Нині 166 років відзначає Бернард Шоу. Після Шекспіра – друга величина в іконостасі англомовної літератури. На честь вічно живого ювіляра – добірка добірних афоризмів Бернарда Шоу.

• Людина – як цегла: обпалюючись, твердне.
• Світ складається з нероб, які хочуть мати гроші, не працюючи, і придурків, які готові працювати, не багатіючи.
• Мій спосіб жартувати – це говорити правду. На світі немає нічого смішнішого.
• Секрет успіху – викликати обурення в якомога більшої кількості людей.
• Найбільше люди цікавляться тим, що їх абсолютно не стосується.
• Якщо мій сусід б`є дружину щодня, а я – ніколи, то за статистикою ми обидва б`ємо дружин через день.
• Ми не маємо права споживати щастя, не роблячи його.
• Мучеництво – єдиний спосіб прославитися, не маючи ніяких здібностей.
• Ненависть – помста боягуза за випробуваний ним страх.
• Злодій – не той, хто краде, а той, кого спіймали.
• Той, хто вміє – робить, хто не вміє – вчить інших.
• Єдиний урок з історії: люди не виносять з історії ніяких уроків.
• Неможливо знайти себе. Треба себе створити.
• Спробуйте отримати те, що любите, інакше доведеться полюбити те, що отримали.
• Остерігайся того, хто не відповів на твій удар.
• Усі великі істини починаються як блюзнірства.
• Ми навчилися літати в повітрі, як птахи, і плавати під водою, як риби. Не вистачає одного: навчитися жити на землі, як люди.

Яка з тилових професій піднялася в зарплаті утричі? Хто став утричі більше заробляти офіційно?
Правильно. Лише члени касти посвячених.

Я не зовсім уторопав роздратування народу стосовно підняття депутатської зарплати з 15 000 до 48 000. Взагалі-то я здивований, що вони так довго терпіли. Бо попередні роки вони звикли до конвертів із Банкової, а на безриб’ї завжди виручали ситуативні платні голосування за лобістські закони.

А тепер прийшов гаплик, і мажори-депутатики ноунеймні почали стогнати. Де винагорода за любов до України? Де каса?
А коли доходить до шкурного добробуту – то миттю знаходиться навіть конституційна більшість.

Депутати в спільному пориві на раз-два здатні потроїти свої доходи. Ну а решта категорій населення повинні все-таки зважати на війну, невже не ясно.
Ніякого популізму в цих словах нема. Навіть без підколок усе гранично зрозуміло.

Влада – це завжди дорого для народу. А значить, народ – це завжди дешево для влади.
Бо влада вміє собою опікуватися і боронити свій шкурний інтерес. А народ, який не має шкурної самоповаги, буде думати про велике і не бачити наживи в себе під носом.

Їм феноменально пощастило з народом. Такого ще пошукати треба.

Політики повинні набратися мужності, глибоко вдихнути й чесно викласти на стіл усі свої паспорти. Кожен свій і скільки в кожного є.

Це лицемірство треба припиняти, і вдавати з себе оборонців міст і патріотів того човна, з якого вони можуть будь-коли змахатися. Треба покінчити раз і назавжди з подвійними стандартами. І вголос сказати: більшість українських топів і віпів мають інші громадянства. І не одне. Тотальна більшість.

Усі топи й віпи, які заінвестували крупні гроші в іноземну нерухомість і бізнеси – швидше за все, вже є громадянами тих країн. Бо там діє легальне право набувати громадянство на підставі інвестицій:

Туреччина: 250 тисяч доларів у нерухомість.
Йорданія: 750 тисяч доларів
Чорногорія: 350 тисяч євро в урядові проєкти.
Мальта: 738 тисяч євро у фонд соцзабезпечення.

На крайняк є можливість купляти посвідку на постійне проживання.

Португалія: 200 тисяч євро
Італія, Греція: 250 тисяч євро
Іспанія, Ірландія: 500 тисяч євро
Кіпр: 300 тисяч євро
Болгарія: 512 тисяч євро
Швейцарія: 250 тисяч франків
Велика Британія: 2 млн фунтів
Австралія: 1,3 млн доларів
США: 900 тисяч доларів у нову комерційну компанію
ОАЕ: 5 млн дирхамів на депозиті.

А тепер ці суми порівняйте зі статками наших мільйонерів-мільярдерів. Для них це копійки. Так що, шановні політики й патріоти України, наберіться хоробрості й покажіть свої паспорти. Не соромтеся, чого такі скромні раптом стали…

Це відео свого часу облетіло весь інтернет і уподібнилося міні-бомбі масового ураження. Бо ще ніхто, перебуваючи в самому лігві зелених, не говорив нічого подібного.

Ця вікопам’ятна подія сталася на 1+1. У Межигір’ї був цей прямий етер. Обговорювалися результати парламентських виборів. І тоді, й зараз варто подякувати Наталці Мосейчук за сміливість мене запросити, розуміючи всю антиформатність моїх поглядів.

Отримавши слово, я розумів, що по той бік екрана – базовий електорат какіхрназніц, пошановувачі бидлотних «Сватів», свідки секти голобородька. Дороги назад уже не було.

Тому й сказане мною спричинило ефект прориву. Вперше на олігархічному каналі, який сотворив кумира, без гриму й гримас прозвучала правда про те, що їхній виборець – ідіот і плебей, що всі ці серіали – це сміття для сміття, про новий тренд на рафіновану українофобію, про моду на дилетанство, про маскультний мейнстрім "нижче плінтуса».

От зараз і розплачуємся.

Цей задерикуватий віршик я рік тому зачитав у прямому етері в прайм-таймі. Наступного дня ворожі помийки вже шили мені «розпалювання». А вірш гарний. Добре, що тепер можна розпочинати ним новий день.

Отак подивишся здаля на москаля,
Неначе й справді він людина,
Та від Курил і до Кремля
Воно було і є скотина.
Йому завжди усього мало!
Де тільки всралося чи стало
Уже волає од того -
Тут все ісконне і його!
Та хай тебе ухопить кат!
Який же ти у біса брат?!
Живи у рідному краю -
Котись в Московію свою!
І раз причина тут така
Й дорога в тебе неблизька,
То я тобі, як друг і брат
Піддати можу і під зад,
Щоб не морочив голови
Й летів до самої Москви!

Так усі накаркували дефолт, але шото не до тих він прийшов. Ганьба ганьбезна.

Хай економісти з’ясовують, яку тінь банкрутство державного монополіста кине на всю державу і чому Вітренко й Шмигаль перегризлися. Але з позицій платника податків ситуація виглядає дуже просто.

Середня зарплата нафтогазівського начальства - 1,37 млн грн НА МІСЯЦЬ! А члени наглядової ради мають 533 тисячі грн НА МІСЯЦЬ. Щороку на зарплату правлінню іде 83 млн грн + наглядовій раді 45 млн грн.

За підсумками 2020 року збиток Нафтогазу склав 19 млрд. Хоча у фінплані був запланований прибуток 11,5 млрд. У кінці року виявилося, що керівний склад отримав на руки 671 млн грн. Це в середньому 5 млн грн НА МІСЯЦЬ.

Тобто, закінчивши рік зі збитками замість прибутків, генії з Нафтогазу збільшили собі зарплату вдвічі. Це без урахування того, що за виграний Стокгольмський арбітраж Вітренко поклав у кишеню гонорар у 286 млн грн. Одна людина.

Для порівняння.
Польський аналог Нафтогазу в тому ж 2020 році отримав 55 млрд грн прибутку. З них значна частина – так само виграш у Стокгольмському арбітражі проти Газпрому 1,6 млрд доларів.

Натомість винагорода керівництву склала 60 млн грн. У 10 раз менше, ніж нашим. На місяць польські нафтогазовики заробляють 830 тис грн. У 6 разів менше, ніж наші банкрути.

Є ПИТАННЯ?

Призначення придворного генпрокурора-схемщика лягає міцною цеглою, а то й залізобетонною плитою в будівництво автократії, у порівнянні з якою януковицькі замашки виглядають кволою пародією.

Руйнація інституцій сягає своєї кульмінації. Ніхто ні з ким рахуватися не збирається й не буде. Вандальне підминання силового блоку й ліквідація бодай найменшої системи противаг – цей шлях є дзеркальним повторенням путіна в молодості.

А ще це плювок міжнародним партнерам. Тому що кандидатура Костіна, яка виставлялася владою на керівника САП, була відхилена й визнана недоброчесною. Тепер призначення Костіна генпрокурором – це зумисна й показова дія проти міжнародної підтримки. Вуха ростуть ясно звідки.

Там нікого не цікавлять прізвища – там цікавлять прозорі й дієві інституції. А їх не може очолювати чолов’яга, який брав бюджетні гроші на компенсацію житла в Києві, а місця проживання не декларував; продав 2 квартири в Одесі, але в декларацію це не вніс; свою дружину влаштував помічницею іншого депутата, а його дружину влаштував своєю помічницею.

Призначення Костіна охолодить взаємини з ЄС. Бо там добре пам’ятають, як він, очолюючи парламентський комітет із правової політики, блокував судову реформу і відмовився ставити на розгляд законопроєкт про ліквідацію Окружного Суду Вовка.

Путін аплодує, згадуючи свою молодість.

Маю честь повідомити, що колектив 4 каналу відбив у скотиняки-зрадника ковальова ютуб-канал. Він перейменований на ProUA і поволі відроджується зусиллями колег.

З не меншою приємністю оголошую про початок співпраці з ProUA. Віднині щосереди о 20:00 на обох ютуб-каналах одночасно (Drozdov і ProUA) буде йти годинне онлайн-інтерв’ю.

За цим жанром я добряче заскучив, тому щиро радію, що ми спільно з командою 4 каналу (тепер ProUA) відроджуємо ту славну співпрацю, за яку на нас і скарги писали, і штрафували😌.

Весь наш спільний доробок на 4 каналі – це колосальний вклад у проукраїнську журналістику. Пишаюся цим. Тож почнемо з програми живих інтерв’ю, а далі як Бозя дасть.

Перша розмова в рамках спільної колаборації Drozdov і ProUA – з Романом Безсмертним. 20:00
Наші бесіди з ним завше бездонні. Вони – як гвинти глибокого буріння 👇
https://www.youtube.com/watch?v=My87Pk9cxYo

41 рік нині святкує скрипаль-віртуоз Олександр Божик.

З зиченням усіх гараздів, доброго здоров’я і невтомної енергії – посилаю в етер також цю драйвову Карпатську Рапсодію. Сашко виконав її в етері Lviv Music Room зі сцени Львівської Філармонії на онлайн-концерті пам’яті маестро Скорика.

Карпатська Рапсодія – нетлінна інструментальна композиція Скорика, її виконують скрипалі в супроводі оркестрів по всьому світові. Вона звучить наче голлівудський саундтрек до героїчних саг. Несамовито енергетичний твір.

Ну й так, як нинішній ювіляр Олександр Божик подає Карпатську Рапсодію – слухати не переслухати.

Призначення Ольги Совгирі суддею Конституційного Суду – ще один, енний за рахунком, ляпас. Вони навіть не заморочуються додержуватися букв закону.

Епічно й трагікомічно, що в незаконний спосіб монобільшість призначає суддю Конституційного Суду – найвищого в країні органу, що забезпечує верховенство Основного Закону. Це було б вельми анекдотично, як би в цьому не полягав трагізм ситуації.

Потенційний суддя Конституційного Суду мав би пройти відбір із-посеред інших кандидатів, а також співбесіду на парламентському комітеті. Мало того, що новообрана суддя – єдина і миттєва кандидатура, без відбору і співбесіди, так вона ще й заступниця оцього самого комітету.

Далі. За законом, претендент на посаду судді КСУ не має права в день свого призначення перебувати на виборній посаді. Кандидатуру Совгирі можна було голосувати лише наступного дня після складання депутатського мандату. В один день скласти мандат і стати суддею КСУ – порушення.

Та й навіть якщо й скласти мандат – це все одно конфліктує з висновком
Венеційської комісії, яка виступає проти можливості нардепів претендувати на посаду судді Конституційного Суду. Бо це суперечить принципу політичної нейтральності судді.

Суцільний шабаш беззаконня. Законність? Дотримання чистоти процедури? Навіщо.

Аж ліньки коментувати оральні виплоди цього угорського орангутанга Орбана. Немішані нації йому подавай. У 21 сторіччі. Бидло воно і в Будапешті бидло.

Необережні жарти чи цілеспрямовані заяви на тему «чистоти нації» віддають тими часами, які людство воліє забути. Національний шовінізм, який межує з нездоровою євгенікою, зазвичай притаманний відсталим тоталітаризмам, де ідея зверхності вироджується в культ власної псевдовищості.

У росії воно є. У родоплемінних народностей воно є. В ксенофобних імперіалістів воно є. В нормального суспільства воно не може бути. А особливо в європейських народів, мішаних, історично багатокореневих, прикордонних.

Підозрюю, деяким із наших неосвічених бидлорагулів цей зоологічний расизм орбанівського зразка міг лягти на душу примата. Застерігаю, що примітивний концепт «чистоти нації» навіть подумки не можна проговорювати.

Вже один ублюдок блюстив арійську чистоту в 20 сторіччі, а його послідовник утверджує русо-велич у геноцидний спосіб у 21 сторіччі.

Нині 48 років святкує Дональд. Так для друзів іменується Володимир Якимець, художній керівник славетної вокальної формації Піккардійська Терція.

Геніальне чуття гармонії. Всі аранжування піккардійців – робота Дональда. Все, що ми чуємо у виконанні формації, поліфонічно розкладено саме ним.

Маю за честь привітати Володимира Якимця з уродинами! І опублікувати пісню Львів. Це не лише рідне місто, це столиця українського світу. Піккардійська Терція під орудою Володимира Якимця співає для нього і для нас:

Стільки є міст, як в небі звізд -
Я згадаю цю пісню до слова.
Світом блукай, свою долю шукай,
Хочеш юності - їдь до Львова!

Оголошення росії державою-спонсором тероризму мало би стати не лише символічним кроком для нової геополітичної термінології – але передовсім підставою для перегляду того, чим є боротьба з росією.

Якщо досі це є суто політична боротьба, то з оголошенням росії державою-спонсором тероризму це вже стане антитерористичною діяльністю. А це – інший рівень інструментарію, який у регламентованому політичному протиборстві застосовувати моветон, а от у антитерористичному – сам бог велів.

Це не лише економіка (торгівля з країною-терористом набуде інших акцентів) – це насамперед безпековість. Антипутінська коаліція з санкційно-обмежувальної тактики має перейти до каральної. Якщо росія – це терор, то решта світу має вдатися до антитерору. А він передбачає батоги.

Оголошення росії державою-спонсором тероризму потрібне не стільки для підвищення градусу антипутінізму – скільки для дозволу самим собі діяти диверсійно, огульно, з апломбом правоти.

Це мало б дещо розв’язати руки. Бо політичні протоколи сковують. Проти терору політика не працює. Вкотре наголошую на терміні антитерор – він передбачає цілком інші методи, включно з контрольним.

Хто не мав можливості переглянути наш етер із Романом Безсмертним – наполегливо прошу це зробити. Бо думки потужні.

Масштабно, розмашисто і глибинно – про цементування авторитаризму, про навуходоносорний уплив першої леді, про російську резидентуру, про Єрмака в ролі Дмитро-Табачник-2, про президента в ролі президента, про закадрову сценаристику, про форми капітуляції кремля, про розганяння Заходу в довгу й незворотню перспективу, про зміст вислову «це надовго».

Нагадаю, що наше з Романом Безсмертним інтерв’ю відкрило (правильно сказати відновило) мою колаборацію з колегами 4 каналу, які відроджують ютуб-канал. Він тепер перейменований на ProUA.

І тепер щосереди о 20:00 на обох ютуб-каналах одночасно (Drozdov і ProUA) йтиме велике онлайн-інтерв’ю. Будемо протистояти поверхневому хайпу, натомість бурити глибоко й змістовно. Усе, як завжди. Усе, як ото вчора 👇
https://www.youtube.com/watch?v=My87Pk9cxYo

Що ми маємо в сухому залишку навколо САП?

Маємо нарешті (храни, Америко, свою Вікторію Спартц!) розблоковане призначення керівника САП. Блокували його Єрмак і Татаров. Які в якості винагороди за саботаж САПу отримали в свої руки одразу дві ключові правоохоронні інституції: Генпрокуратуру й СБУ.

Отже, щоб західні пси менше гавкали, пішли на розблокування САП, натомість обставили нового антикорупційного прокурора своїми перевіреними стоп-кранами. САП є підрозділом Генпрокуратури, а керівник САП Клименко підпорядкований безпосередньо Генпрокуророві і за посадою є його заступником.

Таким чином, зверху над розблокованим Клименком височіє придворний Генпрокурор, а право на прослушку (важливий компонент оперативно-слідчої роботи) має СБУ, де теж на верху потрібні люди.

Не позаздрю новопризначеному керівнику САП. Приступити до роботи то він приступить, проте я маю дуже скромні очікування щодо свободи й розмаху його дій в умовах цілковитої блокади.

Це як Піткін у тилу ворога.

Так і не дізнаюся, чому його позивний був Лентяй.
Гліб Бабіч був гостем моєї програми у квітні 2021 року. Кров холоне в жилах від того, що він говорив за рік до вторгнення. Філігранна точність прогнозів й опису ситуації.

Про перебільшену міць рос.армії, про нового психопатійного гітлера з ядерною зброєю, про ракети на Київ, про мир і нашийник раба. Зараз, у розпал війни, слухати студійні судження Гліба Бабіча річної давності – це наче прозрівати заднім числом і сприймати його одкровення як заповідь сущим зараз.

Фатально неспроста перед загибеллю Гліба Бабіча в народ пішла пісня Мольфар його авторства у виконанні Kozak System. Там є такі слова:

Нене, нене, земле моя,
Сил додай мольфара жертві.
Ну на що тобі герої мертві?

Та мовчить земля в долонях,
Вкрита сльозами, як сіллю,
І мольфар у полі стогне
Від безсилля...

Не сумуй, козаче мольфар,
Ми піднялись вище хмар,
Щойно…

https://www.youtube.com/watch?v=wCTksYKpdNg

Щоб зрозуміти, як кремлівські гамадрили трактують Женевську конвенцію про поводження з полоненими, переповідаю майже поцитатно комунікацію наших військовиків з їхніми штабними нелюдами. Це мені наші переказували, які обмінами займаються.

- Что с вашими делать?
- Да ничего.
- В плане…
- Да расстреляйте и все.
- Как расстреляйте?
- Как-как. К стенке выстройте и расстреляйте. Что сложного?

Їхній сумасброд їм не потрібен. Вони максимум можуть міняти офіцерський склад – та й то аби потім у себе на батьківщині їх опустити нижче плінтуса. Весь рядовий збрід алкашні й насильників оркам не потрібен. За зрадників і слабаків не клопочуть. Це ще з часів ссср так повелося. Їм простіше списати це на втрати, ніж світити статистику полонених.

Зараз раша активно ліквідовує тему бранців. Недаремно в мережу злито відео з тортурами і знущаннями. Після побаченого брати в полон – себе не поважати. На це й розраховано. І недаремно сьогодні інсценізовано обстріл тюремної колонії з азовцями.

Незадовго до кінця Другої світової війни нацисти так само знищили концтабір Бухенвальд, а подали це так, ніби союзна авіація розбомбила.

Усіляким конвенціям настав капут. Тварі стирають сліди своїх воєнних злочинів. Війна переходить у стадію знищення ворога за принципом або ми – або вони.
Правил у війні з дияволом немає.

Я зумисне не встрявав у розбурханий нурт срачів довкола фотосесії шостої першої леді для глянцю Vogue.

Є дві причини мого тотального спокою стосовно цих фото. Перша: я вважаю жлобством обмусолювати зовнішність , пози, зачіски, одяг – усе-таки мусить бути повага до елементарних речей благопристойності. Сам факт дискусій про ширину розставлених ніг мене дратує. Від цього віє нездоровим пуританством, а я людина надзвичайно широких поглядів.

Є друга й основна причина, чому я мовчу про цю фотосесію. Я її бачив. Я її уважно й докладно розглянув. Саме тому не маю що сказати. Вона порожня. Там нема про що говорити. Прохолодне, беземоційне, бездушне, без жодної живої зачіпки позування – це все, що я побачив й абсолютно нічого не відчув.

Подивився, як на манекенів, перелистав, побачив порожнечу і пішов собі далі. Мішок із піском або ж каркас зруйнованого літака промовили до мене більше, ніж людина в кадрі. Тут нічого особистого. Це питання суб’єктивних смаків. Хтось любить дико постановочні фото (це дуже впадає в око), а хтось навпаки цінує живість.

А я побачив мішки з піском і каркас зруйнованого літака. Вони є чистою й непідробною органікою нашої війни. Все решта – зайве, наносне, вторинне.

Думаю, секрет успіху цих фотографій – у нездоланній, волаючій, пронизливій силі декорацій. Вони – головні зірки модного журналу Vogue.

👁‍🗨Бачив я той лист на підтримку Корбана. Пробігся очима по сотні знаних і славетних підписантів. Ніколи б не хотів бути в їх числі, хоча кожного поокремо поважаю. Це суцільний крінж – клопотати за топ-рейдера і співучасника мафії Коломойського.

Хоча, безумовно, антизаконне, волюнтаристське, самоуправне позбавлення громадянства – це ще більший сором і свавілля. Тож оцінюючи негативні масштаби жертви і такі ж самі масштаби кривдника, я би спозиціонував їхні особисті порахунки як «яке їхало– так здибало». Що одне, що друге – з одного й того самого сорту поганок.

Основна мораль цього беззаконного казусу полягає в іншому. А саме – в нагородженні Корбана наказом Міноборони з формулюванням «за значний особистий внесок у справу розвитку ЗСУ». У травні дякують за «плідну та самовіддану співпрацю по захисту територіальної цілісності України» - а в липні з території України видворюють, як прокаженого.

В цьому й полягає суть скандалу. Ми – держава без правил, без регламентів, без послідовної логіки, без інституційної тяглості. Сьогодні ти номінант державних нагород, а через два місяці – безродний ніхто для своєї країни.

Бо все вирішує каприз його величності.

Війна безповоротно переходить у стадію взаємознищення за принципом «або ми – або вони».

Безлімітний терор із безлімітною жорстокістю – це вже не війна, бо всяка війна таки має свою етику. А отже, армія захисників неминуче стає армією месників. Мотивація захищати свою землю посилюється мотивацією мстити.

Вендетта – це старовинний принцип «око за око». Вендетта прив’язується до поняття особистої честі й є моральною категорією. Вона набуває ознак осмисленого акту відплати, акту справедливості.

В юриспрунденції для такої моралі навіть придумана окрема категорія – таліон. З латині Jus talionis – рівна міра покарання, рівнозначна відплата.

Таліон – це принцип симетричного покарання, за яким міра покарання дорівнює тяжкості вчиненого злочину, тобто має дзеркально відтворювати заподіяну шкоду.

Звісно, в правових цивілізованих умовах вендетта і таліон заміняються гуманним правосуддям. Але в умовах свавільної, бєспрєдєльної війни на знищення всім охочим напувати гарячим чайочком наших убивць раджу ще раз переглянути оте відео з кастрацією.

Кажуть, помста – це страва, яку подають холодною. Все правильно. В Ізраїлі вчать не ненавидіти ворогів (бо ненависть - саморуйнівна, енергопоглинальна і виснажувальна емоція), а холоднокровно їх клац-клац.

Ось чому дієвою є формула "Захисники = Месники".