Всіх обняв… і щиро подякував….🫡

З ДНЕМ НАШОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!

Україно, ти найкраща! Дякую тобі рідненька! Кращим синам і дочкам, які поклали голову за Тебе вічна слава!

Велика честь та гордість за Тебе боротись!

Друзяки, зробимо маленький збір для один крутих хлопців?

Друзі, пройшло 10 років. 10 років запитань і злості. 10 років відсутності справедливості і шаленого смутку за полеглими побратимами.

Одне із запитань, яке я собі ставив весь цей час: А ким були люди, які нас вивозили з цього пекла? Хто вони? Де їх знайти? І от сьогодні випадково натрапив на інтервʼю Олександра Тарана ("Козак"), який служив тоді водієм-санітаром. Олександр і його рота займались евакуацією полеглих і поранених. Як виявилось це не був «Червоний Хрест», як всі казали.

З того часу я пам'ятаю кожну хвилину і секунду. Пам'ятаю, як після нелюдських знущань в самому Донецьку, всіх поранених погрузили в транспорт і вивезли в чисте поле. Ворогу було байдуже чи ти важкий чи ні, просто всіх на купу закинули і на тому все. В цих тентованих камазах змішалась пилюка, кров і крики від болю. Куди везуть - ніхто не знав, що буде далі знами, вже всі змирились.

Зупинились. Ніч. Стояли довго. Багато побратимів перешіптувались, що зараз всіх спалять і на тому все. Але переважно була тиша, яку час від часу переривав стогін важко поранених, який згодом замовкав. Скажу щиро, я просто молився ''Богородице Діво''. Oдну молитву повторював без зупину, весь час. І це було єдине, що тримало.

Підʼїжджає транспорт. Пройшла ще година. Тоді чую слова: "Хлопці, хто може самостійно, виходьте і сідайте в санітарки". Якби ви знали, які це були слова надії. Закриваються двері і, як я тепер дізнався, тоді це був Олександр, який сказав: "Хлопці, ми їдемо додому, спіть!".

Блок-пост кадировців. І страх, який хоч трохи вщух, знову набирає максимальних обертів. Чую як мене в ногу копає якийсь виродок з фразою "Етот і етот ещо нормальние, давай на виход". Олександр, не знаю, чи Ви це прочитаєте, але я безмежно Вам вдячний, що Ви тоді просто вистояли до кінця. Ви нас не віддали.

Далі ми ще довго їхали в сторону Волновахи, де була загальне місце евакуації. По дорозі зупинялись, їли кавуни, які були на полях, бо зневоднення було шалене. Також багато хлопців які вирвались з оточення просто вибігали з соняшників нам на зустріч, де ми їх підбирали. Але це була дорога тиші.

На той час я думав, що найстрашніше вже позаду, але вдома, на жаль, довелось зіштовхнутись з новими викликами. Тогочасна влада не хотіла брати відповідальність за цю провальну операцію, яка привела до сотень жертв. І що вони зробили? Просто почали сварити всіх тих, хто вижив, всіх тих хто ще вчора ділився останнім кусоком почерствілого хліба. Включили телевізор, соцмережі і зранку до ночі обливали брудом. Когось купили, когось залякали. Сіяли шалений розбрат і породжували всесвітні коспірології. Все робилось, щоб відволікти увагу від тогочасних тупих і необдуманих рішень вищого керівництва. З часом все стало на свої місця і правда частково перемогла, а згодом я вірю вона цілком переможе. Єдине чого не хочеться, щоб повторювались такі помилки.

Пане Олександр, дякую Вам щиро!

P.s. Прочитайте це інтервʼю. Це наша історія.

https://war.telegraf.com.ua/ukr/zhizn/2024-08-29/5869034-pid-ilovayskom-buv-rozstrilyaniy-maydan-svidok-voennogo-zlochinu-rosiyan

Дякую! 🫶

https://www.pravda.com.ua/news/2024/08/31/7472860/

Роман був дуже світлою людиною. В нього мотивація просто зашкалювала. Про його відвагу можна говорити годинами. Для нього не було нереальних завдань!

Друзі, потрібно допомога дуже хорошій людині!

Володя під час виконання бойового завдання отримав поранення.

Зараз Володю чекає довге лікування, а згодом ще довша реабілітація!

https://send.monobank.ua/jar/8qtbmSpkvh

В цей День, як і всі інші найбільше хочеться побажати кожному і кожній частіше відчувати обійми рідних і тепло свого дому! Шлях, який ми вибрали надзвичайно важкий, але прийде час і ми всі повернемося туди, де нас найбільше чекають і люблять!

Всім, хто віддав життя у боротьбі вічна слава! Завжди будемо пам'ятати!

З тих часів мало що змінилось. Той самий ворог і ті самі у нас прагнення. Ми нащадки великих воїнів - воїнів УПА!

Коли тобі кажуть «ти - бандерівець», то відповідь проста: Так, ми такі і це велика честь!

Нехай Бог нам помагає!

Друзяки дорогі. Одвічна тема на війні - ремонт траспорту.

Залишилось не так багато! 🫡

Наперед вдячний!

🎯Ціль: 50 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7L8DojPtVM

💳Номер картки банки
5375 4112 1871 9313