Forwarded from Zelenskiy / Official
Зараз у Києві ще триває розбір завалів після російського ракетного удару. Рідні й близькі людей, які можуть бути під завалами будинку, там – на місці рятувальної операції. Рятувальники, екстрені служби, усі, хто допомагає, працюватимуть, поки не з’ясують долю кожної людини, яка могла постраждати.
За попередньою інформацією, росіяни застосували балістичну ракету виробництва Північної Кореї. Наші спецслужби перевіряють усі деталі.
Якщо інформація про виробництво цієї ракети в Північній Кореї підтвердиться, це стане черговим доказом злочинності союзу Росії та Пхеньяна. Вони вбивають людей і знущаються з життя разом – тільки в цьому сенс їхньої співпраці. Росія постійно застосовує таку зброю – ракети, артилерію. Натомість Пхеньян отримав можливість у реальних умовах війни робити свою зброю більш смертоносною.
Жодна країна світу не має залишатися наодинці проти таких загроз. Тільки за сьогодні російська армія в масованому ударі проти наших міст, проти наших цивільних застосувала більш ніж 200 засобів ураження – ракет і ударних дронів. Станом на цей час більше 100 людей поранено, 12 людей убиті. Мої співчуття...
Потрібен реальний тиск на Росію, щоб це припинилося. Навіть у розпал міжнародних дипломатичних зусиль, щоб зупинити цю війну, Росія продовжує вбивати цивільних. Це означає, що Путін не боїться.
Потрібне повне й безумовне припинення ударів, і Росія повинна піти на це. Потрібно справедливо завершити цю війну. І щоб реально гарантувати безпеку нашим людям, ми потребуємо зміцнення нашого повітряного щита. Дякую всім у світі, хто допомагає.
Співпраця держав, які цінують людей і життя, має зупиняти союзи вбивць.
За попередньою інформацією, росіяни застосували балістичну ракету виробництва Північної Кореї. Наші спецслужби перевіряють усі деталі.
Якщо інформація про виробництво цієї ракети в Північній Кореї підтвердиться, це стане черговим доказом злочинності союзу Росії та Пхеньяна. Вони вбивають людей і знущаються з життя разом – тільки в цьому сенс їхньої співпраці. Росія постійно застосовує таку зброю – ракети, артилерію. Натомість Пхеньян отримав можливість у реальних умовах війни робити свою зброю більш смертоносною.
Жодна країна світу не має залишатися наодинці проти таких загроз. Тільки за сьогодні російська армія в масованому ударі проти наших міст, проти наших цивільних застосувала більш ніж 200 засобів ураження – ракет і ударних дронів. Станом на цей час більше 100 людей поранено, 12 людей убиті. Мої співчуття...
Потрібен реальний тиск на Росію, щоб це припинилося. Навіть у розпал міжнародних дипломатичних зусиль, щоб зупинити цю війну, Росія продовжує вбивати цивільних. Це означає, що Путін не боїться.
Потрібне повне й безумовне припинення ударів, і Росія повинна піти на це. Потрібно справедливо завершити цю війну. І щоб реально гарантувати безпеку нашим людям, ми потребуємо зміцнення нашого повітряного щита. Дякую всім у світі, хто допомагає.
Співпраця держав, які цінують людей і життя, має зупиняти союзи вбивць.
Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва
Штурмовик Артур Семенюк на псевдо Комбо поліг 13 травня 2024 року біля села Новоєгорівка на Луганщині. Під час штурму був розстріляний разом з двома побратимами ворожим гранатометом. Після цього в тіла окупанти ще поцілили з ракетної установки, і вони всі згоріли. У квітні воїну виповнилось 22 роки.
Артур був родом з міста Києва. Здобув середню технічну освіту в сфері електроустаткування автомобілів. Працював охоронцем. Захоплювався спортом. Був кандидатом в майстри спорту з дзюдо та бойового самбо, чемпіоном України. Цікавився ММА, боксом та автомобілями.
24 лютого 2022 року Артур пішов на війну. Він долучився до складу підрозділу «Азов ССО», який згодом став 3-ою окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Воював на посаді снайпера. Отримав поранення під Бахмутом, та швидко повернувся до побратимів.
«Він дуже любив життя і людей, був веселим, доброзичливим та хоробрим. Ми дуже сумуємо, що його вже з нами немає і ніколи не буде…» – сказала мама полеглого захисника Олена.
Поховали Артура на Алеї Героїв столичного Лісового кладовища.
У нього залишились батьки, сестра і двоє братів.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Штурмовик Артур Семенюк на псевдо Комбо поліг 13 травня 2024 року біля села Новоєгорівка на Луганщині. Під час штурму був розстріляний разом з двома побратимами ворожим гранатометом. Після цього в тіла окупанти ще поцілили з ракетної установки, і вони всі згоріли. У квітні воїну виповнилось 22 роки.
Артур був родом з міста Києва. Здобув середню технічну освіту в сфері електроустаткування автомобілів. Працював охоронцем. Захоплювався спортом. Був кандидатом в майстри спорту з дзюдо та бойового самбо, чемпіоном України. Цікавився ММА, боксом та автомобілями.
24 лютого 2022 року Артур пішов на війну. Він долучився до складу підрозділу «Азов ССО», який згодом став 3-ою окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Воював на посаді снайпера. Отримав поранення під Бахмутом, та швидко повернувся до побратимів.
«Він дуже любив життя і людей, був веселим, доброзичливим та хоробрим. Ми дуже сумуємо, що його вже з нами немає і ніколи не буде…» – сказала мама полеглого захисника Олена.
Поховали Артура на Алеї Героїв столичного Лісового кладовища.
У нього залишились батьки, сестра і двоє братів.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Безпекова ситуація в столиці за тиждень: повітряну тривогу в Києві оголошували 9 разів. Ворог атакував столицю з використанням ударних БпЛА, керованих і балістичних ракет.
Внаслідок російської атаки 24 квітня пошкоджено 23 житлових будинки та 19 автомобілів.
На жаль, росіяни вбили 12 наших співвітчизників, серед яких одна дитина. 87 жителів столиці отримали поранення.
Брифінг речника Київської міської військової адміністрації Євгена Ієвлєва.
Внаслідок російської атаки 24 квітня пошкоджено 23 житлових будинки та 19 автомобілів.
На жаль, росіяни вбили 12 наших співвітчизників, серед яких одна дитина. 87 жителів столиці отримали поранення.
Брифінг речника Київської міської військової адміністрації Євгена Ієвлєва.
У Києві оголошено повітряну тривогу через загрозу ворожих ударних БпЛА.
Закликаємо мешканців міста негайно пройти до найближчих укриттів і залишатися там до завершення тривоги.
Якщо є проблеми з доступом до укриття, або звернення через "Київ Цифровий" залишилося без відповіді, повідомте про це в @KyivShelterBot.
Закликаємо мешканців міста негайно пройти до найближчих укриттів і залишатися там до завершення тривоги.
Якщо є проблеми з доступом до укриття, або звернення через "Київ Цифровий" залишилося без відповіді, повідомте про це в @KyivShelterBot.
Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва
Молодший лейтенант Леонід Розмаїтий на псевдо Оболонь поліг 30 грудня 2024 року при виконанні бойового завдання в районі села Времівка Волноваського району Донеччини. Герою тепер назавжди 38.
Леонід народився і жив у Києві. Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв за фахом історика-музеєзнавця та Київський університет ринкових відносин за фахом юриста.
Грав на фортепіано, займався підприємництвом, тривалий час працював у громадському секторі. Також був помічником депутата Київської міської ради, займався благоустроєм свого району. До повномасштабного вторгнення працював заступником директора на Державному підприємстві «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон».
У перші години 24 лютого 2022 року Леонід звернувся у соцмережах до українців: «Якщо всі втечуть і евакуюються, то хто буде захищати Україну й Київ? Зупиніться і ставайте до оборони!! Хто як може!! Дізнавайтеся, чим Ви можете бути корисними!! Дізнавайтеся адреси місцевої Територіальної Оборони. І не панікуйте!!».
Того ж дня Леонід вступив до лав місцевої ТрО й став на захист Києва. Боронив рідні землі від російських окупантів у складі 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Після визволення Київщини брав участь у боях на Харківщині й Донеччині. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
У жовтні 2024-го пройшов навчання у Військовій академії і виконав програму курсу підвищення кваліфікації. Отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Наступний виїзд на фронт відбувся на посаді командира взводу.
Побратими розповідають, що для Леоніда не існувало підлеглих, в його очах усі були рівними, заслуговували на повагу, розуміння та гідне ставлення. Леонід вірив у майбутнє України і казав: «Я дуже сильно надіюсь, що після війни тут щось таке прокинеться у цих людях, що досі не прокинулося»
28 грудня 2024 року група у складі чотирьох військовослужбовців під командуванням Леоніда при заході на позицію неподалік села Времівка Донецької області потрапила під щільний обстріл РСЗВ, внаслідок якого троє побратимів отримали тяжкі поранення. Леонід затягнув їх в укриття, надав першу допомогу й тим самим врятував їм життя. Після успішної евакуації поранених захисників прийняв рішення залишитися один на позиції, налагодив взаємодію із суміжними підрозділами і майже три доби обороняв її, даючи відсіч ворогу й постійно інформуючи про ситуацію на відповідному відтинку.
30 грудня близько 18.00 внаслідок декількох скидів був тяжко поранений. Одночасно на дистанційно встановленій ворогом міні підірвався автомобіль, що повинен був його забрати. Леонід надав собі першу допомогу, а по рації надав пораненому водію автівки кваліфіковані поради щодо зупинки кровотечі. Після евакуації з поля бою в стабілізаційному пункті лікарі боролись за життя захисника, проте врятувати його не вдалося і о 22.15 серце Леоніда зупинилось.
«Леонід був душею взводу, потім – роти і батальйону. Про таких як він кажуть: «Людина з великої літери», – написав побратим Іван на псевдо Борода.
«У житті кожного є люди, які залишають за собою незабутній слід. Для мене Леонід Розмаїтий став одним із таких людей. Про нього можна нескінченно довго говорити, підбираючи найкращі слова. Він був чесним, добрим, відважним, справедливим, неймовірно обізнаним, вірним своїм принципам, незламним у своїх переконаннях, завжди готовим допомогти. Світ втратив надзвичайно світлу Людину», – такими словами вшанував пам’ять захисника побратим Олексій на псевдо Aleks.
Поховали офіцера на Лісовому кладовищі столиці.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Молодший лейтенант Леонід Розмаїтий на псевдо Оболонь поліг 30 грудня 2024 року при виконанні бойового завдання в районі села Времівка Волноваського району Донеччини. Герою тепер назавжди 38.
Леонід народився і жив у Києві. Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв за фахом історика-музеєзнавця та Київський університет ринкових відносин за фахом юриста.
Грав на фортепіано, займався підприємництвом, тривалий час працював у громадському секторі. Також був помічником депутата Київської міської ради, займався благоустроєм свого району. До повномасштабного вторгнення працював заступником директора на Державному підприємстві «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон».
У перші години 24 лютого 2022 року Леонід звернувся у соцмережах до українців: «Якщо всі втечуть і евакуюються, то хто буде захищати Україну й Київ? Зупиніться і ставайте до оборони!! Хто як може!! Дізнавайтеся, чим Ви можете бути корисними!! Дізнавайтеся адреси місцевої Територіальної Оборони. І не панікуйте!!».
Того ж дня Леонід вступив до лав місцевої ТрО й став на захист Києва. Боронив рідні землі від російських окупантів у складі 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Після визволення Київщини брав участь у боях на Харківщині й Донеччині. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
У жовтні 2024-го пройшов навчання у Військовій академії і виконав програму курсу підвищення кваліфікації. Отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Наступний виїзд на фронт відбувся на посаді командира взводу.
Побратими розповідають, що для Леоніда не існувало підлеглих, в його очах усі були рівними, заслуговували на повагу, розуміння та гідне ставлення. Леонід вірив у майбутнє України і казав: «Я дуже сильно надіюсь, що після війни тут щось таке прокинеться у цих людях, що досі не прокинулося»
28 грудня 2024 року група у складі чотирьох військовослужбовців під командуванням Леоніда при заході на позицію неподалік села Времівка Донецької області потрапила під щільний обстріл РСЗВ, внаслідок якого троє побратимів отримали тяжкі поранення. Леонід затягнув їх в укриття, надав першу допомогу й тим самим врятував їм життя. Після успішної евакуації поранених захисників прийняв рішення залишитися один на позиції, налагодив взаємодію із суміжними підрозділами і майже три доби обороняв її, даючи відсіч ворогу й постійно інформуючи про ситуацію на відповідному відтинку.
30 грудня близько 18.00 внаслідок декількох скидів був тяжко поранений. Одночасно на дистанційно встановленій ворогом міні підірвався автомобіль, що повинен був його забрати. Леонід надав собі першу допомогу, а по рації надав пораненому водію автівки кваліфіковані поради щодо зупинки кровотечі. Після евакуації з поля бою в стабілізаційному пункті лікарі боролись за життя захисника, проте врятувати його не вдалося і о 22.15 серце Леоніда зупинилось.
«Леонід був душею взводу, потім – роти і батальйону. Про таких як він кажуть: «Людина з великої літери», – написав побратим Іван на псевдо Борода.
«У житті кожного є люди, які залишають за собою незабутній слід. Для мене Леонід Розмаїтий став одним із таких людей. Про нього можна нескінченно довго говорити, підбираючи найкращі слова. Він був чесним, добрим, відважним, справедливим, неймовірно обізнаним, вірним своїм принципам, незламним у своїх переконаннях, завжди готовим допомогти. Світ втратив надзвичайно світлу Людину», – такими словами вшанував пам’ять захисника побратим Олексій на псевдо Aleks.
Поховали офіцера на Лісовому кладовищі столиці.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Хороша зустріч. Один на один встигли обговорити багато. Сподіваємось на результат з усіх речей, які прозвучали. Захист життів наших людей. Повне й безумовне припинення вогню. Надійний і тривалий мир, який убезпечить від повторення війни. Дуже символічна зустріч, яка має потенціал стати історичною, якщо досягнемо спільних результатів. Дякую, Президенте Дональде Трампе!
Forwarded from Тимур Ткаченко 🇺🇦
У Святошинському районі завершили ліквідацію наслідків ракетного удару.
Внаслідок атаки російської ракети загинули 12 людей. Кожна втрата — це окрема трагедія, яка болить у серці кожного українця. Ворог зруйнував родини, зробив сиротами дітей, залишив десятки сімей без домівок і надії. Це горе не тільки для Києва, а для всієї країни.
Від удару постраждали 54 багатоквартирних будинки, пошкоджено 723 квартири різного ступеня руйнування.
Фахівці підрозділу соціального захисту Святошинської РДА продовжують приймати заявки на відшкодування збитків. Станом на сьогодні вже подано 530 заяв.
Рятувальники вивезли понад 2400 кубометрів зруйнованих будівельних конструкцій.
Щира подяка всім, хто з перших хвилин був на місці трагедії — рятувальникам, медикам, поліції, комунальникам, військовим і волонтерам. Ваша робота — це справжній героїзм.
Внаслідок атаки російської ракети загинули 12 людей. Кожна втрата — це окрема трагедія, яка болить у серці кожного українця. Ворог зруйнував родини, зробив сиротами дітей, залишив десятки сімей без домівок і надії. Це горе не тільки для Києва, а для всієї країни.
Від удару постраждали 54 багатоквартирних будинки, пошкоджено 723 квартири різного ступеня руйнування.
Фахівці підрозділу соціального захисту Святошинської РДА продовжують приймати заявки на відшкодування збитків. Станом на сьогодні вже подано 530 заяв.
Рятувальники вивезли понад 2400 кубометрів зруйнованих будівельних конструкцій.
Щира подяка всім, хто з перших хвилин був на місці трагедії — рятувальникам, медикам, поліції, комунальникам, військовим і волонтерам. Ваша робота — це справжній героїзм.
Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва
Головний сержант Віталій Панчоха на псевдо Динамо загинув 24 березня 2023 року на території Серебрянського лісництва в районі міста Бахмут на Донеччині. Він пішов на бойове завдання і поліг від ворожої кулі. Вважався зниклим безвісти. Рівно за місяць, 24 квітня, захиснику виповнилося б 30 років.
Віталій був родом з Києва. Навчався у середній загальноосвітній школі № 146. Далі продовжив навчання у Технічному ліцеї міста Києва, який закінчив із срібною відзнакою. У 2010 році вступив до Київського політехнічного інституту. У 2013-му розпочав службу у Внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України, прослуживши до 2018 року. Потім працював адміністратором системи у ТОВ «Хмара». Любив футбол та комп'ютерні ігри. Вболівав за збірну України та футбольний клуб «Динамо» (Київ). Сам займався аматорським футболом, також отримав диплом арбітра. Навіть у зоні бойових дій знаходив можливість переглядати матчі.
24 лютого 2022 року чоловік став на захист своєї країни від російських окупантів. Службу проходив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Був командиром відділення протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 16-го окремого мотопіхотного батальйону.
«Віталік був не тільки найкращим братом, він був моєю підтримкою, другом, взірцем людяності, чесності та справедливості. Залишається прикладом нескореності і незламності духу. Він знав, що за волю треба стояти і стояв до останнього», – розповіла його сестра Валентина Панькова.
Посмертно Віталій Володимирович Панчоха нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Героїв Берковецького кладовища міста Києва.
У захисника залишились батьки, сестра і похресниця.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Головний сержант Віталій Панчоха на псевдо Динамо загинув 24 березня 2023 року на території Серебрянського лісництва в районі міста Бахмут на Донеччині. Він пішов на бойове завдання і поліг від ворожої кулі. Вважався зниклим безвісти. Рівно за місяць, 24 квітня, захиснику виповнилося б 30 років.
Віталій був родом з Києва. Навчався у середній загальноосвітній школі № 146. Далі продовжив навчання у Технічному ліцеї міста Києва, який закінчив із срібною відзнакою. У 2010 році вступив до Київського політехнічного інституту. У 2013-му розпочав службу у Внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України, прослуживши до 2018 року. Потім працював адміністратором системи у ТОВ «Хмара». Любив футбол та комп'ютерні ігри. Вболівав за збірну України та футбольний клуб «Динамо» (Київ). Сам займався аматорським футболом, також отримав диплом арбітра. Навіть у зоні бойових дій знаходив можливість переглядати матчі.
24 лютого 2022 року чоловік став на захист своєї країни від російських окупантів. Службу проходив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Був командиром відділення протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 16-го окремого мотопіхотного батальйону.
«Віталік був не тільки найкращим братом, він був моєю підтримкою, другом, взірцем людяності, чесності та справедливості. Залишається прикладом нескореності і незламності духу. Він знав, що за волю треба стояти і стояв до останнього», – розповіла його сестра Валентина Панькова.
Посмертно Віталій Володимирович Панчоха нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Героїв Берковецького кладовища міста Києва.
У захисника залишились батьки, сестра і похресниця.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Головком Олександр Сирський доповів щодо ситуації на фронті. На багатьох напрямках ситуація залишається складною.
Вже тільки на середину цього дня відбулось майже 70 російських штурмів наших позицій. Бої тривають. Окупант продовжує спроби наступів. Я вдячний кожній бригаді, усім нашим воїнам, які захищають українські позиції та демонструють таку необхідну Україні стійкість.
Найбільше боїв на Покровському, Краматорському, Лиманському та Курському напрямках. Наші військові продовжують активні захисні дії на території визначених районів Курської та Бєлгородської областей.
За результатами бойових дій на особливу вдячність заслуговують: 3-тя бригада оперативного призначення Національної гвардії України, яка максимально якісно виконує бойові завдання на Покровському напрямку, та 59-та окрема штурмова бригада Сил безпілотних систем.
Також варто сьогодні відзначити дії 225-го та 425-го окремих штурмових полків, 47-ї окремої механізованої бригади та 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Україна продовжує захищати свою незалежність і землю в боях. Ситуація на фронті та реальна активність російської армії доводять, що наявного тиску світу на Росію заради завершення цієї війни недостатньо. Скоро буде вже пів сотні днів, як РФ ігнорує пропозицію Сполучених Штатів щодо повного й безумовного припинення вогню. Україна прийняла цю пропозицію ще 11 березня.
Потрібен більш відчутний тиск на Росію, щоб дати більше можливостей реальній дипломатії. Дякую всім у світі, хто з Україною.
Вже тільки на середину цього дня відбулось майже 70 російських штурмів наших позицій. Бої тривають. Окупант продовжує спроби наступів. Я вдячний кожній бригаді, усім нашим воїнам, які захищають українські позиції та демонструють таку необхідну Україні стійкість.
Найбільше боїв на Покровському, Краматорському, Лиманському та Курському напрямках. Наші військові продовжують активні захисні дії на території визначених районів Курської та Бєлгородської областей.
За результатами бойових дій на особливу вдячність заслуговують: 3-тя бригада оперативного призначення Національної гвардії України, яка максимально якісно виконує бойові завдання на Покровському напрямку, та 59-та окрема штурмова бригада Сил безпілотних систем.
Також варто сьогодні відзначити дії 225-го та 425-го окремих штурмових полків, 47-ї окремої механізованої бригади та 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Україна продовжує захищати свою незалежність і землю в боях. Ситуація на фронті та реальна активність російської армії доводять, що наявного тиску світу на Росію заради завершення цієї війни недостатньо. Скоро буде вже пів сотні днів, як РФ ігнорує пропозицію Сполучених Штатів щодо повного й безумовного припинення вогню. Україна прийняла цю пропозицію ще 11 березня.
Потрібен більш відчутний тиск на Росію, щоб дати більше можливостей реальній дипломатії. Дякую всім у світі, хто з Україною.
Forwarded from Zelenskiy / Official
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Наші позиції тримаємо сильними, щоб були всі можливості для правильної дипломатії. Росіяни багато говорять про свою начебто готовність іти на американські пропозиції, але поки що жодних приготувань російської армії до реальної тиші не фіксується. Навпаки, за час після Великодня окупант відновив звичну для них штурмову активність – авжеж ціною значних втрат росіяни намагаються просуватись. І кожен день таких боїв на фронті доводить абсолютно очевидно, що Росія дійсно намагається обманути світ – обдурити Америку та інших – і надалі затягувати цю війну. І тому потрібен тиск. Без тиску не обійтись, щоб росіяни пішли на всі кроки, пішли на все, що необхідно, щоб зупинити війну. Вчорашні зустрічі у Ватикані та Римі підтвердили, що наші партнери розуміють, що відбувається.
Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва
Старший солдат Роман Андрійчук на псевдо Люмус поліг 12 листопада 2023 року на території Серебрянського лісництва в районі селища Діброва на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Воїну тепер назавжди 18.
Роман був родом з міста Києва. Із золотою медаллю закінчив спеціалізовану школу №246 з поглибленим вивченням англійської мови. Займався у футбольному клубі «Десна» у 2012-2019 роках, також відвідував секцію боксу. Після закінчення школи вступив навчання до НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на спеціальність «Комп'ютерні науки».
На першому курсі, навесні 2023 року, хлопець долучився добровольцем до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», що в складі НГУ. Воював на посаді старшого механіка-водія.
«Мій син був дуже добрим, співчутливим, справедливим та стриманим, розсудливим, завжди всім і в усьому допомагав, сумлінно ставився до кожної справи. Завжди йшов до своїх поставлених цілей, мав багато планів на майбутнє, дуже любив життя! Справжній патріот нашої держави! Найкращий син у світі! Був опорою та взірцем для багатьох, був нескореним та сильним духом, щирою та неймовірно доброю людиною, справжнім патріотом України! Перебуваючи у зонах активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко чи щось потрібно, незважаючи на свій ще такий юний вік. Завжди казав: «Мамо, у мене все добре і в мене все є». Оберігав…» – розповіла Юлія Бондар, мама загиблого.
«З першого дня нашого знайомства, кожного дня, не дивлячись на ситуацію, без страху в очах ти демонстрував спокій, впевненість, мужність. Ти довів, що вік – це не більше, ніж просто число… 18 років… Ти був гідним сином своїх батьків та Батьківщини… Я пишаюся тобою… Я гордий з того, що мав за честь битися разом з тобою. Чому саме ти?! Можливо війна дійсно забирає найкращих?! Не розумію… Всім нам буде тебе бракувати, Романе, Люмусе, брате мій, пам’ятатимемо тебе вічно!» – написав побратим.
Посмертно молодий захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Романа в селі Кодаки на Київщині.
У захисника залишились батьки Юлія Олексіївна та Вячеслав Миколайович.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Старший солдат Роман Андрійчук на псевдо Люмус поліг 12 листопада 2023 року на території Серебрянського лісництва в районі селища Діброва на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Воїну тепер назавжди 18.
Роман був родом з міста Києва. Із золотою медаллю закінчив спеціалізовану школу №246 з поглибленим вивченням англійської мови. Займався у футбольному клубі «Десна» у 2012-2019 роках, також відвідував секцію боксу. Після закінчення школи вступив навчання до НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на спеціальність «Комп'ютерні науки».
На першому курсі, навесні 2023 року, хлопець долучився добровольцем до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», що в складі НГУ. Воював на посаді старшого механіка-водія.
«Мій син був дуже добрим, співчутливим, справедливим та стриманим, розсудливим, завжди всім і в усьому допомагав, сумлінно ставився до кожної справи. Завжди йшов до своїх поставлених цілей, мав багато планів на майбутнє, дуже любив життя! Справжній патріот нашої держави! Найкращий син у світі! Був опорою та взірцем для багатьох, був нескореним та сильним духом, щирою та неймовірно доброю людиною, справжнім патріотом України! Перебуваючи у зонах активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко чи щось потрібно, незважаючи на свій ще такий юний вік. Завжди казав: «Мамо, у мене все добре і в мене все є». Оберігав…» – розповіла Юлія Бондар, мама загиблого.
«З першого дня нашого знайомства, кожного дня, не дивлячись на ситуацію, без страху в очах ти демонстрував спокій, впевненість, мужність. Ти довів, що вік – це не більше, ніж просто число… 18 років… Ти був гідним сином своїх батьків та Батьківщини… Я пишаюся тобою… Я гордий з того, що мав за честь битися разом з тобою. Чому саме ти?! Можливо війна дійсно забирає найкращих?! Не розумію… Всім нам буде тебе бракувати, Романе, Люмусе, брате мій, пам’ятатимемо тебе вічно!» – написав побратим.
Посмертно молодий захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Романа в селі Кодаки на Київщині.
У захисника залишились батьки Юлія Олексіївна та Вячеслав Миколайович.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Повітряна тривога в Києві через загрозу застосування балістики.
Негайно скористайтеся найближчими укриттями та перебувайте там до завершення небезпеки.
Не ігноруйте сигнали тривоги!
Якщо найближче укриття виявилося зачиненим, повідомте про це в @KyivShelterBot
Негайно скористайтеся найближчими укриттями та перебувайте там до завершення небезпеки.
Не ігноруйте сигнали тривоги!
Якщо найближче укриття виявилося зачиненим, повідомте про це в @KyivShelterBot