. Або щоб сталося якби ці четверо вирішили написати пчихологічний автопортрет дівчинки, яка переживає смерть своєї кішки, а також відчуженість та життя в неповноцінний сім'ї.
Напевно, в цій книзі кожен трішки згадає малого себе. Наприклад я постійно бачив у нічних тінях та силуетах якихось скоцюрблених монстрів, візерунки килимів та штор шкірилися моторошними мордами. Кожен скрип підлоги відлунював у серці.
А що як з цих тіней виобразиться дивне створіння, що назве себе Пантерою і схоче стати нашим другом?
Не поспішайте давати цю книжку своїм дітям, хоч і формат і яскраві малюнки натякають на дитяче видання.
Це обман. Насправді тут заховані моторошні натяки від газлайтингу і до педофілії.
Особливо цікаво було читати цю книжку після роботи Марії Луїзи Фон-Франц "Архетипові паттерни в казках". Як багато тут можна нааналізувати: первісне магічне мистецтво, звіро-боги, комплекс Електри, фетишизм, і Самість у формі звіра.
Бо не спроста в батька весь одяг чи то в зиґза-заґ ти то в смужку.
P. S. Також в книзі безліч цікавих посилань та цитат з класичного живопису. Мій улюблений - Арчимбольдо на останній сторінці розгортці, яку насправді можна легко пропустити. А так воно й має бути, бо Пантерлядія захована в підсвідомості і потрапити туди може далеко не кожен.