Український переклад "Що таке антична філософія?" П. Адо

Твір «Що таке антична філософія?» (1995) посідає особливе місце у творчості французького філософа-антикознавця🇫🇷🏛✍️ П. Адо.

Ця книга стала для нього нагодою викласти власну концепцію філософії і, одночасно, підсумувати досвід роботи з античними філософськими текстами та узагальнити своє бачення філософії. Вона, як і будь-яке історико-філософське дослідження, що ставить перед собою філософську мету, виходить за межі суто історичного завдання встановлення усіх деталей минулого в межах його всесторонньої і безсторонньої реконструкції.
Зрозуміло, що книга, написана з таких позицій, не обмежується викладом «поглядів» античних філософів: за улюбленим висловом її автора вона покликана не лише інформувати, а й формувати. Розповідаючи про античну філософію як історичний феномен, твір пропонує читачу авторське розуміння філософії і, що можливо є найважливішим, спосіб прочитання філософських (і не тільки античних) текстів.

Книга вперше (видана у 2014 р.) презентує наукову спадщину видатного філософа-класика українською мовою.

#переклади_українською

Запрошуємо Колег до друку своїх наукових напрацювань (зокрема і з класичної філології) у фаховому виданні (категорія Б) з філологічних наук!

Запрошуємо Вас і Ваших Колег оприлюднити результати Ваших наукових досліджень у «Віснику Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика»

Мови публікації: українська, польська, литовська, англійська, німецька.

Метою журналу «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика» є публікація рецензованих дослідницьких статей, які містять оригінальні наукові результати зі спеціальності 035 «Філологія», а також матеріалів оглядового або науково-методичного характеру (рецензії на книжкові видання або статті; огляди-презентації нових видань; огляди дисертаційних досліджень тощо).

Види публікацій: вступне слово редактора, оригінальні дослідницькі статті, оглядові статті, документи і матеріали, рецензії та огляди, хроніки.

Проблематика публікацій:
• теорія й історія української літератури;
• компаративістика;
• зарубіжні і слов'янські літератури;
• текстологія;
• літературне джерелознавство;
• літературна критика;
• теорія та методологія мовознавства;
• класична філологія;
• когнітивна лінгвістика;
• зіставне мовознавство;
• комунікативна лінгвістика;
• дискурсологія;
• лінгвокультурологія;
• психолінгвістика;
• лінгвофілософія;
• неоелліністика;
• етнічна історія українського народу;
• історико-етнографічне вивчення культури;
• етнокультура та мистецтво зарубіжних країн.

Індексування та архівування. «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика» охоплює такі бази даних та архіви:
DOAJ (Directory of Open Access Journals)
Ulrich’s Periodicals Directory
Index Copernicus International Journals Master List
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Наукова бібліотека імені М. Максимовича Київського нацонального університету імені Тараса Шевченка
CrossRef
Google Scholar

Журнал включено до переліку наукових фахових видань України (категорія Б) зі спеціальності 035 Філологія (наказ МОН №320 від 7.04.2022).

Періодичність видання: двічі на рік.
Дедлайн для надсилання матеріалів:
- у перший випуск – 15 січня (оприлюднення на сайті планується на квітень);
- у другий випуск – 15 травня (оприлюднення на сайті планується на жовтень).

Детальну інформацію про вимоги до оформлення статей, а також архів попередніх випусків можна знайти за покликанням: https://philology-journal.com/index.php/journal/for-authors

Будемо також дуже вдячні за поширення інформації серед зацікавлених осіб.

Семантика слова "Літургія" в античних текстах: від політичного до сакрального.

Вперше всім відоме (завдяки назві ранкового богослужіння у Православній Церкві) слово "Літургія" (λειτουργία) з'являється у ранній софістиці, а саме у Ісократа на позначення громадської, державної служби, яку виконували приватні особи за власний кошт. Певною мірою, це синонім був "деміургії" (δημιουργία [https://t.me/c/1500048059/1730]). Таке ж значення ми зустрічаємо у видатних риторів та софістів як Антіфонт, Андокід і Лісій і Демосфен [Isoc.19.36; Antipho 5.77; And.4.42; Lys.21.19; D.20.21].

Однак, саме з Арістотелівської "Політики" це слово почалося вживати як громадське служіння богам [Pol.1330a13], що мабуть і вплинуло на переклад "Септуагінти", адже таку семантику ми зустрічаємо у грецьких текстах "Чисел" та "Євангелія від Луки" [Nu.8.25, Ev.Luc.1.23].

Водночас, якщо існувала посада "деміург", то "літург" (λειτουργός) просто означав служитель як в сакральних [LXX 3 Ki.10.5; Ep.Phil.2.25; Ep.Rom.13.6], так і історичних [Plb.3.93.5; D.H.2.22] текстах. У Плутарха це слово вживається як еквівалентне давньоримській посаді "ліктора" [Plu.Rom.26].

#філологічні_нотатки

Пропоную Вашій увазі книгу, яка вийшла друком пару тижнів тому "Відступи в античній історіографіії"

Хоча дигресивний дискурс є ключовою рисою греко-римської історіографії, до сьогодні не було колективної праці, присвяченої цьому питанню. Розділи цієї книги заповнюють цю прогалину, пропонуючи загальний погляд на використання відступів у греко-римській історичній прозі від її початку у V ст. до н.е. до імператорської доби. Античні історіографи традиційно вважали відступами ті випадки, коли вони переривали цілеспрямовану хронологічну оповідь. До таких випадків належать розлогі географічні описи, пролепси або аналепси, а також авторські коментарі. А

нтичні історіографи рідко дозволяли собі переривати основну сюжетну лінію своєї оповіді екскурсами, які явно відірвані від неї. Натомість вони часто "вкривають" свої відступи характерними патернами власного мислення, перетворюючи їх на ідейно-тематичні віхи в межах цілого твору. Крім того, відступи можуть становити ключові моменти в самій структурі давніх історичних наративів, тоді як античні історики також використовують відступи для встановлення діалогу зі своїми читачами та їхньої активізації в різний спосіб.

Усі ці аспекти відступів у греко-римській історіографії детально розглядаються у розділах цього дослідження.

#антична_історіографія

- А як буде автомобіль 🚙 давньогрецькою?
- Скоріше за все, тут вже може допомогти новогрецька, яка має таку лексему (що складається з двох давньогрецьких слів) як «αυτοκίνητο» (аутокінето, букв.самостійно рухоме)

Усім доброго і успішного нового навчального/робочого тижня, наповненого світлими і прекрасними емоціями, подіями та Людьми 🙏🏻😍🤗🤝👍

Про джерела та особливості легендарного надпису при вході до Платонівської Академії
Усі, хто навчався на філософських факультетах (і не лише) пам'ятають з вуст викладачів, що на вході до Платонівської Академії був надпис - неуки у геометрії не можуть сюди увійти. Проте чи дійсно це так і коли ми вперше про це зустрічаємо розкажу Вам далі.

Знаменита вивіска про геометрію в Академії, на диво, засвідчена лише в надто пізніх джерелах. Перш за все, це Іоанн Філлопон (IV-V ст. н.е.), який, звичайно, не дожив до видатної епохи Юстиніана у VІ ст. н.е. Він розповідає в одному з коментарів до Аристотелівського трактату "Про душу", що там було написано ἀγεωμέτρητος μὴ εἰστίω (Без геометрії не входьте) [De An., Comm. in Arist. Graeca, XV, ed. M. Hayduck, Berlin 1897, p. 117, 29].

Дещо іншу версію знаходимо в іншого коментатора Арістотеля, Елія Олександрійського, молодшого сучасника Філопона, який подає його у коментарі до "Категорій" як ἀγεωμέτρητος μὴδεὶς εἰστίω (Без геометрії ніхто не війде) [In Porphyrii Isagogen et Aristotelis Categorias commentaria, Commentaria in Aristotelem graeca, XVIII, ed. Adolfus Busse, Berlin, 1900, p.118,18-19]. Будь-яке з цих висловлювань зазвичай перекладають так: "Нехай не входить ніхто, хто не знає геометрії".

Перші дві згадки походять з коментарів до творів Аристотеля, і це факт, що слово ageômetrètos з'являється в його працях, наприклад, у "Другій аналітиці" [I, xii, 77b8-34], де це слово вживається 5 разів протягом кількох рядків, але сам він ніколи не згадує, принаймні у своїх працях, що збереглися, про цей напис на порозі Академії, де він навчався, викладав і прожив близько 20 років. Стагірит використовує geômetrikos, щоб позитивно говорити про питання чи проблеми, які є "геометричними", і ageômetrètos, як його протилежність, щоб говорити про питання чи проблеми, які є "негеометричними", але ніколи не використовує geômetrètos. Він також один раз вживає ageômetrètos у чоловічому роді множини [77b13], щоб кваліфікувати потенційних співрозмовників, коли пише, що не слід говорити про геометрію в оточенні "негеометричних [осіб]" (en ageômetrètois), протиставляючи цих людей geômetrès.

Ми не маємо жодного уявлення, звідки Філопон або Елій отримали інформацію про Академію Платона, хоча, безумовно, існували джерела, доступні в їхній час, і які залишалися доступними протягом століть (як ми знаємо від Фотія), які зараз втрачені. Існує також цікава динаміка, що навіть пізніші автори мають більш складні версії цього надпису.

Ще один автор 12 ст. Іоанн Цец у "Хіліадах" описав цю вивіску так: μὴδεὶς ἀγεωμέτρητος εἰστίω μου τὴν στέγην, "Нехай ніхто, хто не знаючий геометрії, не ввійде [під] мій дах". Малоймовірно, що Цец мав кращі джерела, ніж Філопон та Елій, але ми також не знаємо, якими вони були.

Західний антикознавець Ч Саффрі простежує найдавніші посилання на цей напис до згадки в промові, написаній у 362 р. н.е. імператором Юліаном Відступниом, який посилається на напис при вході до Академії, не наводячи його точного формулювання (що може свідчити про те, що історія вже була добре відома), та анонімного схолія в рукописі Елія Арістида, автором якого, на його думку, міг бути оратор IV ст. н.е. Сопатр, де згадується повний текст напису, додаючи, що ageômetrètos було поставлено замість ἄνῐσος και ἄδῐκος ("безчений і несправедливий"), що іноді використовується в подібних написах при вході до священних місць ("Нехай не входить неправедний і несправедливий"), оскільки "геометрія прагне до справедливості/рівності і правосуддя/праведності (hè gar geômetria tèn isotèta kai tèn dikaiosunèn zètei)" [Saffrey, H. D. (1968). Ageômetrêtos mêdeis eisitô : une inscription légendaire", Revue des études grecques, 86, p 69]. Загалом, це узгоджується з його положенням про те, що філософію не слід викладати будь-кому, тоді як він сам переніс викладання з вулиць Афін до віддаленого кампусу Академії.

#філологічні_нотатки #історичні_нотатки