Чернігівська область, разом з багатьма іншими, суттєво постраждала від тривалої окупації російськими військами та постійних обстрілів.
Тож у червні “Реаліс” дав старт програмі реабілітації та відновлення у Ворзелі (Київська область), спрямованої на дітей-жертв війни.
Загалом, ця реабілітаційна ініціатива запущена для мешканців Чернігівської області. Вона розрахована на батьків та дітей і сфокусована на роботу з їх станом, на розвиток навичок, як долати кризові ситуації, та на надання простору відносної безпеки для їх відновлення.
…12 червня на відпочинок до міста-курорта Ворзель приїхали 23 людини (серед них 14 дітей) з Семенівки Чернігівської області (у майже 300 км на північ від Києва) та навколишніх сіл. Кожен із цих дітлахів та дорослих пережив жахи російського вторгнення і досі пам’ятає сумні реалії окупації.
Працівники “Реалісу” та, зокрема, психологи-консультанти доклали максимальних зусиль, щоби ці діти та їх батьки на кілька тижнів забули про травматичне минуле, вибухи та постріли та змогли заспокоїтись, відпочити та відновити свої фізичні та психічні сили. “Реаліс” забезпечив їх житлом, харчуванням та конструктивним дозвіллям.
Програми “Реалісу”, які тривають одночасно й окремо для батьків та дітей, спрямовані на поліпшення стану людей, розуміння, що і як треба робити для самодопомоги та покращення навичок сімейного спілкування. Це все проводиться командою психологів “Реаліс”, яка складається з двох дитячих та два дорослих психологів.
Які результати? Ми тестували стан батьків на початку та у кінці програми: майже всі учасники показали покращені показники (зниження рівня тривожності та депресії, але головне - навчились допомагати собі та своїм дітям).
Наступні кілька таборів відбудуться в Ірпені та Ворзелі. Пишаємось тим, що з початку літа вже 138 дітей та їх батьків пройшли або нині проходять інтенсивну реабілітацію в Ірпені та Ворзелі.
Даний масштабний проєкт “Реаліс” реалізовує спільно зі своїм постійним партнером Nadácia Integra.

Віктор Єленський:
— 24 лютого, у річницю вторгнення, я був присутнім на зустрічі Президента з військовими капеланами. Це була дуже невимушена і, водночас, дуже зворушлива зустріч. Коли Президент спитав капеланів, чого їм не вистачає, один з них спокійно відповів: боєприпасів. Це, здавалося б, дивний запит від християнського священика і офіцера-некомбатанта, який не бере до рук зброї. Але він щоденно має справу зі смертю; він буває поруч з бійцем у мить, коли тому, крім священика, ніхто допомогти вже просто не в змозі. І тому, щоби зупинити смерть, він просить боєприпаси.

Вже третій місяць у Ворзелі та Ірпені Християнський центр "Реаліс" проводить програми реабілітації та відновлення.
Вони розраховані на батьків та дітей з півночі Чернігівської області та спрямовані на розвиток навичок, як долати кризові ситуації, та їх відновлення.
Як виглядає звичайний день реабілітації? У першу половину дня, окрім зарядки та ситного сніданку, діти та дорослі відвідують групу для ознайомлення з Біблією (це опціонально) й далі беруть участь у важливих психологічних сесіях (як це іноді відбувається - розповідає на відео психолог ХЦ "Реаліс" Олена Свєчнікова). Після обіду - малі групи для лікування психологічних травм від війни. Під час цих груп використовується арттерапія та проєктивні методики, коли люди в емпатичній та безпечній обстановці діляться життєвими історіями.
Наостанок кілька цифр: за червень-липень "Реаліс" провів 5️⃣ таких програм, у яких взяли участь щонайменше 1️⃣5️⃣9️⃣ дорослих та дітей.
Що буде далі? Чимало сімей вже ухвалили рішення не повертатись додому (тобто, у місцевість, де досі тривають обстріли) та шукають варіанти для продовження реабілітації та лікування. Адже багато з них відчули, що градус тривожності та депресії знизився.
Знову нагадаємо, що даний масштабний проєкт “Реаліс” реалізовує спільно зі своїм постійним партнером Nadácia Integra.

До повномасштабної війни Наталя Гриднєва та її чоловік мешкали у селі Леонівка Чернігівської області. До кордону з Росією від нього - від 500 м до 4 км. Подружжя мало власне господарство, садило картоплю та гарбузове насіння і добре з цього жило.
Взимку 2022 року село перебувало під окупацією, а навесні 2023-го росіяни почали рівняти населений пункт з землею - атакували бомбами, мінами, ракетами й навіть “Шахедами”. Діти та дорослі тривалий час жили під обстрілами.
У Наталі двоє дітей: хлопчику 8, а дівчинці 6 років. “У мого хлопчика були великі проблеми. Після обстрілів він був заляканий та гриз нігті на руках і ногах. Дівчинка заїкалась", - розповідає жінка.
Сім'я залишила Леонівку на початку жовтня, коли росіяни спрямували на село 3 ракети, та перебралась у Семенівку Чернігівської області, що у майже 300 км на північ від Києва. Але і Семенівка не була цілком безпечною: з лютого 2023-го окупанти почали обстрілювати місто некерованими авіабомбами та ракетами з гелікоптерів.
Влітку цього року Наталя разом з дітьми двічі взяла участь у програмі реабілітації та відновлення від Християнського центру “Реаліс”. Результати виявились вражаючими. "Після реабілітації у Ворзелі та роботи з дитячими психологами Матвій припинив гризти нігті. Раніше він взагалі не контактував з дітьми, а тепер вже не хоче сидіти вдома і прагне до дітей. Проєкт реабілітації “Реаліса” для батьків та їх дітей - це дуже потужна психологічна допомога. Моїм дітям це дуже допомогло, - продовжує Наталя. - Нас вчать вмінню заспокоювати дітей під час обстрілів. З дорослими та дітьми працюють профільні психологи. Дякую всім, хто з нами працює: зцілюючи наші душі, ви робите велику працю. Мені хочеться якнайбільше діток і мам привезти сюди на реабілітацію. Також моє бажання і потреба - не повертатись назад. Залишитись тут та не їхати туди, де міста та села перебувають під постійними обстрілами".
У районі, де мешкала Наталя, 7 сіл вже просто щезли. А 3 тижні тому Семенівку атакували два "Шахеди".
Відповідаючи на потребу людей з семенівської громади, впродовж червня-липня "Реаліс" провів 5 програм реабілітації, у яких взяли участь щонайменше 159 дорослих та дітей.
https://www.youtube.com/watch?v=sfWRKepV_0w

​​Два дні тому російський Слідчий комітет відкрив кримінальну справу проти ветерана російського баптистського руху - Юрія Сіпка.
Християнин, який з 2014 року (а саме тоді вибухнула російсько-українська війна) відмовляв Кремлю у праві нападати на сусідню державу, відтепер обвинувачується у розповсюдженні правди про лютневу агресію РФ проти України.
На щастя, Юрій Кирилович виїхав з Росії та перебуває у безпеці.
На жаль, переслідування Сіпка з радістю було сприйнято у деяких російських євангельських колах.
Молімось за те, щоби у таких російських віруючих відкрились очі!

Суботнє читання про пастора, який пережив жахи війни, полон та Божу милість у вигляді звільнення.

Доброго ранку!

Яка головна порада батькам-українцям від дитячої психологині Дарини Чигир? "Моє звернення до вас наступне: ваші діти живуть у часи війни. Якщо у вас є можливість переїхати та змінити місце проживання на більш безпечне місце, я рекомендую це зробити. Бо наслідки можуть бути непоправні”, - переконує спеціаліст.

У липні та серпні 2023-го 28-річна психологиня брала участь у проведенні кількох програм реабілітації від Християнського центру “Реаліс” в Ірпені та Ворзелі. Дарина на власні очі бачила наслідки травм дітей від війни, адже щодня спостерігала за дітьми та їх батьками, які мешкали у прикордонних з РФ селах Чернігівської області.

"Ці діти бачили смерть, і у своєму віці вони пережили багато тяжкого досвіду, який вони не повинні були переживати - ПТСР, неврози, заїкання, енурези та інші проблеми, які у них виникли саме через війну, стрес та тривоги", - розповідає Дарина.

Чому батькам варто перевозити своїх дітей подалі від війни у безпечні місця? На думку психологині, через байдужість до проблем дитячої психіки може вирости нове покоління травмованих дітей. "Якщо із цим нічого не робити, наслідки можуть бути плачевні - алкоголізм та інші залежності, відстороненість (людина не зможе побудувати якісну комунікацію), відсутність довіри, безсоння, кошмари та інші прояви, які згодом впливатимуть на все життя".

https://youtu.be/SToyTmlnl84

​​Українцям (і християнам з-поміж них) є чим пишатись.
Наша країна — справжній свідок Божих благословінь: десятки тисяч церков, свобода благовістя та, загалом, віросповідання, демократичний устрій. Крім того, Бог зберіг Україну у війні з жорстким, підступним російським ворогом, який десятиліттями імітував дружбу.
За ці роки виросло нове покоління людей, які звикли надіятись на Бога і водночас важко працювати, забувши такі слова, як "партія", "план" і "науковий атеїзм". І це радісна новина!
Чого б ми хотіли побажати 32-річній Україні? Стійкості. Віри у Бога. Усвідомлення свого християнського коріння. Послідовності та відповідальності за себе та країни, що поряд. Миру - і знову Божого рясного благословіння! Перемоги.
З днем незалежності, Україно!