І про те, що дійсно вічне і завжди актуальне 🦉🏛️

#іронія_античності

Монографія 2024 року "Весілля, гендер, перформанс у Стародавній Греції"

Пропоную Вашій увазі цікаву та нову монографію, яка вийшла друком місяць тому, в якій простежується традиція весільної пісні, її образи та її тропи як жанр, що викристалізовувався протягом століть.

Досліджується, як весільна поетика проникає в давньогрецьку літературу. Спочатку аналізується, як явні чи приховані шлюбні згадки формують архаїчну епопею та стають невід’ємною частиною епічного дискурсу; усні тексти, такі як весільні пісні, могли мати власне життя, але поза межами свого початкового контексту також могли стати невід’ємною частиною іншого жанру, особливо епосу та драми.

Ця робота обговорює численні платформи, які збагачують традицію весільних пісень, включно з дитячими піснями, гімнами, співами та вигукуваннями, стверджуючи про поєднання ритуалізованого дискурсу з лудичною дитячою поетикою. Завдяки підходу когнітивних і травматичних досліджень такі згадки можуть більш розкривати жіночий досвід, ніж визнавалося раніше.

Ця книга заперечує думку про те, що весілля є ритуалом ініціації, стверджуючи, що те, що на поверхні може здатися переходом до нової фази, розкриває інші глибинні тенденції, які суперечать концепції переходу. Далі розглядається, як інсценуються емоції, і переглядається поетика повернення, розглядаючи такі моделі, як втеча, повернення, невдача та мертва наречена.

Нарешті, тема розлуки та повернення як приклад особливого жіночого nostos знову розглядається в жіночій поезії, що допомагає нам розшифрувати складне переплетення весільних виступів і голосіння серед інших типів перформансу.

#культурологічні_нотатки

Про "язик без кісток" давньогрецькою

Якщо українською говорять фразеологізм "язик без кісток", який використовується для позначення людини, яка багато говорить, часто бездумно чи необережно, то у давньогрецькій ми бачимо по-перше у доробку Евріпіда іменник "ἀθῠρόγλωττος", ον, той, що не може тримати язик за зубами, безперервний балакун [Е. Ор. 903] і у Полібія лексему "ἀθῠρογλωττία", ἡ, нахабна балакучість [Plb.8.10.1].

#філологічні_нотатки #грека

Орхідея в античних текстах

Типовий рід (тобто рід, на честь якого названо сімейство) — Orchis. Назва роду походить від давньогрецького ὄρχις (órkhis), що буквально означає «яєчко», через форму подвійних бульб у деяких видів Orchis [Hyam, R. & Pankhurst, R.J. (1995). Plants and their names : a concise dictionary. Oxford: Oxford University Press, р. 345]. Термін «орхідея» був введений у 1845 році Джоном Ліндлі в «Шкільній ботаніці» як скорочена форма Orchidaceae


Втім, якщо говорити про античні тексти, то у Стародавній Греції ранні упорядники трав базували більшу частину своїх знань на перекладах давньоєгипетських і месопотамських медичних писань [Bulpitt C. J. (2005). The uses and misuses of orchids inmedicine. Q J Med 98:625–631.doi:10.1093/qjmed/hci094].

Грецького лікаря Гіппократа (460-377 рр. до н. е.) часто називають батьком медицини. Він рідко використовував трав’яні засоби, віддаючи перевагу лікуванню дієтою, фізіотерапією та відпочинком; він дійсно використовував види середземноморських орхідей у ​​деяких своїх ліках, які, як було визначено, належать до роду Orchis [Jacquet P. (1994). History of orchids in Europe, fromantiquity to the 17th century. Printed by John Wiley& Sons, New York City, USA].

Письмові посилання на середземноморські орхідеї також були зроблені грецьким філософом Теофрастом (371-287 рр. до н.е.). Дві його праці, «Περὶ φυτῶν ἱστορία» (Дослідження рослин») і «Περὶ αἰτιῶν φυτικῶν» («Про причини виникнення рослин»), існують і сьогодні, перекладені латинською мовою в середині XV століття. У 9-й книзі, де йдеться саме про лікарські трави та їх використання, Теофраст описав рослину з двома маленькими яйцеподібними бульбами, які він назвав orkhis, давньогрецьке слово для яєчок ссавців. Він використовував це слово для позначення деяких видів наземних середземноморських орхідей, які мали подібні кореневі характеристики [Thphr. HP9.18.3].

Назва сімейства Orchidaceae походить від того самого слова, і донині види, описані Theophrastus, відомі під тією ж назвою роду, наприклад Orchis maculata, Orchis mascula та Orchis simia.

Педаній Діоскорид (40-90 рр. н. е.), грецький лікар, фармаколог і хірург римської армії, зібрав інформацію про багато корисних рослин, які він знайшов під час своїх подорожей, у «De Materia Medica» (Про медичні речовини), 5-томну енциклопедію, написану між 60 р. -70 р. н. е. Книга містила приблизно 600 видів лікарських рослин, два з яких були видами орхідей, Orchis mascula і Orchis militaris. Цікаво, що в тексті також записані дакійські та фракійські назви близько 60 видів лікарських рослин. Даки відповідають давнім мешканцям сучасних країн Румунії та Молдови, які розташовані в Карпатських горах і навколо них, а також на захід від Чорного моря [Dsc.3.126.].

#флора_в_античності #філологічні_нотатки

Про сина Зенона Елейського

Якщо про Зенона Елейського всім добре відомо, то про діяльність і праці його сина - Акрона Акрагантського (давньогрец. Ἄκρων) розповім у цій публікації.

Точні дати життя Акрона невідомі; але, оскільки згадується, що він був сучасником Емпедокла, який помер приблизно на початку Пелопоннеської війни, то очевидно, що жив у V ст. до н. е. З Сицилії він поїхав до Афін і відкрив там незалежну від батька філософську школу (ἐσοφίστευεν), дослідники якої зараховують до досократичних плюралістів (разом з Емпедоклом і Павсанієм).

Кажуть, що Акрон перебував в Афінахпід час великої чуми (430 р. до н. е.) і що великі вогнища, розпалені на вулицях за його вказівкою з метою очищення повітря, принесли велику користь кільком хворим [Plut. De Iside et Osiride 80; Oribasius, Synops. 6.24, 97; Aëtius 2, 1.94, p. 223] Однак Фукідід не згадує про це [2.49], і якщо Емпедокл або Сімонід (пом. 467 р. до н. е.) дійсно написали епітафію на Акрона, то можливо, він не був в Афінах під час чуми.

Після повернення Акрона на Батьківщину лікар попросив у місцевої влади ділянку землі, де він міг би побудувати сімейну гробницю. Прохання було відхилено за пропозицією Емпедокла, який вважав, що такого роду надання для вказаної мети завадить принципу рівності, який він прагнув встановити в Акраганті.

Цікавим є той факт, що Пліній вважає Акрона першим з античних емпіриків [Nat. Hist. 29.1], але це вважалося помилкою, оскільки школа, про яку згадується, виникла лише в ІІІ ст.до н. е., приблизно через 200 років після часів Акрона. Деякі вчені вважають, що школа емпіриків, щоб похвалитися більшою давниною, ніж догматики (заснована близько 400 р. до н. е. Фессалом, сином, і Полібом, зятем Гіппократа), просто вважала Акрона як свого засновника [Pseudo-Gal., Introd. 4, vol. xiv].

Жодна з робіт Акрона, які він написав доричним діалектом "Про медичне мистецтво", "Про здорове харчування" не збереглася, ймовірно, через те, що вони були знищені після пожежі, яка вразила Олександрійську бібліотеку, де вони зберігалися.

#антична_філософія

Хто ж автор першої праці з логіки?

Вчора, 14 січня, відзначався Всесвітній день логіки, і як більшості відомо, Арістотель є основоположником цієї галузі філософського знання, хоча сам він у це слово вкладає інше значення. Для Стагірита, логіка - це скоріше мистецтво, ніж наука. Слово «логіка» вживається у значенні «неточне, ймовірне судження». Натомість мислитель вживає «аналітика», тобто «уміння звести міркування». Слово «логіка» увійшло філософський лексикон у III столітті н. е. у роботах найбільшого коментатора Аристотеля Олександра Афродісійського.

Втім, уперше ми зустрічаємо працю "Про логіку" (Περὶ λογικῶν) ще у досократика, засновника атомізму, Демокріта Абдерського [Diog.Laert. IX 47].

#антична_філософія
#календар_античності

Карта міграції та розселення котів 🐈 😻🐱 від сивої давнини до Античності і Середніх віків

#антична_географія #антична_зоологія

На прийдешньому тижні поділюся повними електронними версіями абсолютно нових книг з класичних студій вже 2025 року )

У Помпеях знайшли приватний спа-центр для залучення багатих гостей

Археологи продовжують дивувати новими знахідками у стародавніх Помпеях. Нещодавно серед руїн знаменитого міста, знищеного виверженням Везувію в 79 році н.е., археологи виявили великий та вишуканий термальний комплекс. Дослідники вважають, що його власник використав це місце як частину ретельно продуманого плану щодо зміцнення свого статусу у суспільстві.

Термальний комплекс знайшли в будинку, розташованому на Віа ді Нола - одній з головних вулиць міста, зруйнованого внаслідок виверження Везувію в 79 році н.е. (Регіон IX). Це місце давно привертало увагу дослідників: раніше там розкопали банкетний зал із витонченими фресками на теми Троянської війни.

За словами директора археологічного парку Помпей Габріеля Цухтрійгеля, знайдена СПА — одна з найбільших і найунікальніших споруд такого роду. «Це приклад того, як римські будинки служили не лише для проживання, а й для демонстрації мистецтва, культури та багатства їхніх власників. Такі будинки нерідко використовувалися для завоювання симпатій гостей та виборців», - зазначив він.

Комплекс розрахований на обслуговування до 30 гостей одночасно. Він включав три басейни: гарячий кальдарій, теплий тепідарій та холодний фригідарій. Останній, з двором та портиком, особливо вразив дослідників своєю архітектурою та витонченістю. СПА, ймовірно, використовували після пишних застіль, що свого роду посилювало ефект від візиту до багатого будинку.

Нові розкопки нагадують про те, наскільки високо розвиненими були культура та побут римлян. Власний термальний комплекс — це не просто місце для відпочинку, а й інструмент, за допомогою якого власники будинку зміцнювали свою соціальну та політичну роль.

Джерело інформації

#новини_класики

У 64-ому випуску "Oxford studies in ancient philosophy", який вийде друком лишень через місяць (27 лютого 2025 р.) є доволі цікаві статті, присвячені платонівському та арістотелівському корпусів.

Зміст:

1:Plato's Isolation of a Kind Being, or Why in the Sophist To Be Is Not To Be Something, Roberto Granieri
2:Negative Forms in Plato's Sophist: A Re-Examination, Samuel Meister
3:Virtue and Contemplation in Eudemian Ethics 8.3, Roy Lee
4:How Virtuous Actions Are a Means to Contemplation, Sukaina Hirji
5:Thought 'From Without': The Role of the Agent Intellect In Alexander's De Intellectu, Robert Roreitner

#антикознавча_світова_періодика