- а як буде давньогрецькою "бізнес"?
- як можливий варіант..."проблема" (πρόβλημα) 😁

P.S. принаймні саме таке значення цього давньогрецького слова можна зустріти у Евріпіда та Галена

#давньогрецька_у_житті

Монографія 2025 р. "Сприйняття та соціальне використання давньогрецьких діалектів"


Пропоную Вашій увазі монографію, яка вийшла друком на цьому тижні, в якій розкривається те, що дослідження давньогрецьких діалектів традиційно зосереджуються на граматичному описі цих регіональних різновидів. Але діалекти – це більше, ніж географічно обумовлені різновиди мови: в античності, як і в сучасності, діалекти можуть мати цілий ряд соціальних значень, оскільки мовці пов'язують певні форми мовлення з комунікативними ситуаціями та цілями, які не залежать від географічного розташування як такого. Цей том має на меті доповнити дослідження граматик давньогрецьких діалектів, досліджуючи соціолінгвістичні та соціопрагматичні виміри варіативності діалектів у грецькому світі. Наприклад, які фактори визначають вибір певного різновиду в ситуаціях конкуренції між різними діалектами, включаючи конкуренцію між грецькою койне та регіональними діалектами?

#класична_філологія #грека

"Геродот і грецька поетична традиція" (найсвіжіша монографія 2025 року, присвячена "батьку історії")

Анотація
Ця книга яка вийшла друком на цьому тижні - є перший у світовому історичному антикознавстві комплексний аналіз взаємодії Геродота з грецькою поетичною традицією, включаючи епічну, ліричну та трагічну поезію. Це обов'язкова книга для дослідників давньогрецького оповідання (включаючи міфи) та тих, хто цікавиться гібридною природою наративної історії як правдивого або заснованого на правді опису минулих подій, так і обов'язково творчого опису, який вимагає від автора представлення даних у змістовній та захопливій літературній формі. Уважне прочитання конкретних уривків демонструє, як Геродот використовує лінгвістичні, тематичні та наративні ресурси поетів, щоб спрямувати та оскаржити їхній соціальний авторитет, а також залучити емоції та інтелект широкої еллінської аудиторії, просякнутої традиціями поетичного виконавства.

#антична_історіографія

Як стародавні греки давали людям імена?

Восени цього року вийшла у провідному західному математичному (sic!) журналі дуже цікава міждисциплінарна стаття "Конформізм та динаміка імен: кліометричне дослідження давньогрецьких імен"

Науковці побудували динамічну модель вибору імені. Модель дозволяє людям віддавати перевагу поширеним іменам або, навпаки, уникати їх. Вона додає цей вибір до методів, запозичених зі статистичної фізики.

Ті старіші методи розглядали зміну імені як переважно випадкову. Модель Готьє надає процесу додаткового ступеня свободи. Ця зміна дозволяє моделі зіставляти історичні дані, які попередні підходи не могли.

Дослідження зосереджено на антропонімах. У Стародавній Греції люди зазвичай використовували одне особисте ім'я. Сім'ї не передавали фіксованих прізвищ, як у пізніші епохи. Батьки могли називати дітей на честь батька чи діда.

Детальніше про зміст статті - за цим посиланням - https://greekreporter.com/2025/09/18/ancient-greeks-picked-names/

#культурологічні_нотатки

Цікаво, що відомо про існування принаймні 5️⃣5️⃣6️⃣ (!) військових трактатів давньогрецькою. Дійшли до нас (хоча б фрагментарно) тільки 15.

Латиною ж всього збереглося 6, а не збереглося - 7. Відчуйте різницю.
Причина чому так мало писали: освічені римляни спокійно та вільно читали грецькою.

У візантійську пору грекою було написано і відомо 30 трактатів на військову тематику та майже всі вони збереглися.

#антична_література

У цьому семестрі вперше у житті почув про таких античних філософів як "Зенон з Китаю" (Зенон Кітійський) та про "Анаскагора" (Анаксагора; хоча спочатку подумав, що переплутали з різновидом червоного вина) а також про такі дві античні школи як - "анатомісти та перипетійці" (атомісти та перипатетики) 😁😸😂

#іронія_античності

Незабаром у видавництві «Verba» побачить світ оновлене і доповнене видання перекладу Епіктета українською мовою.

Перше видання перекладу творів античного стоїка було видано в еміграції у 1976 р. - https://t.me/Ua_Classical_studies/1125

Науковий редактор і автор післямови - Олександр Іванюта.

#антична_філософія

#переклади_українською

Про те яке вино полюбляв Арістотель або як мудро (нікого не ображаючи) зробити вибір


Авл Геллій розповідає таку історію (Gell. N.A. XIII, 5).
Арістотель до 62 років став доволі немічним і вже не міг керувати школою. Виникла необхідність обрати наступника. Учні у повному складі вирушили до вчителя з проханням призначити майбутнього схоларха.
Швидше за все, ця подія, якщо вона і справді була, то відбувалася вже після втечі Стагірита з Афін (хоча Авл Гелл прямо і не пише про це). Кажуть, що він дуже переживав про залишений Лікей та учнів, які стали йому друзями. На тлі стресу у нього загострилася хвороба шлунка, від якої він страждав протягом усього життя.
Серед його учнів було багато гідних претендентів, але особливо виділялися двоє – Теофраст (з Лесбосу) та Евдем (з Родосу). Прямо назвати ім'я одного для засновника перипатетичної школи означало образити другого.
Арістотель знайшов витончений вихід з цієї ситуації. Нарікаючи, що вино, яке він наразі п'є, надто грубе для його хворого шлунка, він попросив принести йому гарного "закордонного" – родоського чи лесбоського. Спробувавши обидва, він сказав: «Обидва гарні, але лесбоське - краще» (ἡδίων ὁ Λέσβιος).
Цією фразою він і вибрав наступника. Усі зрозуміли: найкращим «вином» і, відповідно, новим головою школи став Теофраст з Лесбоса.

#антична_філософія

Цикл відео-лекцій патріарха українських перекладів з класичних мов професора Андрія Содомори

Вашій увазі запис першої лекції заслуженого професора ЛНУ імені Івана Франка, професора кафедри класичної філології Львівського університету Андрія Олександровича Содомори в межах XXVII Філософсько-психологічної школи, смт Брюховичі, липень 2025 року.

https://youtu.be/mI4mWcQrJfE

#класика_в_Україні

Можливо, не зовсім по темі ТГ-каналу, але не може не тішити той факт, що незабаром зʼявиться перший (!) в незалежній Україні навчальний посібник з давньоєврейської мови.

Детальніше про нього від автора та зміст підручника у посиланні - https://www.facebook.com/share/p/1CkdvvZhiK/?mibextid=wwXIfr

Смерть Цицерона як предмет пропаганди

Трагічна смерть Марка Туллія Цицерона яка відбулась сьогодні, 7 грудня 43 р. до н.е. неодноразово описана давніми авторами. Після встановлення Другого тріумвірату (Октавіан, Антоній, Лепід) Цицерон утік із Риму. Він мав намір сісти на корабель у Кайєті, але або не встиг, або через бурю, що розігралася, відплисти не вдалося. Їм опанувала огида «іяк до втечі, так і до самого життя». Переслідувачі наздогнали Цицерона неподалік його вілли поблизу Формій. Він наказав рабам не чинити опір і підставив шию вбивцям. Цицерона обезголовив його колишній підзахисний - військовий трибун Попілій, якого він колись врятував від страти за звинуваченням у батьковбивстві. Кісті рук і голова Цицерона були прибиті до ораторської трибуни (рострів) на Римському форумі, де він стільки разів тримав слово. Діон Касій додає жахливу деталь про Фульвію, дружину Антонія, яка знущалася з відрубаної головою оратора.

Дослідники, втім, стверджують, що обставини загибелі Цицерона - не так точне історичне свідчення, скільки результат ідеологічних зусиль Августа виправдати себе і очорнити Антонія, а також продукт декламацій (риторичних вправ) I ст н.е. У шкільних вправах-декламаціях (suasoriae) була створена та популяризована спрощена, але емоційно насичена версія подій, яка згодом закріпилася як історичний факт. У цій версії образ Попілія, найімовірніше, вигаданий — його, ймовірно, створили декламатори для посилення драматичної іронії (батьковбивця вбиває «батька вітчизни» і свого рятівника). Постать Антонія надмірно демонізована через приписувані йому безмежні мстивість і жорстокість, тоді як образ Октавіана, навпаки, надмірно вибілений: нібито він два дні чинив опір внесенню Цицерона до проскрипційних списків, але був змушений піддатися тиску Антонія й Лепіда, а після смерті Цицерона «два дні без перестанку ридав».

Зрештою, і постать самого Цицерона максимально героїзована: його смерть подається як доблесна загибель мученика за свободу і республіку. Особливий наголос поставлено на його безсмертному красномовстві, що нібито й надалі викриває Антонія-злодія.

Цей варіант, створений і відшліфований у шкільних риторичних вправах, завдяки своєму драматизму виявився привабливим і переконливим, а тому був сприйнятий більшістю пізніших істориків як справжня історія. Так літературний образ Цицерона-мученика затьмарив реального Цицерона, який програв свою політичну партію.

#історичні_нотатки