82-гі роковини від початку переселення та депортації українців з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя 1944-1951 рр

У 2018 році Верховна Рада України встановила другу неділю вересня офіційним днем пам’яті про насильницькі депортації українців в 1944-1951 роках. Цього року цей день припадає на 13 вересня.

Початок масового переселення та депортації з Лемківщини, Холмщини, Надсяння та Підляшшя припадає на період з1944 по 1951 роки внаслідок угод між СРСР та Польщею. Перший етап відбувся у 1944-1946 роках, коли було переселено близько 482 тисяч українців. Потім, у 1947 році, в рамках операції «Вісла» депортовано ще близько 150 тисяч осіб. Загалом, за різними даними, близько 700 тисяч українців було переселено з цих регіонів до УРСР.

Депортація українців з цих територій була спричинена політичними та етнічними мотивами з метою створення моноетнічної польської держави та вирішення «українського питання». Вона супроводжувалася насильством, конфіскацією майна, обмеженням прав та терором.

Одним із підсумків Другої світової війни стало встановлення нових державних кордонів в Європі, зокрема між СРСР і Польщею. Для встановлення радянсько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями та поляками 9 вересня 1944 року в Любліні голови Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов і Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський уклали угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

До переїзду в СРСР підлягали усі громадяни української національності з теренів Холмського, Грубешівського, Томашівського, Красноставського, Володавського та інших повітів Люблінського, Ряшівського та пізніше з Краківського воєводств. Переселення мало бути добровільним, однак перетворилося на примусові депортації, які супроводжувалися репресіями, позбавленням майна, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.

Підставою для переселення ставали списки осіб, що виявили бажання покинути Польщу, відмовитися від її громадянства й отримати паспорт УРСР. Причому виявлення волі могло бути письмовим та усним. Це створювало широкі можливості для зловживань. В угоді не були виписані критерії визначення національності тієї чи іншої особи. Врешті, основним показником для виселення стала ідентифікаційна картка нацистської окупаційної влади (Kennkarte), в якій були дані про віросповідання і національність.

За згаданою угодою в 1944-1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР. В радянській Україні їх розселили на території 17 областей – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

На територію Сталінської (Донецької) області пересилили 10037 лемків і бойків – представників етнографічної групи українців. Зокрема в села Званівка, Роздолівка, Верхньокам’янське сучасного Бахмутського району переселено бойків з сіл Лісковате та Коросно Хирівського району Дрогобицької області. У Тельманівський (нині – Кальміуський) район переселили мешканців села Чорна Нижньо-Устрицького району, зокрема у селище Тельманове (нині – Бойківське) – 514 осіб, в село Мічуріне – 282, в село Староласпа ‒ 299, в колишній Олександрівський район, зокрема село Криниці — декілька сотен.

Тоді ж із західних областей радянської України до Польщі переселили майже 790 тисяч поляків та євреїв.

Продовженням депортації українців стала «акція Вісла», проведена польським комуністичним режимом. У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За кілька місяців примусово переселили майже 150 тисяч людей.

Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках.

Переселені українці переживали матеріальні і моральні труднощі. На нових місцях вони повинні були пристосовуватися до нових умов господарювання. Наприклад, колишні мешканці Прикарпаття і Карпат із традиційним укладом, сформованим у гірських лісистих місцевостях, опинившись у південних областей України, мусили звикати до степового клімату та аграрної культури.

Практично всі прибулі в УРСР зіштовхнулися з житловою проблемою. Переселенців до південних областей планували розміщати в колишніх німецьких колоніях. Проте на час переселення деякі колонії спалили, інші зайняли для підсобних господарств. Частину будинків у колоніях заселили місцеві колгоспники і різні прибулі, які втратили житло під час війни. Отже вільними залишалися приміщення, непридатні для проживання.

Ті, хто опинився в західних областях, розміщувалися в оселях, покинутих поляками. Але й тут справа рухалася надто повільно. Хіба що сприятливим чинником адаптації у цьому регіоні до кінця 1947 року була можливість вести індивідуальне господарство або працювати у заможних домоволодіннях.

Житлова невлаштованість була не єдиним лихом переселенців. Щодо них чинилися свавілля і беззаконня. Численні приклади таких зафіксовані в документах. Наприклад, у 1945 році траплялися випадки, коли переселенцям вже на другий день прибуття на нове місце вручали повідомлення про здачу державних обов’язкових поставок.

З метою «радянського перевиховання» серед депортованих проводили масово-політичну роботу. Невдоволених комуністичним ладом арештовували та судили як «націоналістичний елемент».

Загалом примусове переселення призвело до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя і поставило під загрозу знищення цілі етнографічні групи українського народу.

Промислові громади: співпраця, нові можливості та спільні рішення

У Києві відбувся дводенний воркшоп «Промислові громади: від партнерства до Платформи». У заході взяв участь заступник начальника Торецької міської військової адміністрації Юрій Євсіков.

Воркшоп став майданчиком для об’єднання зусиль промислових громад, обміну досвідом та напрацювання спільних підходів до розвитку територій.

Під час заходу учасники працювали над ключовими документами майбутньої Платформи промислових громад, обговорювали механізми взаємодії, подальші кроки щодо її запуску, а також можливості реалізації спільних ініціатив і проєктів.

Окрему увагу приділили питанням залучення фінансування та грантових ресурсів, підготовки якісних проєктних пропозицій, посилення місцевої нормативно-правової бази та стратегічного планування.

Практична частина заходу була присвячена формуванню цілей, завдань і проєктних портфелів громад в енергетичній сфері. Учасники також мали можливість ознайомитися з досвідом реалізації інноваційних проєктів у регіонах.

Важливим напрямом обговорення стала підготовка громад до нового циклу регіонального планування на 2028–2034 роки та перспективи справедливої трансформації промислових територій.

Для Торецької громади участь у таких заходах є можливістю долучатися до професійного діалогу, налагоджувати партнерські зв’язки з іншими громадами, обмінюватися практичним досвідом та спільно напрацьовувати рішення, спрямовані на відновлення і подальший розвиток територій.

Захід проведено в межах проєктів «Енергія майбутнього – нові можливості для промислових громад» та «За межами вугілля: розширення розуміння справедливої трансформації на інші сектори та громади», що реалізуються за підтримки уряду Великої Британії.

Об’єднання промислових громад, партнерство та спільне напрацювання рішень є важливими складовими формування нових можливостей для розвитку та відновлення українських територій.

Донеччина – земля сили.

Край, який тримає удар і продовжує світити крізь темряву.

Красу не знищити, стійкість не зламати.

Працюємо. Боремось
Вистоїмо!

📢 Нагадуємо! Сьогодні, 14 вересня, у м. Дніпро триває видача гуманітарної допомоги

За сприянням Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області 14 вересня 2026 року з 09:00 до 12:00 у м. Дніпро продовжиться видача гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів мешканцям Торецької міської територіальної громади, які евакуювалися з території активних бойових дій у 2026 році.

Допомога призначена для мешканців Торецької міської територіальної громади, які у 2026 році евакуювалися з територій активних бойових дій, незалежно від області, з якої здійснювалася евакуація (Донецька, Запорізька чи інша область).

📍 Адреса: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 41, каб. 306

🎒 При собі необхідно мати оригінали документів:
1. Паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
2. Ідентифікаційний код;
3. Довідку ВПО, отриману у 2026 році.

❗️ПРОСИМО ЗВЕРНУТИ УВАГУ: ДОПОМОГА ПРИЗНАЧЕНА САМЕ ДЛЯ МЕШКАНЦІВ ТОРЕЦЬКОЇ ГРОМАДИ, ЯКІ ЕВАКУЮВАЛИСЯ У 2026 РОЦІ ТА ВИДАЄТЬСЯ ОСОБИСТО❗️

У раз виникненням питань звертайтесь за номером телефону:
(099)611-89-54;
(066)456-71-70.

Вшануємо світлою пам’яттю всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну!

Згадаймо Героїв, які боролися і загинули за наше майбутнє, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників!

Пам’ятаємо! Не пробачимо! Переможемо!

Слава Україні! Героям слава!

У цього Генерального прокурора є тільки один шлях: звільнення з посади. Саме це я йому і сказав. Україна бачила всі причини. Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає. Прошу парламентарів підтримати це звільнення невідкладно.

ЗИМОВА ПІДТРИМКА 2026/27: 19 400 ГРН ДЛЯ ВРАЗЛИВИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ

❄️ У межах підтримки населення під час опалювального сезону 2026/27 року окремі категорії громадян, які проживають у визначених громадах, можуть отримати одноразову грошову допомогу для проходження зимового періоду в розмірі 19 400 грн на домогосподарство, незалежно від кількості його членів, які мають право на таку підтримку (постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2026 № 1084 «Деякі питання надання допомоги населенню протягом опалювального сезону»).

📌 Допомога передбачена для домогосподарств, у складі яких є хоча б одна особа з категорій, визначених Порядком. Серед них:
🔹 особи з інвалідністю та одинокі непрацездатні особи пенсійного віку;
🔹 отримувачі житлових субсидій;
🔹 внутрішньо переміщені особи, які отримують допомогу на проживання;
🔹 багатодітні сім'ї та одинокі матері;
🔹 сім'ї, які виховують дітей з інвалідністю;
🔹 отримувачі допомоги при народженні дитини;
🔹 прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу та сім'ї патронатних вихователів;
🔹 інші визначені Порядком отримувачі державної соціальної допомоги та надбавок на догляд.

☝️ Якщо людина має інвалідність, є одинокою непрацездатною особою пенсійного віку або сім'я є багатодітною, але на дату звернення не отримує відповідних виплат, право на допомогу можна підтвердити документами під час подання заяви.

🏠 Одна з основних умов отримання допомоги — фактичне проживання на дату звернення в територіальній громаді, на яку поширюється програма. Перелік таких громад оприлюднений на офіційному вебсайті Міністерства соціальної політики України.

📅 Заяви на отримання допомоги приймаються до 30 жовтня 2026 року.

📨 Подати заяву можна:
🔹 до територіального органу Пенсійного фонду України;
🔹 через ЦНАП;
🔹 до сільської, селищної або міської ради.

📍 Жителі Донецької області можуть особисто звернутися до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за адресою: Краматорський район, смт Олександрівка, вул. Самарська, 5.

🏦 Кошти можуть бути перераховані на банківський рахунок або виплачені через АТ «Укрпошта». Проведення виплат передбачено до 30 листопада 2026 року.

📌 Важливо! Подавати декілька заяв за різними механізмами програми не потрібно — одне домогосподарство може отримати одну виплату. Перед зверненням перевірте, чи входить громада вашого фактичного проживання до переліку територій, на які поширюється програма, та подайте заяву не пізніше 30 жовтня 2026 року.

За матеріалами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області