🪖#НотаткиШтурмовика — нова рубрика від бійців Третьої штурмової бригади.

Кожна розповідь — унікальна історія, враження та емоції бійця, пережиті у боях на передовій фронту. Хроніка війни у військових замітках.

Розповідь перша. Боєць 1-го штурмового батальйону.

Я був командиром штурмової групи. Приймав рішення, від яких залежало наше просування. Головна задача — продавити лівий фланг та зʼєднатися з 2-м штурмовим батом. І нам це успішно вдалося.

Здавалося, це щось на межі реальності та фантастики — проскочити поле довжиною 600-700 метрів на техніці, висипатися складом з 8 осіб й узяти фланг, де вкопані вороги. Не скажу, що це був найтяжчий бій у моєму житті, але було спекотно.

Ми зайшли в «посадку» і потрібно було секунд 15-20, аби зібратися з духом. Цей час здавався вічністю. Довелося трохи покричати.

Нас нереально виручило, що перед тим, смугу добре опрацювали танки й арта. Після цього ворог уже не сильно пручався й вирішив накивати пʼятами. Тим паче наші піхотні кулемети перекривали практично всю «посадку» перехресним вогнем.

Здається, що емоції під час бою відходять на другий план, а мислення стає шаблонним — вперед, назад, обійти, прикрити. Відсутність емоцій може рятувати. Найтяжчі думки перед та після бою.

Позивний Камуфляж, 22 роки.

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | SupportAZOV🇺🇦

🪖#НотаткиШтурмовика

Реальні бойові історії від першої особи. Військові замітки про операції, виконані бійцями Третьої штурмової бригади.

Розповідь друга. Боєць 1-го штурмового батальйону.

Бій був виснажливим, тривав цілу добу.

Моєю задачею було закріпитися на одному з квадратів місцевості.
Я координував нові групи з інших підрозділів та вводив їх у взаємодію з 1-м відділенням та подальшими групами. Стежив за евакуацією поранених та постачанням БК.

Просувалися доволі повільно, але впевнено. Наші танки підкочувались на дистанцію 200-300 метрів до ворога. Поки останній був у «ступорі» і не міг навіть голови підняти, ми рухалися далі.

Ворожа артилерія теж працювала без перестанку. Основною проблемою нашого загону став ворожий укріп-район, який штурмували декілька разів технікою та танками. Ми були виснажені, але змогли прорватися й закріпитися на позиції.

Зайняли свій квадрат під шквальним стрілковим та артилерійським обстрілом. Контролювали поле та «посадку».

Поряд зі мною були побратими, у яких я був впевненим. Розумів, що разом ми злагоджено виконаємо будь-яке завдання.

Щодо мене, я просто робив свою роботу. Якщо командир каже, що все добре — значить роблю її якісно. Та завжди думаєш, що міг би краще.

Враження незабутні, як і після кожного бою.

Боєць Ігнат, 20 років.

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | SupportAZOV🇺🇦

⚡️#НотаткиШтурмовика

Військові замітки бійців Третьої штурмової бригади про наступальні бої на Бахмутському фронті.

Розповідь третя. Боєць 1-го штурмового батальйону.

У бою я був старшим підгрупи, мав закріплятись на нових позиціях, і утримувати їх для подальшого наступу.

Бій був масштабним.
Штурмували їх із декількох позицій. Запам’яталося, як наші танки працювали по ворожих позиціях. Артилерія, яка також зробила свою справу.

По нас теж працював ворожий танк, артилерія, СПГ, АГС, кулемети. Та розрахунки бригади спрацювали добре, ми просунулися вперед, і закріпилися на позиціях, на які було вказано командуванням.

Під час бою важко описати свої відчуття. В один момент спрацьовує інстинкт самозбереження, а в інший — він відключається. Найяскравішим спогадом став приліт у декількох метрах від моєї групи. Всі залишилися цілі та не ушкодженні. Крім контузій.

Коли все скінчилось, хотілося просто прийняти душ і добре поспати.

Позивний ВДВ, 30 років.🫡

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | SupportAZOV🇺🇦