Науковці відтворили "парфум Юлія Цезаря"

Вважається, що давньоримський диктатор Гай Юлій Цезар (100 рік до н.е. - 44 рік до н.е.) користувався парфумом під назвою Telinum, який виготовлявся з квітів, фруктів, олій та поту гладіаторів. Через 2000 років після смерті легендарного полководця вченим вдалося відтворити ці духи, пише славнозвісний таблоїд "Daily Mai" (https://www.dailymail.co.uk/sciencetech/article-13719171/Julius-Caesar-perfume-ancient-recipe.html)

У поті гладіаторів була кров бійців, частинки їхньої шкіри, бруд та оливкова олія, яка наносилася на тіла перед поєдинком. У Стародавньому Римі вірили, що цей склад має корисні якості. Дослідницька команда The Scent Culture and Tourism Association (SCTA) реконструювала його за допомогою пачулі, у якого мускусний деревний аромат.

Фахівці вважають, що Telinum також міг містити суміш м'яти, троянди, лимона, бергамоту, лаванди, жасмину, водяної лілії, фіалки, кедра та амбри.

Однак, заради істини, слід підкреслити, що маркетологи знову живуть за рахунок необізнаності людей. Адже рецепт Телінуму дає Пліній (XIII.II.13): "«Telinum виготовляють зі свіжої оливкової олії, кіпрської олії, очерету, буркуну, пажитника, меду, котячого чебрецю і пахощів майорану. Це була найзнаменитіша мазь за часів Менандра, автора комедій; але згодом її місце зайняв мегалій, названий так через свою популярність…» і" (лат. "telinum fit ex oleo recenti, cypiro, calamo, meliloto, faeno Graeco, melle, maro, amaraco. hoc multo erat celeberrimum Menandri poetae comici aetate; postea successit propter gloriam appellatum megalium, ex oleo balanino, calamo, iunco, xylobalsamo, casia, resina. huius proprietas ut ventiletur in coquendo, donec desinat olere; rursus refrigeratum odorem suum capit.")

Менандр жив у IV-III ст. до н.е., але Пліній пише, що Телінум став менш популярним. Воно й не дивно, адже з'явилися інші суміші та аромати, а в Пізній республіці до Риму привезли і нард, і мирру, і всі найдорожчі пахощі. Очевидно, що в рецепті Плінія немає поту з гладіаторів

І взагалі, складається враження, що про піт гладіаторів - це ще один міф стосовно античності, який з'явився невідомо звідки...

#культурологічні_нотатки

Набір на курси перекладачів з греки і латини

Школа перекладачів «Міжвухами» розпочинає набір у два нових класи!

Ґрунтовні дворічні курси класичних мов, розроблені д.філол.н., проф. Лесею Звонською (КНУ імені Тараса Шевченка) для тих, хто мріє перекладати античні тексти, проте не має достатнього знання мови.

Викладатиме курси доктор філософії з філології Федір Довбищенко (КНУ імені Тараса Шевченка).

Після завершення студенти матимуть можливість продовжити навчання у перекладацькому класі Лесі Звонської.

👉 Давньогрецька мова: від початківців до знавців
18 місяців
2-3 заняття на тиждень
10 стипендій
📅 початок навчання – вересень 2024

👉 Латинська мова: від початківців до знавців
18 місяців
2 заняття на тиждень
10 стипендій
📅 початок навчання – вересень 2024

⚡️ Набір триває до 9 вересня!

Подати заявку: https://school.mizhvukhamy.com

У видавництві "Наш формат" вийшла друком нова цікава книга про античність

Нещодавно було надруковано переклад відомої на Заході книги Гаррета Раяна, яка вийшла у 2021 р. "Naked Statues, Fat Gladiators, and War Elephants: Frequently Asked Questions about the Ancient Greeks and Romans" - укр. «Голі статуї, гладкі гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян».

АНОТАЦІЯ:
Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? Це лише частина запитань, на які відповідає Ґаррет Раян.

Він пише просто й цікаво, а ще — зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися, як робили операції та які використовували контрацептиви, коли в тренді були бороди, а коли ні. Автор не заявляє про всеохопність, але претендує на захопливість.

У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності.

#книжкові_новинки #переклади_українською

Григорій Савич Сковорода про те як перекладати латинських авторів

Нещодавно гортаючи повну академічну збірку творів видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди наштовхнувся на невеличкий його есей, присвячений особливостям перекладу класичних текстів. Адже, відомо, що сам мислитель є автором перекладів декількох од, праці Цицерона "Про старість" та трактату Плутарха "Про спокій душі".

"Як перекладати авторів на рідну мову
Якщо окремі латинські слова ти висловиш тими ж німецькими, вийде нісенітниця. Бо про один і той же предмет латинянин говорить так, а німець інакше. Наприклад, у Теренція сказано: коней або собак годувати (аlеге) для полювання. Якщо ти в цьому випадку захочеш «equos alere» (годувати коней) перекласти через «Pferde nähren» (годувати коней), то ти передаси значення дієслова «аіеге», але відступиш від правил і традицій німецької мови: німці говорять не «ein Pferd nähren», а «ein Pferd halten». Таким чином, коли ми що-небудь перекладаємо з латині, завжди слід враховувати традиції і властивості мови, не обмежуючись передачею смислу і значення слова (Бухнер, т. II, лист. 28).

Література корисна для теології і для інших занять. Чим більше успіхів досягнеш у вивченні літератури, тим кращі успіхи будеш потім здобувати в теології чи в іншій науці (він же, там же).

Читати і перечитувати слід небагатьох авторів, але найкращих. Слід також додержуватись порядку і вибору: варто читати не так багато щодо кількості, як багато щодо якості. Якщо не пережуєш їжі зубами, то буде використана лише невелика частина її, бо вона пройде в непереробленому вигляді; таким же чином, якщо не будеш брати від авторів того, що тобі потрібно і не будеш старанно і пильно їх читати, то ніколи їх не перетвориш в сік і кров."

Джерело: Сковорода Григорій. Повна академічна збірка творів / Григорій Сковорода ; за ред. проф. Леоніда Ушкалова. — 2-ге вид., стер. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2016, с.1331.

#переклади_українською

Віднайдені невідомі фрагменти двох загублених трагедій Евріпіда

Як зазначають науковці «... наші зусилля призвели до виявлення нового матеріалу з двох фрагментованих творів Евріпіда - "Поліїда" та "Іно". Із 98 рядків Єгипетського папірусу 22 - раніше були відомі в дещо різних варіантах, але 80% матеріалу виявилися абсолютно новими.

Більш детальніше про знахідку дивіться, будь ласка, за наступним покликанням - https://www.labrujulaverde.com/en/2024/08/previously-unknown-fragments-of-two-lost-tragedies-by-euripides-discovered-in-an-egyptian-papyrus/

#новини_класики

Латинська мова про літо

Латиною першу лексему у словнику на позначення літа зустрічаємо "aestas, atis ", яка також позначала і весну, тобто взагалі теплу погоду. Це слово ще мало семантику "походу" і "кампанії". Що цікаво, окреме було дієслово, якщо можна сказати "літувати" - "aestlvo, avi".

Більш усталеним є слово є "aestus, us ", яке близьке за значенням "кипіння, жар, спека". Саме від нього пішли франц. "Été", італ. "Estate"
Етимологія цьогоіменника від праіталійського *aissus, від праіндоєвропейського *h₂eydʰ- («горіти; вогонь»), із суфіксом -tus від праіндоєвропейського *-tus, відновленим за аналогією.Споріднене, можливо, з aedis, давньогрецьке αἴθω (aíthō)), давньоанглійське ād («вогнище»). [De Vaan, Michiel (2008) Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages (Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series; 7), Leiden, Boston: Brill, р.28]

Ще одна лексема - це "messis", яке як у давньогрецькій мові дієслово "θερίζω" означає передусім "жнива, збір врожаю".

#латина #філологічні_нотатки

Монографія (електронна версія) "Розвідка та інші таємні служби Стародавнього Риму і його супротивників"


Пропоную Вашій увазі пдф-версію фундаментального вітчизняного наукового видання (2020 р.), присвяченого таємним службам Стародавнього Риму.

За всіх часів розвідка й контррозвідка були заняттями таємними, у їхні тонкощі посвячувалися лише обрані. Всіх таємниць римських спецслужб ми, сучасні історики, не знаємо й не довідаємося ніколи. Проте, завдяки збереженим працям античних авторів, а також уважному аналізу даних археології, нумізматики й епіграфіки, загальну картину, а подеколи й окремі конкретні епізоди, можна уявити собі достатньо чітко. Спираючись на наукові дані, автор іноді коментує події, висуває власні гіпотези й припущення, але ніде, у жодному рядку, не використовує вигадки — реальна історія розвідки та інших таємних служб Стародавнього Риму є набагато цікавішою, ніж будь-яка вигадка.
Понад півтори тисячі літ минуло відтоді, як припинила існування Римська імперія, але, сподіваюся, чимало читачів із подивом побачать, що багато з тодішніх методів і способів проведення таємних операцій не застаріли й дотепер.
Детальне історичне дослідження читається як захопливий пригодницький роман.

#класика_в_Україні #книжкові_новинки
#антична_історіографія

Перекладаючи поступово нові (ще невидані) для українського читача діалоги Платона, розумію - щось в цьому є 😁😁😅

#іронія_античності

Закінчуються канікулярна доба, а тому логічно буде розглянути походження цього терміну і що писали про "канікули" Гомер і Гесіод?


Загалом це слово є калькою латинського dies caniculares (букв. «щенячі дні»), яка сама також є калькою давньогрецького κυνάδες ἡμέραι (kynádes hēmérai). Греки знали зірку α Великого Пса під кількома іменами, включаючи Сіріус «Спалюючий» (Σείριος, Seírios), Сотіс (Σῶθις, Sôthis, транскрипція єгипетського Spdt) і Собачу зірку (Κῠ́ων, Kúōn).[2] Остання назва відображає те, як Сіріус слідує за сузір'ям Оріона в нічному небі. Уперше давньогрецьке словосполучення "κυνάδες ἡμέραι" зустрічається у праці Плутарха "Про Ісіду та Осіріса" [, Plu.2.380d.]

У Греції Сіріусом стали називати передвісником неприємно спекотної фази літа. Грецькі поети навіть записали вірування, що повернення яскравої зірки приносить з собою спеку та лихоманку [McHugh, S. (2004), Dog, London: Reaktion, р.43]; це також асоціювалося з раптовими грозами [Kelly, Bethanne; et al. (2009), An Uncommon History of Common Things, Washington: National Geographic Books, р.59]. В «Іліаді» Гомера, яка представляє ще більш ранню традицію, зображається підхід Ахілла до Трої, де він уб’є Гектора, ілюструється розширеною метафорою про згубні наслідки повернення Сіріуса
"Перший Пріам, староденний Ахілла помітив очима,
Як по рівнині той мчав і сяяв озброєнням мідним,
Наче зоря, що наприкінці літа виходить на небо
Й сяє яскраво між зір незліченних у темряві ночі, -
Псом Оріона зорю ту блискучу в людей називають.
Найяскравіша вона, але знаком бува лиховісним
І вогневицю виснажливу людям нужденним приносить." [Il XXII, 25-31] (переклад Бориса Тена)

Схід Сіріуса в цей період був розрахований як 19 липня (за юліанським часом) [Edwards, Anthony (2004), Hesiod's Ascra, Berkeley: University of California Press, р.152-153]. Пишучи приблизно в той же час, Гесіод вважав найгіршу та найспекотнішу частину літа днями перед поверненням Сіріуса на нічне небо. Протягом цього періоду Сіріус був невидимий із землі, але вважалося, що він усе ще перебуває в небі, збільшуючи силу сонця [Див.: Opera et dies 414–422; 582-588].

Приблизно через століття ранньогрецький поет Алкей повторив цю тему, радячи своїм слухачам «омочити свої легені у вині» перед приходом зірки, оскільки «жінки найнегідніші, а чоловіки слабкі, оскільки у них пересохлі голова та коліна» [Frag.357]. Нарешті Арістотель згадує славнозвісну спеку "собачих днів" як частину свого аргументу проти раннього формулювання еволюції у своїй "Фізиці" [ІІ 8].

#культурологічні_нотатки

З сьогоднішнім Днем знань і початком нового навчального року, Шановні Друзі і Колеги! 🎉 📚 Щиро бажаю Вам - сил, наснаги для нових звершень і успіхів, а своїм Студентам - лише відмінних оцінок 😎👍

І як казали латиняни - “per aspera ad astra”, або якщо давньогрецькою "Δι' ἀκανθῶν εἰς τὰ ἄστρα"🌟🦉

#давньогрецька_у_житті

Нові публікації з антикознавчої проблематики у свіжому випуску "Sententiae"

В кінці серпня 2024 р. вийшло нове число провідного вітчизняного історико-філософського журналу "Sententiae".

У цьому номері є кілька публікацій присвячені класичним студіям. Зокрема, інтерв'ю кандидата філологічних наук, доцент Уляни Головач (кафедра філології УКУ) аспіранту Олександрі Іванюті (Інститут філософії імені Г.С. Сковороди) присвячене історії і перспективам перекладу філософських текстів з греки і латини в Україні - https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/1064 , а також рецензія доктора філософських наук Віталія Туренка (КНУ імені Тараса Шевченка) на книгу, присвячену абсолютно новому методологічному підходу в антикознавстві "Umachandran, M., & Ward, Μ. (Eds.). (2024). Critical Ancient World Studies: The Case for Forgetting Classics. London: Routledge.".
https://www.researchgate.net/publication/383595983_Critique_of_contemporary_Classics_between_rejection_and_acceptance_Umachandran_M_Ward_M_Eds_2024_Critical_Ancient_World_Studies_The_Case_for_Forgetting_Classics_London_Routledge

#класика_в_Україні

Про етимологію та семантику "скандалу" у давньогрецькій мові

Спочатку іменник skándalon (давньогрец. σκάνδαλον) належало до військових термінів: так називали розставлену на ворога пастку у формі трапеції [Poll.7.114, 10.156]. Згодом слово набуло більш образного значення: скандал як пастка для тих, хто нам дуже не симпатичний. Ставимо пастку = влаштовуємо скандал [Ar.Ach.687, ubi v. Sch., cf. Cratin.457].

Skandalon < часто пов’язане з латинським scando (підійматися), санскрит स्कन्दति (skándati, стрибати) (праіндоєвропейський корінь *skand-). Етимологічно цей корінь скоріше за все, походить від якоїсь основи, що означає «кидатися, стрибати, трясти», можливо, з неіндоєвропейської мови [Μπαμπινιώτης, Γ. (2010). Ετυμολογικό Λεξικό της Νέας Ελληνικής Γλώσσας (Β' ανατύπωση. 2009: A' έκδοση). Αθήνα: Κέντρο Λεξικολογίας. σ.78]

Зв'язане з цією лексемою дієслово "σκανδαλίζω" означало "збити когось з ніг", приблизно як людина буває принижена і "падає", виявившись замішаним у скандалі.

Водночас, скандалістами (давньогрец. σκανδαλιστής) називали акробатів які пригали на трапеціях (скандалах) [SIG847.5 (Delph., ii A.D.), v. Supp.Epigr.2.328.]

#філологічні_нотатки #грека

- А як буде давньогрецькою "хоррор"?
- Звичано, що "то дейнон" (див. відмітив червоним на прикріпленому скріні).

P.S. Хорор - пов'язаний з жанр художньої літератури, що розкриває сюжети та теми, які призначені чи мають потенціал, щоб налякати або досягти переляку своїх читачів, викликаючи почуття жаху і терору.

До речі, антична література знає декілька прикладів хоррору.

Так, Плутарх у своїх «Порівняльних життєписах» описує історію вбивці Дамона, який після того, як сам був убитий у лазні в рідній Херонії, з'являвся час від час туди як привид [Plut.Cim].

Пліній Молодший описує історію як філософ-стоїк Афінодор з Канана, вчитель Октавіана Августа, дешево найняв будинок у Афінах. Низька ціна, як з'ясувалося, пояснювалася тим, що в ньому з'являлася примара. Пізньої ночі, коли Афінодор писав філософський твір, до нього з'явився привид, обвитий ланцюгами, і поманив слідувати за ним. Дух привів його у двір, де раптово зник. Афінодор зробив цьому на місці позначку і наступного дня отримав дозвіл на розкопки, в ході яких був знайдений скелет старого, обплутаний ланцюгами. Після поховання скелета привид більше у будинку не з'являвся [LXXXIII. To Sura].

#культурологічні_нотатки #давньогрецька_у_житті

Сьогодні на лекції з античної філософії:
Ви знаєте колись Фалеса Мілетського спитали "Що він ніколи не бачив?", на що філософ відповів: "Тирана у старості" [Див.: Diog. Laert. І 36].

Голос Студентки в аудиторії - "і все-таки ми з Вами це побачили" 😅🙈

#іронія_античності

Ми часто читаємо у підручниках, монографіях, що той чи інший твір певного античного філософа є найголовнішим у його доробку, найбільш впливовим для європейської, ба більше - для світової філософії.

Але наодинці з собою, варто замислитися чи так це було для самого давньогрецького/давньоримського мислителя.

Можливо 🤔, для самих Платона і Арістотеля були головнем не «Тімей» чи «Метафізика», а «Бенкет» і «Про душу» відповідно.

Не виключаю і ще той факт, що найголовніший, вирішальний твір філософів може взагалі бути прихованим у непомітному, у тому на що дослідники мало звертають уваги. Можливо це листи, праці збережені до наших часів лише фрагментарно.

Тому, так, історико-філософська традиція розуміння opus magnum у доробку мислителів - безперечно важлива, але…слід памʼятати, що кожна праця - діалог, трактат, навіть лист - був колись важливою «цеглинкою», етапом, сходинкою у житті того чи іншого філософа.

#рефлексії_антикознавця

Вийшло нове число (№230) провідного світового часопису з папірології та епіграфіки "Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik Inhaltsverzeichnis".

У ньому зокрема вже опубліковані розшифровані нові фрагменти загублених трагедій Евріпіда, про які я тут писав декілька тижнів тому раніше.

З повним змістом випуску можна ознайомитися за наступним покликанням -
https://www.habelt.de/bookshop?tx_bookshop_mybookshop%5Baction%5D=showEBooksListeArtikel&tx_bookshop_mybookshop%5Bcontroller%5D=Ebooks&tx_bookshop_mybookshop%5Bheftnr%5D=230&tx_bookshop_mybookshop%5Bjournal%5D=ZPE&tx_bookshop_mybookshop%5Bmodul%5D=3&tx_bookshop_mybookshop%5Bnr%5D=300600&cHash=3665b9561194ab8710a059786937ab88

І взагалі запроваджую нову рубрику #антикознавча_світова_періодика - буду ділитися випусками/змістом нових провідних зарубіжних наукових часописів з класичної філології, античної філософії та історії.