Груша 🍐 як «предмет діалогу» Платона і Августина

Груша (давньогрец. ἄπιον/лат.pyrum) — з найдавніших часів культивується в Європі. Вже Гомер згадує, що в розкішному саду царя Алкіноя, який так зачарував Одіссея, були й груші [Od. VII 115]. А антикознавця груша захоплює не лише тим, що це смачний плід, а й філософськи насиченим образом.

Платон у своєму пізньому діалозі «Закони» не заперечує, якщо під час осіннього збору плодів деякі з них потраплять не в загальний кошик, а в рот збирача врожаю: «Нехай не вважається ганебним таємно зривати груші, яблука, гранати та інші подібні плоди, однак спійманий на цьому зазнає побоїв, якщо він молодший за тридцять років. Проте не слід завдавати йому ран» (Leg.845c).

На противагу йому, Августин Аврелій усе життя мучився своїм юнацьким гріхом — крадіжкою груш із сусідського саду: «Я ж захотів вчинити крадіжку, і я її вчинив, штовханий не бідністю чи голодом, а від огиди до справедливості і від обжерливості гріхом. Я …хотів насолодитися не тим, що прагнув вкрасти, а самим крадіжкою і гріхом» (Conf. 2.4.9).

🍐 У світі Платона важливе збереження порядку, яке досягається через виховання і правильне знання. Трапляються й проступки, але їх можна виправити легким тілесним покаранням, вихованням почуття сорому і моральним наставленням. Сократівський принцип «ніхто не злий за власним бажанням» при правильному застосуванні гарантує виправлення.

🍐 У світі ж Августина такий проступок — не помилка і не пустощі, а симптом глибочезної моральної катастрофи: бунту пошкодженої волі проти Бога, що чинить зло заради самого зла.
Подолати це власними силами неможливо. Залишається лише покаяння і надія на зцілення волі через божественну благодать.

У цій історії з грушами Августин демонструє недостатність класичної, зокрема платонівської, етики, що пов’язує зло з незнанням. Августин говорить про тотальну гріховність людської природи і на власному досвіді доводить, що зло корениться у волі, здатній свідомо обирати зло.
А груша тут ніби позначає прірву між інтелектуалізмом Платона і волюнтаризмом Августина, не менш велику, ніж та, що за словами Тертулліана, розкинулася між Афінами і Єрусалимом.

#антична_філософія #гомер

Книга 2025 р. звідки Арістотель брав джерела про Фалеса та інших досократиків

Пропоную Вашій увазі електронну версію книги, яка вийшла друком минулого тижня (!!)

"Фалес, Гіппій, Арістотель та начала грецької філософії"

Ця книга ставить під сумнів сучасний консенсус щодо джерел Арістотелем його розповіді про Фалеса та походження філософії (Метафізика А, 983b20–984a3). Поточна точка зору полягає в тому, що Арістотель знайшов інформацію про філософію Фалеса у важливій книзі софіста Гіппія. Серед вчених існує загальна згода, що Гіппій у цьому втраченому трактаті мав справу не лише з Фалесом, а й з багатьма іншими досократичними філософами, тим самим зробивши значний внесок у збереження досократичних ідей.

Ця книга досліджує можливий зв'язок між Гіппієм та розповіддю Арістотеля про Фалеса. У ній стверджується, що у нас немає підстав постулювати однозначно такий зв'язок, оскільки немає жодних доказів того, що Стагірит, який ніколи не згадує Гіппія у своїй збереженій праці, використовував будь-яку книгу софіста.

#антична_філософія #арістотель #досократики

Словник давньогрецької мови Ліддл-Скотта (LSJ) відтепер можна завантажувати як на Android так і в AppStore


Радий повідомити, що давньогрецький словник Beta для iPhone тепер доступний в AppStore. Велике спасибі всім, хто брав участь у тестуванні додатку та допоміг усунути найбільш критичні баги (залишкові недоліки також поступово будуть усуватися по мірі виявлення).


Додаток дещо відрізняється за функціоналом від андроїдного. Зокрема, на iPhone немає (поки?) історії запитів, але є визначник граматичних форм (можна вибрати в меню у «Видах пошуку»). Найближчим часом планується повністю синхронізувати обидва додатки. Пізніше, розробниками планується випустити також десктопні (Windows, Linux, Mac) та веб-версії 🖥.

Власне, ідея спочатку полягала в тому, щоб зробити додаток кросплатформеним, але знадобилося чимало часу і досвіду, щоб знайти придатне рішення, яке дозволило б без проблем підтримувати додаток на різних платформах.

#цифровізація_класичних_студій

Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики КНУ імені Тараса Шевченка

До Вашої уваги матеріали Міжнародної наукової конференції
"Філологія доби глобалізації: візії та перспективи" (Київ, 10.10.2025). Тематика конференції передбачала розгляд наступної проблематики: класична філологія всучасному освітньо-науковому просторі; неоелліністика в координатах сучасноїфілології; нові тенденції в перекладознавстві: динаміка й перспектива;інноваційні підходи в сучасній дидактиці та гуманітаристиці; традиційні та новітні аспекти лінгвістичних досліджень; румунська філологія: здобутки й перспективи поступу; антикознавство в сучасному світі: філософія, історія, культура, мистецтво та ін.
Матеріали тез доповідей демонструють результатинаукових і прикладних досліджень українських і зарубіжних вчених з актуальних питань класичної філології, неоелліністики та загального мовознавства; актуалізують питання використання цифрових систем у сучасній гуманітаристиці та впровадження інноваційних методик у лінгводидактиці.

Принагідно - сердечно вітаю Шановних Колег з дружньої університетської кафедри з Ювілеєм та бажаю нових творчих звершень і успіхів та всього доброго, світлого і найкращого!

#класика_в_Україні

Антико-кулінарне 😁😂

#іронія_античності

Про єдину збережену давньогрецьку книгу тлумачення снів

Потреба в тлумаченні своїх снів не нова: з давніх-давен люди намагалися систематизувати знання про сни та ті знаки, які вони дають. Один із найдавніших сонників було знайдено в Стародавньому Єгипті, але й ми, любителі давньогрецького, не залишилися без тлумачення. У цьому контексті яскравий приклад книга Артемідора з Далд (II ст. н.е.) під назвою Ὀνειροκριτικά, що буквально означає «Та що слугує для тлумачення сновидінь». Її першу частину Артемідор присвятив Кассію Максиму, який, ймовірно, був софістом і автором філософсько-риторичних творів. Другу ж — сину Артемідору.

У вступі Артемідор розповідає, що зібрати всі тлумачення виявилося не таким уже й простим завданням. Він не лише використовував уже існуючі сонники, а й звертався за допомогою до ринкових ворожок, яких, якщо не всі зневажали, то точно робили предметом для жартів.

Він також передує тлумаченням рядом докладних класифікацій, розділяючи звичайне сновидіння (ἐνύπνιον), яке відображає теперішнє, і віщі сни (ὄνειρος), що вказують на майбутнє; пряміта алегоричні; своєчасні, чужі, загальні, суспільні та космічні.

Артемідор зазначає:

у тих, хто веде праведне і добропорядне життя, не буває звичайних снів і безглуздих видінь, а лише віщі сни, причому здебільшого чіткі. Адже у таких людей душа не наповнена ані страхом, ані надіями, і при цьому вони мають владу над своїми тілесними бажаннями

🌚Розглянемо кілька тлумачень:

Якщо раптом вам наснилося, що ви п’єте вино, не поспішайте радіти! До добра такий сон, якщо ви п’єте в міру. Якщо ж у сні ви пристаєте до чужих жінок і падаєте під стіл, як наш друг Оронт, такий сон не обіцяє добра.

Я б сказав навіть, що не лише самому пити багато вина не до добра, а й перебувати в товаристві п’яних, бо опілся буває сп’яніння, а від нього — розбрат, батько війн

У п’ятій і останній главі книги Артемідор пропонує добірку здійснених снів, серед яких можна зустріти досить незвичайні. Ообливо цікавий такий віщий сон:

Одній людині наснилося, що він макує хліб у мед і їсть. Ця людина взялася вивчати філософію, досягла в ній успіху і нажила багато грошей. Зрозуміло, що мед означав солодкість філософії, а хліб — прибуток від неї

#культурологічні_нотатки

Олива🫒 та оливкова олія в античних філософських текстах

Окрім божественного захисту, який виправдовує шанування громадянами богів, уважне читання давньогрецьких філософських текстів також дає читачеві багатий матеріал щодо присутності оливкового дерева та його плодів в античному контексті.

Передусім, слід зауважити про Фалеса, якого часто згадують у зв’язку з оливами через один сюжет з "Політики" Арістотеля (І, 11, 1259a). Стагірит пише, що Фалес, бажаючи довести, що філософ може стати багатим, якщо забажає, «передбачив гарний урожай олив» і завчасно орендував усі олійні преси в Мілеті та Хіосі. Коли настав урожай, усі змушені були звертатися до нього, і він нажив значний прибуток. Якшо говорити про сенси, то тут олива виступає тут не стільки як рослина, скільки як символ практичної мудрості й передбачливості, що поєднує знання природи з розрахунком.

Існує багато історій про Діогена Сінопського та його суперечки з Александром Великим, а також із численними громадянами й філософами в Афінах. Серед його улюблених співрозмовників, здається, був Платон. Легендарно чи ні, але відомо, що афінська народна традиція любила протиставляти цих двох мислителів. Однією з тем їхніх суперечок була проста їжа, яку Платон вживав не лише у повсякденні, а й під час запрошень на вечері.
Діоген Лаерцій у своїй праці повідомляє про діалог між Діогеном Синопським і самим Платоном:

(Діоген) Побачивши якось Платона на розкішному бенкеті, який узяв собі лише кілька оливок, сказав: «Як же так, філософе, ти, що плавав у Сицилію заради цих страв, тепер, коли вони перед тобою, не насолоджуєшся ними?» — «Клянусь богами, Діогене, — відповів Платон, — там я також здебільшого жив на оливах та подібній їжі». — «Чому ж тоді, — відповів Діоген, — ти мав їхати до Сиракуз? Невже в Аттиці тоді не росли оливи?» (Diog. Laert. VI, 25).

Із цього діалогу можна не лише зробити висновок, що Платон надавав перевагу простій їжі, як це було звично в Афінах, але й побачити, що в ньому міститься інформація про достаток оливкових дерев в аттичному ландшафті. Ксенофонт у Спогадах про Сократа (Memorabilia II, 9, 4) повідомляє, що заможний землевласник, друг Сократа Крітон, «отримував урожай зерна, олії, вина, вовни та інших благ, необхідних для щоденного життя».
У другій книзі "Держави" Платона ) Сократ описує перше модельне місто (першу утопію), де громадяни живуть у гармонії та простоті, поділені на групи ремісників — будівельників, землеробів, ткачів, шевців і цілителів. Вони співпрацюють між собою, споживають зерно, оливки, інжир та інші плоди землі, приготовані найпростішим способом. Тварин вони використовують лише для сільськогосподарських робіт, не вживаючи м’яса, і тому завдяки здоровій їжі не потребують лікарів, окрім випадків травм.
Що говорить тут сам Сократ:

«Я забув, що вони (мешканці цього міста) матимуть також приправи — сіль, звичайно, і оливки, і сир, і цибулю, і зелень, усе те, що варять у селі, зварять разом. А на десерт — інжир, нут і боби; вони підсмажуватимуть ягоди мирту та жолуді на вогні, запиватимуть помірним питвом і, живучи у мирі та здоров’ї, напевно, доживатимуть до старості, передаючи подібне життя своїм нащадкам» (372d).

У цьому контексті простої їжі кініки, особливо Кратет, знаходять насолоду та задоволення:

«Воно (місце) родить чебрець і часник, інжир і хліб, через які його мешканці не воюють з іншими, не беруться до зброї заради прибутку чи слави» (Diog.Laert. VI 85).

За свідченням Діогена Лаерція, його учень Зенон із Кітії, наслідуючи звички свого вчителя, любив пити солодкий напій із розмочених люпинів, а їв лише один окраєць хліба; на десерт — сушений інжир, а пив просту воду (Diog.Laert VIІ.13, 85).

#антична_філософія

#культурологічні_нотатки