Що писали античні туристи на єгипетських пірамідах: дослідження польських єгиптологів
Польські археологи, досліджуючи гробницю єгипетського фараона Рамзеса VI, виявили в ній численні написи античних туристів, які відвідували гробницю та написані давньогрецькою, рідше латинською мовою.
Люди доби античності вважали, що в гробниці похований герой Троянської війни Мемнон, тому вона була місцем поклоніння. Античні написи мало відрізнялися від тих, які вирізають сучасні туристи: найпоширенішим виявився давній еквівалент нашого «Тут був такий-то». Повідомлення про знахідку опубліковано в Science and Scholarship in Poland.
Рамзес VI був фараоном XX династії Нового царства, який правив у 1145–1137 рр. до н.е. Як і багато правителів XVIII-XX династій, він був похований у Долині царів. Неподалік від усипальниці Рамзеса VI знаходилися 18-метрові статуї іншого фараона, Аменхотепа III, які вирубали з пісковика і поставили перед входом у меморіальний храм Аменхотепа.
У I ст. до н.е. одна із статуй була розколота землетрусом і почала видавати звуки, схожі, за словами очевидців, на свист вітру чи звуки ліри. Зазвичай статуя «співала» вранці, на світанку.
За цей незвичайний «спів» обидві статуї прозвали «колосами Мемнона». У грецькій міфології Мемнон був царем Ефіопії (легендарної країни, розташованої у верхів'ях Нілу) та сином богині зорі Еос. Стародавні вважали, що за допомогою «співочої» статуї Мемнон розмовляє зі своєю матір'ю, коли вона вдосвіта піднімається на небо.
У стародавньому світі колоси Мемнона стали вважати оракулами, що передбачають майбутнє. Також вважалося, що на того, хто почує «спів» статуї, чекає успіх. Тому до руїн храму Аменхотепа стікалися не лише місцеві жителі, а й мандрівники з інших регіонів Середземномор'я. При цьому виникла плутанина: оскільки багато офіційних титулів Аменхотепа, вирізьблених на статуї, і титули Рамзеса VI із сусідньої гробниці збігалися, гробницю стали вважати місцем поховання Мемнона і туди теж стікалися паломники.
Найчастіше серед написів зустрічаються античні еквіваленти «Тут був такий-то», імена, місця народження чи рід занять візитерів. Рідше дослідникам траплялися довші тексти, включаючи віршовані. Іноді відвідувачі залишали на стінах критичні відгуки на кшталт: «Я тут був і мені нічого не сподобалося крім саркофагу», «Не зміг прочитати ієрогліфи», «Сподобалося!» Один з написів є діалогом з пізнішими додаваннями. Якийсь відвідувач написав, що йому сподобалася гробниця та що він прочитав ієрогліфи на стінах. Другий додав нижче: "Не можу прочитати цей напис!", А третій турист дописав: "Не розумію, чому тебе це хвилює".
З імен, топонімів і роду занять, згаданих у написах, археологи зробили висновок, що усипальницю фараона відвідували як жителі Єгипту, і прилеглих країн. Серед них були лікарі та філософи — кініки та платоніки. "[Гробницю відвідували] люди і з дуже високим соціальним статусом, включаючи префектів Єгипту, призначених римськими імператорами, і правителів окремих частин країни", - пояснює керівник робіт професор Адам Лукашевич (Adam Łukaszewicz) з Варшавського університету.
#новини_класики
Польські археологи, досліджуючи гробницю єгипетського фараона Рамзеса VI, виявили в ній численні написи античних туристів, які відвідували гробницю та написані давньогрецькою, рідше латинською мовою.
Люди доби античності вважали, що в гробниці похований герой Троянської війни Мемнон, тому вона була місцем поклоніння. Античні написи мало відрізнялися від тих, які вирізають сучасні туристи: найпоширенішим виявився давній еквівалент нашого «Тут був такий-то». Повідомлення про знахідку опубліковано в Science and Scholarship in Poland.
Рамзес VI був фараоном XX династії Нового царства, який правив у 1145–1137 рр. до н.е. Як і багато правителів XVIII-XX династій, він був похований у Долині царів. Неподалік від усипальниці Рамзеса VI знаходилися 18-метрові статуї іншого фараона, Аменхотепа III, які вирубали з пісковика і поставили перед входом у меморіальний храм Аменхотепа.
У I ст. до н.е. одна із статуй була розколота землетрусом і почала видавати звуки, схожі, за словами очевидців, на свист вітру чи звуки ліри. Зазвичай статуя «співала» вранці, на світанку.
За цей незвичайний «спів» обидві статуї прозвали «колосами Мемнона». У грецькій міфології Мемнон був царем Ефіопії (легендарної країни, розташованої у верхів'ях Нілу) та сином богині зорі Еос. Стародавні вважали, що за допомогою «співочої» статуї Мемнон розмовляє зі своєю матір'ю, коли вона вдосвіта піднімається на небо.
У стародавньому світі колоси Мемнона стали вважати оракулами, що передбачають майбутнє. Також вважалося, що на того, хто почує «спів» статуї, чекає успіх. Тому до руїн храму Аменхотепа стікалися не лише місцеві жителі, а й мандрівники з інших регіонів Середземномор'я. При цьому виникла плутанина: оскільки багато офіційних титулів Аменхотепа, вирізьблених на статуї, і титули Рамзеса VI із сусідньої гробниці збігалися, гробницю стали вважати місцем поховання Мемнона і туди теж стікалися паломники.
Найчастіше серед написів зустрічаються античні еквіваленти «Тут був такий-то», імена, місця народження чи рід занять візитерів. Рідше дослідникам траплялися довші тексти, включаючи віршовані. Іноді відвідувачі залишали на стінах критичні відгуки на кшталт: «Я тут був і мені нічого не сподобалося крім саркофагу», «Не зміг прочитати ієрогліфи», «Сподобалося!» Один з написів є діалогом з пізнішими додаваннями. Якийсь відвідувач написав, що йому сподобалася гробниця та що він прочитав ієрогліфи на стінах. Другий додав нижче: "Не можу прочитати цей напис!", А третій турист дописав: "Не розумію, чому тебе це хвилює".
З імен, топонімів і роду занять, згаданих у написах, археологи зробили висновок, що усипальницю фараона відвідували як жителі Єгипту, і прилеглих країн. Серед них були лікарі та філософи — кініки та платоніки. "[Гробницю відвідували] люди і з дуже високим соціальним статусом, включаючи префектів Єгипту, призначених римськими імператорами, і правителів окремих частин країни", - пояснює керівник робіт професор Адам Лукашевич (Adam Łukaszewicz) з Варшавського університету.
#новини_класики
Science in Poland
In a pharaoh tomb, archaeologist examines the inscriptions ... of ancient tourists | Science in Poland
The tomb of Ramesses VI in the Egyptian Valley of the Kings already in ancient times was visited by tourists, who signed their names and exchanged remarks reminiscent of discussions on Facebook and tourist forums. Walls of the tomb "spoke" thanks to the research…
🔥9❤7👏2
Безкоштовний доступ до найновіших журналів з антикознавства Кембріджського університету
Понад 1️⃣2️⃣0️⃣0️⃣ статей у журналах з класичних студій - історії, філології, філософії, культурологііі, які видаються Кембріджським університетом будуть доступні протягом тижня безкоштовно - раджу пошукати по Вашій темі та завантажити - https://www.cambridge.org/core/publications/open-access/listing?utm_date=20250822&utm_id=1755866738&sort=canonical.date:desc&aggs%5BproductTypes%5D%5Bfilters%5D=JOURNAL_ARTICLE&aggs%5BproductSubject%5D%5Bfilters%5D=DDC63B7F5792FE2A95D1FB15F76E3F42&searchWithinIds=7275BA1E84CA769210167A6A66523B47&utm_campaign=CLAS,Humanities,IOC,Journals,Open+Access&utm_source=facebook&utm_medium=social&utm_content=&fbclid=IwZnRzaAMcIidleHRuA2FlbQIxMQABHuP7umJmTyflEHWhnoV8HAdSvZYrBdCQYZwc5tQsGXsF7iPYu7O7GEsw6A7x_aem_8cmpnGj5Pcqc7ctKP2PCUA
#корисні_посилання
Понад 1️⃣2️⃣0️⃣0️⃣ статей у журналах з класичних студій - історії, філології, філософії, культурологііі, які видаються Кембріджським університетом будуть доступні протягом тижня безкоштовно - раджу пошукати по Вашій темі та завантажити - https://www.cambridge.org/core/publications/open-access/listing?utm_date=20250822&utm_id=1755866738&sort=canonical.date:desc&aggs%5BproductTypes%5D%5Bfilters%5D=JOURNAL_ARTICLE&aggs%5BproductSubject%5D%5Bfilters%5D=DDC63B7F5792FE2A95D1FB15F76E3F42&searchWithinIds=7275BA1E84CA769210167A6A66523B47&utm_campaign=CLAS,Humanities,IOC,Journals,Open+Access&utm_source=facebook&utm_medium=social&utm_content=&fbclid=IwZnRzaAMcIidleHRuA2FlbQIxMQABHuP7umJmTyflEHWhnoV8HAdSvZYrBdCQYZwc5tQsGXsF7iPYu7O7GEsw6A7x_aem_8cmpnGj5Pcqc7ctKP2PCUA
#корисні_посилання
Cambridge Core
Content listing
Welcome to Cambridge Core
❤13🔥8👏3⚡1👍1
Всіх з прийдешнім початком нового навчального року! 📚 Щиро бажаю - сил, терпіння і натхнення на нові успіхи та звершення кожному/кожній з Вас!
🔥21❤14👏5💋5🤔2👍1
Монографія 2025 - досократики.pdf
3.6 MB
Пропоную Вашій увазі найновішу монографію 2025 р., присвячену досократикам (вийшла друком на минулому тижні).
"Поезія буття та проза світу у ранньогрецькій філософії"
Досократичні філософи, які писали в Греції у шостому та п'ятому століттях до нашої ери, винайшли нові способи осмислення людського життя, природного світу та структур реальності. Вони також розробили нові способи використання мови для вираження своїх думок. У цій книзі Вікторія Воль досліджує ці нововведення та продуктивний зв'язок між ними у творчості п'яти постатей: Парменіда, Геракліта, Емпедокла, Анаксагора та Демокріта.
Залучаючи цих мислителів до розмови із сучасними критичними теоретиками щодо питань, що викликають спільне занепокоєння, Воль стверджує про поетичну вишуканість їхніх робіт та нерозривну конвергенцію їхньої естетичної форми та філософського змісту. Окрім оригінальних прочитань цих захопливих постатей та надійних стратегій інтерпретації їхніх фрагментарних, спростовуваних текстів, ця книга запрошує читачів до спілкування, долаючи глибокі розбіжності між літературою та філософією, а також між античністю та сучасністю.
#антична_філософія #досократики
"Поезія буття та проза світу у ранньогрецькій філософії"
Досократичні філософи, які писали в Греції у шостому та п'ятому століттях до нашої ери, винайшли нові способи осмислення людського життя, природного світу та структур реальності. Вони також розробили нові способи використання мови для вираження своїх думок. У цій книзі Вікторія Воль досліджує ці нововведення та продуктивний зв'язок між ними у творчості п'яти постатей: Парменіда, Геракліта, Емпедокла, Анаксагора та Демокріта.
Залучаючи цих мислителів до розмови із сучасними критичними теоретиками щодо питань, що викликають спільне занепокоєння, Воль стверджує про поетичну вишуканість їхніх робіт та нерозривну конвергенцію їхньої естетичної форми та філософського змісту. Окрім оригінальних прочитань цих захопливих постатей та надійних стратегій інтерпретації їхніх фрагментарних, спростовуваних текстів, ця книга запрошує читачів до спілкування, долаючи глибокі розбіжності між літературою та філософією, а також між античністю та сучасністю.
#антична_філософія #досократики
❤16🔥4👏2👍1
💉Який зв’язок між шприцами та німфою?💉
Чи Ви задумувалися над етимологією англійського слова syringe, що означає шприц? Воно походить від давньогрецького слова σύριγξ.
З міфології нам відома цнотлива німфа-гамадріада з таким ім’ям, що служила Артеміді. Сирінзі довелося рятуватися втечею від Пана, який палко закохався в неї, і вона молила наядів про порятунок. Вони почули її прохання і перетворили її на очерет, який, колихаючись на вітрі, видавав сумний звук. З цього очерету Пан зробив сирінгу — музичний інструмент, вид флейти.
Слово також означало трубку, що й дало назву шприцю. Певні форми шприців були відомі вже в античності. Серед авторів — Авл Корнелій Цельс і Гален Пергамський (100 р. до н.е. ~ 200 р. н.е.).
Ці шприці використовувалися для промивання порожнин тіла або ран, а також для відкачування гнійних виділень і введення ліків. Герон описує шприц, що складається з металевого циліндра з поршнем. Цельс згадує про шприци для промивання різних частин тіла. У Галена описується трубка з бронзи або рогу з прямим отвором, а також шприц, зроблений із закрепленого в трубці сечового міхура свині. Були поршневі шприци і серед хірургічних інструментів, знайдених у будинку хірурга в Помпеях.
#філологічні_нотатки
#грека
Чи Ви задумувалися над етимологією англійського слова syringe, що означає шприц? Воно походить від давньогрецького слова σύριγξ.
З міфології нам відома цнотлива німфа-гамадріада з таким ім’ям, що служила Артеміді. Сирінзі довелося рятуватися втечею від Пана, який палко закохався в неї, і вона молила наядів про порятунок. Вони почули її прохання і перетворили її на очерет, який, колихаючись на вітрі, видавав сумний звук. З цього очерету Пан зробив сирінгу — музичний інструмент, вид флейти.
Слово також означало трубку, що й дало назву шприцю. Певні форми шприців були відомі вже в античності. Серед авторів — Авл Корнелій Цельс і Гален Пергамський (100 р. до н.е. ~ 200 р. н.е.).
Ці шприці використовувалися для промивання порожнин тіла або ран, а також для відкачування гнійних виділень і введення ліків. Герон описує шприц, що складається з металевого циліндра з поршнем. Цельс згадує про шприци для промивання різних частин тіла. У Галена описується трубка з бронзи або рогу з прямим отвором, а також шприц, зроблений із закрепленого в трубці сечового міхура свині. Були поршневі шприци і серед хірургічних інструментів, знайдених у будинку хірурга в Помпеях.
#філологічні_нотатки
#грека
🔥11👍9❤5👏1😢1
117 томів наукової серії «Millennium Studien» («Міленіум») викладені у відкритий доступ
Велике академічне видавництво «De Gruyter Brill» відкрило безкоштовний доступ до практично всієї наукової серії «Millennium Studien» («Міленіум»). Для вільного завантаження у форматах PDF або EPUB стали доступні 113 із 117 томів серії, випущених з 2004 по 2026 рік.
Питома частина монографій цієї серії присвячена пізній античності - історії, філософії та культури.
https://www.degruyterbrill.com/serial/mst-b/html
#електронні_ресурси
#корисні_посилання
Велике академічне видавництво «De Gruyter Brill» відкрило безкоштовний доступ до практично всієї наукової серії «Millennium Studien» («Міленіум»). Для вільного завантаження у форматах PDF або EPUB стали доступні 113 із 117 томів серії, випущених з 2004 по 2026 рік.
Питома частина монографій цієї серії присвячена пізній античності - історії, філософії та культури.
https://www.degruyterbrill.com/serial/mst-b/html
#електронні_ресурси
#корисні_посилання
De Gruyter Brill
Millennium-Studien / Millennium Studies
Millennium transcends boundaries – between epochs and regions, and between disciplines. Like the journal Millennium-Jahrbuch , the Millennium-Studien pursues an international, interdisciplinary approach that cuts across historical eras. The editorial and…
🔥10❤8👏5
Сьогодні, на 103 році відійшла у вічність Людина-епоха, на працях якої виросло не одне покоління вітчизняних філологів-класиків та істориків філософії Аза Алібеківна Тахо-Годі.
До речі, в кінці 1940-их років вона була викладачкою кафедри загального мовознавства і класичної філології Київського державного університету.
Царство Небесне та вічна памʼять 🕯️ 🙏🏻
#in_memoriam
До речі, в кінці 1940-их років вона була викладачкою кафедри загального мовознавства і класичної філології Київського державного університету.
Царство Небесне та вічна памʼять 🕯️ 🙏🏻
#in_memoriam
🙏45
Вперше знайшли археологічне підтвердження використання ведмедів у гладіаторських боях у Стародавньому Римі.
Під час розкопок біля римського амфітеатру в Сербії археологи знайшли розбитий череп бурого ведмедя. Дослідження показали, що близько 1700 років тому тварину тривалий час утримували в неволі, а перед загибеллю вона страждала від інфекції. Відкриття надає перші прямі докази участі ведмедів у кривавих виставах Римської імперії, повідомляє Live Science.
«Ми не можемо стверджувати, що ведмідь загинув безпосередньо на арені, але дані свідчать: травми він отримав під час ігор, а розвинена інфекція, ймовірно, прискорила його смерть», — заявив керівник дослідження Неманья Маркович, старший науковий співробітник Інституту археології (Белград).
У статті, опублікованій у журналі Antiquity, Маркович та його колеги описали фрагменти черепа бурого ведмедя, виявлені у 2016 році біля амфітеатру Вімінаціуму — римського міста-фортеці на території сучасної Сербії.
Амфітеатр Вімінаціуму, збудований у II ст. н.е., мав овальну форму, високі стіни і вміщував до 7000 глядачів. Череп ведмедя виявили біля входу разом із рештками інших тварин, зокрема леопарда.
«Тіла тварин, які загинули на арені, зазвичай розбирали неподалік: м’ясо роздавали, а кістки викидали поруч з амфітеатром — рідко ховали окремо», — пояснив Маркович.
Ведмедів могли використовувати в різних ролях: для сутичок з венаторами (гладіаторами-мисливцями), боїв з іншими звірами, страти злочинців або циркових виступів. Аналіз черепа демонструє жорстокість цих видовищ.
Вивчення давньої ДНК визначило, що ведмідь був самцем місцевого походження. За станом зубів йому було близько 6 років. Радіовуглецевий аналіз кісток відніс знахідку до 240–350 рр. н.е. — періоду активних гладіаторських ігор у Вімінаціумі.
На передній частині черепа виявили загоювану рану з ознаками інфекції. Вчені припускають, що травму завдав венатор списом. Щелепи тварини також були уражені інфекцією, а на іклах виявили аномальний знос — типовий наслідок життя в неволі, де ведмеді гризуть прути своїх кліток.
«Цей ведмідь, ймовірно, провів у неволі роки і неодноразово виступав на арені Вімінаціуму», — підкреслив Маркович.
Фото 1: Nemanja Marković et al.\/ Antiquity Publications, 2025
#новини_класики
Під час розкопок біля римського амфітеатру в Сербії археологи знайшли розбитий череп бурого ведмедя. Дослідження показали, що близько 1700 років тому тварину тривалий час утримували в неволі, а перед загибеллю вона страждала від інфекції. Відкриття надає перші прямі докази участі ведмедів у кривавих виставах Римської імперії, повідомляє Live Science.
«Ми не можемо стверджувати, що ведмідь загинув безпосередньо на арені, але дані свідчать: травми він отримав під час ігор, а розвинена інфекція, ймовірно, прискорила його смерть», — заявив керівник дослідження Неманья Маркович, старший науковий співробітник Інституту археології (Белград).
У статті, опублікованій у журналі Antiquity, Маркович та його колеги описали фрагменти черепа бурого ведмедя, виявлені у 2016 році біля амфітеатру Вімінаціуму — римського міста-фортеці на території сучасної Сербії.
Амфітеатр Вімінаціуму, збудований у II ст. н.е., мав овальну форму, високі стіни і вміщував до 7000 глядачів. Череп ведмедя виявили біля входу разом із рештками інших тварин, зокрема леопарда.
«Тіла тварин, які загинули на арені, зазвичай розбирали неподалік: м’ясо роздавали, а кістки викидали поруч з амфітеатром — рідко ховали окремо», — пояснив Маркович.
Ведмедів могли використовувати в різних ролях: для сутичок з венаторами (гладіаторами-мисливцями), боїв з іншими звірами, страти злочинців або циркових виступів. Аналіз черепа демонструє жорстокість цих видовищ.
Вивчення давньої ДНК визначило, що ведмідь був самцем місцевого походження. За станом зубів йому було близько 6 років. Радіовуглецевий аналіз кісток відніс знахідку до 240–350 рр. н.е. — періоду активних гладіаторських ігор у Вімінаціумі.
На передній частині черепа виявили загоювану рану з ознаками інфекції. Вчені припускають, що травму завдав венатор списом. Щелепи тварини також були уражені інфекцією, а на іклах виявили аномальний знос — типовий наслідок життя в неволі, де ведмеді гризуть прути своїх кліток.
«Цей ведмідь, ймовірно, провів у неволі роки і неодноразово виступав на арені Вімінаціуму», — підкреслив Маркович.
Фото 1: Nemanja Marković et al.\/ Antiquity Publications, 2025
#новини_класики
😢7🔥5❤4👏2❤🔥1😱1
Якщо Ви думали, що Горгона Медуза у давньогрецькій культурі лише втілення жаху і страху, то можу Вас розчарувати/порадувати…
Весела Горгона Медуза — інталія-печатка на скарабеї з сердоліку. Давня Греція, період архаїки, бл. 500 р. до н.е.
Горгони (зображення Горгони Медузи) були популярні на різьблених каменях, які використовувалися як амулети. Вважалося, що їхній лякаючий вигляд захищає власника, відлякуючи злих духів.
У Горгони на цьому скарабеї — великі, широко відкриті очі. Від верхньої частини голови розходяться п’ять змій, від підборіддя — ще дві. Однак її сміючийся рот незвично малий, також відсутні ікла, спотворена гримаса і висунутий язик, характерні для більшості її архаїчних зображень.
Подібні амулети носили у вигляді кулона або кріпили до металевого обруча і носили як перстень, розмістивши скарабея зображенням назовні, а інталією — всередину. Щоб поставити печатку, перстень знімали, повертали скарабея і вдавлювали інталію в м’яку глину або віск — для ідентифікації та захисту майна.
Форма скарабея була запозичена з Єгипту, де її століттями використовували для виготовлення печаток і амулетів. Розміри артефакту — 0,8 × 1,6 × 1,2 см.
Музей Пола Гетті, інв. №81.AN.76.3, Малібу, Каліфорнія, США
#культурологічні_нотатки
Весела Горгона Медуза — інталія-печатка на скарабеї з сердоліку. Давня Греція, період архаїки, бл. 500 р. до н.е.
Горгони (зображення Горгони Медузи) були популярні на різьблених каменях, які використовувалися як амулети. Вважалося, що їхній лякаючий вигляд захищає власника, відлякуючи злих духів.
У Горгони на цьому скарабеї — великі, широко відкриті очі. Від верхньої частини голови розходяться п’ять змій, від підборіддя — ще дві. Однак її сміючийся рот незвично малий, також відсутні ікла, спотворена гримаса і висунутий язик, характерні для більшості її архаїчних зображень.
Подібні амулети носили у вигляді кулона або кріпили до металевого обруча і носили як перстень, розмістивши скарабея зображенням назовні, а інталією — всередину. Щоб поставити печатку, перстень знімали, повертали скарабея і вдавлювали інталію в м’яку глину або віск — для ідентифікації та захисту майна.
Форма скарабея була запозичена з Єгипту, де її століттями використовували для виготовлення печаток і амулетів. Розміри артефакту — 0,8 × 1,6 × 1,2 см.
Музей Пола Гетті, інв. №81.AN.76.3, Малібу, Каліфорнія, США
#культурологічні_нотатки
🔥11🥰9👍4❤3👏3❤🔥1
У видавництві «Стилет і Стилос» відкривається передзамовлення на третій том «Життєписів» Плутарха!
Цей том вміщує біографії дванадцяти діячів Еллади та Риму: правителів, полководців, мислителів і борців за свободу. Зокрема, спартанського царя Агесилая, афінського стратега Кімона, римського воєначальника Гая Марія та Помпея Великого, якому присвячено найбільший розділ.
З давньогрецької переклав Назар Ващишин.
Робота над перекладом і редагуванням тривала майже два роки, і вже у листопаді книга нарешті вийде друком.
▪️Ціна третього тому за передзамовленням — 400 грн (500).
#переклади_українською
Цей том вміщує біографії дванадцяти діячів Еллади та Риму: правителів, полководців, мислителів і борців за свободу. Зокрема, спартанського царя Агесилая, афінського стратега Кімона, римського воєначальника Гая Марія та Помпея Великого, якому присвячено найбільший розділ.
З давньогрецької переклав Назар Ващишин.
Робота над перекладом і редагуванням тривала майже два роки, і вже у листопаді книга нарешті вийде друком.
▪️Ціна третього тому за передзамовленням — 400 грн (
#переклади_українською
🔥14👏4❤1
Про амбівалентність образу осла у давньогрецькій культурі
Перед Вами - чудовий чорнофігурний канфар із прикріпленою до нього головою осла. Давня Греція, Аттика, період архаїки, бл. 530–500 рр. до н.е.
Канфар — це дворукий посуд для пиття вина. Але що тут робить голова осла? Можливо, це попередження для п’ючого: надлишок вина може перетворити його на дурну тварину?
Насправді, в культурі стародавніх греків осел був амбівалентним символом. З одного боку, ця тварина асоціювалася з дурістю, впертістю та низькими інстинктами. З іншого — через зв’язок із Діонісом він символізував потужну життєву силу, родючість і ірраціональний початок, що протистоїть впорядкованій раціональності олімпійських богів.
У цьому випадку явно друге: на боках канфара зображено Діоніса верхи на ослі в супроводі своєї свити — Аріадни (його дружини), двох сатирів і менади. Таким чином, голова осла — це не застереження, а, навпаки, заклик веселитися і пити на славу.
Крім того, ця деталь мала й суто практичне значення: вона збільшувала внутрішній об’єм посудини і слугувала додатковою опорою, запобігаючи перекиданню канфара нетверезою рукою.
Розміри: висота — 21,6 см, діаметр — 13,7 см. Точне місце і обставини знахідки невідомі; артефакт був придбаний у приватної особи в 1876 році.
Британський музей, інв. № 1876,0328.5, Лондон
#культурологічні_нотатки
Перед Вами - чудовий чорнофігурний канфар із прикріпленою до нього головою осла. Давня Греція, Аттика, період архаїки, бл. 530–500 рр. до н.е.
Канфар — це дворукий посуд для пиття вина. Але що тут робить голова осла? Можливо, це попередження для п’ючого: надлишок вина може перетворити його на дурну тварину?
Насправді, в культурі стародавніх греків осел був амбівалентним символом. З одного боку, ця тварина асоціювалася з дурістю, впертістю та низькими інстинктами. З іншого — через зв’язок із Діонісом він символізував потужну життєву силу, родючість і ірраціональний початок, що протистоїть впорядкованій раціональності олімпійських богів.
У цьому випадку явно друге: на боках канфара зображено Діоніса верхи на ослі в супроводі своєї свити — Аріадни (його дружини), двох сатирів і менади. Таким чином, голова осла — це не застереження, а, навпаки, заклик веселитися і пити на славу.
Крім того, ця деталь мала й суто практичне значення: вона збільшувала внутрішній об’єм посудини і слугувала додатковою опорою, запобігаючи перекиданню канфара нетверезою рукою.
Розміри: висота — 21,6 см, діаметр — 13,7 см. Точне місце і обставини знахідки невідомі; артефакт був придбаний у приватної особи в 1876 році.
Британський музей, інв. № 1876,0328.5, Лондон
#культурологічні_нотатки
❤24👍4❤🔥1🔥1
Про семантику «афоризму» у давньогрецькій літературі
Іменник «ἀφορισμός» (афорісмос) походить від дієслова ἀφορίζω, aphorizô («розділяти, розмежовувати»), із суфіксом -μός, -mós. Дієслово ж це походить від ὅρος, horos («межа»), із суфіксом -ίζω, -ízô.
Вперше це слово виникає і саме у всім відомому нами значенні як короткого висловлювання у софіста Крітія [39 D], а пізніше у Філона Олександрійського та Гермогена [Ph.1.636, Hermog.Id.1.6].
У«Категоріях» Арістотеля зустрічаємо його у сенсі «визначення» [Cat.3b22]. Один з послідовників перипатетика, Олександр Афродісійський у коментарі на «Топіку» Стагірита вживає це слово на позначення прикметної особливості тієї чи іншої людини [in Top.74.14.] У безпосереднього учня Арістотеля, Теофраста бачимо декілька значень: розділення, розрізнення народів у «Природничій історії» [CP3.14.2], або ж як «фіксоване правило» у Метафізиці [Metaph.28].
#філологічні_нотатки
Іменник «ἀφορισμός» (афорісмос) походить від дієслова ἀφορίζω, aphorizô («розділяти, розмежовувати»), із суфіксом -μός, -mós. Дієслово ж це походить від ὅρος, horos («межа»), із суфіксом -ίζω, -ízô.
Вперше це слово виникає і саме у всім відомому нами значенні як короткого висловлювання у софіста Крітія [39 D], а пізніше у Філона Олександрійського та Гермогена [Ph.1.636, Hermog.Id.1.6].
У«Категоріях» Арістотеля зустрічаємо його у сенсі «визначення» [Cat.3b22]. Один з послідовників перипатетика, Олександр Афродісійський у коментарі на «Топіку» Стагірита вживає це слово на позначення прикметної особливості тієї чи іншої людини [in Top.74.14.] У безпосереднього учня Арістотеля, Теофраста бачимо декілька значень: розділення, розрізнення народів у «Природничій історії» [CP3.14.2], або ж як «фіксоване правило» у Метафізиці [Metaph.28].
#філологічні_нотатки
🔥8👍5👏2
В Кембриджському видавництві розпочалося видання шеститомного Корпусу папірусних текстів латиною
Корпус латинських текстів на папірусі (CLTP) – це комплексний, сучасний та унікальний довідковий посібник у шести томах, що зібрав майже 1500 латинських текстів на папірусі. Видання містять як палеографічний, так і критичний апарат, переклади англійською мовою та детальні вступи. Тексти в CLTP охоплюють широкий хронологічний діапазон та багато різних типів і жанрів. Вони включають як літературні, так і документальні тексти, що датуються від першого століття до нашої ери до Середньовіччя. Вони надають нові знання про поширення латинської мови, пропонуючи унікальне розуміння текстової передачі та, власне, самої латинської літератури, а також таких тем, як антична освіта та багатомовність, економіка, суспільство, культура та мультикультуралізм у стародавньому Середземномор'ї. Результатом є довготривалий та важливий довідник для всіх, хто цікавиться історією латинської мови та римського світу.
#латина
Зі змістом першого тому можна ознайомитися за наступним покликанням - https://www.cambridge.org/core/books/corpus-of-latin-texts-on-papyrus/9FB8ED6470BF83A1A62EA8ACA5C9AF15#fndtn-contents
Корпус латинських текстів на папірусі (CLTP) – це комплексний, сучасний та унікальний довідковий посібник у шести томах, що зібрав майже 1500 латинських текстів на папірусі. Видання містять як палеографічний, так і критичний апарат, переклади англійською мовою та детальні вступи. Тексти в CLTP охоплюють широкий хронологічний діапазон та багато різних типів і жанрів. Вони включають як літературні, так і документальні тексти, що датуються від першого століття до нашої ери до Середньовіччя. Вони надають нові знання про поширення латинської мови, пропонуючи унікальне розуміння текстової передачі та, власне, самої латинської літератури, а також таких тем, як антична освіта та багатомовність, економіка, суспільство, культура та мультикультуралізм у стародавньому Середземномор'ї. Результатом є довготривалий та важливий довідник для всіх, хто цікавиться історією латинської мови та римського світу.
#латина
Зі змістом першого тому можна ознайомитися за наступним покликанням - https://www.cambridge.org/core/books/corpus-of-latin-texts-on-papyrus/9FB8ED6470BF83A1A62EA8ACA5C9AF15#fndtn-contents
🔥10👏6❤🔥2❤2✍1🤩1