Illustration from Sacrum Oratorium Piarum Imaginum - Pedro de Bivero, 17th Century.

Francesca Woodman

Fireplace screen "Mercury" from the French Louis XIV period of the 17th century

Michelangelo

'Dancers' by Franz Von Stuck, (1863 - 1928)

Munch in his outdoor studio at Ekely, ca 1934

Великий – перші згадки цього титулу Гермеса-Тота Трисмегіста, знаходимо в “Legatio” Атенагора Афінського і в роботах Філона Біблського. Тим не менш, згідно з Копенгавером, цей епітет вперше з’являється на стеллі Храму Есни і дослівно звучить : “Тот – Великий, Великий, Великий”. Кампанелла, Мірандола, Августин і Бруно вірили в присну віру, prisca theologia - вчення універсальної релігії, створене Тотом. Це вчення проповідувалось численними пророками, до котрих відносять Зороастра і Платона. Тричі великим, його звуть тому, що перед ним були три його втілення – Гермес, Енох і Ной, а сам Гермес Трисмегіст був єгипетським царем, вченим і філософом. Окрім того, згідно з “Смарагдовими скрижалями”, цей титул означає знання Трисмегістом тьох частин мудрості Вселенної. “Суда”, або ж “Свіда” – візантійська енциклопедія, пояснює епітет “тричі великий”, тим, що Трисмегіст проповідував таїнство трійці і єдності трьох сутностей в однім. Агіографи і хроністи першого тисячоліття Гіджри, поєднують Трисмегіста з Ідрісом, а також з Енохом, (сури 19.57, 21.85). Ідріс-Гермес вважається “Тричі Мудрим”, бо перероджувався в трьох мудрецях. Перший був Тотом, творцем світу і писемності, котрий помістив свою мудрість у ієрогліфах. Другий, втілився в образі містика-геометра Піфагора. Третій, був Гермесом, зачинателем алхімії.

Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber E"

Микола Костянтинович Зеров - 135 років з народження.
Неокласик, високий поет, візіонер.

НА ОТРИСІ.
З Ередіа.

Глянь: западає день, і вітер посвіжів.
Не в'ються оводи уже над чередою,
І тіні довшають. Побудь, побудь зо мною,
Сердечний гостю мій, посланниче богів!

За кухлем молока з моїх гірських грунтів
Там, за вершиною Тифреста сніговою,
Ген-ген побачиш ти Олімп перед собою,
Красу Темпейських лук і Пієрійських нив.

А там Евбея спить на лоні хвиль безмовних
І Ета, де Геракл, конаючи, воздвиг
Останнє огнище і перший свій жертовник.

А там — ясний Парнас і непорочний сніг,
Де громовий Пегас, прокинувшись з зорею,
В свій несмертельний льот рушає над землею.

——————

Отрис — гірський кряж Північної Греції, поблизу Ети, у Тесалійській долині. На північному похилі гори — містечко Тавмаке (од thaumazein — дивуватися), славне своїм краєвидом. З околиць містечка несподівано розгортається ціла панорама: долина Тесалії, море, скелі Евбеї та гірські пасма Тифреста, Олімпу й Парнаса.