Віднайдено легендарний метал з Платонівського "Крітія"

Біля узбережжя Сицилії, неподалік від стародавнього міста Гела, тривають роботи з пошуку затонулого грецького корабля «Гела II» V століття до нашої ери. Затонулий корабель, виявлений у 1980 році дайверами поблизу Булали, є важливою історичною знахідкою, яка нешодавно, а саме восени 2024 р. виявила численні скарби, зокрема оріхалк, металевий сплав, пов’язаний із легендарним містом Атлантида.

Затонулий корабель Gela II, який лежить близько на глибині 1000 футів під водою, надзвичайно добре зберігся. Підводні археологи вперше дослідили це місце в 1990-х роках, але лише в 2015 і 2017 роках було зроблено значні відкриття. Під час цих двох експедицій з морського дна було вилучено 86 зливків оріхалку (див. прикріплене фото).

ࠛЕтимологічно оріхалк, (давньогрец. ὀρείχαλκος) означає «гірська мідь», довгий час був предметом захоплення. Він особливо відомий завдяки тому, що у діалозі «Крітій» Платон описуює оріхалк як високоцінний метал, поступаючись лише золоту. У міфічному місті Атлантида оріхалк, як пише філософ, покривав стіни храму Посейдона, надаючи їм червоного відблиску [Див.: Pl.Criti.114e, 119с]. Незважаючи на те, що навколо складу металу точиться багато суперечок, сучасний аналіз зливків із Gela II показує, що вони є сплавом, що складається з 75-80% міді та 14-20% цинку, зі слідами нікелю, свинцю та заліза.

За словами Себастьяно Туса, + злитки, знайдені під час корабельної аварії, ймовірно, походять із Греції чи Малої Азії. «Відкриття злитків оріхалку є значущим, оскільки нічого подібного ніколи не було знайдено», — зазначив Туса. «Ми знали про оріхалк лише із стародавніх текстів і кількох декоративних предметів, але ці злитки безпрецедентні».

Загалом, також слід зауважити, що "Оріхалк" доволі часто ще вживається в архаїчній давньогрецькій літературі, як в епічному корпусі [h.Hom.6.9, Hes.Sc.122], так і поезії [Stesich.88, Ibyc. Oxy.1790.42, B.Fr.68].

#новини_класики #історичні_нотатки

Трохи античної іронії у вихідний день не завадить 😆😆😂😅

#іронія_античності

Нові публікації з класичних студій у фаховому філологічному виданні Київського університету 🇺🇦📚✍️

У свіжому випуску №36 (2) за 2024 рік філологічного часопису Навчального наукового інституту філології
"Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика" (категорія Б), головним редактором якого є професор Світлана ГРИЦЕНКО, завідувач кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоеллінстики Київського університету, надруковано чимало важливих та цікавих напрацювань з класичної філології:

професора ЛесІ ЗВОНСЬКОЇ "Неусталеність лексико-граматичної системи ранньовізантійської грецької мови: процеси та причини";
доцента Анни ПОЛІЩУК і магістра класичної філології Тетяни ЛЯШЕНКО "Дискурсивні функції давньогрецьких формул присягань у комедіях Арістофана".

а також переклад українською твору Афінагора афінянина "Прохання за християн", виконаний доцентом Олегом КОЖУШНИМ.

Зі статтями можна ознайомитися за наступним покликанням - https://philology-journal.com/index.php/journal/issue/view/21

#переклади_українською #класика_в_Україні

Пропоную Вашій увазі відео-запис презентації ІІІ тому перекладу Тіта Лівія «Від заснування Риму», виданого вже у видавництві «Дух і Літера» - https://m.youtube.com/watch?v=VQwUTibXJzo

#події_в_Украіні #класика_в_Україні

Пропоную Вашій увазі цікаву монографію з історичної та соціально-культурної проблематики, яка вийшла друком восени 2️⃣0️⃣2️⃣4️⃣ року - «Залежність і соціальна нерівність у доримській Італії»

Анотація:

У минулому більшість досліджень доримських суспільств в Італії (І тисячоліття до н. е.) зосереджувалися на елітах, їх представництві та культурних контактах. Метою цієї монографії є розгляд залежних і маргіналізованих соціальних груп, які є менш помітними та часто навіть важко визначити (раби, слуги, вільновідпущеники, полонені, «іноземці», спортсмени, жінки, діти тощо). Розглянуто методологічні проблеми, пов’язані з вивченням таких різнорідних і розрізнених джерел. Чи докази достатньо репрезентативні для визначення різних форм залежностей? Чи можемо ми покладатися на письмові та графічні джерела чи вони лише відображають грецькі та римські погляди та іконографічні звичаї? Які соціальні групи взагалі НЕ можна простежити в літературних та археологічних пам’ятках? Для дослідження цієї теми було поєднано історичні та епіграфічні дослідження (грецькі та римські літературні джерела, етруські написи) з дослідженнями матеріальної культури (зображення, святилища, некрополі), включаючи антропологічні та біоархеологічні методи.

Ці нові ідеї відкривають новий розділ у вивченні залежності та соціальної нерівності в суспільствах доримської Італії.

#антична_історіографія

https://cdn.fbsbx.com/v/t59.2708-21/464573495_1273686044079796_8541972033664372348_n.pdf/C%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%83-%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9-%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%97.pdf?_nc_cat=103&ccb=1-7&_nc_sid=2b0e22&_nc_ohc=v0BwlRh7otEQ7kNvgEHh3DR&_nc_zt=7&_nc_ht=cdn.fbsbx.com&_nc_gid=AhBR-uTY4-TSu11Hqsjf4VS&oh=03_Q7cD1QHiC2exTTdOO0RKFRq8rs4DvfB8Gu0j0bxRZ8ljJH9fHw&oe=672D90E9&dl=1#no_universal_links

- А як буде «менеджер» давньогрецькою?
- звичайно, що «епітропос»

#давньогрецька_у_житті

#Анонс
Запрошуємо 18 листопада 2024 о 17:00 до Паркової авдиторії Центру Шептицького УКУ, де відбудеться міждисциплінарний семінар кафедри філології УКУ та кафедри філософії УКУ:
Секрети Платонового «Іона», ключі і розгадки.

Доповідачка: Уляна Головач
Дискутантка: Орися Біла
Модератор: Андрій Ясіновський

Для участі у семінарі просимо зареєструватися: https://docs.google.com/forms/d/1f0TRD3WTlpNjROnG_wlP_9a_w00IjEITpYJbmc8CEKs/edit

До презентації можна долучитися дистанційно через Zoom.
Ланка для приєднання:
https://us02web.zoom.us/j/83942716622...
Meeting ID: 839 4271 6622
Passcode: 2024

#класика_в_Україні #події_в_Украіні

✉️ Відкривається передпродаж на переклад вперше українською книги Марка Аврелія «Листування з наставником» ✉️

Листування Марка Аврелія з його наставником у риториці й близьким приятелем Марком Корнелієм Фронтоном розкриває малознану сторону особистості імператора-філософа, доповнюючи образ мудреця-стоїка, відомий зі славнозвісних роздумів «Наодинці з собою», жвавими, зворушливими деталями. Темою листів стають і літературні уподобання, і вправи в риториці, і яскраво описані враження від буденних подій, і вічно актуальні розмови про погоду та здоров’я — про все це приятелі висловлюються з непідробною відвертістю почуттів.

А передовсім — листи пройняті їхньою щирою турботою про своїх близьких та одне про одного 🫂.

🍂Переклав з латини Ростислав Паранько.
🍂Редагування та коректура Галини Теодорович.

Акційна ціна за умови передпродажу: 213 ₴ (пізніше 250).
Книгу очікуємо приблизно у перші дні грудня (можливо, вона надійде швидше).

➡ Передзамовити: https://apriori-publishing.com/product/listuvanna-z-nastavnikom

#переклади_українською

Гранат в античних текстах

Продовжуючи рубрику #флора_в_античності на цей раз поговоримо про "пунічні яблука" (вони ж – зернинні яблука). Так, саме так (malum punicum і malum granatum) давні римляни називали гранати. У стародавніх греків дерево та плід граната називався ῥοά. Дослідники вважають переконливою етимологічну версію, що зв'язує цю назву з іменником ῥοή (струмінь, волога), вказуючи тим самим на соковитість плода, вірніше, його зерен.

У грецькій міфології плід граната поєднує у собі протилежності - з одного боку, родючість, народження, життя, з іншого - смерть і забуття. Греки вірили, що гранат виник із крові розтерзаного Діоніса. Гера, будучи покровителькою шлюбу, зображувалася з гранатом у руці як символом шлюбу. Аїд, відпускаючи Персефону до матері, змусив її з'їсти сім зерен граната, щоб вона не забула свого чоловіка і в належний термін повернулася до нього [Hes. hDem2].

Гранат - уродженець Середньої Азії, але дуже рано і швидко поширився і Середземноморському ареалі. У будь-якому разі, вже у Гомера засвідчено, що гранат - обов'язковий мешканець давньогрецького саду поряд з яблунями, виноградом, грушами і смоквами: не тільки палац Алкіноя, а й сад, що його оточує, справляє приголомшливе враження на Одіссея своєю красою і рясністю [Od.VII .115]. І безперервно квітучий і плодоносний гранат зіграв у цьому не останню роль.

Також про нього згадують філософи Платон і Арістотель [Pl.Lg.845b; Arist.Col.796a21, Pr.923b25].

Учень Стагірита, Теофраст пише про гранат як про звичну садову культуру  [Thphr.HP7.13.4]. Він підкреслює, що особливо гарні гранати в Північному Причорномор'ї, на території сучасної України - в Пантікапеї, і нарікає, що багато плодів гранту обсипається ще незрілими, а стиглі часто псують хробаки [Thphr.HP1.6.3].

Римляни звернули увагу на гранат значно пізніше за греків. Судячи з назви, вони відкрили для себе в Карфагені, звідки і привезли його саджанці. Колумелла і Пліній-старший діляться "лайфхаками" по догляду за цими рослинами [Collum. de Re Rustica XI; Plin.Dubius Sermo 13.111.1], а Апіцій - щодо збереження їх плодів: їх треба опустити в киплячу морську воду, відразу вийняти, підвісити, щоби вода скла, просушити і відправити в прохолодне сухе місце.
Для лікарів   гранат зі всіма своїми комплектуючими (плодами, квітами, корінням та шкіркою) став основою безлічі зілля - протизапальних, жарознижувальних, дезінфікуючих. Діоскорид корисним властивостям граната присвятив досить докладний запис [Dsc.1.110].