Найновіша монографія про Парменіда 2025 р.

Пропоную Вашій увазі повнотекстову версію монографії яка вийшла друком місяць тому, присвячена поглядам та ідеям одного з ключових представників ранньогрецької філософії - Парменіда Елейського.

«Дослідження буття» — це дослідження Парменіда, раннього грецького філософа досократичного періоду, якого часто вважають першим метафізиком і чиєю єдиною письмовою роботою була філософська поема. Це фундаментальне дослідження об’єднує та розвиває нещодавні роботи про Парменіда та збережені фрагменти його тексту в дванадцяти розділах вчених зі Сполучених Штатів і Сполученого Королівства, які працюють у галузі аналітичної та континентальної філософії, класики, політичної теорії, теорії літератури та історії науки. Ця монографія слугує путівником через багато інтерпретаційних суперечок у поемі Парменіда, пропонуючи нове розуміння ролі Парменіда як поета, вченого, натурфілософа та дослідника природи.

#антична_філософія #досократики

Цікаво , що Арістотель встановив місце перебування своєї школи в Лікеї у 334 р. до н.е., місці, яке з VII cт. до н.е. першопочатково було виключно як резиденція афінського полемарха (тобто генерала). У цьому ж районі проходили військові навчання (пор. Souda, s.v. Lokeion, A 801), тобто використовувався як центр для мобілізації військ перед початком військових кампаній (Див.: Aristoph., Pax, vv. 351-357), як простір, присвячений військовим змаганням (Xenoph., Hipp. lll 1) і як місце зустрічі афінських зборів перед спеціально підготовленою територією на Пніксі, пагорб, який був обраний для цієї мети лише в 507 р. до н.е. (IG P 105).

#антична_філософія

Філологічні новації Юлія Цезаря

Видатний давньоримський політичний діяч Гай Юлій Цезар, смерть якого згадувалася вчора, 15 березня, прославив себе не лише політичними і календарними реформами, але й спробами реформувати рідну мову.

Так, полководець є автором трактату «De Analogia» («Про аналогію», 54 р. до н.е.), що, на жаль, не дійшов до нас, який він писав у розпал Галльської війни у перервах між битвами (!) [Svetonio, Gulius 6.5]. В цій праці він висловлював ідеї про систематизацію і спрощення латині: граматика повинна будуватися на чітких правилах, а архаїзми, варваризми і різного роду неправильності у відмінюваннях мають бути виключеними [Див. Brutus 253]:
- harēna слід використовувати лише в однині (форма однини: «пісок»; форма множини: «піщинки»);
- quadrīgae («чотирьохкінна колісниця») слід використовувати лише у множині;
- варіант Calypsōnem слід використовувати для відмінювання латинізованої грецької назви Calypsō;
- turbonem слід віддавати перевагу над turbinem, де turbo означає «шторм».

Втім, сам видатнийі давньоримський оратор у листі до друга Требація Теста (45 р. до н.е.) іронізує над його граматичними дослідженнями: «Цезар пише трактат про відмінювання, немов не Галію завоював, а словник».

Смерть завадила Цезарю увічнити себе реальним "переможцем" і на полі філологічних битв.

Фрагменти цієї праці латиною можна прочитати за наступним покликанням -
https://la.wikisource.org/wiki/De_analogia_libri_II


#філологічні_нотатки #латина

Про однакові назви діалогів у Платона і Арістотеля

У Платона (серед 35), як і Арістотеля (серед 19) є два діалоги з однаковими назвами. Мова йде про «Бенкет» і «Софіст».

Якщо з вищеназваними працями Платона все зрозуміло, то зі Стагіритом - розглянемо окремо.

Передусім, слід зауважити,що арістотелівські діалоги вважаються частиною величезного корпусу так званих "ранніх" робіт давньогрецького філософа, фрагменти яких було укладено видатним західним дослідником В. Розе у 1952 р. На думку вчених, ці діалоги були написані античним мислителем в останні роки перебування в Академії, або ж в перше десятиліття після того, як він її полишив та не мали високого художнього забарвлення як більшість праць в CP, але мали характер і суттєвий вплив стилю пізніх діалогів Платона.

Стосовно того, що Арістотель є автором діалогу «Бенкет» згадують неодноразово Плутарх у «Бенкетних бесідах» [Наприклад, Quaest.conviv.651b-652a] та Афіней [Ath.674e-675a]. Також міркування з цього діалогу ми можемо віднайти у Секста Емпірика, Макробія [Pyrrh.I 84; Sat.7.3.32].

Про «Софіст» як діалог засновника перипатетичноі школи говорять Діоген Лаерцій [8.2.57] і Секст Емпірик [Math. 7.6-7].

#антична_філософія

Віднайдено унікальний колір у давньоримському світі: «помпейський сірий»

Нещодавнє дослідження, опубліковане в Journal of Archaeological Science, виявило відкриття нового кольору в хроматичному репертуарі римського світу: помпейський сірий.

Це дослідження, що є результатом співробітництва Археологічного парку Помпеї та різних італійських університетів, є значним прогресом у розумінні технік живопису, що використовувалися в Стародавньому Римі.

Дослідження було проведено дослідниками з Департаменту науки та технологій Університету Санніо та Департаменту наук про Землю, навколишнє середовище та ресурси Неаполітанського університету імені Фрідріха II. Його метою було проаналізувати склад пігментів, які використовувалися у Помпеях з III століття до н. е. до виверження Везувію 79 року н. е.

Використовуючи неінвазивний аналітичний підхід, що поєднує мікроскопію зі спектроскопією, вченим вдалося ідентифікувати широку палітру кольорів, які використовували римський настінний живопис.

Було виявлено, що художники на той час змішували натуральні та синтетичні пігменти, використовуючи складну техніку, досягаючи невідомих раніше відтінків.

Одним із найчудовіших результатів дослідження стало виявлення помпейського сірого кольору, раніше невідомого в римському світі. Цей відтінок відрізняється наявністю бариту та алуніту, що є першим свідченням використання сульфату барію у стародавньому середземноморському настінному живописі.

Суміш цих мінералів надавала пігменту сіруватий відтінок з особливою хроматичною глибиною, можливо, використовуваний посилення реалізму та обсягу мальовничих композиціях.

Відкриття також має ключові наслідки збереження помпейських фресок.
Це досягнення є частиною зусиль, що продовжуються з аналізу та документування пігментів, що використовуються в Помпеях, включаючи недавні знахідки в Будинку Тіасоса і нещодавно виявлену Мегалографію Діоніса. Поєднання наукових досліджень та реставрації спадщини підвищує рівень італійських досліджень в галузі археології та збереження історичної спадщини.

ДЖЕРЕЛА
Археологічний парк Помпеї

Селестіно Гріфа, Кьяра Гермінаріо та ін., Помпейські пігменти. Погляд на давньоримські фарбувальні матеріали. Journal of Archaeological Science, том 177, травень 2025, 106201. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0305440325000500?via%3Dihub

#культурологічні_нотатки

Відкривається передпродаж на перший переклад українською найвідомішого давньогрецького роману Лонга «Дафніс і Хлоя»

Роман Лонга «Дафніс і Хлоя», що оповідає про пастушу любов юнака і дівчини, належить до найвідоміших прозових пам’яток пізньої античності.
Завдяки витонченій формі та простому, але зворушливому сюжетові твір здобув прихильність багатьох поколінь читачів та справив значний вплив на розвиток нової європейської літератури.

🔸Переклав з давньогрецької Віталій Маслюк.
🔸Передмова Мирона Борецького.
🔸Примітки Василя Зварича.
🔸Редактор Любомир Коблик.

🖌️Ілюстрації Марії Гумецької.

Ціна за умови передпродажу – 238 гривень.
Передзамовити: https://shorturl.at/hul0F

#переклади_українською

У сьогоднішній Міжнародний день франкофоніі, логічно думаю буде поділитися відео фактично повного корпусу критичних видань білінгвою перекладів французькою 🇫🇷 Ксенофонта у славнозвісному та одному з найбільш потужних видавництв античної літератури та класичних студій у Франції “Les Belles Lettres”

Джерело: інстаграм-сторінка видавництва

Про джерела філософії не у прозі, а поезії

Сьогодні відзначається Всесвітній день поезії, а тому хочеться поділитися рефлексією про те чому Філософія як явище західної цивілізації починається не з трактатів і діалогів, а саме з поезії. Саме поетичні твори Анаксімандра, Ксенофана, Емпедокла, Парменіда є першими працями філософського характеру. Звичайно, що можемо говорити про сентенції та максими "семи мудреців", але попри непересічну значущість їх і до сьогодні, вони фактично мають лише етико-антропологічний зміст.
Тоді як саме в ранньогрецькій поезії досократиків розкриваються перші філософські концепти і теорії, закладаються фундаментальні гносеологічні та онтологічні концепції. А тому, можна сказати, що людству ще потрібно було "дорости" до "прозової" філософії; Людина мала прийти до усвідомлення філософії у вигляді трактатів. І те, що цей прояв культури почався саме з поезії говорить, що Філософія сутнісно і за природою не "суха", а відкрита; не потребує лише дисципліни мислення, але й немислима без творчого начала.

#рефлексії_антикознавця

Метафізичність лексеми "театр" у давньогрецькій мові

В сьогоднішній День театру, слід зауважити, що загалом вперше лексема "θέᾱτρον" з'являється у Геродота [VI 67] в усталеному мистецькому значенні.

Втім, у Порфірія ми зустрічаємо застосування цієї лексеми у філософському сенсі, а саме у значенні людського життя. Так, у "Листі до Марцелла" ми читаємо дослівно "...цей театр ми вже розіграли..." ( τουτὶ τὸ θέᾱτρον ὑπεκρίθημεν) [2-3].

Доречним буде також зауважити, що Платон вживає термін "θεᾱτροκρᾰτία", говорячи про владу глядачів "театрократія" (як синонім "охлократії)" [Leg.701a], яким протистоїть влада кращих, тобто аристократія.


#філологічні_нотатки

Сьогодні в Україні відзначається День філолога✍️ і День географа 🌍. І якщо про філологів, я писав тут раніше - https://t.me/Ua_Classical_studies/1083, то про географів і географію розповім у цьому дописі.

Отже, вперше ми зустрічаємо слово "γεωγρᾰφία" у Демокріта [Diog.Laert ΙΧ 45]. Саме так і називалася його праця, поряд з "Уранографією"(тобто "Опис неба") , "Описом променів" і "Описом полюсів", які входили до математичного корпусу трактатів засновника атомізму.

Водночас, якщо іменник "географ" (γεωγράφος), тобто той хто описує землю з'являється у одного з класичних авторів з цієї галузі людського знання, а саме Страбона [1.1.16], то дієслово "γεωγρᾰφέω" ми помічаємо ще у Арістотелівській праці "Про світ" [393β20].

Доречним буде ще зауважити, що всім нам відома "γεωδαισία" (геодезія) у класичних текстах протиставляється геометрії [Arist.Metaph.997b26, Jul.Gal.178b, Procl in Euc.p.25F].



#філологічні_нотатки
#антична_географія

Гадаю, що так це виглядає і відчувається деякими людьми не лише на балконі 😂😅

#іронія_античності

Каракалла і перипатетики

Сьогодні (4 квітня 186 р.) іменинником є Септимій Бассіан, він же імператор Марк Аврелій Антонін на прізвисько Каракалла, старший син і наступник імператора Септимія Севера,

Олександр Македонський для цього римського імператора був не лише об'єктом зовнішнього наслідування, а й улюбленим історичним персонажем. На зразок Олександра імператор тримав при собі безліч слонів, а також зібрав колекцію предметів, пов'язаних із великим завойовником (особливо військове спорядження та чаші). Інтерес до Олександра набував і екстравагантних форм: так, Каракалла сприяв тезкам царя, його знаменитих воєначальників і просто вихідцям з Македонії.

Суворо вчинив імператор із філософами школи перипатетиків, заснованої Арістотелем. Це обумовлено тим, що стародавні автори, які писали про Олександра, передавали чутки, що великий завойовник ніби помер від отруєння, яке було влаштоване його наближеними. У цій версії смерті Олександра (не найпопулярнішою, втім, і не прийнятою сучасною наукою) виготовлення отрути приписувалося не кому іншому як самому Стагіриту. Філософ мав привід ненавидіти свого колишнього учня: племінник мислителя, Каллісфен, накликав на себе гнів Олександра своїм норовом і, за підозрою в змові, був ув'язнений, утримувався в найжорстокіших умовах і в результаті помер.

Начитавшись істориків, які підтримували цю версію смерті Олександра, Каракалла зненавидів усіх послідовників Арістотеля. Завітавши до Олександрії, він розгромив їхню спільноту, знищив їхню бібліотеку і відібрав у них усі соціальні привілеї. Серед іншого, перипатетики в Олександрії мали безневинний звичай влаштовувати спільні трапези при Мусеї, міському центрі вченості, – Каракалла заборонив і це.

#антична_філософія #арістотель

Назви пальців у класичних мовах

Коли занурюєшся у семантику назв пальців у греці та латині, розумієш наскільки в античності відчували і розуміли кожну деталь в тілі людини.

Отже, загалом « Палець », зрозуміло, це digitus , im / δάκτυλος.

1) " Великий " палець - це polex, icis m (< polleo ), а по-грецьки ἀντίχειρ, оскільки він знаходиться навпроти інших пальців. Гален і Макробій пояснювали його назву тим, що він може заміняти всю руку. Також цей палець називається μέγας або μέγιστος, а ще на папірусах - δάκτυλος πρῶτος ( BGU 153.8, PSI 1031.7, обидва II н.е.)).

2) " Вказівний " палець - index, icis m або digitus demonstratorius , тому що його найважливіша функція - δακτυλοδεικτεῖν (Demosth. 25.68), а також salutaris , оскільки у давнину любили віддавати вітання підняттям цього пальця. Грекою він називається λιχανός (від λείχω «лизати»), а також у папірусах – δάκτυλος δεύτερος.

Доречним буде зауважити, що певним поєднанням великого та вказівного пальця утворюється всім відомий жест «фіга», який мав як апотрепічне (захисне), так і обсценне (еротичне) значення (S. 102).

3) « Середній » палець найзнаменитіший. Він зазвичай називається digitus medius , а через те, що з його допомогою зображується відомий непристойний жест, його ще називають digitus infamis , famosus , impudicus і навіть digitus verpus. Давньогрецькою - ὁ μέσος δάκτυλος, σφάκελος.

Згідно словника «Суда» ( sv σφακελισμός) відома афінська приказка καὶ σφάκελοι ποιοῦσιν ἀτέλειαν «навіть спазми (тобто «середній палець») приносять звільнення від податків» має походження від того, що тиран Пісістрат вимагав від афінян десятину з їхньої сільгосппродукції. Одного разу, проходячи повз старого, що обробляв скелі та кам'янисті поля, він запитав його, які плоди він отримує зі свого місця. Той відповів: "Болі та спазми, а Пісістрат бере з них десяту частину". Пісістрат, вражений його відвертістю, звільнив його від десятини. І з того часу афіняни користуються цим прислів'ям. Коротше, виходить так, що дід йому просто середній палець показав і тим заслужив звільнення від побору. До речі, і дієслово для цього жесту є σκιμαλίζω.

4) " Безіменний " палець - латиною називається digitus quartus , annularis (для anulus ), medicus і medicinalis , тому що цим саме пальцем, мовляв, лікарі закріплюють і розгладжують лікувальні засоби на тілі хворого. Також цей палець називається описово minimum sequens , proximus a minimo , minimo vicinus . Греки називають його δάκτυλος παράμεσος, а також ἰατρικός.

5) " Мізинець " - це digitus minimus або brevissimus , а ще auricularis (щоб у вусі колупатися) а грекою ὁ (σ)μικρὸς (σμικρότατος) δάκτυλος, а також ἔσχατος μύωψ , ωπος ὁ.

На замітку : Жест, який ми усталено називаємо🤟 «козою», був і у стародавніх. Здається, користувалися ним у апотропеїчних цілях. Тут можна подивитися.

Якщо ж говорити про пальці ніг – це οἱ δάκτυλοι τῶν ποδῶν (Xen. An. 4.5.12), а великий п. ноги просто μέγας.

#філологічні_нотатки
#культурологічні_нотатки

Запрошую взяти участь у Міжнародній науковій конференції, присвяченій зокрема історії античності


🤓 Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Тараса Шевченка за підтримки Міністерства закордонних справ України запрошує до участі у нашій традиційній Міжнародній науковій конференції VER KYIVIENS 2025 (Sub umbra castanearum): «Суспільства давньої, середньовічної і ранньомодерної доби та їх цивілізаційна спадщина: історія; релігія; культура», що відбудеться 30 травня 2025 р.

✅️ ТЕМАТИКА КОНФЕРЕНЦІЇ:
🔸️ Цивілізації Давнього Сходу, Доколумбової Америки, Давньої Греції та Риму та їхня етнічна периферія.
🔹️ Доба Середньовіччя та Ранній Новий час.
🔸️ Рецепція історико-культурної спадщини суспільств давньої, середньовічної і ранньомодерної доби.
🔹️ Проблеми перекладу і коментування античних джерел.
🔸️ Методика викладання історії стародавнього світу та середніх віків у вищій та середній загальноосвітній
школі.

‼️ Конференція відбудеться в онлайн форматі (на платформі ZOOM).

⭕️ Робочі мови Конференції: українська, англійська.
⭕️ Організаційний внесок не передбачений.
⭕️ На Конференції відбудуться пленарні засідання з запрошеними доповідями (до 20 хв.), а також секційні
засідання з оригінальними повідомленнями (до 15 хв.).

‼️ Абстракти доповідей будуть видані за результатами Конференції окремою збіркою в цифровому форматі (абстракти приймаються за результатами участі у конференції).

⭕️ Інформаційна підтримка – Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серія
«Історія», цифрові ресурси кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

📌Для участі в Конференції потрібно до 19 травня 2025 р. подати до оргкомітету заявку
(заповнивши наступну форму):
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf8vqAjyeJLLPzHItMo0cOXA2ORqyxky-XLQ9JBxb-PCDQxoA/viewform

‼️Адреса оргкомітету: Київ-01033, вул. Володимирська 60, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків (ауд. 353). Контактний телефон: 8(044) 239-32-75.

З повагою,
Оргкомітет Конференції

📌 Деталі за посиланням:
http://am.history.univ.kiev.ua/chair/news/142-ver-kyiviens-24-travnia-2024-r-mizhnarodna-naukova-konferentsiia

#події_в_Украіні