#Ригачки

Мені люто хуйово по всіх фронтах, тому десь на тиждень я здохну і навряд чи буду щось постити
Треба відпочинок від соцмереж для упорядкування думок
... І знов починати курс антидепресантів, бо пиздець і від суїцидальних думок і тісно пов'язаних з цим снів вже починає нудити
Я хотів вчора запостити щось із старого, але навіть тут життя накинуло мені хуй за комірець і пост скинувся, тому я вирішив сприйняти це як знак - знак того, що мені потрібен рест
Я дійсно втомився, хоча б, здавалося, ніхуя не роблю через ту ногу, але це навпаки виснажує навіть більше за роботу (малювання, хатні справи), якою я навіть не можу займатися

Тому бажаю усім гарного тижня, і повернусь десь о 12-13 числах
Не доводьте свою менталку до подібного стану, бо йобані ліки від бід з башкою коштують дорого

#Ригачки

М, п'ята година... Раночку, виходить?
Бачу багато відписок, хоча не те щоб я очікував чогось іншого. Залишаються найсильніші 💅
...
А ось я ніхуя не сильний, і приперся я до вас з сумною (дивлячись для кого) новиною.

По-перше, зараз я лікую менталку. Бо пережив люту ментальну кризу, і навряд чи скоро з неї вийду. Мені до пізди хуйово, і я майже не можу в спілкування, а коментарі у каналах авторів, за якими слідкую, залишаю іноді "на автоматі", бо подобається творчість і хочеться дати хоча б такий фідбек та підтримати улюблених авторів. По цим коментарям може здатися що все окей, але ні, я здох у ментальній ямі, просто не хочу 25/8 нити про це тут, у цьому каналі. Усім зараз хуйово, тому я віддаю перевагу тому щоб тримати своє ментальне суїцідальне гівно десь за стіночкою, подалі від нормальних людей. На мене навалилося занадто багато хуйні, і я просто не виводжу це у своєму нинішньому стані.

По-друге... Я довго думав про це. Увесь цей тиждень моєї відсутності я розмірковував над подальшим існуванням в украрті. Не чекали? Ну, ось так.
Трохи іронічно, що я повертався до украрту з намірами активно просувати свою творчість та якось спробувати спростити життя таким людям як я, які колись десь профакапили або іншим чином стали ПрАбЛєМаТіК, і навіть пережив у свій час рейд колективного хейту, після чого почав просувати канал ще активніше.
Але останнім часом я відчуваю себе ще більш далеким від украрту ніж до свого повернення на його територію. Я не люблю конфлікти, і з моїми бідами з башкою мені вистачає приводів для тривожності та стресу. А украрт у його нинішньому вигляді відчувається як мінне поле, де один лише крок, який комусь може не сподобатись, і ти стаєш ціллю для хуєсосіння та кенселінгу. Не те щоб це було чимось новим, але постійний тиск та страх зробити щось "не те" (і не знаєш при цьому де чіткі кордони того самого "не того", бо для кожного вони індивідуальні) виснажують.
І хоча мені нема причин хвилюватися за свою репутацію (яка і так всрата), бо я нічого хуйового не зробив, а статті про старі факапи валяються десь у закріплених у публічному доступі, я все одно не відчуваю себе комфортно в украрті. Принаймні зараз. Додаємо до цього мої власні біди з башкою і отримуємо ментал брейкдавн довгої дії, що, власне, нахуй треба.

І по-третє... Я не можу малювати 🫠 Хоча це мій звичайний стан у депресивній фазі біполяру сраки, тому хуй з ним, нічого нового.
Але цей мій стан породжує проблеми з фідбеком (мало реакцій/коментів), і це пробиває на дизмораль... Сумне.

Коротше кажучи - я обрав шлях спокою.
Я продовжу вести цей канал далі, буду постити малюнки (нові або щось зі старого), і іноді кидати фотки котів. Але на цьому все. Ниття та особистої інфи тут стане менше, і можна буде сприймати цей канал більше як галерею. Ну, може щось по ОСам буду писати, але це максимум, а щітпост буде урізаний до лише важливої інформації, яка напряму стосується мене як художника який цю галерею заповнює контентом (по типу пропадань на деякий час або нових переломів сраки). Просувати канал майже не буду, хіба що дуже рідко, раз на місяць, буду репостити якісь самопіари від когось з авторів за якими слідкую. А, ну і ще буду постити сповіщення про стріми, бо збираюся повернутись до стрімінгу своєї хуйні (це буде або якесь сумнівне малювання, або ліга, або подвійне "задоволення" по черзі).
...
Але загалом - я з'їбуся назад на ДевіантАрт, де сидів ті півроку що відновлював менталку після цькування у лютому 2023 року. Там я теж не те що б сильно соціально активний, якщо що.
І так, якщо якесь тупориле чмо піздане щось про "агааа до русні пішов зраднік" - кастую цій почварі чотириста років запору і бажаю навернути гівна з лопати за таку хуйню :^) Бо це огидна ригачка, і таким людям самим би з'їбатися нахуй з укрпростору з подібними поглядами та побажаннями до своїх співвітчизників.

Що ж, на цьому все. Я не зникаю зовсім та не видаляю канал, я просто буду існувати більш пасивно та накопичувати ресурс для ульти.
Дякую тим хто залишається зі мною ☕️🌿

#SotBM_DG

Я не святкую 14 лютого, але в мене є нещодавній скетч, тому ось
Най буде

#Ригачки

Раптовий неочікуваний контент з лисою кочергою (це не щур, це кіт)

#SotBM_DG

Маю настрій ностальгувати по старим малюнкам, невдоволення не приймаються
Звідки в мене тоді було стільки сил щоб їбашити повноцінки кожні один-два дні...

Це доречі все ще мій кращий малюнок з Бесом
Можливо тому що він єдиний такий (ще й зроблений на максимумі моїх можливостей у той час) окрім його рефу з тих же часів

#Alba_Corvum_DG

Останнє на сьогодні, просто я дуже люблю цю пікчу
Це все ще 2021
Зазвичай я малюю Даріуса повністю вдягненим, але в нього багато шрамів по усьому тілу, і про це знають лише його наставник та кращий друг
І навіть ставши кращим цілителем континенту (мені насрати що це "сьюшно", я так хочу, це моя історія та світ) він не зміг, хоча, скоріше, не став їх позбавлятися
А ще він муділа-

#Ригачки

Головне: я нарешті помив ногу
Інше: ходити все ще не можна

Тепер я натягну цю срань на палицю і буду кошмарити котів

Десь о 5 ранку буде 2 роки з початку війни
Досі пам'ятаю як 24 лютого 2022 року пішов зранку сидіти на параші і через звуки блєдін зробив там усі свої справи настільки швидко наскільки це взагалі можливо
І що я хочу сказати
По-перше #йобанарусня і цим все сказано
По-друге - тримайтеся, любі
Слава Україні, хуй ворогам

Коти моральної підтримки для вас (вони мене заїбали)

2 роки. 10 років. 100 років. Тисячі. Скільки триває і триватиме ця війна — врешті неважливо, бо війна наша історична. Важливо, що ми обиратимемо зараз — здатись і вмерти, чи боротись і жити?

Свободу не отримують просто так, ми маємо її вибороти.

На десятий рік нашої війни з росіянами і другий рік повномасштабної вже майже все ясно і зрозуміло. Наша ціль лише одна і в нас немає іншого вибору, іншого шляху бути не може. Ми волелюбні за природою. Українці не здавалися і не підкорялися нікому і ніколи, хоч нас і нескінченно ламали. Ні тоді, ні цього разу ми не можемо зламатись, як би боляче нас не били. Ми все одно маємо йти далі, поки не здобудемо те, заради чого існуємо як нація. Це наша тяжка доля.

Я закликаю всіх пам’ятати, якого ви є походження, знати власну історію і знати та пам’ятати загиблих воїнів України, сила та мужність яких досі не дала нам померти.

І, якщо ви гідні цієї країни і свободи, якщо ви прагнете жити на цій землі – ви маєте це довести. Ми всі маємо це довести. Світові, ворогу, самім собі.

Продовжуйте боротись, допомагайте один одному і пам’ятайте, хто загинув за наше майбутнє.

Якщо ми будемо боротись — ми обов’язково будемо вільні.

#Ригачки

Іноді мені дуже хочеться озвучити якісь особисті думки, але потім я згадую що в нас за будь-що можуть відмінити, зацькувати та змішати з гівном, тому тримаю усе те при собі.

Іноді я відчуваю великий тиск, знаходячись в українському інфопросторі, навіть якщо по факту не роблю нічого погано і не завдаю нікому шкоди - частково цей тиск пов'язаний з тим, що я не відчуваю себе в безпеці в украрті, хоча й існую десь в єбєнях інфопростору і нікому нема до мене справи, що в цілому не так вже й погано.

Іноді мені здається що я неправильний українець і мені немає місця в украрті, хоча я маю виключно проукраїнську позицію.
Один мій друг навіть сказав оце:
"Ти українець по праву народження, ти українець по національності і, я сподіваюся, ти українець за вибором, хоча інші люди й надавили на тебе" (останнє стосовно часу коли мене хуєсосили за "помилки").
Друг сказав правильні речі, але... Чомусь мені так хуйово. В дійсності я мав лише той один факап, за який мене відміняли рік тому, і навіть він завдав мені шкоди більше ніж тим, хто поводився так наче через мене їхні життя пішли по пизді, хоча де факто по ній пішло тільки моє.

Після зайнять з психологом я повернувся, хоча ні, почав свій шлях в украрті з нуля. Але ще з часів того факапу я відчуваю себе в укрпросторі чужим. Просто... Зайвою деталлю, з якогось іншого механізму. Через свої думки, які я не можу висловити, через те що моя впевненість у собі дала тріщину (ще задовго до того факапу і навіть до війни, але факап та його наслідки мають найбільший вплив)...
Через те що навіть попри усі мої намагання українізуватися я все ще дуже часто думаю роснявою.
Я відчуваю за це провину, відчуваю себе "неправильним", недостатньо українцем в цілому.
І, напевне, так і є?..

Іноді, зважаючи на усе це, я думаю знов ізолюватися. Звалити кудись до вестернсів, як раніше. Ніякої росні (хоча це і так очевидно), і ніякого відчуття тиску через те що я якийсь дефективний українець другого сорту.
Я люблю свою країну і вважаю її неймовірною, мені дуже подобається те як стрімко український інфопростір розвивається та росте, як багато стало саме українського контенту. Не без недоліків (привіт плітки та твітер з його срачами та метанням гівна), та все одно усе це дуже круто.
Але чомусь я не відчуваю себе частиною усього цього. Я відчуваю себе спостерігачем, який просто дивиться як усі потенційні можливості проносяться повз мене. Тому що я неправильний, тому що маю думки, за які велика частина украрт спільноти буде готова мене з гівном зжерти. Тому ось таке неправильне, як я, не має права на існування у цій спільноті.

Іноді я ловлю себе на думці, що хочу помалювати для душі щось по тим фандомам, які мені подобаються (зараз це хср, можливо гашня, бо я довго в те грав у свій час), але потім згадую що "малювати по китайським дрочільням це хуйово бо китай підсосує рашці", і через це зупиняюсь. Бо, ну, я ж хочу бути "правильним" українцем. Хоча б намагатися підтримувати той рівень "правильності", який необхідний для існування в украрті без зайвих конфліктів та срачів.
Я ненавиджу китай як явище десь трохи менше за рашку (з власних причин), але потенційно, якщо намалюю щось по умовній гашні/хср, і це побачить людина, яка вважає таку творчість йобаною зрадою, їй зазвичай буде плювати на моє відношення до китаю, бо для таких людей це "творчість по сумнівним фандомам, за яку треба закенселити".
У підсумку, відчуваючи постійно тиск через те що я сам по собі і так вже неправильний, я не роблю те що мені подобається, бо, нажаль, насправді я зовсім не менталі стронг, і навіть якась дрібниця може доламати те що і так зламане.

Іноді... Усі ці думки настільки тиснуть на мене, що я дуже шкодую. Що виліз із самоізоляції та спробував почати свій шлях як український контентмейкер. Тому що через усі інші фактори я постійно відчуваю себе поза спільнотою, бо я вже з самого початку дефективний, неправильний українець другого сорту.
Я хотів почати цей шлях з метою зробити украрт безпечнішим для таких, як я. Хто був викреслений зі списку ~українців~ і приписаний до русофілів через якісь помилки, хоча в дійсності не завдав нікому шкоди, усе усвідомив і намагається просто... Жити?
Якось так вийшло, що десь під час моєї спроби почати шлях з нуля, з'явилися плітки. Раніше я намагався їх ігнорувати і навіть вірити в те, що там може бути якась корисна інфа. Але зараз це скринька пандори, яку чим довше тримаєш відкритою, тим більше зла з неї вийде. Я казав про це раніше: закенселити когось в украрті, змішати його з гівном та змусити зникнути не так складно, і, нажаль, це стається доволі часто. А ось відновити втрачене, у цьому випадку репутацію, майже неможливо.

Усвідомлюючи усе це, я періодично розмірковую над своїми подальшими діями.
Я письменник, який пише власну історію, але мені ДУЖЕ складно писати її одразу українською. Щоб публікувати цей проект якщо не десь на українських платформах, а хоча б у форматі статей тут (мова йде саме про готові для читання глави), мені треба перекласти те, що вже написано, українською, а я мало того що не можу почати, бо постійно нема на це сил, так ще й далі не продовжую писати в шухляду. Бо дилема "або перекладаєш та продовжуєш (на що в мене просто блять нема ресурсу), або йдеш нахуй (з очевидних причин, адже воно було написано роснявою)" нікуди не зникає. У результаті проект стоїть... Вже більше ніж півроку. Бо, ну, знаєте, хуйовити ще більше репутацію, якої і так нема, публікацією чогось роснявою я не хочу. Та і в цілому не хочу постити нічого роснявою з точки зору контентмейкера, теж очевидно чому.

І відчуття своєї неправильності з часом в мене лише зростає. Я не відношу себе до росні, і наплюю отрутою в їбучку тим в кого можуть виникнути подібні думки у мій бік. Але через тиск, який я відчуваю через те, що не відповідаю якимось "нормам" (які самі по собі розмиті) буття СПРАВЖНІМ українцем у наш час, я не маю впевненості в тому що маю право навіть просто називати себе українцем. Так, мій друг казав що я ВЖЕ українець по праву народження... Але, все ж, чи маю я право?..

Іноді мені хочеться просто бути ніким. Не відносячись до тих чи інших груп. За національністю, расою, орієнтацією, гендером. Бути чимось прозорим, не змішуючи себе з іншими кольорами.
... Але я не прозорий, а якийсь брудний сірий з домішками, який при змішуванні з будь-яким іншим кольором у результаті буде огидною помилкою. Може, тому я і боюся вважати себе українцем на одному рівні з іншими, бо не хочу паскудити собою це поняття, ці жовто-блакитні фарби.

Ці страхи, сумніви та невпевненість зводять мене з розуму.

Хотів зменшити появу тут особистої інфи, але не вивожу. Це те, що я тримаю в собі з самого початку війни.
І це причина, з якої я іноді хочу зникнути з укрпростору і малювати десь свої ригачки на вестернських платформах, де усім просто похуй хто ти є, допоки ти поводишся як адекватна людина.
Я хоч і пліснява, та все одно іноді хочеться щоб навіть мене сприймали просто як... Людину. Як автора, як особистість. Без ярликів.

Дякую за увагу.

#Ригачки

Тут не потрібен контекст
Кому життєво - тицяйте потискання долоньок

Життя бентежне...

Я довго думав про це. І все-таки час прийняти остаточне рішення.

Я неправильний українець, і мені не місце в украрті. І, напевне, в укрспільноті загалом.

Ніякого "завтра" для мене тут не буде.

Я був радий знайти однодумців, познайомитися з багатьма крутими авторами та їх творчістю.
В декого я залишусь в якості підписника, але від багатьох художників та їх каналів відпишусь - не тому що мені не подобається творчість, а тому, що я не можу приділяти усім достатньо уваги.

Я зйобую звідси на свій девіантарт, якщо що. Посилання залишу у першому коментарі. А цей канал буде трохи почищений і залишиться як архів. Щодо стрімів на твічі поки не вирішив, але є велика ймовірність що з ними теж усе.

Усім дякую за увагу до моєї творчості та ваш фідбек, я дуже ціную це.
І до побачення.
...
Хоча, ні.
Прощавайте.

Йо.

Ваше сутуле падло пережило декілька моральніх і не тільки криз (одна з яких була кризою середнього віку, хоча мені усього лише 27), і нарешті щось почало відбуватися 🥴
А відбувається зміцнення самооцінки і сто років рефлексії завдяки якій зараз пишеться цей пост - з чим я хочу себе привітати і побажати вам чогось подібного, бо це ахуєнне відчуття

КОРОТШЕ.

По-перше, цей канал залишиться архівом
По-друге, я заєбашив собі новий!
Тому якщо ви чекали чудес з магією відродження (моєї менталки лол), то ласкаво прошу до нової свіжозбудованої будки:
🎉 https://t.me/DannyelGray_UA_v2 🎉

І останнє - це не _я_ неправильний українець, це уроди моральні ті хто хуєсосить інших за будь-яку хуйню і змушує їх вірити що вони не гідні навіть просто називати себе українцями
Тому я хочу бути чесним хоча б з собою і не тільки підтримувати наших авторів, а і сам шось робити саме як наш контентмейкер (що і робив останній місяць на Картопельці, де моя менталка і отримала цей баф наслідки якого ви бачите тут зараз)

Це краще ніж забитися у куточок і зовсім дистанціюватися від усього укнаїнського у страху перед потенційним шакалячим експресом якщо кудись "не туди" зайдеш
Так, я все ще не хочу зіткнутися з чимось неприємним з минулого, але якщо я сам прекрасно знаю що зараз за мною нема ніяких "гріхів" і я можу принести користь і собі і іншим - то чи не пішло усе те минуле лісом?
Як сказала мені далеко не одна людина - головне те ким я є зараз
А я є звичайним малювальником з Харкова, який хоче просто хуярити контент у своє і не тільки задоволення і підтримувати своїх

Зетс ол 💅
Архів залишиться існувати, але трохи згодом стане закритим
Якщо є якісь питання, можете задати їх у коментарях або напряму мені: @DannyelGray