Урок💨💦🌊🚢🛶
"Корабельна аварія. Ця подружня пара зуміла дістатись де було тільки одне місце. Чоловік сам забрався в човен, залишивши дружину гинути серед океану. І перед тим як піти під воду, дружина прокричала йому останню у своєму житті фразу", - так вчителька літератури почала свій урок.👩🦰
Тут її оповідання перервалося.
«Як ви гадаєте, - запитала вона клас, що сидів перед нею. - Що це була за фраза?"
Більшість учнів відразу негайно висловилися:
«Я тебе ненавиджу!»,
«Як же я була сліпа!»
- І все в такому дусі.
Весь клас наввипередки змагався у висловлюваннях, але один хлопчик сидів увесь цей час і мовчав.
👩🦰- А ти як вважаєш, що вона сказала? - Запитала вчителька, підійшовши до нього.
👦- Я думаю, що вона сказала: "Подбай про нашу дитину!"
👩🦰– Ти знаєш цю історію? – здивувалася вчителька
👦- Ні, просто те саме сказала моя мама перед смертю моєму батькові, - відповів учень.
Вчителька відвернулася, сподіваючись, що ніхто не помітив, як на її очі накотилися сльози.
👩🦰- Правильно, - відповіла вона
Отже, судно пішло на дно. Чоловік дістався додому і сам виховав дочку. Через багато років, коли батька вже не стало, розбираючи його речі, дівчина знайшла його щоденник, у якому прочитала таке:
✍️«У неї вже був страшний діагноз, коли ми поїхали до подорожі. Жити залишалося недовго. Боже, як би я хотів потонути замість неї, але задля добра дочки я не зміг. Я міг тільки лишити її посеред океану».
Клас мовчав.👦👧🧒👩🦰
По дитячих очах було видно, що їх глибоко торкнула ця історія і що сьогодні вони вперше зрозуміли, що перше враження може бути оманливим.
Не судіть, та не будете судимі, бо яким судом судите, таким судитеся; і якою мірою міряєте, такою і вам мірятимуть.
Матвія 7:1-5
#урок
#суд
@Storieselb
"Корабельна аварія. Ця подружня пара зуміла дістатись де було тільки одне місце. Чоловік сам забрався в човен, залишивши дружину гинути серед океану. І перед тим як піти під воду, дружина прокричала йому останню у своєму житті фразу", - так вчителька літератури почала свій урок.👩🦰
Тут її оповідання перервалося.
«Як ви гадаєте, - запитала вона клас, що сидів перед нею. - Що це була за фраза?"
Більшість учнів відразу негайно висловилися:
«Я тебе ненавиджу!»,
«Як же я була сліпа!»
- І все в такому дусі.
Весь клас наввипередки змагався у висловлюваннях, але один хлопчик сидів увесь цей час і мовчав.
👩🦰- А ти як вважаєш, що вона сказала? - Запитала вчителька, підійшовши до нього.
👦- Я думаю, що вона сказала: "Подбай про нашу дитину!"
👩🦰– Ти знаєш цю історію? – здивувалася вчителька
👦- Ні, просто те саме сказала моя мама перед смертю моєму батькові, - відповів учень.
Вчителька відвернулася, сподіваючись, що ніхто не помітив, як на її очі накотилися сльози.
👩🦰- Правильно, - відповіла вона
Отже, судно пішло на дно. Чоловік дістався додому і сам виховав дочку. Через багато років, коли батька вже не стало, розбираючи його речі, дівчина знайшла його щоденник, у якому прочитала таке:
✍️«У неї вже був страшний діагноз, коли ми поїхали до подорожі. Жити залишалося недовго. Боже, як би я хотів потонути замість неї, але задля добра дочки я не зміг. Я міг тільки лишити її посеред океану».
Клас мовчав.👦👧🧒👩🦰
По дитячих очах було видно, що їх глибоко торкнула ця історія і що сьогодні вони вперше зрозуміли, що перше враження може бути оманливим.
Ось чому ніколи не варто судити про людей та їхні вчинки поверхово, адже ми багато чого можемо про них не знати.
‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️Не судіть, та не будете судимі, бо яким судом судите, таким судитеся; і якою мірою міряєте, такою і вам мірятимуть.
Матвія 7:1-5
#урок
#суд
@Storieselb
❤1👍1
"🕯 та 👧"
Настав вечір.
Дівчинка взяла маленьку свічку і почала підніматися з нею довгими гвинтовими сходами.
- Куди ми йдемо? — спитала 🕯.
👧— На вежу, щоб показати кораблям шлях у гавань.
🕯— Але жоден корабель у гавані не зможе побачити мого світла!
👧- Хоч твій вогник і невеликий, все ж продовжуй горіти так яскраво, як зможеш, решту ж дай мені.
Так, розмовляючи, вони досягли вершини сходів і підійшли до великої лампи.
Дівчинка запалила лампу за допомогою маленької свічки, і незабаром великі відполіровані дзеркала за лампою відбили промені від маленької свічки, і світло від неї поширилося на милі навкруги та вглиб моря, вказуючи шлях кораблям та мандрівникам.
#приклад
#притчі_для_дітей
@Storieselb
Настав вечір.
Дівчинка взяла маленьку свічку і почала підніматися з нею довгими гвинтовими сходами.
- Куди ми йдемо? — спитала 🕯.
👧— На вежу, щоб показати кораблям шлях у гавань.
🕯— Але жоден корабель у гавані не зможе побачити мого світла!
👧- Хоч твій вогник і невеликий, все ж продовжуй горіти так яскраво, як зможеш, решту ж дай мені.
Так, розмовляючи, вони досягли вершини сходів і підійшли до великої лампи.
Дівчинка запалила лампу за допомогою маленької свічки, і незабаром великі відполіровані дзеркала за лампою відбили промені від маленької свічки, і світло від неї поширилося на милі навкруги та вглиб моря, вказуючи шлях кораблям та мандрівникам.
Як маленька свічка або навіть сірник можуть розпалити величезне багаття і вказати шлях сотням людей, так і мале полум'я твого душевного тепла та гарного прикладу зможе в принципі змінити життя, світогляд та долю людей, навіть якщо ти сам цього ще й не усвідомлюєш у повній мірі.
#служіння#приклад
#притчі_для_дітей
@Storieselb
👍3
Шла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку.
Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурями. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху.
Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця втекла в темний ліс.
Погладила Добра Людина білочку та й сказала:
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому.
Дітки давно вже чекали її. Вона й розповіла їм про Добру Людину.
Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурями. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху.
Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця втекла в темний ліс.
Погладила Добра Людина білочку та й сказала:
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому.
Дітки давно вже чекали її. Вона й розповіла їм про Добру Людину.
❤3
🥿🥿В одному зі штатів Судану, вчителька вирішила подарувати нове взуття найкращому учню.
Діти погодились і охоче написали свої роботи.
Прочитавши всі твори, вчителька не знала кому віддати приз, бо всі роботи були гарні.
Тоді вона вирішила витягнути жереб.
Кожна дитина кинула свій папірець у коробочку.
Перемішавши всі папірці, вчителька назвала ім'я "везунчика" -Вафаа Абделькарім!!
Всі діти плескали в долоні та вітали Вафу, що сиділа і плакала (взуття дівчинки було дуже стареньке та давно вже потребувало ремонту).
Дівчинка була варта цього подарунка!
Вчителька повернулася додому і розповіла у сльозах цю історію своєму чоловікові.
🧕"Ця дівчинка була дійсно хороша в навчанні і в класі вона була єдиною, яка не мала хорошого взуття.
Але коли я подивилася інші папірці в коробочці з іменами, абсолютно на всіх папірцях було написано ім'я "Вафаа Абделькарім"!"
Діти знали стан Вафи і незважаючи на свою потребу, вирішили поступитися цим подарунком на користь своєї однокласниці.
✍Сауле Азім
#подарунок
Діти погодились і охоче написали свої роботи.
Прочитавши всі твори, вчителька не знала кому віддати приз, бо всі роботи були гарні.
Тоді вона вирішила витягнути жереб.
Кожна дитина кинула свій папірець у коробочку.
Перемішавши всі папірці, вчителька назвала ім'я "везунчика" -
Всі діти плескали в долоні та вітали Вафу, що сиділа і плакала (взуття дівчинки було дуже стареньке та давно вже потребувало ремонту).
Дівчинка була варта цього подарунка!
Вчителька повернулася додому і розповіла у сльозах цю історію своєму чоловікові.
🧕"Ця дівчинка була дійсно хороша в навчанні і в класі вона була єдиною, яка не мала хорошого взуття.
Але коли я подивилася інші папірці в коробочці з іменами, абсолютно на всіх папірцях було написано ім'я "Вафаа Абделькарім"!"
Діти знали стан Вафи і незважаючи на свою потребу, вирішили поступитися цим подарунком на користь своєї однокласниці.
✍Сауле Азім
#подарунок
👍6🥰5
“Дивовижна сила”
Кожен день, йдучи з мамою в садок , маленький Сашко розглядав квіти, крапельки роси… І раптом він побачив крихітних комах , які метушливо бігали.
👶– Мамочко, а хто це ?
👩🏻🦰– Це мурахи, милий .
І мама розповіла про дивовижний світ мурах, про їх працелюбність, про дивовижну силу, якою вони володіють завдяки своїй дружбі, взаєморозумінню.
І тут Саша побачив рухому соломинку. Придивився – а під нею багато мурашок, і всі разом так дружно несуть соломинку в свій будинок – мурашник.
Кожен день мурашник ставав вищим. Сашко завжди дивувався, – як таким маленьким істотам вдалося побудувати такий великий будинок.
В черговий раз, йдучи з садка, він помітив у руках у мами важку сумку.
👶– Мамо, давай я тобі допоможу, – разом зі мною тобі буде легше!
А прийшовши додому, Сашко вирішив разом з мамою прибирати в будинку. І це було так весело і швидко. І мама багато посміхалася.
👶– Ось які мурахи молодці, – подумав Сашко, – разом же робити щось набагато простіше і приємніше.
✍🏻Британ Галина
#сила @Storieselb
Кожен день, йдучи з мамою в садок , маленький Сашко розглядав квіти, крапельки роси… І раптом він побачив крихітних комах , які метушливо бігали.
👶– Мамочко, а хто це ?
👩🏻🦰– Це мурахи, милий .
І мама розповіла про дивовижний світ мурах, про їх працелюбність, про дивовижну силу, якою вони володіють завдяки своїй дружбі, взаєморозумінню.
І тут Саша побачив рухому соломинку. Придивився – а під нею багато мурашок, і всі разом так дружно несуть соломинку в свій будинок – мурашник.
Кожен день мурашник ставав вищим. Сашко завжди дивувався, – як таким маленьким істотам вдалося побудувати такий великий будинок.
В черговий раз, йдучи з садка, він помітив у руках у мами важку сумку.
👶– Мамо, давай я тобі допоможу, – разом зі мною тобі буде легше!
А прийшовши додому, Сашко вирішив разом з мамою прибирати в будинку. І це було так весело і швидко. І мама багато посміхалася.
👶– Ось які мурахи молодці, – подумав Сашко, – разом же робити щось набагато простіше і приємніше.
✍🏻Британ Галина
#сила @Storieselb
👍4
🐿СПАСИБІ ЛІСНИКОВІ!
Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка й та засмутилася. Були в неї сякі-такі припаси, та вийшли. А до весни ще далеченько. «Добре їжакові,— думає білочка,—добре борсукові й ведмедеві: позасинали у своїх схованках під снігом і горя не знають. А тут, мабуть, доведеться, по чужих лісах поживи шукати».
Дострибала білочка до узлісся. Аж чує: хтось шурх-шурх, рип-рип!
Глянула, а то лісник на лижах пробирається. За плечима в нього тугий мішок, при боці — верболіз та осика, в пучечки пов'язані.Підійшов лісник до крислатого дуба. Розклав на снігу свої вінички. Це — для зайців. Потім відступив трохи і в простору дуплянку, що висіла на сучку, поклав жолудів, соняшникового насіння, житніх сухарів. Це вже для білочки. Тепер їй не доведеться свою домівку й рідний ліс полишати.
✍️Галина Демченко
Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка й та засмутилася. Були в неї сякі-такі припаси, та вийшли. А до весни ще далеченько. «Добре їжакові,— думає білочка,—добре борсукові й ведмедеві: позасинали у своїх схованках під снігом і горя не знають. А тут, мабуть, доведеться, по чужих лісах поживи шукати».
Дострибала білочка до узлісся. Аж чує: хтось шурх-шурх, рип-рип!
Глянула, а то лісник на лижах пробирається. За плечима в нього тугий мішок, при боці — верболіз та осика, в пучечки пов'язані.Підійшов лісник до крислатого дуба. Розклав на снігу свої вінички. Це — для зайців. Потім відступив трохи і в простору дуплянку, що висіла на сучку, поклав жолудів, соняшникового насіння, житніх сухарів. Це вже для білочки. Тепер їй не доведеться свою домівку й рідний ліс полишати.
✍️Галина Демченко
Художник Людмила Постних.Київ, "Веселка",1986,с.69.👍5
🫙🥀"Баночка тревог"
Как-то после библейского урока одной женщине дочка подарила маленькую "баночку тревог". Разные переживания беспокоили женщину, но "сложить" их в баночку все как-то не получалось. Их было слишком много.
Однажды она обнаружила, что баночка уже чем-то наполнена. Оказалось, ее маленькая дочь, заметив пустующую баночку, решила наполнить ее лепестками роз.
Мама сначала стала возмущаться. А потом вдруг поняла. Ее "баночка тревог" уже просто переполнена. Она не может справиться со всеми своими страхами и заботами. Тревожиться стало для нее привычным ходом мысли.
Пока мама раздумывала, девочка тихо вышла из комнаты, слегка повернув баночку. Теперь приклеенная надпись с обетованием была хорошо видна. "Все заботы ваши возложите на Него, ибо Он печётся о вас" 1 Петра 5:7.
"Переживаний у меня явно на большую банку", - подумала женщина.
"Только переживая и тревожась, я НЕ могу ничего изменить. Я не могу защитить свою семью от плохого. Не могу строить позитивные отношения. Не получается быть хорошей мамой...
......
Могу только довериться Тому, Кто знает сколько у меня волос на голове. Тому, Кто всегда рядом, чтобы поддержать и помогать. Тому, Кто поднимает и утешает. Мой Господь всегда рядом. Все тревоги я хочу отдать Ему".
Баночка больше казалось не нужна. Но осталась дорогим напоминаем, подарком любимой дочки.
#Доверять_Богу
@Storieselb
Как-то после библейского урока одной женщине дочка подарила маленькую "баночку тревог". Разные переживания беспокоили женщину, но "сложить" их в баночку все как-то не получалось. Их было слишком много.
Однажды она обнаружила, что баночка уже чем-то наполнена. Оказалось, ее маленькая дочь, заметив пустующую баночку, решила наполнить ее лепестками роз.
Мама сначала стала возмущаться. А потом вдруг поняла. Ее "баночка тревог" уже просто переполнена. Она не может справиться со всеми своими страхами и заботами. Тревожиться стало для нее привычным ходом мысли.
Пока мама раздумывала, девочка тихо вышла из комнаты, слегка повернув баночку. Теперь приклеенная надпись с обетованием была хорошо видна. "Все заботы ваши возложите на Него, ибо Он печётся о вас" 1 Петра 5:7.
"Переживаний у меня явно на большую банку", - подумала женщина.
"Только переживая и тревожась, я НЕ могу ничего изменить. Я не могу защитить свою семью от плохого. Не могу строить позитивные отношения. Не получается быть хорошей мамой...
......
Могу только довериться Тому, Кто знает сколько у меня волос на голове. Тому, Кто всегда рядом, чтобы поддержать и помогать. Тому, Кто поднимает и утешает. Мой Господь всегда рядом. Все тревоги я хочу отдать Ему".
Баночка больше казалось не нужна. Но осталась дорогим напоминаем, подарком любимой дочки.
#Доверять_Богу
@Storieselb
🫙🥀"Баночка турбот"
Якось після біблійного уроку одній жінці донька подарувала маленьку "баночку турбот". Різні переживання хвилювали жінку, але "скласти" їх у баночку все якось не виходило. Їх було надто багато.
Одного разу вона побачила, що баночка вже чимось наповнена. Це її маленька донечка, помітивши порожню баночку, вирішила наповнити її пелюстками троянд.
Мама спочатку засмутилась. А потім раптом зрозуміла, що її "баночка турбот" вже просто переповнена. Вона не може впоратись з усіма своїми страхами та турботами. Хвилюватись стало для неї звичкою.
Поки мама так міркувала, дівчинка тихо вийшла з кімнати, трохи повернувши баночку. Тепер приклеєний напис із обітницею був добре видно. "Всі турботи ваші покладете на Нього, бо Він дбає про вас" 1 Петра 5:7.
"Турбот у мене явно на велику банку", - подумала жінка.
"Тільки переживаючи і турбуючись, я не можу нічого змінити. Я не можу захистити свою сім'ю від поганого. Не можу будувати позитивні стосунки. Не виходить бути гарною мамою..."
......
Можу тільки довіритись Тому, Хто знає скільки у мене волосся на голові. Тому, хто завжди поруч, щоб підтримати та допомагати. Тому, Хто піднімає та втішає. Мій Господь завжди поряд. Усі тривоги хочу віддати Йому”.
@Storieselb
Якось після біблійного уроку одній жінці донька подарувала маленьку "баночку турбот". Різні переживання хвилювали жінку, але "скласти" їх у баночку все якось не виходило. Їх було надто багато.
Одного разу вона побачила, що баночка вже чимось наповнена. Це її маленька донечка, помітивши порожню баночку, вирішила наповнити її пелюстками троянд.
Мама спочатку засмутилась. А потім раптом зрозуміла, що її "баночка турбот" вже просто переповнена. Вона не може впоратись з усіма своїми страхами та турботами. Хвилюватись стало для неї звичкою.
Поки мама так міркувала, дівчинка тихо вийшла з кімнати, трохи повернувши баночку. Тепер приклеєний напис із обітницею був добре видно. "Всі турботи ваші покладете на Нього, бо Він дбає про вас" 1 Петра 5:7.
"Турбот у мене явно на велику банку", - подумала жінка.
"Тільки переживаючи і турбуючись, я не можу нічого змінити. Я не можу захистити свою сім'ю від поганого. Не можу будувати позитивні стосунки. Не виходить бути гарною мамою..."
......
Можу тільки довіритись Тому, Хто знає скільки у мене волосся на голові. Тому, хто завжди поруч, щоб підтримати та допомагати. Тому, Хто піднімає та втішає. Мій Господь завжди поряд. Усі тривоги хочу віддати Йому”.
Баночка більше здавалася непотрібною. Але залишилася дорогим спогадом, подарунком коханої доньки.@Storieselb
❤6👍1
🌾Багатий молитовник🙏
Один багатий фермер, житниці якого ломилися від запасів зерна, в очікуванні підвищення цін часто вимовляв звичну для нього молитву «про бідних і нужденних». Молячись, він завжди приєднував таке прохання:
👨🌾«Боже, згадай про бідних і голодних і заповни їх потребу!»
Сам же фермер не допомагав нікому і тільки сподівався, щоб усе це зробив Бог.
Одного разу, коли фермер знову промовив свою молитву «про бідних і голодних», син його сказав батькові:
🧑🦱«Можна мені взяти половину того зерна, що знаходиться в твоїх засіках?»
Здивований цим проханням, батько запитав:
👨🌾«А навіщо воно тобі? Що ти будеш з ним робити?
Син сказав:
🧑🦱«Я відповім на твою молитву!»
#жадібність
@Storieselb
Один багатий фермер, житниці якого ломилися від запасів зерна, в очікуванні підвищення цін часто вимовляв звичну для нього молитву «про бідних і нужденних». Молячись, він завжди приєднував таке прохання:
👨🌾«Боже, згадай про бідних і голодних і заповни їх потребу!»
Сам же фермер не допомагав нікому і тільки сподівався, щоб усе це зробив Бог.
Одного разу, коли фермер знову промовив свою молитву «про бідних і голодних», син його сказав батькові:
🧑🦱«Можна мені взяти половину того зерна, що знаходиться в твоїх засіках?»
Здивований цим проханням, батько запитав:
👨🌾«А навіщо воно тобі? Що ти будеш з ним робити?
Син сказав:
🧑🦱«Я відповім на твою молитву!»
#жадібність
@Storieselb
👍10❤1
"Красиві слова і красиве діло”
Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:
👦— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе…
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
🙎♂— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі…
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе👕 сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку и одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла.
✍Василь Сухомлинський
#слова #справи
@Storieselb
Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:
👦— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе…
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
🙎♂— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі…
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе👕 сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку и одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла.
✍Василь Сухомлинський
#слова #справи
@Storieselb
❤9👍3
Як розділити порівну?
Жили в одному селі два брати. І дісталося їм якось велике поле з чудовим чорноземом.
Зраділи брати несказанно.
Але, от халепа! Як же його поділити між собою?
Думали-гадали… Ледве до бійки не дійшло…
Почали ділити. То одному здавалось, що іншому більша частина дістається… то навпаки… Ніяк кордони не могли провести.
Замучилися.
Втомилися.
І вирішили звернутись до Мудреця.
– Підкажіть нам… Як нам порівну і мирно поле розділити між собою?
– В мене є один секрет. Зробіть так, я скажу – і побачите, що так можна ділити що завгодно. Один брат нехай розділить поле навпіл так, як сам вирішить це зробити. А другий брат нехай вибере з двох половинок: яка частина буде його, а яка дістанеться братові.
Так брати і зробили. І надалі вони все ділили тільки так.
#два_брати
@Storieselb
Жили в одному селі два брати. І дісталося їм якось велике поле з чудовим чорноземом.
Зраділи брати несказанно.
Але, от халепа! Як же його поділити між собою?
Думали-гадали… Ледве до бійки не дійшло…
Почали ділити. То одному здавалось, що іншому більша частина дістається… то навпаки… Ніяк кордони не могли провести.
Замучилися.
Втомилися.
І вирішили звернутись до Мудреця.
– Підкажіть нам… Як нам порівну і мирно поле розділити між собою?
– В мене є один секрет. Зробіть так, я скажу – і побачите, що так можна ділити що завгодно. Один брат нехай розділить поле навпіл так, як сам вирішить це зробити. А другий брат нехай вибере з двох половинок: яка частина буде його, а яка дістанеться братові.
Так брати і зробили. І надалі вони все ділили тільки так.
#два_брати
@Storieselb
👍5❤3
🎯 ЯК ДОСЯГТИ ЦІЛІ
До Майстра у стрільбі з лука прийшли троє юнаків:
👳🏼♀️🧑🏼🦲🧑🏼🦱— Ти найвправніший стрілець у всьому світі! Ми хочемо стати такими ж успішними та продовжити твою справу, – сказали вони.
🧔🏼♂️- Я можу навчити вас стріляти з луку! – відповів Майстер. – Розповісти всі таємниці та премудрості цієї справи. Але до своїх учнів я візьму лише одного! І він зможе стати найкращим стрільцем і по-справжньому успішною людиною.
Щоб вибрати когось до себе в учні, він повісив на дерево мішень, і на відстані кількох метрів підвів першого юнака.
🧔🏼♂️— Що ти бачиш перед собою? - запитав Майстер.
🧑🏼🦲— Я бачу дерево, на якому висить мішень.
🧔🏼♂️- Що ще? - Запитав Майстер
🧑🏼🦲— Позаду зелений лужок, на ньому ростуть квіти.
🧔🏼♂️— Добре, — сказав Майстер і покликав наступного претендента до учнів. – А ти що бачиш перед собою?
🧑🏼🦱— Я бачу мішень, дерево, галявину, квіти, небо, — відповів другий новачок.
🧔🏼♂️- Добре! – відповів Майстер і поставив таке саме запитання третьому юнаку. - А що ти бачиш?
👳🏼♀️- Я бачу перед собою мішень! – відповів він.
🧔🏼♂️- Добре, - сказав Майстер, - що ще?
👳🏼♀️- Більше нічого! Найголовніше - це мета, я бачу тільки її!
🧔🏼♂️- Молодець! – сказав Майстер. - Ти досягнеш у житті великих успіхів. Я візьму тебе до своїх учнів. Коли є мета, все інше не має значення.
#мета
#ціль
#підлітки
@Storieselb
До Майстра у стрільбі з лука прийшли троє юнаків:
👳🏼♀️🧑🏼🦲🧑🏼🦱— Ти найвправніший стрілець у всьому світі! Ми хочемо стати такими ж успішними та продовжити твою справу, – сказали вони.
🧔🏼♂️- Я можу навчити вас стріляти з луку! – відповів Майстер. – Розповісти всі таємниці та премудрості цієї справи. Але до своїх учнів я візьму лише одного! І він зможе стати найкращим стрільцем і по-справжньому успішною людиною.
Щоб вибрати когось до себе в учні, він повісив на дерево мішень, і на відстані кількох метрів підвів першого юнака.
🧔🏼♂️— Що ти бачиш перед собою? - запитав Майстер.
🧑🏼🦲— Я бачу дерево, на якому висить мішень.
🧔🏼♂️- Що ще? - Запитав Майстер
🧑🏼🦲— Позаду зелений лужок, на ньому ростуть квіти.
🧔🏼♂️— Добре, — сказав Майстер і покликав наступного претендента до учнів. – А ти що бачиш перед собою?
🧑🏼🦱— Я бачу мішень, дерево, галявину, квіти, небо, — відповів другий новачок.
🧔🏼♂️- Добре! – відповів Майстер і поставив таке саме запитання третьому юнаку. - А що ти бачиш?
👳🏼♀️- Я бачу перед собою мішень! – відповів він.
🧔🏼♂️- Добре, - сказав Майстер, - що ще?
👳🏼♀️- Більше нічого! Найголовніше - це мета, я бачу тільки її!
🧔🏼♂️- Молодець! – сказав Майстер. - Ти досягнеш у житті великих успіхів. Я візьму тебе до своїх учнів. Коли є мета, все інше не має значення.
#мета
#ціль
#підлітки
@Storieselb
❤5👍3
🐸 Цілеспрямована жабка
Зібралися кілька жабок та почали розмовляти.
— Як шкода, що ми живемо у такому маленькому болоті. От би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! - проквакала одна жабка.
— А я чула, що в горах чудове місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчаків, - мрійливо проквакала друга жабка.
— А вам що з того? - Огризнулася велика жаба. - Все одно вам туди ніколи не дістатися!
- Чому не добратися? Ми жаби можемо все! Щоправда, друзі? - сказала жаба-мрійник і додала, - доведемо цій вреднючій жабі, що ми зможемо переїхати в гори!
- Давайте! Давайте! Переїдемо у великий чистий ставок! - Заквакали всі жаби на різні голоси.
Так вони всі почали збиратися до переїзду. А стара жаба розповіла всім мешканцям болота про «дурну витівку жабенят».
І ось коли жабки рушили в дорогу, всі, хто лишився в болоті, в один голос закричали:
— Куди ви, жаби, це ж НЕМОЖЛИВО! Ви не дійдете до ставка. Краще вже сидіти у своєму болоті!
Але жаби не послухали й рушили в дорогу. Кілька днів вони йшли, багато хто вибивався з останніх сил і відмовлявся від своєї мети. Вони повертали назад у рідне болото.
Всі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї шаленої витівки. І так їхня компанія ставала все менше. І тільки одна жаба не звернула з дороги. Вона не повернулася назад у болото, а дійшла до чистого гарного ставка та оселилася в ньому.
Чому саме вона зуміла досягти мети? Може, вона була сильніша за інших?
Виявилося, що ця жабка просто була ГЛУХА! Вона не чула, що це НЕМОЖЛИВО! Не чула, як її відмовляли, саме тому саме вона легко дісталася своєї мети!
#Storieselb
#мета
#ціль
Зібралися кілька жабок та почали розмовляти.
— Як шкода, що ми живемо у такому маленькому болоті. От би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! - проквакала одна жабка.
— А я чула, що в горах чудове місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчаків, - мрійливо проквакала друга жабка.
— А вам що з того? - Огризнулася велика жаба. - Все одно вам туди ніколи не дістатися!
- Чому не добратися? Ми жаби можемо все! Щоправда, друзі? - сказала жаба-мрійник і додала, - доведемо цій вреднючій жабі, що ми зможемо переїхати в гори!
- Давайте! Давайте! Переїдемо у великий чистий ставок! - Заквакали всі жаби на різні голоси.
Так вони всі почали збиратися до переїзду. А стара жаба розповіла всім мешканцям болота про «дурну витівку жабенят».
І ось коли жабки рушили в дорогу, всі, хто лишився в болоті, в один голос закричали:
— Куди ви, жаби, це ж НЕМОЖЛИВО! Ви не дійдете до ставка. Краще вже сидіти у своєму болоті!
Але жаби не послухали й рушили в дорогу. Кілька днів вони йшли, багато хто вибивався з останніх сил і відмовлявся від своєї мети. Вони повертали назад у рідне болото.
Всі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї шаленої витівки. І так їхня компанія ставала все менше. І тільки одна жаба не звернула з дороги. Вона не повернулася назад у болото, а дійшла до чистого гарного ставка та оселилася в ньому.
Чому саме вона зуміла досягти мети? Може, вона була сильніша за інших?
Виявилося, що ця жабка просто була ГЛУХА! Вона не чула, що це НЕМОЖЛИВО! Не чула, як її відмовляли, саме тому саме вона легко дісталася своєї мети!
#Storieselb
#мета
#ціль
❤14😁2
💡 Мудрість мурах або як зберегти мир 🐜
Стали Мурахи будувати мурашник. Поклали з десяток голочок, і тут з'явився Равлик і закричав:
- Ви чому в мене на дорозі мурашник будуєте? Зараз же прибирайте все!
Мурахи розтягнули голочки, і Равлик проповз. На новому місці Мурахи побудували високий мурашник, і, коли поклали наверх останню голочку, з'явився Равлик.
- Знову? - закричала вона. - Ви що, знущаєтеся? Зараз же прибирайте все з дороги.
Сховалася в будиночку й захропіла.
- Равлику все одно, куди повзти, - сказав один Мураха, - а нам без мурашника не можна, замерзнемо взимку. Треба розвернути Равлика.
Прокинувся Равлик уранці й очам не вірить. Дорога вільна.
- Мені, звісно, однаково, куди повзти, але я принципово не бажаю звертати, якщо можна повзти прямо.
І, задоволена, що Мурахи поступилися, вона поповзла туди, звідки з'явилася. У мудрого очі його в голові його...Він знає, як вчинити в різних ситуаціях, щоб зберегти мир.
📚Пс 119:98:
Стали Мурахи будувати мурашник. Поклали з десяток голочок, і тут з'явився Равлик і закричав:
- Ви чому в мене на дорозі мурашник будуєте? Зараз же прибирайте все!
Мурахи розтягнули голочки, і Равлик проповз. На новому місці Мурахи побудували високий мурашник, і, коли поклали наверх останню голочку, з'явився Равлик.
- Знову? - закричала вона. - Ви що, знущаєтеся? Зараз же прибирайте все з дороги.
Сховалася в будиночку й захропіла.
- Равлику все одно, куди повзти, - сказав один Мураха, - а нам без мурашника не можна, замерзнемо взимку. Треба розвернути Равлика.
Прокинувся Равлик уранці й очам не вірить. Дорога вільна.
- Мені, звісно, однаково, куди повзти, але я принципово не бажаю звертати, якщо можна повзти прямо.
І, задоволена, що Мурахи поступилися, вона поповзла туди, звідки з'явилася. У мудрого очі його в голові його...Він знає, як вчинити в різних ситуаціях, щоб зберегти мир.
📚Пс 119:98:
"Я мудрість черпаю із вказівок Твоїх, їм завдяки мудріший я, ніж вороги мої."
👍14