Військовослужбовців, які боронять Торецьку громаду, відзначили цінними подарунками
Напередодні Дня Збройних Сил України начальник Торецької міської військової адміністрації Василь Чинчик зустрівся з військовослужбовцями, які щодня мужньо тримають оборону Торецької громади.
Під час зустрічі очільник адміністрації подякував захисникам за їхню відданість, стійкість та незламність у боротьбі з російським агресором.
За проявлений героїзм та сумлінне виконання військового обов’язку військовослужбовців було відзначено цінними подарунками. Вони стали символом вдячності від усієї Торецької громади та підтвердженням вагомого внеску наших воїнів у спільну боротьбу за свободу.
«Ми пишаємося вашою силою духу та незламністю», — зазначив під час вручення Василь Чинчик.
Наприкінці заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих Героїв, які віддали свої життя за незалежність України.
Напередодні Дня Збройних Сил України начальник Торецької міської військової адміністрації Василь Чинчик зустрівся з військовослужбовцями, які щодня мужньо тримають оборону Торецької громади.
Під час зустрічі очільник адміністрації подякував захисникам за їхню відданість, стійкість та незламність у боротьбі з російським агресором.
За проявлений героїзм та сумлінне виконання військового обов’язку військовослужбовців було відзначено цінними подарунками. Вони стали символом вдячності від усієї Торецької громади та підтвердженням вагомого внеску наших воїнів у спільну боротьбу за свободу.
«Ми пишаємося вашою силою духу та незламністю», — зазначив під час вручення Василь Чинчик.
Наприкінці заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих Героїв, які віддали свої життя за незалежність України.
❤3👍2👎2
КАВА, ЩО ОБ’ЄДНУЄ СЕРЦЯ: ДУШЕВНА ЗУСТРІЧ ВЕТЕРАНІВ У ДНІПРІ
#Культурні_заходи_на_локаціях_Торецькоі_громади
#Вісті_з_гуманітарних_штабів
На базі Культурного простору Торецької громади в місті Дніпро сьогодні відбулася подія, що залишить теплий слід у серцях кожного, хто був поруч. Дружня зустріч ветеранів під символічною назвою «Кава, що об’єднує серця» стала тим особливим моментом, коли люди, об’єднані спільною історією, болем і любов’ю до України, зібралися не лише заради розмови — а заради підтримки, пам’яті та єдності.
Зустріч розпочалася з того, що присутні з повагою виконали Гімн України. Слова, знайомі кожному з дитинства, сьогодні звучали особливо – крізь досвід війни, втрат, пережитого та вистражданого. Потім хвилиною мовчання вшанували тих, хто не повернувся, хто віддав своє життя за свободу та майбутнє нашої держави. У цій тиші кожен відчував: ми живемо й говоримо сьогодні завдяки тим, хто обрав шлях жертовності.
З теплом згадували рідний Торецьк — місто, яке живе в серці кожного присутнього. Пригадували кожен куточок, кожну вулицю, кожну подію, що пов’язувала людей між собою. Ці спогади були одночасно болючими і необхідними — як свідчення того, що дім існує, поки ми його пам’ятаємо.
Особливим моментом стало створення "Квітки незламності". На її пелюстках написали слова підтримки, віри та побажання — Україні, захисникам, один одному. Ця квітка стала символом того, що попри війну, втрати й випробування, в українських серцях продовжує проростати сила та любов.
Ще одним теплим жестом став спільний майстер-клас зі створення оберега захисника у кольорах національного прапора. Кожен вкладав у свою роботу вдячність і повагу — і ці маленькі символи турботи стануть нагадуванням про те, що тил пам’ятає та підтримує.
Після спільної творчості ветерани жваво ділилися думками про важливість збереження історії свого рідного міста. Лунали ідеї про створення збірки спогадів, фотоархівів, відеосвідчень — всього того, що дозволить Торецьку жити у пам’яті та серцях, поки він чекає на повернення.
Ця зустріч стала не просто подією — вона стала дотиком до дому, якого так не вистачає, і до людей, з якими навіть тиша звучить по-особливому. У ароматі кави, у щирих усмішках, у спогадах про Торецьк прозвучала одна проста істина: поки ми пам’ятаємо — живе наш дім, живе наша історія, живе наша Україна.
Розійшлися з теплом, яке хочеться берегти. З відчуттям єдності, яке не здолати жодною відстанню і жодною війною. З вірою, що прийде день, коли знову можна буде випити кави у вільному, відбудованому Торецьку — місті, яке живе в кожному з нас.
Бо «кава, що об’єднує серця» — це не про напій. Це про людей. Про нашу незламність. Про Україну, яку ми разом тримаємо.
#Культурні_заходи_на_локаціях_Торецькоі_громади
#Вісті_з_гуманітарних_штабів
На базі Культурного простору Торецької громади в місті Дніпро сьогодні відбулася подія, що залишить теплий слід у серцях кожного, хто був поруч. Дружня зустріч ветеранів під символічною назвою «Кава, що об’єднує серця» стала тим особливим моментом, коли люди, об’єднані спільною історією, болем і любов’ю до України, зібралися не лише заради розмови — а заради підтримки, пам’яті та єдності.
Зустріч розпочалася з того, що присутні з повагою виконали Гімн України. Слова, знайомі кожному з дитинства, сьогодні звучали особливо – крізь досвід війни, втрат, пережитого та вистражданого. Потім хвилиною мовчання вшанували тих, хто не повернувся, хто віддав своє життя за свободу та майбутнє нашої держави. У цій тиші кожен відчував: ми живемо й говоримо сьогодні завдяки тим, хто обрав шлях жертовності.
З теплом згадували рідний Торецьк — місто, яке живе в серці кожного присутнього. Пригадували кожен куточок, кожну вулицю, кожну подію, що пов’язувала людей між собою. Ці спогади були одночасно болючими і необхідними — як свідчення того, що дім існує, поки ми його пам’ятаємо.
Особливим моментом стало створення "Квітки незламності". На її пелюстках написали слова підтримки, віри та побажання — Україні, захисникам, один одному. Ця квітка стала символом того, що попри війну, втрати й випробування, в українських серцях продовжує проростати сила та любов.
Ще одним теплим жестом став спільний майстер-клас зі створення оберега захисника у кольорах національного прапора. Кожен вкладав у свою роботу вдячність і повагу — і ці маленькі символи турботи стануть нагадуванням про те, що тил пам’ятає та підтримує.
Після спільної творчості ветерани жваво ділилися думками про важливість збереження історії свого рідного міста. Лунали ідеї про створення збірки спогадів, фотоархівів, відеосвідчень — всього того, що дозволить Торецьку жити у пам’яті та серцях, поки він чекає на повернення.
Ця зустріч стала не просто подією — вона стала дотиком до дому, якого так не вистачає, і до людей, з якими навіть тиша звучить по-особливому. У ароматі кави, у щирих усмішках, у спогадах про Торецьк прозвучала одна проста істина: поки ми пам’ятаємо — живе наш дім, живе наша історія, живе наша Україна.
Розійшлися з теплом, яке хочеться берегти. З відчуттям єдності, яке не здолати жодною відстанню і жодною війною. З вірою, що прийде день, коли знову можна буде випити кави у вільному, відбудованому Торецьку — місті, яке живе в кожному з нас.
Бо «кава, що об’єднує серця» — це не про напій. Це про людей. Про нашу незламність. Про Україну, яку ми разом тримаємо.
❤2👎2