Forwarded from О'Комова
Новий фестиваль – новий збір.
Разом із полтавцями та кременчуківцями збираємо кошти на підтримку ініціативи Майстерні Frame – переобладнання авто для евакуації поранених.
Кожна машина має свій характер та напрямок роботи. Цим збором ми прагнемо покрити витрати на машину на імʼя Бублик – надійний та маневрений помічник, який слугує обороні міст та селищ. Допомога там, де велика техніка не проїде.
Гайда відкривати спільно-банки й збирати на благе діло разом. Ставте в коментарях + та об'єм власної банки – ми вам напишемо й допоможемо з оформленням.
Загальна ціль: 100 000 ₴
🔗 Посилання на банку
Разом із полтавцями та кременчуківцями збираємо кошти на підтримку ініціативи Майстерні Frame – переобладнання авто для евакуації поранених.
Кожна машина має свій характер та напрямок роботи. Цим збором ми прагнемо покрити витрати на машину на імʼя Бублик – надійний та маневрений помічник, який слугує обороні міст та селищ. Допомога там, де велика техніка не проїде.
Гайда відкривати спільно-банки й збирати на благе діло разом. Ставте в коментарях + та об'єм власної банки – ми вам напишемо й допоможемо з оформленням.
Загальна ціль: 100 000 ₴
🔗 Посилання на банку
🙏2
Вона обережно підняла край хустинки, яка валялась зжумленою грудою на підлозі прямо посеред пустої кімнати.
- Спробуй, але будь обережний, занадто сильно не старайся.
І я спробував роздивитись що було під нею. Спочатку, я подумав що там нічого немає, в очі кидалась лише сама тканина хустинки, по дивному спадаюча до долу. Але форма її була трохи не правильною, наче щось ховалось в її складках. Відчуття калейдоскопічності посилювалось, я на щось дивився, але зовсім не розумів на що саме. Це щось ховалось радше не за складками тканини якою було накрито, а за самою моєю можливістю це розпізнати.
Мій розум вихоплював наче окремі частини цього, намагаючись накласти це як пазл на вже знайомі образи речей, та терпів невдачу. Щось було схоже на щось, але ніяк до кінця не знаходило свою відповідність. Очі бігали з однієї частини невидимого об'єкта на іншу та вхопювали тільки нерозуміння і страх. Мені стало по справжньому страшно, так. Це була дірка у відомому, і все в мені казало що це вкрай небезпечно. І коли я почав більше боротись з бажанням втікти, ніж з своєю неспроможністю впізнати що переді мною, Зірка відпустила край хустинки та ніжна тканина сховала це від мого ока. Я трохи заспокоївся, але тривога фоново була присутня. Я знав що це досі поряд, прямо тут, в цій груді тканини, ховається наче хижак - незнане.
- Спробуй, але будь обережний, занадто сильно не старайся.
І я спробував роздивитись що було під нею. Спочатку, я подумав що там нічого немає, в очі кидалась лише сама тканина хустинки, по дивному спадаюча до долу. Але форма її була трохи не правильною, наче щось ховалось в її складках. Відчуття калейдоскопічності посилювалось, я на щось дивився, але зовсім не розумів на що саме. Це щось ховалось радше не за складками тканини якою було накрито, а за самою моєю можливістю це розпізнати.
Мій розум вихоплював наче окремі частини цього, намагаючись накласти це як пазл на вже знайомі образи речей, та терпів невдачу. Щось було схоже на щось, але ніяк до кінця не знаходило свою відповідність. Очі бігали з однієї частини невидимого об'єкта на іншу та вхопювали тільки нерозуміння і страх. Мені стало по справжньому страшно, так. Це була дірка у відомому, і все в мені казало що це вкрай небезпечно. І коли я почав більше боротись з бажанням втікти, ніж з своєю неспроможністю впізнати що переді мною, Зірка відпустила край хустинки та ніжна тканина сховала це від мого ока. Я трохи заспокоївся, але тривога фоново була присутня. Я знав що це досі поряд, прямо тут, в цій груді тканини, ховається наче хижак - незнане.
❤🔥3❤1