Сьогодні пропонуємо вам ознайомитися з нашими статтями і відео, що присвячені двом визначним історичним подіям 29 січня 1918 року:

Кожного року по всій країні 29 січня проводяться пам’ятні заходи з нагоди річниці бою під Крутами. Вищі чини країни урочисто несуть квіти до постаментів, присвячених цій події, у навчальних закладах проводять заходи приурочені річниці бою, по телебаченню розповідають про це. Одним словом, з цією подією все зрозуміло: “людоїди” комуністи безжально повбивали невинних студентів, що “боролися за українську незалежність”. Але, як ми добре знаємо, – історія не терпить, коли на події дивляться однобоко. Саме тому і народився міф про “героїв Крут”. Але поруч з цим забувається інша подія, а саме повстання робітників на заводі “Арсенал”, яке наша буржуазна пропаганда трактує неправильно, а часто взагалі оминає. Про події кінця січня 1918 року сьогодні і поговоримо.

https://telegra.ph/Povstannya-na-zavod%D1%96-Arsenal-01-28

Сьогодні в Україні відзначається 104-та річниця бою під Крутами, який підноситься буржуазною владою як свято мужності й боротьби українського народу за свою незалежність. Чи має ця теза відношення до дійсності і яке саме мала значення ця битва, ми розповімо у нашій новій статті та відео, що незабаром вийде на нашому ютюб-каналі.

29 січня – визначний день в сьогоднішньому українському інформаційному просторі. День "Героїв" і Героїв. Хто є хто? За що боролися? Де правда, а де нагла маніпуляція заради захисту своїх позицій? Спробуємо сьогодні розібратися, і для цього знову поринемо в цікаві, захопливі та трагічні сторінки історії Громадянської війни 1917-1921 років на території України.
Дивіться нове відео РФУ: "Герої" Крут і Герої Арсеналу.

Рік тому ми опублікували статтю «Голос Андеграунду», якою була продовжена та поки що й завершена публічна полеміка РФУ та А.В. Рудого щодо бачення комуністами мирного врегулювання Російсько-української війни, що розпочалася з нашого боку статтею «Війна пацифізму».

За цей рік війна ще більше загрузла в позиційній фазі, і сьогодні вже чимало авторитетних буржуазних видань говорять про те, що конфлікт зайшов у глухий кут та його сторонам час сідати за стіл переговорів. Чим відрізняється буржуазний та дрібнобуржуазний пацифізм від пролетарського інтернаціоналізму? Сьогодні це має знати кожен марксист, щоб не розгубитися й обрати правильну політичну лінію, що відображає інтереси робітничого класу.

У зв'язку з цим наші матеріали з критикою соціал-пацифізму не те що не втратили актуальності, а навіть стали ще актуальнішими, ніж були.

Отже, рекомендуємо ознайомитись:

Красная Юрта объявляет набор в марксистские кружки! 

Нарастающий социально-экономический кризис, нарушения прав трудящихся, вспыхивающие военные конфликты и другие противоречия капитализма, приводят всё больше людей к идеям справедливого общества. Однако многие из нас, встав на этот путь, сталкиваются с рядом непростых вопросов. С чего начинать знакомство с марксизмом? Что такое истмат, диалектическая логика, политэкономия, как всё это изучать?

Можно искать ответы самостоятельно, но лучше записаться в наш кружок, где мы изучаем теорию в коллективе, системно и эффективно и просто объединяемся с единомышленниками. Помните, что индивидуализм неприемлем для марксиста. Для записи в кружок – https://t.me/redteleyurt.

Также присоединяйтесь к Организации Трудящихся Казахстана (ОТ.Каз). Если у вас есть навыки работы с фото/видео/аудио материалом, написания, редактирования, перевода текста или просто осознанное желание, вместе с нами работать во благо трудящихся, заполняйте анкету и мы свяжемся с вами.

В связи с новым поворотом дела Кагарлицкого – апелляционный суд заменил штраф на пятилетнее лишение свободы – наш пост от 26 июля прошлого года не только не утратил актуальности, но даже стал ещё более актуальным:

Український вимір історії с посадкой Кагарлицкого, или ещё раз почему мы против Путина

Как известно уже каждому постсоветскому левому, кто следит за актуальными новостями движения, на днях российская власть решила закрыть Бориса Юльевича. Не будем пересказывать детали дела, ибо каждый, кто следит, и так всё знает – благо событие вызвало определённый резонанс. Не станем также и повторять разоблачение этой ситуации – всё уже сказано до нас российскими товарищами. Если не хотим просто повторить за ними, то наша особая роль весьма скромна, однако имеет место быть.

Идеологи нашего прямого и основного врага – киевского режима – любят говорить об украинском измерении чего бы то ни было, чаще всего – про український вимір історії. Вот и нам сейчас остаётся лишь обозначить український комуністичний вимір.

Месяц назад мы написали критический отзыв на «Полёт валькирий» композитора Е. Пригожина. Уже тогда нам было совершенно очевидно, что чем бы ни кончилась опера, а усиления террора не миновать в любом случае – так оно и вышло. Хозяину ЧВК всё сошло с рук, потому что он хозяин ЧВК. Но проглотив недопутч Вагнера, Кремль решил сорваться на тех мало-мальски видных своих оппонентах, которые армиями не владеют. На прошлой неделе был арестован Гиркин, на этой – Кагарлицкий. Проблемы Стрелкова коммунистов не волнуют, а вот проблемы Бориса – очень даже. Хотя и не всех коммунистов – в КПРФ заявили, что контрнаступление ВСУ и реформы призывной системы им гораздо важнее; что, впрочем, лишний раз доказывает, что КПРФ – не коммунисты.

Так вот, к чему я.

КПРФ! ЖОЖЕКИ!! ГДЕ БЛ… БЛАГОСЛОВЕННАЯ СВОБОДА ПРОПАГАНДЫ МАРКСИЗМА В РОССИИ?!!!

А нету её. Был только лёгкий туман, да и тот развеялся полностью. Полностью!

Если путинский режим отправил по этапу Бориса Юльевича, человека больше научного профиля, нежели политического, левого интеллектуала с не самыми крайними взглядами, то чего же должны ждать от нынешних русских властей мы, люди более радикальной мысли и дела?

Да, в РФ можно свободно пропагандировать марксизм, но есть нюанс: только такой марксизм, который пропагандирует Стас Васильев на Соловьёв LIVE – такой марксиZм, который нравится Соловьёву. Ну, что ж, а нам марксизм дороже марксиZма.

При всех различиях идей РФУ и идей Кагарлицкого, он всё же стоял на антивоенной позиции по вопросу так называемой СВО, не поддерживая ни российский, ни западный и украинский капитал. За что и поплатился. Мы тоже поплатимся, завладей Украиною теперешняя московская власть. Она не принесёт нам ничего доброго – и мы тоже желаем ей всего плохого.

Борис приглашал нас на стрим на Рабкоре. Увы, данное мероприятие откладывается на неопределённое время. И мы желаем, чтобы это время не было долгим. Кагарлицкий не первый раз попадает за решётку. Желаем ему справиться и на этот раз.

Правда, тешить себя ложными надеждами, будто движение солидарности с Кагарлицким принесёт скорые плоды, не стоит. Режим пока ещё крепок, и раз он взялся за кого-то всерьёз, то уже не отпустит. Все те социалисты, которые сидят по русским тюрьмам, смогут выйти из застенков и вести социалистическую деятельность не раньше, чем их товарищи, остающиеся на свободе, перевернут Россию – свергнут иго капитала.

Российским товарищам я могу только повторить совет из нашей заметки о мятеже Пригожина: не ищите прогрессивную буржуазию и не сидите сложа руки, а стройте рабочую партию. И нет, мы ни в коем случае не смотрим на вас свысока. У нас тоже всё очень сложно. Но мы идём означенным путём. Идёмте же вместе!

#едкий_комментарий

К 35-летию со дня окончания вывода Советских войск из Афганистана мы подготовили подборку наших постов на афганскую тематику и объединили их в одну статью.

Советует подписаться на наши Instagram и Facebook, где новые заметки подобного рода публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.

#история #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

Электрический голод в СНГ

Почти все наши читатели, заставшие 90е, помнят как энергосети и прочие коммунальные службы, только перешедшие в руки эффективных собственников, сразу стали менее стабильными, чем ранее. Казалось бы, на смену плану, который душил самых умных и уникальных, пришёл, наконец-то, рыночек. Он должен был всё порешать и сделать из Украины вторую Францию, как нам тогда обещали с телеэкранов. Но что-то явно пошло не так.

Можно, конечно, сказать, что союзная сеть строилась как одна большая система, и виноват в тогдашних отключениях разрыв экономических связей. Отчасти это будет даже правдой. Однако в большей степени причина в самом характере новых владельцев: шановне панство как из государственных, так и из частных офисов сразу кинулось всеми способами выжимать из советского народного наследия все соки. А для этого совершенно не обязательно, чтоб на электростанции соблюдались все нормы безопасности и работала она стабильно — деньги в казну плотют, да и чёрт с ним.

Кое-как нашей стране удалось выйти из кризиса: паразитируя на остатках советских заводов, олигархи стали вывозить из страны сырьё и продукты максимально несложной переработки. Начался долгожданный рост экономики, кое-как стало подниматься народное благосостояние. Казалось, что в ближайшее время ничего не предвещает беды, а значит и следить за состоянием своих предприятий не нужно. А если кому на голову кирпич и свалится, то компенсацию семье заплатить — если вообще заплатить — будет дешевле, чем ремонтировать помещение.

И так оно у нас простояло до самой войны с Россией, когда с осени 2022 по весну 2023 ВС РФ начали активно бомбить энергетическую инфраструктуру. Как мы с вами помним, тогда полстраны — если не 3/4 — оказались без света, отопления и интернета. Многих это вынудило переехать на запад, а кто не мог себе такого позволить, те были вынуждены кое-как выкручиваться на месте, пока элитные дома за окном светились, как на праздник. Какие выводы сделало солнцеликое руководство и его спонсоры из ситуации?

А какие они могут сделать выводы? Их главная цель — извлечь наибольшую выгоду из своих активов, потому ваше здоровье и стабильность рабочего места их не заботит. По крайней мере, до тех пор, пока отсутствие электричества не ударит по уже их кошельках. И тогда его можно будет починить, правда, починить только в тех местах, где электричество больше всего требуется: у крупных компаний в офисах, на предприятиях и в дорогущих торговых центрах. И весь этот банкет — за наши с вами деньги, отнятые государством на благо буржуев. А мы будем дальше сидеть и ждать, пока потеплеет и ситуация кое-как нормализуется.

И наша с вами реальность раз за разом подтверждает это. Вот как, например, уже этой зимой в столице — где стоит одно из самых навороченных и многочисленных ПВО, по крайней мере, по словам наших власть предержащих — после намного меньших ударов без света остались 250 тысяч человек. И так будет дальше, пока энергосети будут находиться не в руках народа, которому нужен свет, а в руках эффективных менеджеров, для которых главное — прибыль. При таком положении дел о каком-либо адекватном ремонте, по-настоящему хорошей реорганизации сети или о её развитии и строительстве новых станций и речи быть не может.

Но если вы думаете, что причиной ваших невзгод являются ваши собственные капиталисты, вам мигом доходчиво пояснят, что во всём виновата русня, варвары с востока, что пришли и рушат нашу страну. И даже если наши менеджеры плохо справляются со своей работой, то у них там, в Мордоре, вообще кошмар. Поэтому умереть нужно за наших олигархов, а не за их, ибо мы — демократичные европейцы, а они — деспотичные азиаты. Чтобы убедиться в обратном — что природа капиталистов одна, откуда бы они не происходили — предлагаем вам посмотреть видеоролик наших товарищей из Красной Юрты о казахстанской энергетике:

Сегодня мы разберём энергосистему Казахстана от создания до наших дней и обсудим возможные перспективы. А также зададим пару вопросов нашим зрителям, ответы на которые будем ждать в комментариях под видео на Ютубе. Бастаймыз!

___

Подписаться | Чат | Анкета

Қазақстанның Еңбекшілер Ұйымы / Қызыл Отау
Организация Трудящихся Казахстана / Красная Юрта

#Видео

Робкор РФУ пише:

Олександр Олексійович Скорик народився в селі Корбині Івани Богодухівського району Харківської області. В 2000-х став «шабаєм» (так називають мʼясників на Слобожанщині) — їздив скуповувати свиней та іншу худобу на районі, а потім реалізовував м’ясо та м’ясопродукти на ринку. На все необхідне вистачало, жили з дружиною невибагливо. Ніхто з односельців тоді і не міг навіть уявити, що через півтора десятиріччя Сашко Скорик стане Олександром Олексійовичем, «поважною» людиною: власником мʼясокомбінату, продукція якого буде по всій Україні та за кордоном, а також меценатом, головою мʼясної галузі України, громадським та політичним діячем. Ніхто достеменно не може розповісти, з чим повʼязано різке зростання в карʼєрі Олександра. Але наразі є декілька «легенд», які свідчать, що близькі до родини Скориків люди після відомих подій 2013-14 років стали сидіти у високих владних кабінетах під гербом і прапором України.

На вʼїзді до ТОВ «М’ясокомбінат «М’ясний»», де господарює пан Скорик, майорять прапори України та Євросоюзу, але сама територія обгорожена колючим дротом та більше схожа на тюремний обʼєкт.

Працівники мʼясокомбінату, що знаходиться в Богодухові Харківської області, на початку чи по закінченні робочої зміни проходять детальний коридор огляду, де вони мусять роздягатися до білизни. Робиться це для того, аби уникнути крадіжок робітниками комбінату. Весь виробничий процес пильнується через камери відеоспостереження. Також діє низка штрафів. Наприклад, якщо хтось із працівників підняв слухавку під час роботи, відповівши на дзвінок, то його штрафували на 500 гривень; залишив робоче місце, пішовши покурити на 2 хвилини — штраф іще 500 гривень (згідно з законом, єдині «штрафи», які може призначати роботодавець, — це догана або звільнення). А якщо отримав травму на виробництві — лікуйся за власний кошт! У «кращому випадку», коли будеш вимагати виплату на лікування, тебе виженуть, як собаку... Виплати заробітної плати в «конверті» та нелегальна праця стали, на жаль, нормою життя наших робітників і роботодавців. Мʼясокомбінат Олександра Скорика також не є винятком (за зарплату в «конверті» і нелегальне працевлаштування роботодавець несе адміністративну відповідальність, штраф у розмірі 200 тисяч гривень на 1 такого працівника).

Дуже велика плинність кадрів на підприємстві також не бентежить його господаря, адже навколо знаходиться достатньо населених пунктів з дешевою робочою силою. Здебільшого це люди сільської місцевості Богодухівського та Охтирського районів, які вимушено погоджуються на нестерпні умови праці. Тому Скорик і дозволяє собі таке нелюдське ставлення до своїх найманих робітників. У разі чогось — замінимо! Це ж усього лиш інструмент для наживи, не більше...

Ставши власником мʼясокомбінату «М’ясний», Олександр Скорик паралельно розпочав політичну карʼєру в партії «Європейська солідарність» Петра Порошенка. Часто з вуст першого лунають популістичні промови в бік європейських цінностей та свобод. А під час візиту в вересні 2021 року Петра Олексійовича на Харківщину Скорик був представлений як кандидат у мери Харкова від партії. У своїй промові Скорик тоді заявив, що хоче досягти таких самих успіхів у бізнесі, як і Порошенко. Успіхів йому! Нехай усі негаразди проходять стороною.

Скорик любить себе асоціювати з доброчинністю. Невеличка купка прихильників з близького оточення полюбляють розповідати казочки, як він (Олександр Олексійович) допомагає людям, які звертаються до нього по допомогу. В місцевих ЗМІ можна досить часто зустріти статті та пости, які поширені його проплаченими прихвостнями. Більшість громадян все одно розуміє, що це крихта в порівнянні з тим, скільки було привласнено коштів за рахунок дешевої найманої праці тисячів працівників, що працювали в нелюдських умовах, та скільки завдано шкоди через несплату податків державі!

Саме так і виглядає портрет успішної людини в суспільстві з буржуазним устроєм. Герой.

#рабкор