Сьогодні, у третю середу квітня - відзначається День філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка🎉🦉🏛️😍 саме у стінах Університету у ХІХ- поч. ХХ стт. працювали видатні науковці, які заклали фундамент для появи вітчизняного філософского антикознавства.

Сподіваюсь та вірю, що відродиться і в наш час інтерес та систематична робота над фундаментальними і ґрунтовними розвідками з античних філософських студій ✍️📚🏛️

Між мудрістю та істиною: "філософ" і "філалет"

Цікавим є те, що Арістотель у "Нікомаховій етиці" говорить про щирих, прямолінійних та правдолюбцев як про "філалетів" φῐλᾰλήθης [Arist.EN1127b4]. Водночас вперше ми зустрічаємо це слово у ранньогрецького законодавця Харонда на позначення такого роду людей як опозиція до "філопсевдів" (φιλαλήθεις) - любителів брехні [ Charond. ap. Stob. 4.2.24]. Це ж слово зустрічаємо у Епікурейця Філодема і Філона Олександрійського [Phld.Rh.1.36; Ph.1.192]та істориків Діодора Сицилійського і Плутарха [D.S.1.76, Plu.Mar.28].
Водночас, Діоген Лаерцій у праці"Життя і думки прославлених філософів" називає саме епікурейців "філалетами"[I 17].

Також, слід зауважити, що у 15-ій промові оратора ІІІ ст.н.е. Фемістія ми зустрічаємо [Them.Or.15.198b] φῐλᾰλήθεια (філалетея) - щирість, простодушність.

#філологічні_нотатки

Про античні джерела "гри у хованки"

Всім відома дитяча гра у хованки - є досить давнього походження. Адже, вперше ми зустрічаємо її в "Ономастиконі" Юлія Полідевка (Полукса), видатного античного лексикографа ІІ ст.н.е., під словом "ἀποδιδρασκίνδα" (аподідроскінда) [Pollux, 9.17]. Сама ж лексема походить від достатньо давнього дієслова "ἀποδῐδράσκω" - тікати крадькома [Od.16.65, 17.516].

Як матеріальне підтвердження, можна навести (на фото) давньоримську мозаїку І ст. до н.е. "Ігри у хованки Купідонів".

#культурологічні_нотатки

На днях, уперше вітчизняний антикознавчий ТГ-канал отримав понад 1️⃣0️⃣0️⃣0️⃣ підписників 🔝🔥🤩 - це спільний успіх, а тому з щирою Вдячністю усім так Кожній/ому, хто підтримує класичні студії в Україні 🏛️✍️📚

Особливо Дякую Колегам та своїм Студентам з КНУ імені Тараса Шевченка та Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» за Увагу та цікаві ідеї для каналу🦉🤗

Висловлюю сердечну Подяку Рідним та Близьким, які надихають на моєму шляху скромних напрацювань ❤️🥰🤗

Цього року весна 😍🌺🌸 дуже цікава…подібно до життя деяких особистостей. Розігналася, спочатку дала жару 🌞🔥, але потім ніби оговталась і почали лити дощі 🌧️ та температура різко впала. Так буває і серед доль людей…ті, хто стрімко йде вгору 🔝, то обов’язково «зупиняється», або ж «зупиняють». Тому, недарма стародавні римляни мудро говорили «FESTINA LENTE» - поспішай повільно ✍️🤔🦉

#рефлексії_антикознавця

- А як сказати давньогрецькою "Шеф" ? 😎💼
- Скоріше за все, "Архегос".

#давньогрецька_у_житті

Латинські автори про погоду за вікном🌦

Якщо Вам набридла сірість та сльота за вікном, то саме час дізнатися, як таку погоду описували латинські автори:
1. pluit або imber cadit = дощ ⛈☔️
Так, у комедії Плавта «Куркуліон» Палінур каже: "pluet credo hercle hodie" [Curcnl. 1. ii. 42]. Тоді як Лукрецій у шостій книзі «Про природу речей» описує, як виникають різні природні явища наступним чином: "sed vehemens imber fit" [516].
2. nubilum est = хмарно☁️
Пліній Молодший у листі описує погоду на віллі: "... ibi omnes silent venti, exceptis qui nubilum inducunt, et serenum ante quam usum loci eripiunt" [2.17.5-6]
Також прикметник nubilus використовується поетами як епітет до південного вітру: nubilus Auster - вітер, який приносить дощі "Fuderit adsiduas nubilus auster aquas" [Ovid. Ex Ponto II, I, 26]
3. grandinat = йде град, grando, inis f = град🫧❄️
Сенека у «Дослідженнях про природу» пише про це погодне явище так: "quaeritur autem quare hieme ningat, non grandinet, vere iam frigore infracto grando cadat" [Nat.Quest. IV.5.4].


#латина #календар_античності
#філологічні_нотатки

Чекаємо на тепло!😍🌞🤗

Сьогодні "Місту до якого ведуть всі дороги" 🏛- величному та легендарному Риму 2️⃣7️⃣7️⃣7️⃣ років🎉😍🥰⚡️⚖️🤗

І тут хочеться пригадати легендарні версії (за Плутархом) походження назви "Вічного міста" [Rom.1.1.-3.2.]:
2. Інші кажуть, що під час взяття Трої деякі з її жителів знайшли судна і втекли, однак штормом були прибиті до узбережжя Тірренії, і стали на якір поблизу річки Тибр. Згодом, коли вони вимушено оселилися на Палатині, через деякий час побачили себе більш благополучними, ніж вони на це сподівалися, оскільки побачили, що земля родюча і сусіди приязно до них ставляться, то віддали шану Ромі і фактично назвали місто на її честь, оскільки саме вона стала приводом для його заснування.
3. Інші ще кажуть, що Рома, яка дала своє ім’я місту, була донькою Італа та Левкарії, або, в іншому описі, Телефа, сина Геракла
4. Деякі ж говорять, що це був Роман, син Одіссея та Цирцеї, який став ойкістом міста (οἰκίσαι τὴν πόλιν).
4. Інші говорять, що це був Ром, якого прислав з Трої Діомед, син Ематіона;
5. Ще інші, що від Роміса, тирана латинян, після того, як він вигнав тірренців, які прийшли з Лідії в Фессалію, а з Лідії в Італію.
5. Передання яке має найбільшу довіру (заснування Ромулом і Ремом) було вперше опубліковано істориком IV ст. до н.е. Діоклом з Пепарета [FHG III 74], якого Фабій Піктор [HRR I 7] здебільшого наслідує, хоча між ними є розбіжності.

Філологічні версії:
1) від Rumon або Rumen, архаїчна назва Тибру, яка, в свою чергу, нібито пов’язана з давньогрец. дієсл. ῥέω (rhéō) «текти, струмінь» і латин. дієсл.ruō «поспішати, мчати»;
2) від етрус. ruma, корінь якого *rum- «сосок», з можливим посиланням або на тотемну вовчицю, яка вигодувала однорідних близнюків Ромула та Рема, або на форму Палатинських і Авентинських пагорбів;
3) від давньогрец.іменн. ῥώμη (rhṓmē), що означає "сила".

#філологічні_нотатки