Хто з нас не чекав бойових, щоб затаритись у міліку?
І в кого немає жодної речі від M-TAC?

Білодуб допитав людину, чия праця — з нами на фронті з перших днів.Це Олександр «Алекс» Карасьов — засновник і власник бренду M-TAC, козак, меценат і доброволець.

У відвертому інтерв’ю:
– як створювався бренд,
– як M-TAC допомагає війську,
– як держава створює проблеми,
– і що думає сам Алекс про війну, Майдан і політику.

🎥 Завтра о 19:00 — на нашому YouTube та Радіо "РЕЙД".
Буде чесно. Буде по-нашому

Підтримати Нестримний РЕЙД.

Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads

Кожна особиста історія складається зі спогадів.
Щоб ваша історія про фестиваль РЕЙД була яскравішою ми ділимось спогадами, зафіксованими нашими фотографами.
Переходьте за посиланнями, згадуйте найкращі моменти, шукайте себе на фото, зберігайте собі на памʼять та розказуйте друзям про фантастичну атмосферу фестивалю РЕЙД.
Фото від Катерини Гузар👇
Фото від оператора РЕЙДу👇

Підтримати Нестримний РЕЙД.

Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads

Бути матірʼю в Україні — випробування

Вони проводжають синів і дочок у бій зі сльозами, зі страхом, але з гідністю. Стискають кулаки, коли зникає зв’язок. Схиляють голову в молитві, коли надто тихо. Чекають, хоч серце тріщить щодня.

Матері України — героїні, які занадто рано вдягають чорну хустку. Їхні діти тепер вічно молоді. Пішли, коли ще мали кохати, сміятись, будувати. Тепер у руках не теплі долоні, а холодні фотографії.

Бути матірʼю в Україні — означає боротися. Під проливним дощем, у спеку, в мороз вони стоять на мітингах зі світлинами своїх дітей, воїнів, яких катують у полоні. Вони не зламались. Вони не мовчать.

Матері України — ті, хто плачуть над убитими доньками та синами на дитячих майданчиках. І водночас — ті, хто сміються, люблять, живуть та дарують життя.

⚔️OPRYŠKY — ПРЕМʼЄРА⚔️

15.05 о 10:00 —  кліп "Opryšky | Опришки" на каналі BILODUB

🎖 Кліп присвячено Тарасу ХАММЕРУ Бобаничу — Командиру, Воїну, Герою України, Чоловіку, Брату...
Його вже немає поруч, але його дух — у кожній ноті.

Ця народна пісня, яку дуже любив співати Тарас — нагадування: боротьба триває.
І музика, як і памʼять, звучить голосно.

🎥 Дивись "Opryšky | Опришки" на YouTube — BILODUB

🔗 https://www.youtube.com/watch?v=vT5vWGR87SE&ab_channel=Bilodubofficial

Білодуб допитав Сергія «Кума» на єПідвалі, і скоро ми дізнаємось:

— як після ВНЗ менеджери потрапляють барменами в стриптиз-клуби?
— чому він пішов на війну в 2022-му, а не в 2014-му?
— як не встигли на звільнення Херсона?
— і чи правильно робити повістку покаранням?

📍 Дивіться завтра, 15 травня, о 19:00 на нашому YouTube та РадіоРЕЙД: офіцер 413 батальйону РЕЙД, топовий бармен, автор каналу Бородаті Мюслі та дуже добрий чоловік з цікавою історією - Сергій "Кум" Пруцких👊

Підтримати Нестримний РЕЙД.

Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads

Сорочка, в якій нитки — доля.

Вишиванку вдягають немовлятам на хрестини, дітям до школи, воїни — під бронежилет. У ній ідуть на побачення, до церкви, на фронт. У вишиванці вінчаються й прощаються. 

Вишиванка — це код нації, голос крові й памʼяті.

Вишиванка обʼєднує покоління. Рукав, який колись вишивала бабуся, сьогодні торкається плеча її онука на передовій. І цей дотик сильніший за страх.

Кожен шов мов талісман. Кожен орнамент, як заклик памʼятати, хто ми є, звідки йдемо, і заради чого стоїмо.

SVA STONE вітає з Днем вишиванки!

Носіть свій код. Носіть свою історію.

⚔️ OPRYŠKY — ВЖЕ НА КАНАЛІ ⚔️

Кліп “Opryšky | Опришки” вже доступний на YouTube-каналі BILODUB.

🎖 Присвячено Тарасу ХАММЕРУ Бобаничу — Командиру, Воїну, Герою України.

Пісня, яку він любив співати!
Голосно. Прямо. Без прикрас.

🎥 Дивись на YouTube — BILODUB

🔗 https://www.youtube.com/watch?v=vT5vWGR87SE&ab_channel=Bilodubofficial

Не побудуєш майбутнього, не поглянувши в очі минулому

Радянська система десятиліттями цілеспрямовано викорінювала мозок, серце й хребет Української Нації. В’язниці, заслання, катівні, розстріли — все це спрямовувалось проти тих, хто мав сміливість думати, писати, говорити вголос.

Українці, які не стріляли, — вони писали вірші.
Не кидали гранати — вчили дітей.
Не руйнували — творили культуру, свободу, гідність.

І саме за це їх убивали.

Розстріляне Відродження. Знищене шістдесятництво. Поламані долі інтелігенції.
Злочини без строку давності.
Вони казали "ні", коли мільйони мовчали.

Ночі, коли в двері стукали кати.
Камери, де зачитували вірші через ґрати.

Заслання без суду, без вироку, лише за те, що були українцями.
Українці, яких хотіли стерти, але вони стали вогнем.

Ми зобов’язані продовжити їхню справу: вільними думками, сміливими словами, сильною Україною та Ідеєю Нації.

Українці, що були борцями, а ми — продовження їх шляху.

Офіцер РЕЙДу, націоналіст, революціонер, доброволець, спортсмен, бізнесмен, батько та простий розбишака з Балаклії.

Олександр Воробей розповідає Білодубу про свій життєвий шлях та ділиться найсміливішими планами на післявоєнне майбутне.

Уже зараз на нашому ютубі та радіоРЕЙД

Підтримати Нестримний РЕЙД.

Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads

Слово "герой" сьогодні звучить інакше. Воно втратило відтінок абстрактної слави й набуло реальної ваги із брудом на берцях, кіптявою на обличчі й тишею в очах. Герой — воїн, який пройшов крізь пекло.

Доброволець, що залишив мирне життя заради правди. Побратим, який виніс пораненого з-під обстрілу. Кіборг, який тримав термінал, поки тримався бетон.

Герої йдуть туди, де потрібні найбільше. Їхні дії — хроніки незламності, написані не словами, а вчинками. Ціна свободи — їхнє життя, біль, мовчання після бою.

Українські Герої не шукають рівних, бо їх немає.

Один проти десяти. Десять проти сотні. Вони втримують те, що інші вважають втраченим. Не відступають навіть в повністю оточеному місті.

Героїв тримає воля. Глибинна, темна, як ніч перед боєм.

Віра. Тиха, без пафосу, але непохитна.

І лють. Не сліпа, а вивірена, загартована в тих, хто стоїть за спиною.

Саме завдяки Героям ми дихаємо, говоримо, плануємо. Герої — не вигадка, не символ, не тінь минулого. Герої — пульс цього дня.

Нескорені. Незламні. Наші.
Героям Слава!

Сила, що виринає з глибини й залишає після себе тишу.
Морська піхота не про комфорт і не про кількість. Їм достатньо цілі, напрямку й наказу «на вчора».

Ще у 2014-му вони довели, що присяга — не пусті слова. Коли ворог знімав український прапор у Севастополі, курсанти співали гімн. Кораблі й техніку виводили, щоб не дісталися окупанту.

Сьогодні морпіхи тримають берег, б’ють по тилах, топлять гординю ворога. Саме вони стали частиною тієї операції, після якої крейсер “Москва” більше не загрожує нікому. Один удар і символ імперії пішов на дно, де йому і місце.

Флот воює не тільки на морі. Річкова флотилія тримає Київ, Чернігів, Дунай, лимани. Вони контролюють води, що зшивають країну, і захищають її життєві артерії.

Морська піхота — не окрема сторінка. Це розділ, який читають вороги перед тим, як зникнути.