Міст Енштейна-Розена

Міст Ейнштейна-Розена – це своєрідний тунель, що з'єднує дві окремі точки простору-часу.

https://teletype.in/@technical_science/Einstein-Rosen_Bridge

Фомальгаут — найяскравіша зоря в сузір'ї Південної Риби та одна з найяскравіших зір на нічному небі. Назва зорі означає «паща кита» в перекладі з арабської. Через унікальний вигляд системи їй дали не офіційну назу - Око Саурона.

Всесвіт розширюється. Як швидко це відбувається, описується так званою сталою Хаббла-Леметра. Але існує суперечка щодо того, наскільки велика насправді ця константа: різні методи вимірювання дають суперечливі значення. Так що ж вона описує?

Квантовий комп'ютер — фізичний обчислювальний пристрій, функціонування якого ґрунтується на принципах квантової механіки, зокрема, принципі суперпозиції та явищі квантової заплутаності. Чому ці особливості є важливими і які вони дають переваги над класичними комп'ютерами?

Бозон Хіггса — елементарна частинка, квант поля Хіггса, що з необхідністю виникає в Стандартній моделі внаслідок хіггсового механізму, спонтанного порушення електрослабкої симетрії.

Червоні карлики. В чому їх особливості та як червоні карлики перетворюються в блакитних

Червоний карлик — за діаграмою Герцшпрунґа—Рассела мала й відносно холодна зоря головної послідовності, спектрального класу М.

Помаранчевий карлик або зоря головної послідовності класу K — це зоря головної послідовності (спалює водень) спектрального класу K класу світності. Як вони еволюцінують? Та які є найяскравіші представники цього класу зір?

Жовтий карлик - тип зір головної послідовності, маса яких лежить в межах від 60% до 2-х мас Сонця. Як проходить їхня еволюція, та чим вони відрізняються від помаранчевих карликів?

Зорі, які масивніші за Сонце від 8 разів масивніші за Сонце. Ці зорі не проходять стадію субгігантів так як самі собою уже є гігантами. Температура поверхні таких зір перевищує 10 000 градусів по Кельвіну. Як вони еволюцінують та чим вони відрізняються від інших зір?

В чорні діри мало хто вірив до другої половини XX століття, причина полягає не тільки в тому, що вони виглядають занадто фантастично. Якщо ви науковець і розглядаєте концепцію, яка здається суперечить кільком фізичним законам то ви, як мінімум будете дуже критично до неї ставитися. Але вони випромінюють тепло, яке отримало назву випромінювання Хокінга. Так що ж це за випромінювання?

Всі об'єкти утворюються у молекулярних хмарах при її стисненні, але з певних причин деякі об'єкти не в змозі набрати достатню масу для старту термоядерних реакцій. Це стається якщо маса об'єкта менша за 13 мас Юпітера. В такому випадку замість крихітної зорі народжується гігантська планета. Але якщо об'єкту вдалося набрати масу, яка знаходиться в межах 13-80 мас Юпітера маса стискає ядро настільки сильно, що дозволяє об'єкту почати термоядерний синтез дейтерію (ізотопу водню). Ці об'єкти отримали назву коричневі карлики. Так як вони еволюцінують і чи можуть на них чи їхніх планетах існувати життя?

Завдяки космічній роботі телескопів Габбл та Джеймс Вебб астрономи змогли відкрити об'єкти, які є дуже близькі до найперших структур, які засяяли в молодому Всесвіті. Зокрема найвідаленіша і водночас найвіддаленіша підтверджена галактика JADES-GS-z13-0. Хоча це дійсно структура із раннього Всесвіту, але правда це ще не зовсім первісний об'єкт, так як спектографічний підпис цієї галактики свідчить, що зірки в її складі уже еволюціонували з попереднього зоряного покоління. Покоління, яке поки що ніхто ніколи не бачив.

Що ж це за покоління і чим воно відрізняється від сучасних зір?

Якби ви могли вийти за межі Всесвіту, то якби це все виглядало ззовні? Насправді науковці борються із цим питанням близько століття проводячи різноманітні спостереження та вимірювання. Вони намагаються зрозуміти точну геометрію космосу, яка до слова визначає його долю. Тож чи дійсно Всесвіт нескінченний чи має якісь межі? Якщо так, то чи має він якусь форму, яку можна описати, чи бодай якось зрозуміти?

Безумовно, всі фундаментальні загадки людства, на кшталт як з 'явилося життя, що таке свідомість, що таке темна матерія та енергія, або що таке гравітація, всі вони походять з одного головного питання, як все почалося. Незважаючи на те, що теорії, які ми маємо зараз, стають дедалі складнішими та довершеними, все ще забагато таємниць залишаються нерозгаданими, коли мова йде про походження всесвіту.

Якщо ми знаємо, що Всесвіт розширюється а всі далекі галактики віддаляються від нас із прискоренням чи не означає це, що ми знаходимося у самому центрі цього розширення? Це логічне питання переслідувало людство й до моменту відкриття розширення Всесвіту. Фактично дивлячись вгору ми інтуїтивно думаємо, що все це захоплююче зоренебо обертається навколо нас.

Тисячі років людство думало що Земля це центр космосу, а всі зорі та планети обертаються навколо нас. Однак з часом ми виявили, що Земля обертається навколо Сонця і навіть більше, що наша сонячна система лежить на околицях нічим не примітної галактики.

Відкриття Едвіна Габбла сколихнуло світ, так як він визначив, що чим дальше галактика від нас знаходиться тим швидше від нас втікає. Звісно це створює враження, що ми є центром Всесвіту. Але це не так. Більше того, скоріше за все у Всесвіту взагалі не має центру.

Чому якщо тканина простору-часу розширюється це здається не впливає на нас? Невже такий глобальний феномен як розширення Всесвіту, яке здатне віддаляти галактики не впливає на нас? А також чому планети, супутники та зірки тримаються разом. Та галактики в нашій місцевій групі не втікають від нас а наближаються одна до одної. Не може ж розширення працювати вибірково, чи не так?

Кілонова — астрономічна подія злиття двох нейтронних зір або нейтронної зорі та Чорною дірою. Подія супроводжується потужним електромагнітним випромінюванням, пов'язаним із розпадом ядер важких елементів, що утворилися внаслідок r-процесів, які відбуваються у практично ізотропних викидах, аналогічно слабкій суперновій із коротким часом життя

Колись в далекому майбутньому надскупчення галактик розвіються, але поки що наша галактика і тисячі інших рухаються до певного місця в просторі, яке знаходиться не так далеко від нас на відстані 150 мільйонів світлових років, і найголовніше ми не зовсім впевненні що це таке. Цю таємничу аномалію називають Великим Атрактором