Меми з картинок я вже багато зробив - настав час і відео…Актуально і вічно😁😄😂

#іронія_античності

Всім гарних та приємних прийдешніх вихідних 😁😄😉

#іронія_античності #латина

Праці Ф. Ніцше з класичної філології

Пропоную Вашій увазі видання 2022 р. французькою мовою двох праць німецького філософа і класичного філолога Фрідріха Ніцше "Гомер і класична філологія", "Енциклопедія класичної філології".

Анотація:

Philosophia facta est quæ philologia fuit (те, що було філологією, стало філософією) — це останні слова вступної лекції про Гомера та класичну філологію, яку Ніцше виголосив 28 травня 1869 року, коли він вступив до Базельського університету. Це інверсія фрази Сенеки, який нарікав, що те, що колись було філософією, тепер стало філологією. Таким чином, досліджуючи гомерівське питання, Ніцше стверджує вимогу надавати філософського значення філологічній роботі. Той самий вислів повторюється у передмові до курсу Енциклопедії класичної філології, яку Ніцше прочитав у 1871 році і яка тут вперше публікується у французькому перекладі з оригінальних рукописів. Термін «енциклопедія» вказує, згідно з використанням того часу, на компендіум дисципліни та її методів, «карту, яка служить для орієнтування», як писав Ніцше. У рамках нашого видання цей том також слугує вступом до інших курсів Ніцше, оскільки певна кількість тем, представлених тут, знову з’явиться в інших курсах і працях. Але, перш за все, ця Енциклопедія дозволяє нам зрозуміти філософську функцію філології, яка, відроджуючи культуру античності, здатна здійснити глибоке оновлення культури сучасності. Можна було б припустити, що оновлення, на яке тут натякає Ніцше, відповідає тому, що представлене в його першій книзі «Народження трагедії», яку він також писав у той же час. Але ренесанс, який має на увазі молодий професор філології, насправді зовсім інший, ніж той, який проголошує вагнерівський філософ і публіцист. Таким чином, цей курс повертає нам неопублікованого Ніцше, що дозволяє нам краще зрозуміти його майбутню відстороненість від германського міфу та метафізику художника «Народження трагедії».

#класична_філологія

Про практики інклюзивності у Стародавній Греції

Вчені вважають, що стародавні греки допомагали людям з обмеженими фізичними можливостями відвідувати громадські місця.

У відносно недавній статті, опублікованій в Antiquity (посилання прикріплюю), стверджується, що давньогрецькі архітектори забезпечували зручний доступ у релігійних цілющих святилищах, таких як, наприклад святилище Асклепія в Епідаврі. Ці святилища були спеціально призначені для людей, які приходили у пошуках допомоги бога, включаючи інвалідів, вагітних жінок та людей похилого віку. Постійні діючі кам'яні пандуси забезпечували доступ до різних будівель у святилищі для відвідувачів з обмеженими можливостями пересування.

Серед них були такі відвідувачі, як Сострата, жінка, яку несли на кушетці чи ношах усю дорогу до Епідавру з її рідного міста у Фессалії (північна Греція). Був також Дамосфен, у якого були паралізовані ноги, і після того, як його несли в Епідавр на кушетці, він використовував милиці всередині святилища, щоб пересуватися. Пандуси робили будівлі — і святилище загалом — доступними для людей, які їх потребували.

Це дослідження засвідчує по-новому, що стародавні греки були людьми. Вони все одно цінували різноманітність та складність їхніх людських тіл, адже фізичні немочі, які існують в багатьох різних формах і ступенях, є природною частиною людського досвіду. Якщо наше завдання зрозуміти давній світ у всій його повноті, ми повинні бути креативними в питаннях, які ми ставимо про його мешканців.


https://www.cambridge.org/core/blog/2021/06/10/studying-disability-in-ancient-greece/

#історичні_нотатки
#культурологічні_нотатки

Коли хтось з античних філософів стає на мить Санта Клаусом 🎅 🏛️


Знавці давньогрецької особливо зацінять цю світлину 😄😁

Концепт «рік» у Гомера

У перший день нового року, хочеться звернутися до витоків європейського розуміння слова «рік», а тому логічно розглянути цей концепт в епічному корпусі Гомера.

Слів зі значенням «рік» у легендарного поета три:

•всім відома лексема «ἔτος» (етимологічно споріднений латинському vetus і українському «ветхий»)
«ἀλλ’ ὅτε δὴ ἔτος ἦλθε περιπλομένων ἐνιαυτῶν» (В коловороті часу, коли рік надійшов відповідний Рік…) [Od. 1, 15].

•ἐνιαυτός (складна конструкція, можливо, з ἔνος – теж «рік», друга частина, можливо, корінь дієслова ἰαύω – «спати»)
«ἡμῖν δ’ εἴνατός ἐστι περιτροπέων ἐνιαυτὸς» (От нам дев’ятий вже рік сповняється коловоротний) [Il. 2, 295].
У такому ж значенні це слово ми спостерігаємо і в «Одіссеї» [1.288[. Крім цього дана лексема вживається на позначення «річниці», «ювілею», «роковин» в епічному корпусі [Od.1.16; Hes.Th.493].

•λυκάβας, доволі загадкове слово (з незрозумілою етимологією; припускали λύχνος «світильник» і слово ἄβα – «колесо», що з'являється тільки в словниках, а також на позначення Лікійського царя», тобто Аполлона):
«τοῦδ’ αὐτοῦ λυκάβαντος ἐλεύσεται ἐνθάδ’ Ὀδυσσεύς» (Отже, повернеться знов Одіссей ще цього ж таки року) [Od. 14, 161].

Це ж слово зустрічається у цьому значенні у Гомера ще в дев’ятнадцятій главі «Одіссеї» [306] і потім щезає фактично на понад півтисячоліття з’являючись у Діона Хрізостома, фрагментів Біона та Аполонія Родоського [D.Chr.7.84; Bion Fr.15.15;.R.1.198].

Але загалом, як не назви рік гомерівською мовою: ἔτος, ἐνιαυτός, λυκάβας, - нехай новий 2025 рік буде для всіх нас по можливості сприятливим, а спільнота любителів класики – розширюється!:)

#філологічні_нотатки #грека
P.S. Цитати українською подані за перекладом Б. Тена.

Пропоную Вашій увазі монографію 2024 року "Лінгвістичні корені давньогрецької мови", яка вийшла друком в Оксфордському видавництві.

У цій книзі простежується розвиток праіндоєвропейської мови в давньогрецьку приблизно до V ст. до н.е., намагаючись відновити відносну хронологію змін, коли це можливо, і детально дослідити, як диверсифікувалися давньогрецькі діалекти.

Ця монографія певною мірою є аналогічною за контекстом From Proto-Indo-European to Proto-Germanic (2-е видання; Oxford University Press, 2017) і призначена для читачів, які принаймні почали вивчати давньогрецьку мову та цікавляться її передісторією.

#класична_філологія #грека

Сьогодні, коли згадується День народження видатного давньоримського політичного діяча, оратора і мислителя Марка Туллія Цицерона (3 січня 106 р.до н.е.), пропоную Вашій увазі цікаву та фундаментальну монографію, яка вийшла друком у 2024 році "Цицерон в Греції та Греція у Цицерона"

Ця монографія має на меті доповнити зарубіжні студії про взаємодію Цицерона та Греції. Ця книга пропонує новий і неопублікований матеріал про присутність Цицерона в Греції буквально, виходячи з його листів, промов і філософських трактатів, а також про його взаємодію з давньогрецькими філософськими школами, грецьку мову та політику тощо. Крім того, це дослідження пропонує нові знання про оцінку та рецепцію Цицерона та його текстів грецьким світом від пізньої античності до Візантії та сучасної Греції на основі матеріалу що походить із різноманітних джерел (папірусів, рукописів, компендій чи енциклопедій, іперекладів, ранніх видань тощо), аспект відносин між Цицероном і Грецією все ще недостатньо вивчений. Таким чином, ця монографія пропонує якомога більш ілюстративне зображення різних аспектів присутності грецького світу в творах Цицерона та присутності Цицерона в Греції від його часів до наших днів.

Вийшов друком другий номер єдиного у світі журналу присвяченого філософській папірології

Наприкінці 2024 року вийшло друге число міжнародного журналу "Philosophical Papyri: A Journal of Ancient Philosophy and the Papyrological Tradition" (Філософські папіруси: журнал античної філософії та папірологічної традиції)

Журнал видає Видавництво Фабріціо Серра та призначений для розміщення як нових видань філософських папірусів, так і досліджень на цю тему.

«Філософські папіруси» — перший науковий журнал, повністю присвячений філософським папірусам як таким. Журнал у форматі 31,5 х 21,5 см видається щороку та рецензується відповідно до прийнятих на даний момент передових практик. Він поділений на три розділи, відповідно присвячені критичним виданням, есе та дискусіям.

У новому випуску зокрема розміщено вперше розшифровані два цікаві тексти:
-Філодем "Про риторику";
- Анонімний епікурейський автор "Історія піфагорійської школи".

Зі змістом можна ознайомитися на прикріпленому скріні.

#антична_філософія #антикознавча_світова_періодика

І про те, що дійсно вічне і завжди актуальне 🦉🏛️

#іронія_античності

Монографія 2024 року "Весілля, гендер, перформанс у Стародавній Греції"

Пропоную Вашій увазі цікаву та нову монографію, яка вийшла друком місяць тому, в якій простежується традиція весільної пісні, її образи та її тропи як жанр, що викристалізовувався протягом століть.

Досліджується, як весільна поетика проникає в давньогрецьку літературу. Спочатку аналізується, як явні чи приховані шлюбні згадки формують архаїчну епопею та стають невід’ємною частиною епічного дискурсу; усні тексти, такі як весільні пісні, могли мати власне життя, але поза межами свого початкового контексту також могли стати невід’ємною частиною іншого жанру, особливо епосу та драми.

Ця робота обговорює численні платформи, які збагачують традицію весільних пісень, включно з дитячими піснями, гімнами, співами та вигукуваннями, стверджуючи про поєднання ритуалізованого дискурсу з лудичною дитячою поетикою. Завдяки підходу когнітивних і травматичних досліджень такі згадки можуть більш розкривати жіночий досвід, ніж визнавалося раніше.

Ця книга заперечує думку про те, що весілля є ритуалом ініціації, стверджуючи, що те, що на поверхні може здатися переходом до нової фази, розкриває інші глибинні тенденції, які суперечать концепції переходу. Далі розглядається, як інсценуються емоції, і переглядається поетика повернення, розглядаючи такі моделі, як втеча, повернення, невдача та мертва наречена.

Нарешті, тема розлуки та повернення як приклад особливого жіночого nostos знову розглядається в жіночій поезії, що допомагає нам розшифрувати складне переплетення весільних виступів і голосіння серед інших типів перформансу.

#культурологічні_нотатки

Про "язик без кісток" давньогрецькою

Якщо українською говорять фразеологізм "язик без кісток", який використовується для позначення людини, яка багато говорить, часто бездумно чи необережно, то у давньогрецькій ми бачимо по-перше у доробку Евріпіда іменник "ἀθῠρόγλωττος", ον, той, що не може тримати язик за зубами, безперервний балакун [Е. Ор. 903] і у Полібія лексему "ἀθῠρογλωττία", ἡ, нахабна балакучість [Plb.8.10.1].

#філологічні_нотатки #грека