Незабаром, влітку цього року, у видавництві “De Gruyter” очікується нова книга в серії "Traditio Praesocratica", найбільш інноваційному та фундаментальному виданню у світовому антикознавстві свідчень та фрагментів праць представників ранньогрецької філософської думки.

Цього разу в центрі уваги Архелай Афінський, постать, яку часто оминають в історії філософії, описана у більшості збережених свідчень як учень Анаксагора та вчитель Сократа. Деякі з цих свідчень говорять про те, що він поєднував натурфілософію з етичними питаннями – факт, який робить його стосунки з Сократом ще цікавішими.

П’ятий том серії документує традицію про Архелая від найдавніших свідчень (можливо, від Софокла) до раннього Нового часу, включаючи грецькі, латинські та арабські джерела. 129 свідчень розташовано в хронологічному порядку та доповнено примітками, які проливають світло на контекст їх передачі. Особливо варто відзначити арабську рецепцію Архелая, в якій він постає як піонер алхімічних ідей.

Цей том призначений для всіх, хто цікавиться як реконструкцією, так і рецепцією ранньої грецької філософії. Завдяки ретельному документуванню він пропонує найповнішу можливу основу для кращого розуміння різноманітних традицій про Архелая та їхнього впливу на різні літературні та культурні контексти.

#антична_філософія #досократики

З настанням весни😍, доречним буде згадати, що у давньогрецькій мові є цікаве дієслово "ἐᾰρίζω", аналогом якого в українській мові є маловживане "веснувати". Саме у такому значенні ми його зустрічаємо у Ксенофонта в "Анабасісі" [3.5.15].

У Платона і Філона Олександрійського це дієслово означає "квітнути немов весна" [Pl.Ax.371c; Ph.2.99].

#філологічні_нотатки #грека #календар_античності

Давньогрецькі та римські статуї не лише розписувалися і прикрашалися тканинами та коштовностями, але й надушувалися

Свіже цьогорічне дослідження, опубліковане в Oxford Journal of Archaeology, виявило маловивчений аспект стародавнього мистецтва: використання парфумів та ароматичних речовин у греко-римських скульптурах.

Ця наукова розвідка, здійснена археологом Сесілі Бронс пропонує новий спосіб розуміння класичного мистецтва, кидаючи виклик традиційному сприйняттю скульптури як суто візуальної форми мистецтва.

Греко-римське мистецтво вивчалося протягом століть через призму його зорового вигляду. Проте дослідження Бронса наголошують, що ці скульптури були не тільки поліхромними та прикрашеними тканинами та коштовностями, а й просоченими ароматами.

Ця практика, задокументована в літературних та епіграфічних текстах, свідчить про те, що чуттєвий досвід давніх глядачів був набагато багатшим, ніж вважалося раніше.

Дослідження засноване на серії класичних текстів, що описують, як пахли статуї богів та видатних особистостей. Наприклад, римський оратор Ціцерон згадує звичай помазувати статую Артеміди в Сегесті пахощами. Аналогічно, поет Каллімах описує в епіграмі, що статуя Береніки II, цариці Єгипту, була вологою від пахощів.

Пахощі використовувалися не лише для прикраси скульптур, а й виконували ритуальну функцію. У Стародавній Греції та Римі богів вшановували екзотичними пахощами та запашними маслами. У святилищі Делоса епіграфічні написи докладно описують вартість і склад парфумів, що використовуються для kosmesis (прикраси) статуй Артеміди та Гери. До них належали оливкові олії, бджолиний віск, натрон (карбонат натрію) та рожеві парфуми.

Одним із найцікавіших результатів дослідження є зв'язок між парфумерними майстернями, виявленими на Делосі, та практикою ароматизації статуй. Було виявлено споруди, які вказують на місцеве виробництво ароматів, підтверджуючи, що пахощі, які використовувалися у ритуалах, могли бути виготовлені на тому самому острові.

Нанесення парфумів на скульптури здійснювалося з використанням особливих технік, таких як ганосис, який включав нанесення воску та масел для збереження та покращення поверхні статуй. Вітрувій та Пліній Старший згадують у своїх працях про використання понтійського воску та спеціальних олій для запобігання знебарвлення скульптур та надання їм особливого блиску.

З іншого боку, kosmesis включав використання тканин, ювелірних виробів і пахощів на статуях, практика, яка підкріплювала ідею про те, що ці божественні образи розглядалися як живі істоти. У зв'язку з цим Павсаній розповідає, що статую Зевса в Олімпії було помазано оливковою олією, щоб захистити її слонову кістку від вологого клімату.

Хоча час стер більшу частину ароматів, що застосовувалися в давнину, деякі сліди збереглися. Примітним випадком є ​​портрет цариці Береники II, птолемеївська скульптура 3 століття до н. е., на поверхні якої були виявлені сліди бджолиного воску, що вказує на те, що її, можливо, обробляли парфумерною ванною.

Іншим прикладом є використання квітів та гірлянд для прикраси статуй, що додає тимчасовий, але значущий нюховий вимір. Такі фестивалі, як Флоралія в Римі, включали окрасу скульптур гірляндами з троянд і фіалок, наповнюючи довкілля святковим ароматом.

Це радикально змінює наше сприйняття греко-римської скульптури. Традиційно статуї вивчалися з формалістської точки зору, фокусуючись на техніці та візуальній композиції. Однак той факт, що ці скульптури також були призначені для нюху, говорить про те, що класичне мистецтво апелювало до багатшого та складнішого мультисенсорного досвіду.

Використання парфумів та ароматів у стародавньому мистецтві було не просто декоративним; це було частиною символічної та релігійної мови, яка наділяла скульптури більш відчутною присутністю. Цей чуттєвий вимір міг би пояснити, чому деякі релігійні зображення були настільки шановані і чому їх збереження та прикрашання вважалися актами відданості.

Бронс К. (2025) Аромат стародавньої греко-римської скульптури, Оксфордський журнал археології https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/ojoa.

Етимологія слова «Амазонки» та як ще їх називали античні автори


Як зауважує Д. Блок "походження цього слова невідоме [Blok, J.H. (1995). The Early Amazons: Modern and Ancient Perspectives on a Persistent Myth, Brill, p.128] Воно, на її думку, може походити від іранського етноніму *ha-mazan- «воїни», слово, підтверджене опосередковано через похідне, називне дієслово в глосі Ісіхія Олександрійського «ἁμαζακάραν· πολεμεῖν. Πέρσαι» («hamazakaran: «вести війну» в перська"), де воно з'являється разом з індоіранським коренем *kar- 'робити'.[Ibid, p.129]

Як альтернатива, це може бути грецьке слово, яке походить від *n̥-mn̥gʷ-yō-nós «без чоловіка, без чоловіків» (альфа-приват у поєднанні з похідним від *man-, спорідненого з прабалто-слов’янським *mangjá-, знайденим у чеській muž), було запропоновано пояснення, яке Ялмар Фріск вважав «малоймовірним». Подальше пояснення пропонує іранське *ama-janah «вбивство мужності» як джерело.[Hinge, G. (2005). "Herodot zur skythischen Sprache. Arimaspen, Amazonen und die Entdeckung des Schwarzen Meeres". Glotta (in German). 81, p.94]

Серед стародавніх греків термін «Амазонка» був широко народно етимологізований як похідний від грецького ἀμαζός, amazos («безгрудий»), від -a («без») і mazos, варіант mastos («грудь»), [Marylene P.-M. (2020). L'homme préhistorique est aussi une femme. Allary éditions. p. 315] пов’язаний з етіологічною традицією, яку колись стверджував Марк Юстин, який стверджував, що амазонкам відрізали або спалювали праву грудь. поза. Немає вказівок на таку практику в стародавніх творах мистецтва [14], в яких амазонки завжди представлені з обома грудьми, хоча одна часто прикрита [Chisholm, H., ed. (1911). Amazons,  Encyclopædia Britannica. Vol. 1 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 790–791.]. За словами Філострата, немовлят амазонок не годували лише правою груддю. Ряд науковців зауважують взагалі, що саме помилкова етимологія призвела до такого роду міфу [Див.: Cyrino, M. & M. Safran M. (2015). Classical Myth on Screen. Springer. p. 181].


Альтернативні терміни на позначення Амазонок

Амазонок називає Гомер в "Іліаді" антианірами (Ἀντιάνειραι) «протилежні чоловікам» [3.189, 6.186], а Геродот використовує термін Андроктони (Ἀνδροκτόνες) тобто «вбивці людей» або «чоловіків», чи οἰόρπατα, що він пояснив як слово oior «людина» і pata «вбивати» [[IV 110]. 
У свою чергу, Есхіл використовував Андролетейра (Ἀνδρολέτειραι) «руйнівниці людей, убивці» [Ag.1465] і «Стіганор» (Στυγάνωρ) «ті, хто ненавидить усіх людей» [Pr.724]. У «Благальницях» давньогрецький трагік  говорить про «незаміжніх амазонок, що пожирають плоть» (...τὰς ἀνάνδρους κρεοβόρους τ᾽ Ἀμαζόνας) [Suppl.287]. У трагедії "Іполит" героїня Федра називає Іполита «сином амазонки, яка любить коней» (...τῆς φιλίππου παῖς Ἀμαζόνος βοᾷ Ἱππόλυτος...) [581]. У своїй «Діонісіаді» Нонн Наполітанський називає амазонок Діоніса Андрофонами (Ἀνδροφόνους) «людьми-вбивцями». [Dion.36]. 


#філологічні_нотатки #грека

- А як буде давньогрецькою "комора", "магазин", або "крамниця"?
- Звичайно, що "θησαυρός" (тх/ф-есаурос)

#давньогрецька_у_житті

Про актуальність античної філософії

«Кажуть, що Андрей Шептицький у перші дні 2 Світової, коли до нього зійшовся натовп розгублених священників з розпачем і питанням "Що робити?", вийшов до них і сказав читати діалог Платона про безсмертя душі» (тобто «Федон»- В.Т.)

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1949qHuKVW/?mibextid=wwXIfr - Дякую щиро, пану Тарасу Тимо!🤝

#антична_філософія