Спеціально для любителів античності - календар на цей місяць 🤩 😄🗓️😉

Запрошуємо взяти участь у Міжнародній науковій конференції🏛✍️📚

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Історичний факультет
Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»
Міжнародний фонд Івана Франка
За підтримки Міністерства освіти і науки України
та Міністерства закордонних справ України
МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
VER KYIVIENS
(Sub umbra castanearum)
Суспільства давньої, середньовічної і ранньомодерної доби та їх цивілізаційна спадщина:
історія; релігія; культура
(До 190-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка)

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
24 травня 2024 р., на ознаменування 190-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка, буде
проведена Міжнародна наукова конференція VER KYIVIENS (Sub umbra castanearum) : «Суспільства давньої,
середньовічної і ранньомодерної доби та їх цивілізаційна спадщина: історія; релігія; культура».

ТЕМАТИКА КОНФЕРЕНЦІЇ:
1. Цивілізації Давнього Сходу, Доколумбової Америки, Давньої Греції та Риму та їхня етнічна периферія.
2. Доба Середньовіччя та Ранній Новий час.
3. Рецепція історико-культурної спадщини суспільств давньої, середньовічної і ранньомодерної доби.
4. Проблеми перекладу і коментування античних джерел.
5. Методика викладання історії стародавнього світу та середніх віків у вищій та середній загальноосвітній школі.

 Конференція відбудеться у комбінованому (аудиторному та онлайн) форматі (на платформіZOOM).
 Робочі мови Конференції: українська, англійська.
 Організаційний внесок не передбачений.

 На Конференції відбудуться пленарні засідання з запрошеними доповідями (20–30 хв.), а також секційні
засідання з оригінальними повідомленнями (10–15 хв.).

 Абстракти доповідей будуть видані за результатами Конференції окремою збіркою в цифровому
форматі (абстракти мають бути надіслані до оргкомітету до 25 травня 2024 р.).

 Інформаційна підтримка — Вісник Київського національного університету, журнал «VITA ANTIQUA»,
цифрові ресурси кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського
національного університету імені ТарасаШевченка.

Для участі в Конференції потрібно до 17 травня 2024 р. подати в оргкомітет заявку (за поданою нижче формою),
надіславши її на адресу:
conference_paper@ukr.net
Прізвище, ім’я, по батькові
Науковий ступінь
Вчене звання
Місце роботи (повна назва організації)
Посада
Тема доповіді
Контактний телефон
E-mail
Адреса оргкомітету: Київ-01033, вул. Володимирська 60, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
історичний факультет, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків (ауд. 353). Контактні телефони:
8(044) 239-32-75.

З повагою,
Оргкомітет Конференції

#події_в_Україні #класика_в_Україні

- А як буде давньогрецькою "ноутбук" 💻?
- Якщо буквально перекладати, то мабуть δέλτος "делтос" )

Y.Γ. До речі, дуже співзвучно з однією з марок такого роду пристроїв - Dell 😉

#давньогрецька_у_житті

Весняні погодні явища у класичних мовах🌺🏛💨

Класичні мови наповнені цікавими лексемами, зокрема і які стосуються весняної пори.

Так, у давньогрецькій мові є іменник ὀρνῑθίας - дослівно "пташинний вітер", але у текстах в яких воно зустрічається мова саме йде про весняну пору, тобто про весняний вітер, тобто коли вже повертаються птахи з теплих країв [Arist.Mete.362a23, Mu.395a4; Gem.Calend.9, Adam.Vent.44, Ar.Ach.877].

Вперше зустріічається в "Епідеміях" Гіппократа [Hp.Epid.7.105]. Цікаво, що Демокріт про нього теж згадує "У 14-й день, згідно [думки] Демокріта, дмуть холодні вітри, які називають вітрами (перелітних) птахів, [які триваюють] щонайбільше 9 днів" (ἐν δὲ τῆι ιδ {Δημοκρίτωι} ἄνεμοι πνέουσι ψυχροί, οἱ ὀρνιθίαι καλούμενοι, ἡμέρας μάλιστα ἐννέα.) [Democr.14].

Водночас, у латині є окреме слово на позначення "весняного дощу" - "temporaneum", що зустрічається у латинській Біблії, Вульгаті, у "Посланні Якова" [5:7]

#філологічні_нотатки #латина #грека

#календар_античності

Монографія "Сапфо і Гомер: репаративне прочитання" (2024 р.)

У цій найновішій (на сьогодні) монографії, присвяченій двом найзнаменитішим поетичним митцям грецької античності, Мелісса Мюллер пропонує Сапфо і Гомеру поспілкуватися з сучасними теоретиками ґендеру, сексуальності та вивчення афектів. Як і всі ліричні поети свого часу, Сапфо була занурена в афекти і сюжетний світ гомерівського епосу, і мова, персонажі і теми її поезії часто перетинаються з гомерівськими. Однак стосунки між Сапфо і Гомером зазвичай розглядаються як суперництво й антагонізм. У цій книжці вони представлені пліч-о-пліч, в обіймах неієрархічної культури "репаративного читання", вперше задуманої теоретиком і поетесою Євою Кософскі Седжвік. Знову знайомлячи читачів із Сапфо, що доповнює бачення Гомера, цей підхід ставить лірику Сафо в центр своєчасних дискусій про матеріальність, сором, невдачу і старіюче тіло, одночасно представляючи стійкий і спільний спосіб читання як лірики, так і епосу.

#епос #грека
#давньогрецька_література

Педагогічна легенда про Арістотеля


Згідно з легендою, записаною в 1189 р. священиком церкви Нотр-Дам у Руані Анрі де Анделі, юний Олександр Македонський був дуже захоплений гетерою на ім'я Філліда (або Кампаспа) і потрапив під її сильний вплив. Це дуже турбувало наставника Олександра - видатного давньогрецького філософа Арістотеля. Спостерігаючи як вона крутить юним царевичем, філософ наважився поговорити з Кампаспою прямо і попросив її залишити Олександра. Вона погодилася, але за умови, що мислитель дасть їй осідлати себе. Аристотель змушений був погодитися. У такому вигляді їх і застав Олександр: його наставник повзав рачки, а на його спині сиділа весела гетера. Стагірит звернувся до здивованого учня: «Ось бачиш, якщо вона таке витворює зі мною, старим, досвідченим чоловіком, то уявляєш, на що вона може перетворити тебе». Це переконало Олександра залишити Кампаспу.

На світлині: гравюра фламандського художника Бартоломеуса Спрангера "Кампаспа і Арістотель" (1590 рр.)

Пропоную Вашій увазі фундаментальний (на 1000 сторінок) "Кембриджський критичний довідник з латинської літератури", який вийшов друком у січні 2024 р. та здійснює систематичний і критичний огляд праць з латиномовної літератури.

Де ми знаходимося? Як ми сюди потрапили? Куди рухаємося далі? П'ятнадцять упорядкованих розділів, разом із розлогим вступом і постскриптумом Мері Берд, підходять до цих питань з різних боків. Дослідження мають на меті не стільки кодифікувати сферу, скільки зробити нариси цієї галузі з різних точок зору та запропонувати провокації для майбутнього розвитку.

Критичний путівник має на меті стимулювати рефлексію над тим, як людство взаємодіє з латиномовною літературою. Тексти, інструменти та території - ось три сфери, на яких зосереджується увага. Посібник розглядає вивчення класичної літератури латини в глобальному контексті від пізньої античності до неолатинської, відходячи від ексклюзивного фокусу на корпусі творів до 200 р. н.е. У ньому переосмислюються зв'язки із суміжними дисциплінами (історією, філософією, матеріальною культурою, лінгвістикою, політичною думкою, грецькою мовою), а також по-новому розглядаються ключові інструменти (редагування, рецепція, інтертекстуальність).

#латина
#давньоримська_література

Про телевізор 📺 давньогрецькою

Як відомо, всім знайоме явище і слово "телевізор" є поєднанням давньогрец. τῆλε «далеко» і лат. vīsio «зір, бачення», але якщо говорити суто грекою, то можливі варіанти цього пристрою наступні: τῆλεὅρασις (телеорасіс), τῆλεδέρξις (теледерксіс), τῆλεоψ (телеопс).

#давньогрецька_у_житті

Про колаборантів у Стародавній Греції

Звичайно, "колаборант(ство)" - латинізм, а тому в античній Греції було своє специфічне слово і явище "мідізм" (Μηδισμός). Найбільш поширеного вживання воно набуло у давньогрецькій історіографії та риториці [Hdt.4.165, 8.92, Th.1.95, 135, D.23.205], подеколи зустрічається у драматургії [Aes.Pers.236] та елліністичній літературі, зокрема у Плутарха.

Історична основа явища
У V ст. до н.е. Греція була роздроблена на численні міста-держави (поліси). Тому здавалося, що величезній Перській імперії буде легко завоювати Грецію, коли вона спробує її підкорити. Однак греки змогли відбити дві перські атаки у так званих Перських війнах. Відтоді багато греків вважали персів спільним ворогом усіх греків, а будь-яку співпрацю з ними - зрадою. Відповідно і з'явився окремий термін для цього виду зради: "мідізм" [Graf, D. F. (1984). "Medism: The Origin and Significance of the Term". Journal of Hellenic Studies. №104, р.19].

Водночас, може виникнути питання - Чому греки позначали діяльність від імені Персії наприкінці VI і V століть саме цим терміном, коли самі мідійці стали підданими Персії ще до завоювання Іонії Кіром? На наш погляд, найібльш слушною є версія Дж. Л. Майреса, який припустив, що "мідізм" є відродженням більш раннього терміну, який використовувався для опису іонійської політики після розпаду Ассирії в 609 р. до н.е. і до укладення миру між Лідією та мідійцями в 585 р. до н.е.. Згідно з його гіпотезою, грецькі поселення на західному узбережжі Малої Азії та прилеглих островах Егейського моря в цей час співпрацювали з Мідійським царством, намагаючись захистити свої східні інтереси та зв'язки. Цей досвід поклав початок грецькій тенденції називати всіх іранців мідійцями і призвів до подальшого непорозуміння щодо пізнішої Перської імперії Ахеменідів [Myres, J. L. (1936). Midism. Greek Poetry and Life: Essays Presented to Gilbert Murray (Oxford], р.100] .

Видатні історичні постаті були втягнуті в суперечки, пов'язані з мідізмом. Фемістокл, афінський державний діяч, був підданий остракізму за свій нібито мідізм. Павсанія, лідера Грецької ліги під час битви при Платеях, інші держави-члени звинуватили в мідізмі (мовляв, одягався і розважався на перський манер, домагався руки дочки перського царя і подорожував з іноземною охороною з мідійців та єгиптян), що призвело до того, що Афіни захопили контроль над лігою. Геродот згадує випадки "державного медізму" в Егіні, Фессалії, Аргосі, Фівах та інших беотійських містах. В Афінах спритні політики використовували народні настрої проти мідізму для особистої вигоди, що призвело до конфлікту між поетами Тімокреоном Родоським і Сімонідом Кеоським, які підтримували і виступали проти Фемістокла відповідно [McMullin, R.M. (2001). Aspects of Medizing: Themistocles, Simonides and Timocreon of Rhodes, The Classical Journal Vol. 97, No. 1 (Oct.-Nov), p. 55].

Покарання
Мідізм вважався більш гідним осуду, ніж інші види зради (lдавньогрец. προδοσία), наприклад, зрада рідного міста іншому грецькому місту, оскільки це зачіпало інтереси всієї Греції. Тим не менш, покарання за обидва види зради були однаковими, адже спеціально він не був заборонений. В Афінах, наприклад, карали зраду вигнанням або смертю, конфіскацією всього майна і забороною на поховання в Афінах.
Загалом, мідізмом вважалися такі дії:
1) активна політична співпраця з персами;
2) також прийняття перських звичаїв і традицій;
3) загалом розкішний спосіб життя, який вважався суто східним.

#історичні_нотатки #культурологічні_нотатки
#філологічні_нотатки

"Громадський діяч" давньогрецькою: між земним і небесним

У наш час, дуже часто можна почути у характеристиці відомих, публічних людей вираз - "громадський діяч", але якщо перекласти його буквально то це буде "Деміург" (δημιουργός), тобто "працівник дему"😀 .

У значенні громадського діяча ця лексема вперше зустрічається в "Одіссеї" [17.383, 19.135] і є опозицією відомого усім слова "ἰδιώτης" (ідіота, тобто людини, яка поза соціумом, якій байдуже стан державних справ). Також це слово з такою коннотацією є досить поширеним у давньогрецькій історіографії [Hdt.7.31, ], філософії [Plt.298c, Prt.327c, Ion531c; Arist.Pol.1282a; Antiph.225] та драматургії [S.Aj.1035, Men.518.12].

Водночас, найбільш відома семантика цього слова позначалася як "творець", причому не лише в в теологічному, а і антропологічному контекстах. Якщо говорити про людську семантику, то таким δημιουργός постає у філософії (софістиці) та трагедії [Pl.Smp.188d, Grg.453a, Res.500d; νόμων, πολιτείας, Arist.Pol.1273b32,1329a21; Aeschin. 3.215;E.Fr.1059.7].

А якщо говорити про теологічний аспект, то вперше це слово вживається не у Платона (як зазвичай майже всюди пишеться), а вже у безпосереднього учня Піфагора - Філолая [Fr.21]. Окрім же Платона [Tim.40c; Res. 530], Деміург як Бог-творець постає також у Гіппократа, Фукідіда та Ямвліха [Hp.Ep.23, Ph.1.632, Theol.Ar.5.24].

Також δημιουργός вживалося як назва державної посади (відповідала давньоримським "магістратам"). У такому значенні ми бачимо у текстах Фукідіда, Демосфена, Арістотеля і Полібія [Th.5.47, D.18.157, Arist.Pol.1275b29, Plb.23.5.16].

Цікавим є також, що така посада як "деміург" по-різному називалася в тих чи інших полісах: δημιοεργός (Пелопоннес, Ахейська Ліга) ,δαμιωργός (Астіпалея), δαμιουργός (Анданія), δημιοργός (Аморгос, о. Самос) тощо.

#філологічні_нотатки
#давньогрецька_у_житті

Найближчим часом розповім про семантику «хірургії» і «літургії» в античних текстах, а також про те чому саме такий і чи дійсно був надпис про неуків в геометрії на фасаді Платонівської Академії 🏛️✍️😎

Коли ж з'явилися хірурги та хірургія?

Вперше слово χειρουργία (хірургія) з’являється саме у медичному значенні, у трактаті «Прогностиконі» Гіппократівському корпусі [Prog. 23], а вже пізніше у Діонісія Сицілійського і Філона [D.S.5.74, Ph.1.253] та лікарів Діоскоріда та Сорана [Dsc.5.15, Sor.1.12].
Водночас, слід зауважити, що засновник західної медицини вживає цю лексему і загалом до майстерності, уміння (як синонім «техне») [Hp. Morb.1.6]. Окрім Гіппократа у цьому ж значенні ми зустрічаємо у Платона, Арістофана та Анаксандріда [Pl.Plt.259e, Smp.203a, Grg. 450b, Plt.258d, 277c; Ar.Lys.673; Anaxandr. 33.1].
Водночас «хірург» (χειρουργός) з’являється лише вже в елліністичній літературі – як в побутовому, так і в медичному контекстах, а саме у Плутарха [Plu.2.564e4; 2.486c].

#філологічні_нотатки

Якщо філологи говорять про неперекладність різного роду фундаментальних концептів, понять («логос», «епістема»…), то філософи акцентують увагу передусім на «неперекладність» екзистенціалів людського існування - любові, віри, щастя, самості тощо (с) 🦉🤔