Odin Shape Shifter - Sculptures by Inuit Artist Abraham Anghik Ruben

Нещодавно зробив цікаву нічну знимку і все думав під яким приводом її опублікувати.
І от сьогодні мені написала Катя з видавництва "Стилет і стилос" і надіслала вірш Тракля зі збірки яка зараз на передзамовленні і готується до видання. Ідеальний метч.

Одним словом: ексклюзив!

БЛИЗЬКІСТЬ СМЕРТІ

О вечоре, що гуляєш
У темних селах дитинства.
Ставок серед пасовищ
Повний примарних зітхань скорботи.

O лісе, що легко примружуєш очі брунатні,
Коли із самотніх кістлявих рук
Витікає пурпур твоїх радісних днів.

O близькосте смерті! Дай помолитися нам.
Цієї ночі на ніжних подушках
Закохані,
Пожовклі від ладану,
Заплющують тонкі повіки.

Переклад Олександра Андрієвського

Ось така моторошна краса, якою славився легендарний австрійський експресіоніст. Більше - в майбутньому виданні.


А ваш план дій наступний.
Підписуєтесь на канал Каті:
https://t.me/chaos_ordonee

І передзамовляєте книгу:
https://stiletto.com.ua/catalog/#ptoduct-7132

Як на мене, саме зараз пора підтримувати такі рідкісні інтелектуальні проєкти.

Dennis Scholl

А на фоні слухаю це:

https://youtu.be/GpHRL9l0kG8?si=RB6CtpnNVOCYfAui

Albrecht Durer

Сьогодні всесвітній день книги й авторського права і в моїй бібліотеці дійсно солідне і відповідне до дати поповнення! Вся ця краса вмістилася в одну посилку, яку я з приємною важкістю приніс додому.
Три розкішні великоформатні томини Тита Лівія, а також Тукідід і Гомер в англійських перекладах.
Велетенську насолоду викликає один лише вигляд цих скарбів, а про інтелектуальне, духовне та естетичне збагачення під час читання я взагалі мовчу...

"Hавряд чи треба добирати звучні похвали на адресу «першого професійного історика» Тита Лівія це ім'я саме себе хвалить. Нагадаю лише рамкові віхи його життя. Народжений 59 року до н. е. на півночі Італії в провінційному містечку Патавій (суч. Падуя), Лівій, як і багато вихідців із тогочасного «середнього» соціального стану вершників, виїхав шукати щастя до столиці десь у 30-х роках до н. е., коли вщухли майже столітні громадянські війни, і за принципату Октавіана Августа врешті утвердився омріяний мир. Припускають, що свій твір він почав писати в Римі наприкінці 20-х років до н. е., і тоді ж ця робота привернула увагу Августа, який надалі протегував Лівію аж до своєї смерти в 14-му році н. е. Відомо, що потому Лівій повернувся до Падуї та невдовзі, у 17-му році, помер і був там похований.
Мешкаючи в Римі, Лівій не посідав жодних урядницьких чи військових посад. Усе його життя було присвячено єдиній меті творенню праці, що дійшла до нас під умовною назвою «Ab urbe condita libri CXLII>>>> <<Від заснування Міста 142 книги». Попри гучну славу серед сучасників, до нової доби дійшло тільки 35 книг: від першої по десяту (події до 292 року до н. е.) й від 21-ї по 45-ту (від початку Другої Пунійської війни з Ганібалом до 167 року до н. е.). Це пояснюють як грандіозним обсягом тексту, так і тим, що в VI ст. римський папа, святий Григорій Великий, буцімто звелів попалити списки твору через наявні тут численні оповідки про «ідольські марновірства». Правда це чи легенда, але ранньосередньовічні копії тексту дійсно походять із єдиного збереженого початку V ст. Оцінили вишукану латину Лівія вже рукопису кінця IV.
в Середньовіччі, де він перетворився на «шкільного автора», а в добу Ренесансу дійшло й до замилування стильовою досконалістю «солодкомовного» тексту. Отож не дивно, що найраніше друковане видання твору побачило світ у Римі близько 1469 року...

Наталя Яковенко
Післямова до першого тому "Книги І-V"

Як відомо з етнології, танець є одним із найістотніших елементів усіх древніх культур та релігій. У первісних племенах танці майже ніколи не влаштовували для задоволення (хоча припускалося, що люди можуть танцювати і для задоволення теж). Танці завжди мають глибинний, трансцендентний зміст. Люди танцюють, щоб допомогти зійти сонцю, або допомогти богам покровителям родючості, або з якоюсь іншою особливою метою.
Навіть у апокрифічному Євангелії від Йоана Ісус танцює з апостолами містичний танець, тоді як його тіло розп'яте на Голгофі.
Танець відтворює або і є космічним ритмом. Протягом середньовіччя та до розвитку сучасної астрономії, обертання всіх небесних тіл і планет навколо Сонця вважалося частиною великого космічного танцю. Дуже часто люди вважали, що ці планети рухаються не самі по собі, а їх рухає якийсь ангел, планетарна чи космічна душа. Під планетарну музику всі вони рухаються у величезному просторі танцю навколо центру космосу або навколо божества. Таким чином, більшість ритуальних танців, з властивим їм циклічним рухом, є відображенням божественного образу або Самості в її вічному ритмічному прояві.
Самість не є статичною. Іноді її символізує кришталь або діамант, який підкреслює її вічну природу і несхильність до руйнування, проте найчастіше Самість символізує рухомий або танцювальний об'єкт. Самість перебуває у постійному русі. У китайській філософії даосизму постійні зміни відбивають саму суть буття. Згідно з Книгою Змін «І Цзин», ви не можете весь час однаково ставитися до Дао; щохвилини у вас має бути до нього різне ставлення. Таким же є і наше ставлення до Самості. Не можна отримати переживання Самості, а потім зберегти його раз і назавжди. Добре відомо, що якщо у вас є переживання Самості, то через день-два, а може, лише кілька годин воно вже зникне. Таким чином, мета людини полягає в тому, щоб зуміти утримати її в процесі зміни, тобто слідувати за нею в танці. Якщо людина спокійно стоїть і каже: Ось воно! - коли Самість рухається, значить, вона його вже втратила. Весь секрет полягає в тому, щоб вміти слідувати за цим переживанням, танцювати з ним, тому що Самість постійно виконує циклічний рух внутрішнього оновлення. Вона постійно змінюється і водночас залишається постійною.
Іншим аспектом танцю є людська причетність. Ніщо так тісно не поєднує людей, як танець, через те, що йому притаманна особлива духовність спілкування. Практично ніщо неспроможне висловити тісну емоційну близькість, так як з'єднання людей у танці; Саме тому танець відновлює сили. Він поєднує людей у їхньому почутті та насназі.
Танець відбиває рух життя, і вміти правильно танцювати - цк відповідати цьому психічному руху життя.

Марія Луїза Фон-Франц
"Архетипічні паттерни в чарівних казках"

Elihu Vedder - The Pleiades, 1885

Illustration from Sacrum Oratorium Piarum Imaginum - Pedro de Bivero, 17th Century.