Нескінченна кількість анекдотів приходить у бар, але бармен ніяк не може зрозуміти, кого обслуговувати першим. Поруч сидить Кантор і бачачи безлад, хоче його усунути.
-Бармене
- А?
- Я тобі пронумерую анекдоти.
-Ну давай
Кантор тужиться, пижиться
- Не пронумерувати...
В бар заходить діагональний аргумент
- Діагональний, поможи Кантору!
Намагаються вдвох, доводять неможливість пронумерувати.
Кантор:
Уйобки, якщо хочете випити, хай замовляє злічима кількість з вас
В відповідь тиша
Кантор засмучений виходить з бару, дзвонить свому другу Цермело
Той відповідає:
а ти введи нову аксіому, вона і так очевидна, ніхто не помітить
Кантор повертається до бару, хоба, витягує один анекдот з множини
Бармен:
Ніхуя собі! Ну давай їх одного за одним обслуговувати, тобі третина з прибутку.
Кантор витягує-витягує анекдоти один за одним, вже встигає втомитися. Отримує гроші й каже бармену, що йде додому.
Бармен знов сидить, не знає, як обслуговувати ті анекдоти.
-А стільки бабла могли заробити...Що я, мало йому платив?
В бар заходить Цермело, каже, що готовий замінити Кантора
-Ану покажи
Цермело витягає купку анекдотів з множини
-Ніфіга ти швидкий. Ну витягай їх, тобі половина з прибутку.
Цермело витягує-витягує, потім теж втомлюється. Відходить на перерву, обдумує як оптимізувати це діло. Через квлька годин повертається з теоремою про добре впорядкування.
-Бармене, я придумав, як ти можеш їх без мене витягувати. Зараз поясню.
Бармен слухає, мозок в нього пухне. Через дві години розуміє доказ, але питає в Цермело:
-А чого ти долю з прибутку не попросив?
-Не знаю...
Бармен добре впорядкував анекдоти, обслуговує кожен раз найменший анекдот з множини, а Цермело сидить поряд і шкодує про втрачені мільйони.
Тут один з анекдотів каже:
Нащо я тут стою, мене ж все одно ніколи не обслугують
Інші анекдоти підтримують ідею, всі йдуть з черги, залишається лиш злічима множина анекдотів
Бармен в шоці, бо втратив 100% своїх клієнтів. В розпачі він перестає обслуговувати навіть тих, хто залишився.
Тут до бару заходять Банах і Тарскі, питають в Цермело, чому той сумує. Цермело розповідає все про безкінечну множину анекдотів, про аксіому вибору, про незароблені гроші.
Банах і Тарскі думають якийсь час і вигадують, як можна клонувати гроші Цермело.
Бармен бачить, як вони клонують гроші і з заздрості викликає на них ментів.
В бар заходить безкінечна множина поліцейських...

https://www.youtube.com/watch?v=nCg3aXn5F3M прикольна ілюстарція до перших парагарфів першого тому ландау

йду працювати, не дарма в мене диплом з фізики та астрології

Нескінченна кількість анекдотів приходить у бар, але ніяк не можуть вирішити кому замовляти першим. Поруч проходить семінар фізиків теоретиків, бачачи безлад, головний професор хоче його усунути
- Петров!
- Я!
- Пронумеруй анекдоти.
Петров тужиться, пижиться пронумерував
-Пронумерував- закидує препрінт на архів Петров
- О гарно давай перевірю, о а хулі тут половина анекдотів однакові?- парирує бармен
- Іванов, допоможи Петрову!
Намагаються вдвох, та сама ситуація.
-Пронумерували- закидують новий препрінт на архів Петров і Іванов
- О знову пронумерували, а хулі ви тут алгебру вірасоро використовували?- парирує бармен
- Сидоров, допомагай!
Пихтять утрьох, пронумеровують
-Пронумерували- колаборації росте на очах
- О знову пронумерували, а хулі у вас тут помилка?- парирує бармен
….
Так бармен і пронумерував континуум анекдотів кількістю препринтів з помилками..

Зібрались якось Ньютон, Паскаль та Ейнштейн грати у хованки. Ну Ейнштейн полічив до десяти і пішов значить шукати. Шукає-шукає - не знаходить. За шторою немає, під тумбочкою немає. О, під столом Ньютон знайшовся. Шукають далі вже вдвох. Ну ніде в будинку немає. Вийшли у сад - давай в саду шукати. А Паскаля нема! Немає Паскаля! Немає ніхуя вобше, одна сира земля!

Це вже не жарт

Є бажаючі влаштувати рідінг груп?
Будем вибирати куски теорії, або ессе або цілі глави більших творів, читати самотужкии а потім зустрічатись в діскордах телегах зумах і обговорення робити, хто як що поняв хто чогось не поняв
Бажаючі пишіть в коментарях, набереться люд і створимо групу де порішаємо хто що хоче і

дісєр написався, тапер це канал про котів (знову)

Заходів один молодик навчитись теорії струн. Довго шукав професора, аж раптом дізнався, що на Феофанії живе старий академік. Відправився в довгу подорож, поїхав, через декілька тижнів нарешті доїхав до кінцевої 38го автобусу. Бачить: і справді, старий академік медитує біля дошки. Питає, чи навчить він його теорії струн. Старому академіку не хотілось, вирішив піти на хитрощі.
- Добре, але ти спочатку маєш бути підготованим. Ти маєш 4 роки вчитися на бакалавра, дивитися як мерзне вода в 200тій аудиторії, і тоді я навчу тебе теорії струн.
Робити нічого, спустився з Феофанії, 4 роки вирішував домашку, дивився, як мерзнуть студенти. Через чотри роки повертається в ІТФ.
- Я чотири роки дивився, як мерзне вода, чи навчите ви мене зараз?
Академік здивувався, але йому все ще не хотілось вчити. Каже:
- Добре, тепер ти маєш 2 роки дивитись, як вигoрають студенти на магістратурі.
Він знову спускається, два роки дивиться, як студенти горять і тікають в індустрію. Доїжає чоловік втретє на Фофанію, знову знаходить старого академіка.
- Я чотири роки дивився, як мерзне вода, потім два роки дивився, як вигорають студенти. Чи навчите ви мене зараз теорії струн?
Вразила старого академіка наполегливість чоловіка, але вчити він все ще не хотів. Вирішив позбавитись від нього назавжди і вмер.

- Ніхуя собі, - промовив аспірант.