Про актуальність античної філософії

«Кажуть, що Андрей Шептицький у перші дні 2 Світової, коли до нього зійшовся натовп розгублених священників з розпачем і питанням "Що робити?", вийшов до них і сказав читати діалог Платона про безсмертя душі» (тобто «Федон»- В.Т.)

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1949qHuKVW/?mibextid=wwXIfr - Дякую щиро, пану Тарасу Тимо!🤝

#антична_філософія

Найновіша монографія про Парменіда 2025 р.

Пропоную Вашій увазі повнотекстову версію монографії яка вийшла друком місяць тому, присвячена поглядам та ідеям одного з ключових представників ранньогрецької філософії - Парменіда Елейського.

«Дослідження буття» — це дослідження Парменіда, раннього грецького філософа досократичного періоду, якого часто вважають першим метафізиком і чиєю єдиною письмовою роботою була філософська поема. Це фундаментальне дослідження об’єднує та розвиває нещодавні роботи про Парменіда та збережені фрагменти його тексту в дванадцяти розділах вчених зі Сполучених Штатів і Сполученого Королівства, які працюють у галузі аналітичної та континентальної філософії, класики, політичної теорії, теорії літератури та історії науки. Ця монографія слугує путівником через багато інтерпретаційних суперечок у поемі Парменіда, пропонуючи нове розуміння ролі Парменіда як поета, вченого, натурфілософа та дослідника природи.

#антична_філософія #досократики

Цікаво , що Арістотель встановив місце перебування своєї школи в Лікеї у 334 р. до н.е., місці, яке з VII cт. до н.е. першопочатково було виключно як резиденція афінського полемарха (тобто генерала). У цьому ж районі проходили військові навчання (пор. Souda, s.v. Lokeion, A 801), тобто використовувався як центр для мобілізації військ перед початком військових кампаній (Див.: Aristoph., Pax, vv. 351-357), як простір, присвячений військовим змаганням (Xenoph., Hipp. lll 1) і як місце зустрічі афінських зборів перед спеціально підготовленою територією на Пніксі, пагорб, який був обраний для цієї мети лише в 507 р. до н.е. (IG P 105).

#антична_філософія

Філологічні новації Юлія Цезаря

Видатний давньоримський політичний діяч Гай Юлій Цезар, смерть якого згадувалася вчора, 15 березня, прославив себе не лише політичними і календарними реформами, але й спробами реформувати рідну мову.

Так, полководець є автором трактату «De Analogia» («Про аналогію», 54 р. до н.е.), що, на жаль, не дійшов до нас, який він писав у розпал Галльської війни у перервах між битвами (!) [Svetonio, Gulius 6.5]. В цій праці він висловлював ідеї про систематизацію і спрощення латині: граматика повинна будуватися на чітких правилах, а архаїзми, варваризми і різного роду неправильності у відмінюваннях мають бути виключеними [Див. Brutus 253]:
- harēna слід використовувати лише в однині (форма однини: «пісок»; форма множини: «піщинки»);
- quadrīgae («чотирьохкінна колісниця») слід використовувати лише у множині;
- варіант Calypsōnem слід використовувати для відмінювання латинізованої грецької назви Calypsō;
- turbonem слід віддавати перевагу над turbinem, де turbo означає «шторм».

Втім, сам видатнийі давньоримський оратор у листі до друга Требація Теста (45 р. до н.е.) іронізує над його граматичними дослідженнями: «Цезар пише трактат про відмінювання, немов не Галію завоював, а словник».

Смерть завадила Цезарю увічнити себе реальним "переможцем" і на полі філологічних битв.

Фрагменти цієї праці латиною можна прочитати за наступним покликанням -
https://la.wikisource.org/wiki/De_analogia_libri_II


#філологічні_нотатки #латина

Про однакові назви діалогів у Платона і Арістотеля

У Платона (серед 35), як і Арістотеля (серед 19) є два діалоги з однаковими назвами. Мова йде про «Бенкет» і «Софіст».

Якщо з вищеназваними працями Платона все зрозуміло, то зі Стагіритом - розглянемо окремо.

Передусім, слід зауважити,що арістотелівські діалоги вважаються частиною величезного корпусу так званих "ранніх" робіт давньогрецького філософа, фрагменти яких було укладено видатним західним дослідником В. Розе у 1952 р. На думку вчених, ці діалоги були написані античним мислителем в останні роки перебування в Академії, або ж в перше десятиліття після того, як він її полишив та не мали високого художнього забарвлення як більшість праць в CP, але мали характер і суттєвий вплив стилю пізніх діалогів Платона.

Стосовно того, що Арістотель є автором діалогу «Бенкет» згадують неодноразово Плутарх у «Бенкетних бесідах» [Наприклад, Quaest.conviv.651b-652a] та Афіней [Ath.674e-675a]. Також міркування з цього діалогу ми можемо віднайти у Секста Емпірика, Макробія [Pyrrh.I 84; Sat.7.3.32].

Про «Софіст» як діалог засновника перипатетичноі школи говорять Діоген Лаерцій [8.2.57] і Секст Емпірик [Math. 7.6-7].

#антична_філософія

Віднайдено унікальний колір у давньоримському світі: «помпейський сірий»

Нещодавнє дослідження, опубліковане в Journal of Archaeological Science, виявило відкриття нового кольору в хроматичному репертуарі римського світу: помпейський сірий.

Це дослідження, що є результатом співробітництва Археологічного парку Помпеї та різних італійських університетів, є значним прогресом у розумінні технік живопису, що використовувалися в Стародавньому Римі.

Дослідження було проведено дослідниками з Департаменту науки та технологій Університету Санніо та Департаменту наук про Землю, навколишнє середовище та ресурси Неаполітанського університету імені Фрідріха II. Його метою було проаналізувати склад пігментів, які використовувалися у Помпеях з III століття до н. е. до виверження Везувію 79 року н. е.

Використовуючи неінвазивний аналітичний підхід, що поєднує мікроскопію зі спектроскопією, вченим вдалося ідентифікувати широку палітру кольорів, які використовували римський настінний живопис.

Було виявлено, що художники на той час змішували натуральні та синтетичні пігменти, використовуючи складну техніку, досягаючи невідомих раніше відтінків.

Одним із найчудовіших результатів дослідження стало виявлення помпейського сірого кольору, раніше невідомого в римському світі. Цей відтінок відрізняється наявністю бариту та алуніту, що є першим свідченням використання сульфату барію у стародавньому середземноморському настінному живописі.

Суміш цих мінералів надавала пігменту сіруватий відтінок з особливою хроматичною глибиною, можливо, використовуваний посилення реалізму та обсягу мальовничих композиціях.

Відкриття також має ключові наслідки збереження помпейських фресок.
Це досягнення є частиною зусиль, що продовжуються з аналізу та документування пігментів, що використовуються в Помпеях, включаючи недавні знахідки в Будинку Тіасоса і нещодавно виявлену Мегалографію Діоніса. Поєднання наукових досліджень та реставрації спадщини підвищує рівень італійських досліджень в галузі археології та збереження історичної спадщини.

ДЖЕРЕЛА
Археологічний парк Помпеї

Селестіно Гріфа, Кьяра Гермінаріо та ін., Помпейські пігменти. Погляд на давньоримські фарбувальні матеріали. Journal of Archaeological Science, том 177, травень 2025, 106201. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0305440325000500?via%3Dihub

#культурологічні_нотатки

Відкривається передпродаж на перший переклад українською найвідомішого давньогрецького роману Лонга «Дафніс і Хлоя»

Роман Лонга «Дафніс і Хлоя», що оповідає про пастушу любов юнака і дівчини, належить до найвідоміших прозових пам’яток пізньої античності.
Завдяки витонченій формі та простому, але зворушливому сюжетові твір здобув прихильність багатьох поколінь читачів та справив значний вплив на розвиток нової європейської літератури.

🔸Переклав з давньогрецької Віталій Маслюк.
🔸Передмова Мирона Борецького.
🔸Примітки Василя Зварича.
🔸Редактор Любомир Коблик.

🖌️Ілюстрації Марії Гумецької.

Ціна за умови передпродажу – 238 гривень.
Передзамовити: https://shorturl.at/hul0F

#переклади_українською

У сьогоднішній Міжнародний день франкофоніі, логічно думаю буде поділитися відео фактично повного корпусу критичних видань білінгвою перекладів французькою 🇫🇷 Ксенофонта у славнозвісному та одному з найбільш потужних видавництв античної літератури та класичних студій у Франції “Les Belles Lettres”

Джерело: інстаграм-сторінка видавництва

Про джерела філософії не у прозі, а поезії

Сьогодні відзначається Всесвітній день поезії, а тому хочеться поділитися рефлексією про те чому Філософія як явище західної цивілізації починається не з трактатів і діалогів, а саме з поезії. Саме поетичні твори Анаксімандра, Ксенофана, Емпедокла, Парменіда є першими працями філософського характеру. Звичайно, що можемо говорити про сентенції та максими "семи мудреців", але попри непересічну значущість їх і до сьогодні, вони фактично мають лише етико-антропологічний зміст.
Тоді як саме в ранньогрецькій поезії досократиків розкриваються перші філософські концепти і теорії, закладаються фундаментальні гносеологічні та онтологічні концепції. А тому, можна сказати, що людству ще потрібно було "дорости" до "прозової" філософії; Людина мала прийти до усвідомлення філософії у вигляді трактатів. І те, що цей прояв культури почався саме з поезії говорить, що Філософія сутнісно і за природою не "суха", а відкрита; не потребує лише дисципліни мислення, але й немислима без творчого начала.

#рефлексії_антикознавця