Лексема «конклав» у давньоримській літературі
Завтра, 7 травня 2025 року у Римі розпочнеться конклав для обрання Папи Римського.
Як всім відомо, термін "конклав" означає «закрита кімната» від лат. cum clave «під ключ», тобто тим самим відображаючи таємничість виборчого процесу очільника Католицької Церкви. Втім, слід зауважити, що саме слово "conclave" зустрічається ще в античній літературі.
Так, вперше цей іменник ми зустрічаємо у Теренція в його комедії "Сам себе караючий" [Ter. Heaut. 5, 1, 29]. Трохи пізніше, двічі ми цю лексему спостерігаємо у Цицерона, а саме у творах "На захист Росція з Амерії" та про "Оратора" [Cic. Rosc. Am. 23, 64; de Or. 2, 86, 353]. Cаме у першій праці ми зустрічаємо вислів, який став "крилатами" - "Ut conclave sine libris ita corpus sine anima'" (Як кімната (спальня) без книжок - так тіло без душі).
Також це слово зустрічається у "Сатирах" Горація та аграрної праці Луція Юнія Модерата Колумелли "De Re Rustica" (Про сільське господарство [Hor. S. 2, 6, 113; Col. 12, 2, 2].
P.S. Ну і звісно чекаємо виголошення у вічному місті всім відомого вислову латиною “Habemus Papam”)
#філологічні_нотатки #латина
Завтра, 7 травня 2025 року у Римі розпочнеться конклав для обрання Папи Римського.
Як всім відомо, термін "конклав" означає «закрита кімната» від лат. cum clave «під ключ», тобто тим самим відображаючи таємничість виборчого процесу очільника Католицької Церкви. Втім, слід зауважити, що саме слово "conclave" зустрічається ще в античній літературі.
Так, вперше цей іменник ми зустрічаємо у Теренція в його комедії "Сам себе караючий" [Ter. Heaut. 5, 1, 29]. Трохи пізніше, двічі ми цю лексему спостерігаємо у Цицерона, а саме у творах "На захист Росція з Амерії" та про "Оратора" [Cic. Rosc. Am. 23, 64; de Or. 2, 86, 353]. Cаме у першій праці ми зустрічаємо вислів, який став "крилатами" - "Ut conclave sine libris ita corpus sine anima'" (Як кімната (спальня) без книжок - так тіло без душі).
Також це слово зустрічається у "Сатирах" Горація та аграрної праці Луція Юнія Модерата Колумелли "De Re Rustica" (Про сільське господарство [Hor. S. 2, 6, 113; Col. 12, 2, 2].
P.S. Ну і звісно чекаємо виголошення у вічному місті всім відомого вислову латиною “Habemus Papam”)
#філологічні_нотатки #латина
🔥8👍5❤🔥2❤1⚡1
Вийшов вперше переклад з давньогрецької творів Афанасія Великого
Диптих Атанасія «Проти язичників – Про воплочення Слова» є одним із найважливіших творів IV ст., у якому викладено основні постулати християнської віри в Ісуса Христа як Бога і людину, заторкуються важливі теми онтології, космології, христології, антропології та сотеріології ранньої Церкви. Вперше пропонується повний переклад диптиха українською мовою, який супроводжується ґрунтовним вступом із представленням життя і діяльності провідного релігійного діяча IV ст. Атанасія Александрійського, а також із поясненням контексту написання цих трактатів та оглядом богословських поглядів їхнього автора.
Видання включає обширну бібліографію для подальшого вивчення життя та творчої спадщини Атанасія Великого. Книга призначена для студентів і викладачів богослов’я, а також для всіх, хто цікавиться історією християнської думки.
Вихідні дані - Атанасій Великий. Проти язичників. Про воплочення Слова / перекл. Олександра Левка, вступ і наук. редакція Марії Горячої (Витоки християнства, 8: Джерела, 3). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2025. – 384 с.
Придбати книжку можна за цим покликанням - https://press.ucu.edu.ua/book/atanasii-velikii-proti-yazichnikiv-pro-voplochennya-slova/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR6mZT9Rsy9ihjGBUmIgReYsrc05ve76_EIrfSqf48TM9C9LY4NcflHeuSLwBw_aem_RE7dOLPS8mCv-zPRbV-K_A
#переклади_українською
Диптих Атанасія «Проти язичників – Про воплочення Слова» є одним із найважливіших творів IV ст., у якому викладено основні постулати християнської віри в Ісуса Христа як Бога і людину, заторкуються важливі теми онтології, космології, христології, антропології та сотеріології ранньої Церкви. Вперше пропонується повний переклад диптиха українською мовою, який супроводжується ґрунтовним вступом із представленням життя і діяльності провідного релігійного діяча IV ст. Атанасія Александрійського, а також із поясненням контексту написання цих трактатів та оглядом богословських поглядів їхнього автора.
Видання включає обширну бібліографію для подальшого вивчення життя та творчої спадщини Атанасія Великого. Книга призначена для студентів і викладачів богослов’я, а також для всіх, хто цікавиться історією християнської думки.
Вихідні дані - Атанасій Великий. Проти язичників. Про воплочення Слова / перекл. Олександра Левка, вступ і наук. редакція Марії Горячої (Витоки християнства, 8: Джерела, 3). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2025. – 384 с.
Придбати книжку можна за цим покликанням - https://press.ucu.edu.ua/book/atanasii-velikii-proti-yazichnikiv-pro-voplochennya-slova/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR6mZT9Rsy9ihjGBUmIgReYsrc05ve76_EIrfSqf48TM9C9LY4NcflHeuSLwBw_aem_RE7dOLPS8mCv-zPRbV-K_A
#переклади_українською
👍14🔥8❤3⚡1👏1
Чудова мінойська посудина у формі кошика, прикрашена сокирами-лабрисами.
Хоча їй понад 3500 років, але виглядає як сучасна сумка! 👜🤩
З гончарного скарбу, знайденого під час триденних розкопок на острові Псейра, Крит, 1906 року.
Місцезнаходження: Археологічний музей Іракліону
#культурологічні_нотатки
Хоча їй понад 3500 років, але виглядає як сучасна сумка! 👜🤩
З гончарного скарбу, знайденого під час триденних розкопок на острові Псейра, Крит, 1906 року.
Місцезнаходження: Археологічний музей Іракліону
#культурологічні_нотатки
🔥22❤5❤🔥3🆒1💘1
Зовсім скоро у Адміна ТГ-каналу вийде 5️⃣ антикознавча монографія - Дякую хто надихає 🥰
👏30🔥10❤3👍3❤🔥1
Нові публікації з класичних студій у фаховому філологічному виданні Київського університету 🇺🇦📚✍️
У свіжому випуску №1 (37) за 2025 рік філологічного часопису Навчального наукового інституту філології
"Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика" (категорія Б), головним редактором якого є професор Світлана ГРИЦЕНКО, завідувач кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоеллінстики Київського університету, надруковано чимало важливих та цікавих напрацювань з класичної філології викладачів Київського університету:
доцента Олега КОЖУШНОГО "ЩЕДРИЙ, ЩЕДРОТИ, УЩЕДРИ" АБО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЛІТУРГІЧНИХ ТЕКСТІВ";
доцента Ольги ЛЕФТЕРОВОЇ "ВОГОНЬ І РОЗУМ: ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ НА ПЕРЕХРЕСТІ МІФУ ТА РЕАЛЬНОСТІ"
доцента Олени МИХАЙЛОВОЇ "ПОДОРОЖ ЛІМІНАЛЬНИМ ПРОСТОРОМ У НОВЕЛІ-КАЗЦІ АПУЛЕЯ "АМУР І ПСИХЕЯ"
доктора філософських наук Віталія ТУРЕНКА "КОНЦЕПТ "ВОРОГ" У РАННЬОГРЕЦЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ: ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИУ "СЕМИ МУДРЕЦІВ", ГЕРАКЛІТА ТА ДЕМОКРІТА"
а також переклад українською твору Афінагора афінянина "Прохання за християн" (частина ІІ), виконаний доцентом Олегом КОЖУШНИМ.
Зі статтями можна ознайомитися за наступним покликанням - https://philology-journal.com/index.php/journal/issue/view/22
#переклади_українською #класика_в_Україні
У свіжому випуску №1 (37) за 2025 рік філологічного часопису Навчального наукового інституту філології
"Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика" (категорія Б), головним редактором якого є професор Світлана ГРИЦЕНКО, завідувач кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоеллінстики Київського університету, надруковано чимало важливих та цікавих напрацювань з класичної філології викладачів Київського університету:
доцента Олега КОЖУШНОГО "ЩЕДРИЙ, ЩЕДРОТИ, УЩЕДРИ" АБО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЛІТУРГІЧНИХ ТЕКСТІВ";
доцента Ольги ЛЕФТЕРОВОЇ "ВОГОНЬ І РОЗУМ: ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ НА ПЕРЕХРЕСТІ МІФУ ТА РЕАЛЬНОСТІ"
доцента Олени МИХАЙЛОВОЇ "ПОДОРОЖ ЛІМІНАЛЬНИМ ПРОСТОРОМ У НОВЕЛІ-КАЗЦІ АПУЛЕЯ "АМУР І ПСИХЕЯ"
доктора філософських наук Віталія ТУРЕНКА "КОНЦЕПТ "ВОРОГ" У РАННЬОГРЕЦЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ: ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИУ "СЕМИ МУДРЕЦІВ", ГЕРАКЛІТА ТА ДЕМОКРІТА"
а також переклад українською твору Афінагора афінянина "Прохання за християн" (частина ІІ), виконаний доцентом Олегом КОЖУШНИМ.
Зі статтями можна ознайомитися за наступним покликанням - https://philology-journal.com/index.php/journal/issue/view/22
#переклади_українською #класика_в_Україні
Philology-Journal
№ 1(37) (2025): Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика…
🔥10❤4👏3❤🔥1🎉1
Вийшла перша монографія в незалежній Україні, присвячена піфагорійській традиції.
Зі змістом її можна ознайомитися за наступним покликанням - https://www.researchgate.net/publication/386671684_Between_the_earthly_and_the_heavenly_Pythagoreorum_Opera_in_Ukrainian
Стосовно придбання, звертайтеся, будь ласка, в особисті.
#книжові_новинки
#переклади_українською
#класика_в_Україні
Зі змістом її можна ознайомитися за наступним покликанням - https://www.researchgate.net/publication/386671684_Between_the_earthly_and_the_heavenly_Pythagoreorum_Opera_in_Ukrainian
Стосовно придбання, звертайтеся, будь ласка, в особисті.
#книжові_новинки
#переклади_українською
#класика_в_Україні
🔥26👏9❤🔥4❤3🍾2
Ця картина французького художника XVIII століття Жана Бернара Ресту зображує філософа-кініка Діогена, який звертається до статуї.
Сюжет має основу в конкретному епізоді з біографії Діогена. Вибравши аскетичний спосіб життя, Діоген просив милостиню. Одній людині він сказав: "Якщо ти подаєш іншим, то подай і мені, а якщо не подаєш, то почни з мене".
Не завжди, проте, Діогену вдавалося щось випросити. Одного разу його помітили таким, що просить милостині у статуй. На питання про сенс цього заняття він відповідав: "Щоб привчити себе до відмов людей" [Див.: Diog.Laert VI 49].
#антична_філософія
Сюжет має основу в конкретному епізоді з біографії Діогена. Вибравши аскетичний спосіб життя, Діоген просив милостиню. Одній людині він сказав: "Якщо ти подаєш іншим, то подай і мені, а якщо не подаєш, то почни з мене".
Не завжди, проте, Діогену вдавалося щось випросити. Одного разу його помітили таким, що просить милостині у статуй. На питання про сенс цього заняття він відповідав: "Щоб привчити себе до відмов людей" [Див.: Diog.Laert VI 49].
#антична_філософія
🔥17❤3❤🔥3👏3😢2🤣2👍1
Секрети мікенського золота у Фессалії: дослідження розкриває, як виготовлялися ювелірні вироби 3500 років тому.
Група дослідників проаналізувала понад 165 золотих предметів, знайдених у чотирьох монументальних гробницях у затоці Волос, у грецькому регіоні Фессалія, розкриваючи захоплюючі подробиці про те, як мікенські майстри працювали з цим дорогоцінним металом понад 3500 років тому. Дослідження, опубліковане у цьогорічному випуску журналу Journal of Archaeological Science: Reports, пропонує перше всебічне дослідження мікенського ювелірної справи в цій ключовій області стародавнього світу, відомої своїм зв'язком з міфом про аргонавтів і золотого руна.
Проаналізовані прикраси походять з чотирьох гробниць толосів, розкопаних у Димині та Волосі, включаючи гробницю Казанакі, виявлену незайманою у 2004 році. Ця гробниця є археологічним скарбом: у ній було сім поховань (дорослих та дітей) та понад 150 золотих предметів, від прикрашених бусин до дисків та прикрас для зброї.
Продовження нижче
Група дослідників проаналізувала понад 165 золотих предметів, знайдених у чотирьох монументальних гробницях у затоці Волос, у грецькому регіоні Фессалія, розкриваючи захоплюючі подробиці про те, як мікенські майстри працювали з цим дорогоцінним металом понад 3500 років тому. Дослідження, опубліковане в журналі Journal of Archaeological Science: Reports, пропонує перше всебічне дослідження мікенської ювелірної справи в цій ключовій області стародавнього світу, відомої своїм зв'язком з міфом про аргонавтів і золотого руна.
Проаналізовані прикраси походять з чотирьох гробниць толосів, розкопаних у Димині та Волосі, включаючи гробницю Казанакі, виявлену абсолютно новою у 2004 році.
Мікенці, цивілізація, яка домінувала в Греції між 1600 і 1100 роками до н. е., використовували ці предмети в похоронних обрядах для супроводу померлих людей високого статусу. Багато предметів, такі як золоті диски або рельєфні намистини, були настільки крихкими, що дослідники вважають, що вони були зроблені виключно для похорону, а не для повсякденного використання. Вони були як символічні підношення, можливо, щось, що померлий не носив за життя, але чого потребував потойбіччя, пояснює дослідження.
Мистецтво обробки золота без відходів
Однією з найцікавіших знахідок є те, як мікенські майстри отримували максимальну користь зі свого золота. Наприклад, маючи всього 10 г чистого золота, вони могли зробити близько 200 невеликих круглих листів для прикраси поховального одягу. Для більш складних предметів, таких як кільця або прикраси для зброї, вони використовували більш просунуті методи, такі як грануляція (невеликі золоті сфери, спаяні разом) або емаль перегородки (відсіки, заповнені кольоровими матеріалами).
Таємниця «штучного» золота
Хімічний аналіз золота показав, що мікенцы Фессалії змішували натуральне золото з міддю та сріблом, щоб отримати різні тони. Більшість виробів містять від 4 до 35% срібла і до 5% міді, що дозволяє припустити, що вони навмисно маніпулювали сплавами. Вони не використовували чисте золото, а скоріше суміші, які могли надходити з місцевих річок або струмків, де золото природним чином перебуває у суміші з іншими металами, вказується у дослідженні.
Централізовані майстерні чи мандрівні майстри?
Ключове питання полягає в тому, чи були ці прикраси зроблені у місцевих майстернях чи надійшли зі спеціалізованих центрів. Дослідження передбачає, що більш прості вироби, такі як диски та намистини, могли бути зроблені поруч із гробницями, можливо, з використанням імпортних золотих листів. Навпаки, складніші прикраси, такі як інкрустовані кільця, ймовірно, надходили з регіональних майстерень, які обслуговували еліту.
Хоча питання залишаються — наприклад, точне походження золота чи організація майстерень — це дослідження відкриває унікальне вікно у світ, де найдорожчий метал був символом влади, а й мостом між живими і мертвими. Як робить висновок дослідження: мікенське золото з Фессалії було не просто матеріалом, а й виразом ідентичності, статусу та вірувань, які перевершували смерть.
#історичні_нотатки #культурологічні_нотатки
Група дослідників проаналізувала понад 165 золотих предметів, знайдених у чотирьох монументальних гробницях у затоці Волос, у грецькому регіоні Фессалія, розкриваючи захоплюючі подробиці про те, як мікенські майстри працювали з цим дорогоцінним металом понад 3500 років тому. Дослідження, опубліковане у цьогорічному випуску журналу Journal of Archaeological Science: Reports, пропонує перше всебічне дослідження мікенського ювелірної справи в цій ключовій області стародавнього світу, відомої своїм зв'язком з міфом про аргонавтів і золотого руна.
Проаналізовані прикраси походять з чотирьох гробниць толосів, розкопаних у Димині та Волосі, включаючи гробницю Казанакі, виявлену незайманою у 2004 році. Ця гробниця є археологічним скарбом: у ній було сім поховань (дорослих та дітей) та понад 150 золотих предметів, від прикрашених бусин до дисків та прикрас для зброї.
Продовження нижче
Група дослідників проаналізувала понад 165 золотих предметів, знайдених у чотирьох монументальних гробницях у затоці Волос, у грецькому регіоні Фессалія, розкриваючи захоплюючі подробиці про те, як мікенські майстри працювали з цим дорогоцінним металом понад 3500 років тому. Дослідження, опубліковане в журналі Journal of Archaeological Science: Reports, пропонує перше всебічне дослідження мікенської ювелірної справи в цій ключовій області стародавнього світу, відомої своїм зв'язком з міфом про аргонавтів і золотого руна.
Проаналізовані прикраси походять з чотирьох гробниць толосів, розкопаних у Димині та Волосі, включаючи гробницю Казанакі, виявлену абсолютно новою у 2004 році.
Мікенці, цивілізація, яка домінувала в Греції між 1600 і 1100 роками до н. е., використовували ці предмети в похоронних обрядах для супроводу померлих людей високого статусу. Багато предметів, такі як золоті диски або рельєфні намистини, були настільки крихкими, що дослідники вважають, що вони були зроблені виключно для похорону, а не для повсякденного використання. Вони були як символічні підношення, можливо, щось, що померлий не носив за життя, але чого потребував потойбіччя, пояснює дослідження.
Мистецтво обробки золота без відходів
Однією з найцікавіших знахідок є те, як мікенські майстри отримували максимальну користь зі свого золота. Наприклад, маючи всього 10 г чистого золота, вони могли зробити близько 200 невеликих круглих листів для прикраси поховального одягу. Для більш складних предметів, таких як кільця або прикраси для зброї, вони використовували більш просунуті методи, такі як грануляція (невеликі золоті сфери, спаяні разом) або емаль перегородки (відсіки, заповнені кольоровими матеріалами).
Таємниця «штучного» золота
Хімічний аналіз золота показав, що мікенцы Фессалії змішували натуральне золото з міддю та сріблом, щоб отримати різні тони. Більшість виробів містять від 4 до 35% срібла і до 5% міді, що дозволяє припустити, що вони навмисно маніпулювали сплавами. Вони не використовували чисте золото, а скоріше суміші, які могли надходити з місцевих річок або струмків, де золото природним чином перебуває у суміші з іншими металами, вказується у дослідженні.
Централізовані майстерні чи мандрівні майстри?
Ключове питання полягає в тому, чи були ці прикраси зроблені у місцевих майстернях чи надійшли зі спеціалізованих центрів. Дослідження передбачає, що більш прості вироби, такі як диски та намистини, могли бути зроблені поруч із гробницями, можливо, з використанням імпортних золотих листів. Навпаки, складніші прикраси, такі як інкрустовані кільця, ймовірно, надходили з регіональних майстерень, які обслуговували еліту.
Хоча питання залишаються — наприклад, точне походження золота чи організація майстерень — це дослідження відкриває унікальне вікно у світ, де найдорожчий метал був символом влади, а й мостом між живими і мертвими. Як робить висновок дослідження: мікенське золото з Фессалії було не просто матеріалом, а й виразом ідентичності, статусу та вірувань, які перевершували смерть.
#історичні_нотатки #культурологічні_нотатки
❤🔥9❤3👏2👍1
Рентген та ШІ допомогли встановити давньогрецького автора обвугленого Везувієм сувою з Вілли Папірусів у Геркуланумі
У травні цього року, обвуглений сувій, знайдений на римській віллі, похованій під вулканічним попелом майже 2000 років тому, науковцями вдалося виявити як твір давньогрецького філософа. Дослідники встановили назву та автора за допомогою рентгенівського сканування та комп'ютерної обробки даних — сувій віртуально розгорнули.
Як і передбачалося, документ містить частину праці «Про вади», написану епікурейцем Філодемом у I ст. до н. е. Цей сувій - один із трьох, що зберігаються в бібліотеці Бодліан в Оксфорді. Крім назви та імені автора, на сувої виявлено літера «альфа», що, мабуть, свідчить про те, що це лише перша частина праці. «Про вади» включає не менше 10 книг, присвячених таким темам, як жадібність, лестощі і управління домашнім господарством.
Сувій з розкішної вілли, яка, ймовірно, належала тестю Юлія Цезаря Луцію Кальпурнію Пізону, стала однією з сотень знахідок, зроблених при розкопках Геркуланума у XVIII столітті. Більшість сувоїв, які серйозно пошкоджені вогнем, знаходяться в Національній бібліотеці Неаполя.
Прорив став можливим завдяки конкурсу Vesuvius Challenge, запущеному 2023 року. Команда студентів виграла $700 000 за створення ШІ-програми для читання 2000 давньогрецьких букв за допомогою 3D-рентгена.
Сувій з Бодліанської бібліотеки (PHerc. 172) був відсканований у синхротронному центрі Diamond в Оксфордширі. Подальша робота дозволила ідентифікувати назву та автора текстів на внутрішніх шарах сувої. За це досягнення студенти університету Вюрцбурга Марсель Рот та Міха Новак, співробітник IT-компанії у Піттсбурзі, отримали перший приз конкурсу $60 000.
Дослідження тривають: у березні в Diamond відсканували ще 18 сувоїв, а в Греноблі готуються до аналізу ще 20. Співзасновник Vesuvius Challenge Брент Сілс зазначив, що основне завдання — перетворити величезний масив даних на організовані секції тексту, що читається.
Джерело: https://www.theguardian.com/science/2025/may/06/x-ray-reveals-ancient-greek-author-of-charred-first-century-bc-vesuvius-scroll
#новини_класики #антична_філософія
У травні цього року, обвуглений сувій, знайдений на римській віллі, похованій під вулканічним попелом майже 2000 років тому, науковцями вдалося виявити як твір давньогрецького філософа. Дослідники встановили назву та автора за допомогою рентгенівського сканування та комп'ютерної обробки даних — сувій віртуально розгорнули.
Як і передбачалося, документ містить частину праці «Про вади», написану епікурейцем Філодемом у I ст. до н. е. Цей сувій - один із трьох, що зберігаються в бібліотеці Бодліан в Оксфорді. Крім назви та імені автора, на сувої виявлено літера «альфа», що, мабуть, свідчить про те, що це лише перша частина праці. «Про вади» включає не менше 10 книг, присвячених таким темам, як жадібність, лестощі і управління домашнім господарством.
Сувій з розкішної вілли, яка, ймовірно, належала тестю Юлія Цезаря Луцію Кальпурнію Пізону, стала однією з сотень знахідок, зроблених при розкопках Геркуланума у XVIII столітті. Більшість сувоїв, які серйозно пошкоджені вогнем, знаходяться в Національній бібліотеці Неаполя.
Прорив став можливим завдяки конкурсу Vesuvius Challenge, запущеному 2023 року. Команда студентів виграла $700 000 за створення ШІ-програми для читання 2000 давньогрецьких букв за допомогою 3D-рентгена.
Сувій з Бодліанської бібліотеки (PHerc. 172) був відсканований у синхротронному центрі Diamond в Оксфордширі. Подальша робота дозволила ідентифікувати назву та автора текстів на внутрішніх шарах сувої. За це досягнення студенти університету Вюрцбурга Марсель Рот та Міха Новак, співробітник IT-компанії у Піттсбурзі, отримали перший приз конкурсу $60 000.
Дослідження тривають: у березні в Diamond відсканували ще 18 сувоїв, а в Греноблі готуються до аналізу ще 20. Співзасновник Vesuvius Challenge Брент Сілс зазначив, що основне завдання — перетворити величезний масив даних на організовані секції тексту, що читається.
Джерело: https://www.theguardian.com/science/2025/may/06/x-ray-reveals-ancient-greek-author-of-charred-first-century-bc-vesuvius-scroll
#новини_класики #антична_філософія
the Guardian
X-ray reveals ancient Greek author of charred first century BC Vesuvius scroll
Ink traces show text is part of work by Epicurean philosopher Philodemus, burned during AD79 volcano eruption
🔥17👏7❤3❤🔥1👍1
Філософські розмисли про однокореневість «Аіду» та «ейдосу»
Аїд і ейдос - однокореневі слова. Частка "а" в (давньо)грецькій має негативну конотацію, тобто, якщо простою мовою, то це "ні". Корінь тут "ід" - це ми бачимо і в грецькому слові "ейдос" (якраз "видимий"), в римському "ідея".
Аїд (точніше, Гхадес, якщо правильно вимовляти з придихом) буквально означає "простір невидимого; місце, де взагалі ніщо не має свого вигляду".
У платонівській "Державі" є історія про обручку Гігеса, яка робить свого власника невидимим. Передісторія обручки наступна: одного разу якийсь пастух йшов ішов і знайшов тріщину до гори, на схилі якої він пас своє стадо. Він туди спустився, і це була гробниця (хоча насправді спуск в Аїд - саме в той самий простір, де ніщо не має свого вигляду), і там він знайшов цю обручку, що робить свого власника невидимим. Пастух через це спокусив царицю, убив царя і став царем.
Але річ не в цьому. Повертаючи цю каблучку на собі, пастух виходив за межі людської видимості. А точніше (якщо ми розглядаємо це через іншу оптику), він виходив за межі видимості справедливого та несправедливого, а саме – людської етики. Що й дозволило йому стати царем. Тобто, він – завдяки кільцю – опинявся у просторі Аїда, де немає ще оформлених речей, і немає етики, і немає людських законів. У магічному просторі (але – НЕ у просторі хаосу, це інше). Ось у цьому якраз і є магія; магічна етика - небінарна, вона не підпорядковується законам “добре-погано”.
#філологічні_нотатки
Аїд і ейдос - однокореневі слова. Частка "а" в (давньо)грецькій має негативну конотацію, тобто, якщо простою мовою, то це "ні". Корінь тут "ід" - це ми бачимо і в грецькому слові "ейдос" (якраз "видимий"), в римському "ідея".
Аїд (точніше, Гхадес, якщо правильно вимовляти з придихом) буквально означає "простір невидимого; місце, де взагалі ніщо не має свого вигляду".
У платонівській "Державі" є історія про обручку Гігеса, яка робить свого власника невидимим. Передісторія обручки наступна: одного разу якийсь пастух йшов ішов і знайшов тріщину до гори, на схилі якої він пас своє стадо. Він туди спустився, і це була гробниця (хоча насправді спуск в Аїд - саме в той самий простір, де ніщо не має свого вигляду), і там він знайшов цю обручку, що робить свого власника невидимим. Пастух через це спокусив царицю, убив царя і став царем.
Але річ не в цьому. Повертаючи цю каблучку на собі, пастух виходив за межі людської видимості. А точніше (якщо ми розглядаємо це через іншу оптику), він виходив за межі видимості справедливого та несправедливого, а саме – людської етики. Що й дозволило йому стати царем. Тобто, він – завдяки кільцю – опинявся у просторі Аїда, де немає ще оформлених речей, і немає етики, і немає людських законів. У магічному просторі (але – НЕ у просторі хаосу, це інше). Ось у цьому якраз і є магія; магічна етика - небінарна, вона не підпорядковується законам “добре-погано”.
#філологічні_нотатки
🔥14❤3👏1🙈1
Про один епізод встановлення гендерної рівності в афінському соціумі
Закон Перікла 451 р. до н.е. говорив, що афінське громадянство передавалося як по батькові, так і по матері. Тобто щоб бути афінським громадянином, обидва батьки повинні мати громадянство
І тут відбувається цікаве: жінки починають частіше з'являтися в похоронній скульптурі та кераміці, пише R. Osborne у праці «Law, Democratic Citizen and Representation of Women in Classical Athens»
На похоронних стелах жінок зображують серед родичів і слуг, вони сповнені гідності. Це не просто сентиментальність, а пропаганда походження громадян
У кераміці з'являються сцени із жіночої сфери: шлюб, материнство, будинок.
Західний науковець пояснює це так: жінки не здобули владу, але їх образ став грати вирішальну роль у визначенні громадянства.
Закон вимагав, щоб у громадян були афінські матері, і це призвело до того, що чоловіки почали «рекламувати» своїх матерів та дружин – у єдиному місці, де було прийнятне виставлення на показ поважної жінки: на цвинтарі.
#історичні_нотатки
#культурологічні_нотатки
#жінки
Закон Перікла 451 р. до н.е. говорив, що афінське громадянство передавалося як по батькові, так і по матері. Тобто щоб бути афінським громадянином, обидва батьки повинні мати громадянство
І тут відбувається цікаве: жінки починають частіше з'являтися в похоронній скульптурі та кераміці, пише R. Osborne у праці «Law, Democratic Citizen and Representation of Women in Classical Athens»
На похоронних стелах жінок зображують серед родичів і слуг, вони сповнені гідності. Це не просто сентиментальність, а пропаганда походження громадян
У кераміці з'являються сцени із жіночої сфери: шлюб, материнство, будинок.
Західний науковець пояснює це так: жінки не здобули владу, але їх образ став грати вирішальну роль у визначенні громадянства.
Закон вимагав, щоб у громадян були афінські матері, і це призвело до того, що чоловіки почали «рекламувати» своїх матерів та дружин – у єдиному місці, де було прийнятне виставлення на показ поважної жінки: на цвинтарі.
#історичні_нотатки
#культурологічні_нотатки
#жінки
🔥7❤2👍2👏2❤🔥1💊1
І знову про дискусію щодо питання «Навіщо вивчати класичні мови?»
«Це вічне питання лежить в основі цієї статті. Він також лежить в основі суперечки, яка ведеться в багатьох кабінетах та вітальнях, а також публічно в медіа. Повні пристрасті аргументи на користь чи проти вивчення класичних мов регулярно публікуються у газетах та наукових журналах. Як зауважив колишній посол ООН Остін Лешбрук близько 50 років тому, „таке відчуття, ніби люди завжди намагатимуться довести чи спростувати, що латина є цінною для гуманітарної освіти“.
Постійна дискусія про цінність навчання класичним мовам утворює контекст, де працюють викладачі класичних дисциплін, тому вона добре відома і часто згадується. Однак зазвичай просто згадується факт її існування, або зосереджують увагу на якомусь конкретному аспекті, наприклад, результатах певного дослідження або освітнього проекту. <...>
Саму ж цю дискусію рідко розглядають загалом як самостійну тему дослідження, не обмежуючись простим перерахуванням аргументів. Ця стаття має на меті саме це: поглянути на внутрішню логіку дебатів у всьому їх обсязі. Багато з викладеного, мабуть, добре знайоме читачеві. Новизна полягає не так у самій інформації, як у способі її збору, розташування та інтерпретації. Мій досвід презентації цього матеріалу показує, що він може бути корисним та цікавим ученим-класикам, які відчувають, що заплуталися в масі аргументів „за“ та „проти“ і не можуть охопити цю дискусію цілком».
Хороша оглядова стаття дослідниці когнітивних ефектів класичної освіти Олександри Верек. За назвами інших її публікацій (Non scholae sed vitae? An empirical study on the cognitive transfer effects of studying classical languages in Flemish secondary education; Does Studying Latin Make Pupils Smarter? Presenting the Field of Classical Language Impact Studies) можна зрозуміти її позицію, але ця стаття написана на совість, нейтрально та з ретельним розглядом аргументів проти (уявіть собі, є й такі).
https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-classics-teaching/article/revered-and-reviled-an-outline-of-the-public-debate-regarding-classical-language-education/E45057300066A78D982B720E8C
«Це вічне питання лежить в основі цієї статті. Він також лежить в основі суперечки, яка ведеться в багатьох кабінетах та вітальнях, а також публічно в медіа. Повні пристрасті аргументи на користь чи проти вивчення класичних мов регулярно публікуються у газетах та наукових журналах. Як зауважив колишній посол ООН Остін Лешбрук близько 50 років тому, „таке відчуття, ніби люди завжди намагатимуться довести чи спростувати, що латина є цінною для гуманітарної освіти“.
Постійна дискусія про цінність навчання класичним мовам утворює контекст, де працюють викладачі класичних дисциплін, тому вона добре відома і часто згадується. Однак зазвичай просто згадується факт її існування, або зосереджують увагу на якомусь конкретному аспекті, наприклад, результатах певного дослідження або освітнього проекту. <...>
Саму ж цю дискусію рідко розглядають загалом як самостійну тему дослідження, не обмежуючись простим перерахуванням аргументів. Ця стаття має на меті саме це: поглянути на внутрішню логіку дебатів у всьому їх обсязі. Багато з викладеного, мабуть, добре знайоме читачеві. Новизна полягає не так у самій інформації, як у способі її збору, розташування та інтерпретації. Мій досвід презентації цього матеріалу показує, що він може бути корисним та цікавим ученим-класикам, які відчувають, що заплуталися в масі аргументів „за“ та „проти“ і не можуть охопити цю дискусію цілком».
Хороша оглядова стаття дослідниці когнітивних ефектів класичної освіти Олександри Верек. За назвами інших її публікацій (Non scholae sed vitae? An empirical study on the cognitive transfer effects of studying classical languages in Flemish secondary education; Does Studying Latin Make Pupils Smarter? Presenting the Field of Classical Language Impact Studies) можна зрозуміти її позицію, але ця стаття написана на совість, нейтрально та з ретельним розглядом аргументів проти (уявіть собі, є й такі).
https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-classics-teaching/article/revered-and-reviled-an-outline-of-the-public-debate-regarding-classical-language-education/E45057300066A78D982B720E8C
Cambridge Core
Revered and reviled. An outline of the public debate regarding classical language education | Journal of Classics Teaching | Cambridge…
Revered and reviled. An outline of the public debate regarding classical language education - Volume 25 Issue 50
❤🔥7👏5👍2
Про етимологію міста "Ватикан"
Ще у сиву давнину римляни мали кілька думок щодо походження латинського слова Vaticanus.[Richardson, L. (1992). A New Topographical Dictionary of Ancient Rome. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press. p. 405]. Варрон (I ст. до н. е.) пов'язував його з Deus Vaticanus або Vagitanus, римським божеством, яке, як вважалося, наділяло немовлят здатністю говорити, про що свідчить їхній перший плач (vagitus, перший склад якого вимовляється [waː-] у класичній латині). Досить складне пояснення Варрона пов'язує цю функцію з божеством-покровителем місця та з розвиненими дарами мови, якими володів пророк (vates), як це зберіг пізніший автор Авл Геллій:
" [Aulus Gellius, XVI, 17]
Святий Августин, який був знайомий з працями Варрона з давньоримської теології, а тому тричі згадує це божество у "Граді Божому". [De civitate Dei 4.8, 11 та 21]
Є археологічна версія, що назва Vaticanus, швидше за все, походить від назви етруського поселення, можливо, під назвою Vatica або Vaticum, розташованого в районі, який римляни називали vaticanus ager, «територія Ватикану». Однак, якщо таке поселення існувало, жодних його слідів не виявлено. У консульських документах збереглося особисте ім'я Vaticanus середини V століття до нашої ери, зв'язок якого з топонімом невідомий.[Richardson, L. (1992). Ibid.]
Секст Помпей Фест згадує, що це було місце зустрічі цілого кола етруських віщунів.
Пліній Старший розповідає про існування на пагорбі дуба, який вважається найстарішим у Римі, якому приписували магічні сили, і на стовбурі якого був прикріплений бронзовий знак з етруськими літерами.[Naturalis Historia, XVI, 237]
#філологічні_нотатки #латина
Ще у сиву давнину римляни мали кілька думок щодо походження латинського слова Vaticanus.[Richardson, L. (1992). A New Topographical Dictionary of Ancient Rome. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press. p. 405]. Варрон (I ст. до н. е.) пов'язував його з Deus Vaticanus або Vagitanus, римським божеством, яке, як вважалося, наділяло немовлят здатністю говорити, про що свідчить їхній перший плач (vagitus, перший склад якого вимовляється [waː-] у класичній латині). Досить складне пояснення Варрона пов'язує цю функцію з божеством-покровителем місця та з розвиненими дарами мови, якими володів пророк (vates), як це зберіг пізніший автор Авл Геллій:
"Нам сказали, що слово "Ватикан" має відношення до пагорба і божества, яке головує на ньому, від vaticinia, або пророцтв, які відбувалися там силою та натхненням бога; але Марк Варрон у своїй книзі про "Божественні речі" наводить іншу причину для цієї назви. «Оскільки Айя Локуція, - каже він, - називали божеством (мови), і на його честь збудували вівтар у найнижчій частині нової дороги, бо в тому місці чувся голос з небес, то це божество називали Ватиканом, бо воно керувало принципами людського голосу; адже немовлята, щойно народжуються, видають звук, який утворює перший склад у слові Vaticanus, і тому їх називають vagire (плакати), що виражає звук, який спочатку видає немовля
" [Aulus Gellius, XVI, 17]
Святий Августин, який був знайомий з працями Варрона з давньоримської теології, а тому тричі згадує це божество у "Граді Божому". [De civitate Dei 4.8, 11 та 21]
Є археологічна версія, що назва Vaticanus, швидше за все, походить від назви етруського поселення, можливо, під назвою Vatica або Vaticum, розташованого в районі, який римляни називали vaticanus ager, «територія Ватикану». Однак, якщо таке поселення існувало, жодних його слідів не виявлено. У консульських документах збереглося особисте ім'я Vaticanus середини V століття до нашої ери, зв'язок якого з топонімом невідомий.[Richardson, L. (1992). Ibid.]
Секст Помпей Фест згадує, що це було місце зустрічі цілого кола етруських віщунів.
Пліній Старший розповідає про існування на пагорбі дуба, який вважається найстарішим у Римі, якому приписували магічні сили, і на стовбурі якого був прикріплений бронзовий знак з етруськими літерами.[Naturalis Historia, XVI, 237]
#філологічні_нотатки #латина
❤5🔥4👏3❤🔥2👍1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Про винахід автоматичних дверей 🚪 в античності
Якщо Ви думали, що автоматичне відкриття дверей - це high tech нашого часу, то можу Вас розчарувати/здивувати, що це абсолютно не так.
Отже уявімо картину у давнину: жерці приносять жертву, на вівтарі загоряється вогонь - адже всі пам'ятають, що вівтарі були зовні храмів, на їх сходах.
Приношення повільно горить, дим піднімається вгору... Чи античні боги приймуть цю жертву? Боги, звичайно, приймають – двері до храму відчиняються. Внизу натовп здивований, він тремтить і схиляється перед божеством.
Система працювала приблизно так:
- під вівтарем була порожнина, з'єднана з трубами;
- при розпалюванні вогню на вівтарі повітря в камері знизу нагрівалося і розширювалося, створюючи тиск;
- під тиском вода або ртуть проштовхувалися через систему трубок у ємність, з'єднану з противагою чи блоками;
- коли рідина накопичувалася, противага починала рухатися, повертаючи вісь, яка з під підлоги відчиняла двері храму.
Цей винахід описано у трактаті «Пневматика» [Pneum. 38]видатного античного механіка Герона Олександрійського (І ст.н.е). Винахід існує теоретично, але археологи поки не знайшли храмів, де використовувався б цей механізм.
Для наочності додаю зверху картинку.
#історичні_нотатки
Якщо Ви думали, що автоматичне відкриття дверей - це high tech нашого часу, то можу Вас розчарувати/здивувати, що це абсолютно не так.
Отже уявімо картину у давнину: жерці приносять жертву, на вівтарі загоряється вогонь - адже всі пам'ятають, що вівтарі були зовні храмів, на їх сходах.
Приношення повільно горить, дим піднімається вгору... Чи античні боги приймуть цю жертву? Боги, звичайно, приймають – двері до храму відчиняються. Внизу натовп здивований, він тремтить і схиляється перед божеством.
Система працювала приблизно так:
- під вівтарем була порожнина, з'єднана з трубами;
- при розпалюванні вогню на вівтарі повітря в камері знизу нагрівалося і розширювалося, створюючи тиск;
- під тиском вода або ртуть проштовхувалися через систему трубок у ємність, з'єднану з противагою чи блоками;
- коли рідина накопичувалася, противага починала рухатися, повертаючи вісь, яка з під підлоги відчиняла двері храму.
Цей винахід описано у трактаті «Пневматика» [Pneum. 38]видатного античного механіка Герона Олександрійського (І ст.н.е). Винахід існує теоретично, але археологи поки не знайшли храмів, де використовувався б цей механізм.
Для наочності додаю зверху картинку.
#історичні_нотатки
😱12❤9🔥7🤯2
Про псевдоепіграф Арістотеля, присвячений сексу та акушерству
З часів античності і до 17 сторіччя періодично з'являлися ті чи інші праці, які авторство приписували Стагіриту. Найпізніший псевдоепіграф, "трактат", який ніби-то належить давньогрецькому філософу - це так званий "Шедевр Арістотеля" (1684).
Ця праця є свого роду посібником з сексу та книга з акушерства, яка була популярною в Англії з раннього Нового часу до дев'ятнадцятого століття. Як наслідок, автора зараз називають псевдо-Арістотелем, збірною назвою для невстановлених авторів, які маскувалися під Арістотеля.
Назва праці, можливо, була обрана тому, що багато людей вважали Стагірита фахівцем з питань сексу в ранньомодерній Англії. Інший популярний псевдоарістотелівський текст, який також охоплював тему репродукцію «Проблеми Арістотеля» (1595), був причиною такої ситуації. Хоча, слід зауважити, що справжній Арістотель дійсно писав праці про розмноження тварин (такі праці як «Історія тварин» та «Походження тварин»), і багато людей вважали його авторитетом у наукових питаннях загалом, тому приписування праці Арістотелю [дало] претензію на повагу, авторитет та давнє походження.
Перша частина починається з опису чоловічих та жіночих статевих органів. Другий розділ пропагує статеві акти в моногамних стосунках і застерігає від полігамії та перелюбу, оскільки обидва заборонені християнською доктриною. Він завершується поясненням початку та закінчення репродуктивного віку. Третій розділ досліджує цноту.
#антична_філософія #арістотель
З часів античності і до 17 сторіччя періодично з'являлися ті чи інші праці, які авторство приписували Стагіриту. Найпізніший псевдоепіграф, "трактат", який ніби-то належить давньогрецькому філософу - це так званий "Шедевр Арістотеля" (1684).
Ця праця є свого роду посібником з сексу та книга з акушерства, яка була популярною в Англії з раннього Нового часу до дев'ятнадцятого століття. Як наслідок, автора зараз називають псевдо-Арістотелем, збірною назвою для невстановлених авторів, які маскувалися під Арістотеля.
Назва праці, можливо, була обрана тому, що багато людей вважали Стагірита фахівцем з питань сексу в ранньомодерній Англії. Інший популярний псевдоарістотелівський текст, який також охоплював тему репродукцію «Проблеми Арістотеля» (1595), був причиною такої ситуації. Хоча, слід зауважити, що справжній Арістотель дійсно писав праці про розмноження тварин (такі праці як «Історія тварин» та «Походження тварин»), і багато людей вважали його авторитетом у наукових питаннях загалом, тому приписування праці Арістотелю [дало] претензію на повагу, авторитет та давнє походження.
Перша частина починається з опису чоловічих та жіночих статевих органів. Другий розділ пропагує статеві акти в моногамних стосунках і застерігає від полігамії та перелюбу, оскільки обидва заборонені християнською доктриною. Він завершується поясненням початку та закінчення репродуктивного віку. Третій розділ досліджує цноту.
#антична_філософія #арістотель
🔥9❤5👍3👏3❤🔥1🥰1
Вчора, 22 травня 2025 року, на 97-ому році життя помер один з класиків сучасної філософії Аласдер Макінтайр — один із тих етичних і соціальних філософів, чия творчість підживлювалася античною думкою, оновлювала її та робила сучасною нам.
Його книга After Virtue та її продовження будуть цікавими кожному, хто захоплюється сьогодні античною філософією та філософією як способом життя — у якомусь сенсі всі основні роботи Макінтайра присвячені цій темі, і взяти з них можна набагато більше, ніж із сучасних посібників.
Останні слова з його найвідомішої праці «Після чесноти» за минулі 44 роки, на жаль, стали ще більш злободенні:
#культурологічні_нотатки
Його книга After Virtue та її продовження будуть цікавими кожному, хто захоплюється сьогодні античною філософією та філософією як способом життя — у якомусь сенсі всі основні роботи Макінтайра присвячені цій темі, і взяти з них можна набагато більше, ніж із сучасних посібників.
Останні слова з його найвідомішої праці «Після чесноти» за минулі 44 роки, на жаль, стали ще більш злободенні:
«Завжди небезпечно проводити прямі паралелі між однією історичною епохою та іншою; і серед порівнянь, що найбільш вводять в оману, — між сучасною Європою і Північною Америкою і тією епохою, коли в Римській імперії настали Темні віки. І все ж деякі паралелі справді є. Поворотний момент у тій давній історії стався тоді, коли чоловіки та жінки доброї волі перестали підтримувати римський imperium та ототожнювати цивілізованість та моральну спільноту із збереженням цього imperium . Натомість вони зайнялися (часто не цілком усвідомлюючи, що саме вони роблять) побудовою нових форм спільноти, в яких було б можливо зберегти моральне життя, щоб мораль і цивілізованість могли пережити прийдешні віки варварства та темряви. Якщо я правильно описав моральний стан нашого суспільства, якийсь час тому ми теж досягли поворотного моменту. Що має значення тепер, так це побудова локальних спільнот, в рамках яких вдасться зберегти цивілізованість, інтелектуальне та моральне життя протягом нових темних століть, які вже настали. І якщо традиція чеснот змогла вижити у жахах попередніх темних століть, то й нам не слід втрачати надію. Однак цього разу варвари не стоять біля кордонів, вони вже давно правлять нами».
#культурологічні_нотатки
🔥10😢5🙏5👏3
Хоррор в античності.pdf
75.3 MB
Пропоную Вашій увазі електронну версію монографії, яка вийшла друком навесні цього року
"Хоррор" у класичній античності та за її межами: тіло, афект, концепції
Цей том з відкритим доступом є першим, який систематично та всебічно досліджує концепцію та категорію «жаху» в античності. Автори звертаються до давньої граматики жаху, приділяючи однакову увагу його афективним та когнітивним вимірам, розглядаючи його як втілений, активний та повноцінний екзистенційний досвід. Вони досліджують, як жахливі переживання в античності тлумачаться як втілені події, водночас концептуально вкорінені в культурні рамки. Вони також демонструють способи, якими саме тіло може перетворитися на джерело глибокого жаху, будь то в літературних чи медичних текстах та традиціях грецького та римського світу, від класичного періоду до пізньої античності. Зберігаючи тверде усвідомлення того факту, що «жах», значною мірою постромантичне поняття, не є безпроблемним у застосуванні до греко-римської античності, ця збірка досліджень показує, що наше греко-римське минуле може пролити суттєве світло на те, як жахливе розуміється сьогодні, як категорія мистецтва, а також як категорія самого життя.
#книжкові_новинки
"Хоррор" у класичній античності та за її межами: тіло, афект, концепції
Цей том з відкритим доступом є першим, який систематично та всебічно досліджує концепцію та категорію «жаху» в античності. Автори звертаються до давньої граматики жаху, приділяючи однакову увагу його афективним та когнітивним вимірам, розглядаючи його як втілений, активний та повноцінний екзистенційний досвід. Вони досліджують, як жахливі переживання в античності тлумачаться як втілені події, водночас концептуально вкорінені в культурні рамки. Вони також демонструють способи, якими саме тіло може перетворитися на джерело глибокого жаху, будь то в літературних чи медичних текстах та традиціях грецького та римського світу, від класичного періоду до пізньої античності. Зберігаючи тверде усвідомлення того факту, що «жах», значною мірою постромантичне поняття, не є безпроблемним у застосуванні до греко-римської античності, ця збірка досліджень показує, що наше греко-римське минуле може пролити суттєве світло на те, як жахливе розуміється сьогодні, як категорія мистецтва, а також як категорія самого життя.
#книжкові_новинки
🔥11❤7✍2👍1👏1😍1