Обговорили з Президентом Сербії Александром Вучичем питання двосторонніх відносин між нашими країнами. Ми обидва вважаємо, що вони мають бути сильними, і бачимо потенціал для розвитку. Цими днями в Белграді працюватиме визначений представник уряду України – віцепремʼєр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Розраховуємо на взаємовигідні домовленості, зокрема щодо відновлення перемовин про зону вільної торгівлі із Сербією.

Пан Президент також розповів про свою дипломатичну адженду на найближчий час. Домовилися бути в контакті.

Сьогодні була Ставка. Детально з військовими, розвідками, СБУ, МЗС обговорили, що зараз відбувається на напрямку Білорусь – Брянська область. Саме звідти росіяни розглядають сценарії додаткових нападів на Україну – проти північних регіонів, наш Чернігівсько-Київський напрямок. Звісно, вже ми працюємо, щоб наш захист на напрямку посилити. Відповідні доручення є для військового командування, але окремо також ми робимо превентивні кроки як щодо Білорусі, так і щодо визначених частин Росії, звідки є загроза. Я розраховую, що МЗС України буде максимально активним у дипломатичній роботі стосовно Білорусі: треба посилити тиск і посилити координацію з нашими партнерами. Чесно кажучи, набридло вже, що постійно є така загроза для України, що росіяни в якийсь момент можуть втягнути Білорусь у розширення війни. Там повинні розуміти: наслідки для них будуть, і будуть значними. Додаткові завдання щодо цієї загрози є для нашої розвідки – поки непублічні завдання. Окремо щодо російської території: в нас теж є конкретні можливості реагувати на будь-яку загрозу.

Прийняв вірчі грамоти від послів Панами, Монголії та Перу. Кожен зовнішньополітичний напрямок для України важливий, бо зрештою кожна країна може посприяти встановленню миру. Обговорили з послами двосторонні відносини між нашими державами. Є взаємовигідний потенціал у різних сферах, зокрема в економіці. Ми готові змістовно співпрацювати з усіма, хто поважає мир, суверенітет і територіальну цілісність інших народів.

День вишиванки — це нагадування про нашу силу, пам’ять і єдність.

Українська вишиванка пройшла крізь століття разом із народом, який не скорився заборонам, переслідуванням і спробам знищити його культуру. У її орнаментах — історія України, мудрість предків, любов до рідної землі та незламне прагнення до свободи.

Сьогодні вишиванка має особливе значення. Вона стала символом стійкості й національної гідності, знаком того, що українці пам’ятають своє коріння та бережуть власну ідентичність навіть у найтяжчі часи.

Її одягають військові після бойових виїздів, лікарі після виснажливих змін, діти, які були змушені покинути свої домівки, люди у містах і селах під щоденними обстрілами. Бо вишиванка — це не лише про традицію. Це про внутрішнє відчуття приналежності до народу, який вистояв і продовжує боротися.

Нехай нитка української культури ніколи не обривається, а вишиванка завжди залишається символом єдності, пам’яті та віри у майбутнє України.

З Днем вишиванки!

З повагою
начальник Торецької міської
військової адміністрації
Бахмутського району Донецької області
Василь ЧИНЧИК

Вшануємо світлою пам’яттю всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну!

Згадаймо Героїв, які боролися і загинули за наше майбутнє, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників!

Пам’ятаємо! Не пробачимо! Переможемо!

Слава Україні! Героям слава!

Віками нас зачаровував її візерунок, але тепер наша черга творити його самим – своїм життям, боротьбою, кожним новим кроком.

Українці щодня вишивають її власноруч, обороняючи те, що рідне. Відбудовуючи зруйноване. Лікуючи рани. Навчаючи дітей і коли вчаться самі. Ми зберігаємо пам’ять і будуємо майбутнє.

З Днем вишиванки, Україно! З долею, яку вишиваємо незалежно!

Коли ворог хоче знищити народ — він спершу намагається забрати його символи, пам’ять і голос. Саме тому українська вишиванка для нас давно стала чимось значно більшим, ніж просто одяг.

У її орнаментах — наша історія, характер і впертість. У ній — пам’ять про предків, сила родини і зв’язок між поколіннями. Її забороняли, висміювали, намагалися стерти — але вона вистояла так само, як вистояв український народ.

Сьогодні вишиванку носять військові після бойових виїздів, діти в евакуації, лікарі після важких чергувань, люди в містах і селах під обстрілами. Бо це не про традицію «для свята». Це про внутрішнє відчуття: я — українець, і в мене є коріння, яке ніхто не вирве.

З Днем вишиванки, Донеччино. З Днем нашої сили, пам’яті та єдності!