Викочування форм краси світу цього
Всеприсутня милість Матері Хлібної
Спить сном цілющим заплащаничений син світу всього
Паска росте, наче тіло Душі Всесвітньої
Поки він спить, дух його ходить підземними тюрмами
Щоб повернутись на світло з святими страждальцями
Птаство понад хрестами порожніми тлумиться юрбами
Щойнонароджений цуцик Фенрір грається з божими пальцями
Всеприсутня милість Матері Хлібної
Спить сном цілющим заплащаничений син світу всього
Паска росте, наче тіло Душі Всесвітньої
Поки він спить, дух його ходить підземними тюрмами
Щоб повернутись на світло з святими страждальцями
Птаство понад хрестами порожніми тлумиться юрбами
Щойнонароджений цуцик Фенрір грається з божими пальцями
Чудовий кенінґ на позначення серця - м'яз життя. "Едда" вражає!
"Сіґурд узяв серце Фафніра і почав смажити його на прутику. Він помітив, що сік із серця піниться, і тицьнув у м'ясо пальцем, аби спробувати, чи вже готове. Він підніс пальця собі до рота. Кров із серця Фафніра потрапила на його язик, і він став розуміти мову птахів. Він почув, як синички щебечуть у гіллі. Синиця мовила:
«Тут сидить Сіґурд,
кроплений кров'ю,
Фафніра серце
смажить над жаром;
назвала б я мудрим
того, хто персні ламає,
якби м'яз життя
він сяйного з'їв би».
Переклад Віталія Кривоноса
Ілюстрація Артура Рекгема
"Сіґурд узяв серце Фафніра і почав смажити його на прутику. Він помітив, що сік із серця піниться, і тицьнув у м'ясо пальцем, аби спробувати, чи вже готове. Він підніс пальця собі до рота. Кров із серця Фафніра потрапила на його язик, і він став розуміти мову птахів. Він почув, як синички щебечуть у гіллі. Синиця мовила:
«Тут сидить Сіґурд,
кроплений кров'ю,
Фафніра серце
смажить над жаром;
назвала б я мудрим
того, хто персні ламає,
якби м'яз життя
він сяйного з'їв би».
Переклад Віталія Кривоноса
Ілюстрація Артура Рекгема
Радість з неба ся являє,
Паска красна днесь витає,
Радуйтеся щиро нині,
Бог дав щастя всій родині,
Бог дав радість нам з небес:
Христос воскрес! Христос воскрес!
Земленька зі сну збудилась,
В трави, квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться,
Миром Божим світ краситься.
Люди! Мир дав Бог з небес:
Христос воскрес! Христос воскрес!
Паска красна днесь витає,
Радуйтеся щиро нині,
Бог дав щастя всій родині,
Бог дав радість нам з небес:
Христос воскрес! Христос воскрес!
Земленька зі сну збудилась,
В трави, квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться,
Миром Божим світ краситься.
Люди! Мир дав Бог з небес:
Христос воскрес! Христос воскрес!
Отож я дочитав "Старшу Едду" і насолода була настільки могутня, що рука несамохіть потягнулась до розкішного видання, що очікувало моєї уваги аж десять років.
Це "Легенда про Сіґурда і Ґудрун" Толкіна - інтерпретація, переказ саг, намагання поєднати їх разом.
Білінґвальна, ошатна, солідно-прекрасна книжка, на яку за всі 15 років після перекладу написано 1-2 відгуки... Абсолютно моя книжка.
Згадуючи улюблені книги дитинства Толкін писав:
«У мене було вельми мало охоти шукати закопані скарби чи боротися з піратами, тому «Острів скарбів» мене не вразив. З червоношкірими індіянцями було вже краще: в таких історіях були луки та стріли (я ж мав і маю геть не втолене бажання навчитися добре стріляти з лука), дивні мови, побіжні описи архаїчного трибу життя, а насамперед - ліси. Та край Мерліна й Артура був іще кращий, а найкраща - безіменна Північ Сіґурда з Вольсунґів, принца всіх драконів. Такі краї найсильніше збуджували моє бажання».
Я абсолютно солідарний з професором - "Острів скарбі" та ще нудятина, а "Едда" абсолютне блаженство.
Ну то що ж, поринаю в читання переказу від Володаря Перснів, бо без "Едди" ніколи б не існувало легендарної фентезійної трилогії, як і чи не всієї європейської літератури, драматургії та мистецтва загалом.
P.S. Також буде абсолютно доречним в даному контексті прорекламувати передзамовлення "Саг про Вінланд" ще одного культового твору в перекладі Віталія Кривоноса.
Це "Легенда про Сіґурда і Ґудрун" Толкіна - інтерпретація, переказ саг, намагання поєднати їх разом.
Білінґвальна, ошатна, солідно-прекрасна книжка, на яку за всі 15 років після перекладу написано 1-2 відгуки... Абсолютно моя книжка.
Згадуючи улюблені книги дитинства Толкін писав:
«У мене було вельми мало охоти шукати закопані скарби чи боротися з піратами, тому «Острів скарбів» мене не вразив. З червоношкірими індіянцями було вже краще: в таких історіях були луки та стріли (я ж мав і маю геть не втолене бажання навчитися добре стріляти з лука), дивні мови, побіжні описи архаїчного трибу життя, а насамперед - ліси. Та край Мерліна й Артура був іще кращий, а найкраща - безіменна Північ Сіґурда з Вольсунґів, принца всіх драконів. Такі краї найсильніше збуджували моє бажання».
Я абсолютно солідарний з професором - "Острів скарбі" та ще нудятина, а "Едда" абсолютне блаженство.
Ну то що ж, поринаю в читання переказу від Володаря Перснів, бо без "Едди" ніколи б не існувало легендарної фентезійної трилогії, як і чи не всієї європейської літератури, драматургії та мистецтва загалом.
P.S. Також буде абсолютно доречним в даному контексті прорекламувати передзамовлення "Саг про Вінланд" ще одного культового твору в перекладі Віталія Кривоноса.
Forwarded from Перехресні стежки
Є що показати на столі, є чим перед людьми похвалитися, є про що говорити цілий тиждень. Уже зарані уявляла собі Анниця Одокійчине лице — як вона увійде до хати і насамперед зиркне на паску.
— Ой, у тебе, Анничко, паска нівроку. А в мене шош сего літа не так...
✍️📚 Гнат Хоткевич «Камінна душа», 1911
Подивіться, як гарно: повість та картина 120-літньої давнини, а традиції живуть і квітнуть. Христос Воскрес! Хвалитися пасками можна у коментарях. 👇
👩🎨🎨 Петро Левченко «Святковий стіл», 1890-1900-ті
Колись я вже писав (допис тут) про те, що Левченко був інтер’єрним художником, а крім того, дуже часто малював свій побут і свою дружину Матильду Ситову. Вважається, що і на цій картині зображено святковий родинний стіл самого художника у його харківській квартирі.
— Ой, у тебе, Анничко, паска нівроку. А в мене шош сего літа не так...
✍️📚 Гнат Хоткевич «Камінна душа», 1911
Подивіться, як гарно: повість та картина 120-літньої давнини, а традиції живуть і квітнуть. Христос Воскрес! Хвалитися пасками можна у коментарях. 👇
👩🎨🎨 Петро Левченко «Святковий стіл», 1890-1900-ті
Колись я вже писав (допис тут) про те, що Левченко був інтер’єрним художником, а крім того, дуже часто малював свій побут і свою дружину Матильду Ситову. Вважається, що і на цій картині зображено святковий родинний стіл самого художника у його харківській квартирі.
З грубкі помали брав голими руками грань
Би запалити дзиґар.
Дітваком пішов у мореходку
Калатав сметану в слойку з пивом.
Тєжко робив і перший і другий.
В одногого голова чорна, в другого сива.
ЗвЕрха над ними ліс і вЕрхі куда зчєста двоє ходили.
Що після нас залишиться?
Слів дрібка, згадки в незнаних нащадків.
Наслідки діл, дібри для когось здобуті.
Під цими верхами теж я хотів би колись лягати
До сну супокійного, з предками знаними і забутими.
Би запалити дзиґар.
Дітваком пішов у мореходку
Калатав сметану в слойку з пивом.
Тєжко робив і перший і другий.
В одногого голова чорна, в другого сива.
ЗвЕрха над ними ліс і вЕрхі куда зчєста двоє ходили.
Що після нас залишиться?
Слів дрібка, згадки в незнаних нащадків.
Наслідки діл, дібри для когось здобуті.
Під цими верхами теж я хотів би колись лягати
До сну супокійного, з предками знаними і забутими.
На завершення пасхальної Неділі, публікую смаковиту рецензію на "Страшу Едду".
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2025/04/20/%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b0-%d0%b5%d0%b4%d0%b4%d0%b0-%d0%b2-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d1%96-%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%8f-%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2/
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2025/04/20/%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b0-%d0%b5%d0%b4%d0%b4%d0%b0-%d0%b2-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d1%96-%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%8f-%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2/
Ex libris Abraham Hosebr
“Старша Едда” в перекладі Віталія Кривоноса
“Пісню я знаю,незнану і жінці вождя,і роду людей.Як буде потреба,вона допоможевід горя й печалі,у справах важких.” Як і кожен епічно-міфічний текст, Едда прчинається з створення світу в…
На Варанасі зноситься в вись пасинок Нового Світу в новій іпостасі, бачить штирьох китів, слонів на черепасі, вирости панцира, що переходять в міжгір’я кроманьйонистих скель, Міранда очікує на корабель, летить Аріель, Летить Уріель в обійми еге-ге якої файної та масної Геї! Жевриво на горизонті, тривожиться гамадріад предковічнистий рід, Інферн у Саду Гесперід, осонне око своє розплющує сплячий пантруючий Гад. Небо бентежить поява та захід сузір’я Гіад, коли Сиплегад лещата в останній спробі понищити Арго спиняються, левова паща Dionaea muscipula теж затинається перед арґентумною звабою обсидіанового метелика.
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber E"
Ariel, c. 1800–1810
From Act V, Scene 1 of William Shakespeare's "The Tempest"
Henry Fuseli (Swiss, 1741-1825)
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber E"
Ariel, c. 1800–1810
From Act V, Scene 1 of William Shakespeare's "The Tempest"
Henry Fuseli (Swiss, 1741-1825)