І знову в безхмарній ночі завиває сирена,
У небі палають вогні, але то не салют.
Годинник старий на стіні знову рухає стрілки химерно –
А можна, я трохи посплю? Хоч іще дев'яносто секунд?

Ось з неба нічного спускається стрічками фосфор,
До жахів не звикнеш, та нас не злякають вони.
Сирена лютує, у вої ховаючи розпач,
А над головою у відповідь їй гуркотять двигуни.

Далекими стали часи безтурботних ночей і дитинства,
Колись ми співали без жалю, сміялись без сліз,
Та нині – такі вже часи – серед ночі вставати доводиться з ліжка,
Дивитись, як з неба зростає вогненний безжалісний ліс.

Я знову лягаю, заплющую стомлені очі.
Годинник іде.
Цок-цок.
Дев'яносто секунд до півночі.

24.01.2023
23:58:30

#mare_verborum