Адже ми говоримо, що буття Сина – від Отця, як народженого з божественної сутності, тобто згідно з отцівською іпостассю. Бо одна є сутність Трьох; так що [властивість] народжувати відноситься до отцівської іпостасі, і неможливо Сину бути від Духа. Оскільки ж і Святий Дух – від Отця, то і Він є виходячим від божественної сутності згідно з отцівською іпостасі, бо сутність Трьох завжди і в усьому єдина. Отже, [властивість] виводити відноситься до отцівської іпостасі, і неможливо Духу бути і від Сина, так як неможливо, щоб Син володів відносною до Отцівської іпостасі. Ібо згідно зі священнослужителем Дамаскіним «розрізнення божественних іпостасей ми визнаємо тільки в трьох особливостях: безпричинній і батьківській, обумовленій причиною і синівській, і обумовленій причиною і вихідній». Бачиш, як іпостась Сина не є [разом] і причиною, а тільки обумовленою причиною? Ібо одну тільки, каже він, цю [іпостась Сина] має особливість, так само як і [іпостась] Духа. Отже, якщо і від Сина Святий Дух, то і Син буде Причиною і теж Отцем, як Причина.

Отже, Син не може мати нічого, що стосується отцівської іпостасі. Якщо ж Він має, то тоді або буде дві причини, оскільки в двох іпостасях буде [особливість] походження (бо так є двоє, обумовлені причиною, оскільки обумовленість причиною споглядається в двох іпостасях), або Отець і Син зливаються в одну іпостась. Отже, від одного тільки Отця виходить Святий Дух, і найближчим чином і безпосередньо від Отця, як і Син народжується від Отця. Тому і Григорій, божественний Ніський голова, каже: «Всі людські особи не від однієї і тієї ж особи найближчим чином мають буття, так як на додаток до обумовлених [ними як] причиною [особами] є багато і різні [особи] винуватці [їх буття]. А щодо Святої Трійці – не так, бо одне й те саме обличчя Отця, з Якого народжується Син і виходить Святий Дух.

А божественний Дамаскін каже:
«Завдяки Отцю, тобто завдяки існуванню Отця, Син і Дух мають все, що мають, тобто тому, що Отець має це; це стосується всього, крім ненародженості, народження та походження».

Отже, жоден з Них не має [властивості] народжувати або походити; і як Дух жодним чином не має народження, так і Син жодним чином не має походження. Отже, одне й те саме визначення Сина і Духа, за винятком понять «за образом народження» і «за образом походження», за якими тільки вони і відрізняються між собою.