У цьому етері попросили висловити думку на такі теми:

- Чого очікувати від запевнень «Трамп не має наміру залазити в безкінечні перемовини»,

- Чому найгіршим є сценарій, коли всі махнуть рукою на нерозрішувальну війну,

- У чім полягає дволикість трендового антиамериканізму,

- Чи дістануться росії такі ж батоги, які дісталися нам,

- Трамп і БДСМ
👇
https://www.youtube.com/watch?v=pp5-Et31nXE

Що робиться в Австрії (для розуміння процесів у Європі):

• Уперше в історії Австрії утворилася коаліція з 3 партій.
• Перемовини тривали аж 5 місяців.

• На минулих виборах тріюмфували путіністи –Партія Свободи (29%).
• Друге місце – Народна Партія (26%), третє – Соціал-Демократи (21%), четверте – ліберальна партія Neos (9%).
• Вони й утворили коаліцію, панічно боячись приходу до влади путіністів.

• Трипартійна коаліція проти правих – це відродження «старої Австрії» й політики консенсусу.
• Австрія потерпає від правішання Європи: всюди перемагають проросійські правопопулісти.
• Міграція стає основною проблемою.

• Новий уряд Австрії вже названо «найбільш соціяльним": 8 міністрів є представниками профспілок.
• Австрія має нового канцлера - Крістіана Штокера (лідер консервативної Народної Партії, яка фінішувала другою).

• Уряд поділено за квотами: 6 крісел для Народної Партії + 6 для соціал-демократів + 2 для партії Neos.
• Міністерство закордонних справ очолить голова партії Neos Беате Майнл-Райзінгер, яка активно за Україну та засуджує росію.

• Отже: хоча путіністи й виграли вибори в Австрії, владу отримала коаліція решти 3 партій.

Інвалідність в Україні.

• Війна спричинила 300 тисяч інвалідностей.
• Загалом: 3 млн людей мають інвалідність.
• Це 10% від фактичного населення.

• Є понад 220 тисяч інвалідів 1-ї групи.
• Є майже 1 млн інвалідів 2-ї групи.
• Є майже 1,5 млн інвалідів 3-ї групи.

• Суспільство демонструє емпатію: 87% уважають неповносправних повноправними членами суспільства, а 90% підтримують ідею враховувати потреби інвалідів.
• При цьому 50% ніколи не стикаються з неповносправними.
• 36% українців уважають, що інваліди нещасливі.
• 27% - що вони є тягарем для своїх близьких.
• 10% твердять, що «люди з інвалідністю покарані за свої вчинки».

• 23% родин ВПО мають людину з інвалідністю.
• 69% із них утратили всі свої заощадження.
• 57% змушені були скоротити витрати на ліки заради виживання.

• 49% об’єктів не адаптовані для інвалідів.
• Лише 22% простору є безбар’єрним.
• 63% будівель для евакуйованих осіб і 80% споруд цивільного захисту не пристосовані для неповносправних.

• 53% неповносправних скаржаться, що нема банкоматів із голосовим введенням
• 38% потребують медичного обладнання з голосовим введенням (тонометри, термометри, глюкометри).
• 25% констатують потребу у брайлівському дисплеї.
• 27% потребують цифрових синтезаторів української мови для комп’ютера і смартфона.

• Роботу мають 400 тисяч інвалідів.
• Часто – липову: людина не ходить на роботу, отримує мінімальну зарплатню, а роботодавець заповнює квоту.

Яким би піковим не було власне горе й якою би глибокою не була вирва скорботи – всі розпачливі взивання до «Америк та Європ» є не лише марні, але й зайві, безпорадні, недоречні й безпомічні.

Дурнуватими є підколки на адресу поляків, які, відітє лі, під час нічної ракетної атаки підняли в повітря свою авіяцію. І вже зовсім у пісок є прокльони на адресу гольфіста Трампа, який у цей час цілив у лунку за 8 тисяч кілометрів через Атлантику.

А з іншого боку: за невинно убієнними дітьми з Кривого Рогу оголошено день жалоби – а за 19 військовослужбовцями, в яких прилетів такий самий іскандер під час шикування у військовій частині, не було дня жалоби. І, врешті, зрозуміло, чому нема щоденних днів жалоби після кожного прильоту на кожну бойову позицію на передовій – бо для жалоб не вистачить днів у календарі.

Війна – це ось такі обстріли, ось такі руйнування, ось такий тероризм навіть на дитячих майданчиках, ось такі кадри з посивілими матерями, бо ворог саме такий. Був, є й буде, якщо цього не закінчити.

І в той же час: куди не плюнь – усюди категоричні противники перемир’я й перемовин, а кожна цьоця з фейсбука, живучи в Італії, не забуває кожного українського чоловіка спитати, як це він посмів ще досі не загинути на фронті.

Злість і розпуку треба конвертувати не в ображені випади до Америк та Європ, «куди ж це вони дивляться» - а в переосмислення своїх суїцидальних налаштувань щодо війни і знецінених нею життів.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=pp5-Et31nXE&t=2s

Учора 143 роки відзначав В’ячеслав Липинський, засновник укр.консерватизму. Дивовижний факт: хворіючи на серце, він боявся бути похованим у стані летаргії, тому заповів проколоти своє серце в разі смерті. Що й було зроблено. Кілька заповідальних цитат Липинського.

• Руїна одного з нас сьогодні потягне за собою руїну іншого завтра.
• Нації, де переважають “нейтральні”, неминуче засуджені на смерть і рабство.
• Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.
• Українським є й повинно бути все, що осіло (а не кочує!) на нашій землі.
• Всі громадські цінності були завжди створені організованою та непохитною в своїх переконаннях меншістю.
• Держави здобуваються тільки спільним зусиллям, а не “популярністю серед народу”, з якої можна дуже добре жити і без власної держави.
• Коли хочемо знищити анархію на нашій землі, то знищімо її насамперед у собі.
• Люди хочуть того, що їм подобається, а подобається те, що вимагає найменшої праці.
• Люблю народ, але не живу з “народної любові”.
• Вічна трагедія українська: тупий егоїстичний анархізм старшини, зрадливість «черні» та їх безглузда боротьба поміж собою.
• Подавилася нами Польща – дасть Біг, не проковтне нас так легенько і росія…

У підручниках за 11 клас Його Ясновельможна Світлість уже подаються як беззаперечний переможець, світоч нації, поводир, месія, рятівник.

Із цієї нагоди смію нагадати основи основ. Кожен культ особистості базується на принципі двох М: Монолог і Мавзолей.

Монолог – у дії. Комунікаційний потік від влади – лише односторонній. Про діялог навіть мріяти не доводиться. Якщо суспільство й подає зворотний писк – то це радше дуолог: обидві сторони торочать щось своє, не слухаючи співрозмовника, бо в дуолозі головне – висловитися самому, а не почути.

Монолог міцніє з каждим днем. Що хочуть – те повідомляють. Чого не хочуть – про те мовчать. Ні про що не радяться. Головні події українці дізнаються пост-фактум і чисто випадково зі західних шпальт.

А Мавзолей – уже в процесі і в підручниках. Лабрадорит – улюблений мінерал для мавзолейних облицьовок – уже вмуровується в паралелепіпед культу особистості. Виглядає монументально, лискуче, царственно, маєстатично. Не підкопаєшся. Адже виходу з усипальниць не існує.

Монолог неминуче породжує Мавзолей. Коли навколо чутно лише власний голос – ти перебуваєш в ехокамері, де тебе оточують лише власні думки й такі, які їх підтверджують.

Монолог і Мавзолей. Лише власний голос і лише власна велич.

П’єдестал підносить, але не дає розвернутись (Владіслав Гжещик, польський сатирик).

Аналіз банків в Україні. Дані YouControl:

• Маємо 61 банк.
• Активи всіх банків – 3,4 трлн.
• Доходи банків за 2024 рік – 507 млрд (рекорд за час незалежності).

• П’ятірка найбільших банків – державні.
• Сукупний розмір статутних капіталів усіх банків – 408 млрд.
• Трійка банків за статутним капіталом: Приват (206 млрд), Ощадбанк (49 млрд), Укрексімбанк (45 млрд).
• Держава забрала банки підсанкційних осіб: «ПІБ» Грінера і «Мотор-Банк» Богуслаєва.

• 43% всіх банків (26) – іноземні.
• 11 з 12 найбільш надійних банків – іноземні.

• 11% усіх банків (7) – державні.
• 64% всіх банків (39) входять до великих корпоративних груп, обслуговуючи їх.

• 16% усіх банків (10) належать політикам.
• Рівно половина з них – екс-регіонали.
• Тігіпко має Universal Bank, Monobank, Таскомбанк. Суркіс має «А-банк». Ахмєтов має "ПУМБ". Львочкіна має «Кліринговий Дім». Супруненко має «АСВІО-Банк».

• Чоловік Маркарової (посол у США) має «Акордбанк».
• Дружина екс-міністра економіки Копилова має «Кристалбанк».
• Порошенко має МІБ.

Нова світова реальність полягає в тому, що на початку війни було 3 її сторони (Україна-жертва, росія-окупант, Захід-фінансист жертви) – а тепер їх стало 4: колективний Захід розщепився окремо на Європу і на США.

Це ще більше ускладнює й без того напівпатову розстановку сил: США зі союзника переходить у розряд умовного арбітра, та ще й із заявленим своїм інтересом (ресурси й повернення наданої допомоги).

А Європа вустами країн Балтії відкрито артикулювала свій інтерес проти припинення вогню, бо тоді росія нападе на них, а отже, вигідніше капсулізувати війну на нашій території й фінансувати героїзм наших людей, щоб їхні люди жили собі спокійненько.

В окремий сюжет я виніс 15-хвилинний шматочок домашнього онлайн-етеру, в якому якраз розмальовано нову конфігурацію світової кон’юнктури й нульові шанси вписатися в неї зі старими інертними наративами.
👇

https://youtu.be/T6rLWfCV_zQ?si=DqFr3m3VdqjWl9P5

Усі, хто залазить в топ-обойму царської свити, розцінюють державні посади як трамплін перед почесним звалом з цієї безпросвітної безперспективщини.

Такий алгоритм, схоже, обумовлюється сторонами заздалегідь: відпахаєш рік-два, й якщо будеш чемний і виконуватимеш усі забаганки шефа, дамо тобі чкурнути за кордон у дипломатичному статусі Посла з повним набором державного пансіону.

У бананових республіках Посол – це заслужена винагорода у вигляді екзилю в краще життя, пожиттєвий прихисток на Заході, премія за служіння. Ви собі тут плекайте стійкість та незламність на руїнах, а я про своє жирне майбутнє подбав.

Залужний у Британії – це віддяка за мовчання й відмову від політичної кар’єри.

Венедіктова у Швейцарії – це віддяка за таке саме мовчання й гонорар за відставку з посади Генпрокурорки.

Гусєв в Азербайджані – це віддяка за мовчання щодо оборудків Укроборонпрому.

Рябікін у Китаї – віддяка за віддану працю з багатьма нулями в Держмитниці та Міністерстві стратегічних галузей.

Таран у Словенії – це віддяка за перекидку 10 млрд із армійського бюджету на велике крадівництво і скорочення ракетних програм.

Маркарова у США – це віддяка за фінансові махінації кліки через очолюваний нею Мінфін.

Ілащук у Болгарії – це віддяка за навики орального сексу (сертифікат додається).

Полюхович у Перу – це віддяка ніхто не знає за що, просто в.о. міністра освіти набридло тут жити.

Костін у Нідерландах – це віддяка за прокурорські інвалідності та ліквідацію прокурорського нагляду в мародерократії. Таким був план, бо повнолітній син Костіна ще раніше опинився у США, а доньку "за*бала эта Шотландия, Финляндия. Хочу домой в Монако".

Заради цього вони й пнуться до вершин: вислужитися перед системою і щасливо звалити звідсіля, глузуючи з тих, хто лишився.

Минулими вихідними в Самарканді відбулася подія, яка взагалі не висвітлювалася в нас: перший саміт ЄС – Центральна Азія. Що нам треба розуміти:

• На тлі грядущого двобою межи США і Китаєм ЄС амбітно заходить у Центральну Азію.

• Поступово руйнується дуже обережна поведінка пострадянської Центральної Азії на співпрацю з Європою.

• ЄС (особливо Франція та Німеччина) зробили заявку на масштабну присутність у регіоні, аби збити домінування росії там.

• Для Європи привідчиняється центральноазійський ринок, який демонструє середнє зростання ВВП 6%.

• ЄС цікавить критична сировина, яка зменшить залежність від імпорту рідкоземельних металів із Китаю, а також знизить об’єми закупівлі російської нафти та скрапленого газу.

• Презентовано глобальний інфраструктурний проєкт - Транскаспійський транспортний коридор.

• Для держав Центральної Азії важливо переглянути системну залежність від росії та Китаю, особливо під шумок нашої війни.

• Казахстан, Узбекистан і Туркменістан передусім цікавлять енергетика, водні ресурси, фінансові вливання та інфраструктура.

• Казахстан забезпечує 13% усього імпорту нафти в Європу.

• Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан підписали Декларацію про вічний мир.

• Урсула фон дер Ляєн оголосила про виділення 12 млрд євро на Центральну Азію.

• 10 млрд євро – на Транскаспійський транспортний коридор + будівництво 2 гідростанцій + супутниковий інтернет + видобуток копалин.

Позаяк наша війна зі самого початку була багатосторонньою, а для Заходу вона й поготів була з приставкою проксі-, то й рішення щодо війни лежить там зі самих початків.

Проблема трьох тіл уважається апорією, цебто невирішуваною проблемою, оскільки наявність антагонізмів у всіх трьох сторін унеможливлює консенсус (коли всі за), а лише хірургічний компроміс ціною вламування найслабшої сторони.

Про апорію чотирьох тіл в античній логіці не сказано нічого. Сказано хіба в просторовій геометрії: система з чотирьох тіл вважається стійкою лише за парною системою 2+2. Хтось із четвірки мусить із кимось скомпануватися, аби утворилася якщо не симетрична, то бодай стійка конструкція.

А якщо до сторін війни додати окремо нашу владу, яка має ще й свій інтерес, - так і до пентаграми дійти можна.
👉
https://youtu.be/T6rLWfCV_zQ?si=sI_XUvIKf0da-v45

Корупція в Україні. Соціологія КМІСу.

• 60% кажуть, що корупція тотальна
• 47%: корупція зросла
• 29%: як була, так і є

Найбільш корумповані органи:
1. Парламент 65%
2. Уряд 55%
3. Обласна влада 46%
4. Президент 45%

Де найчастіше вимагають хабарі:
1. У школах 29%
2. У медицині 26%
3. У земельній сфері 25%
4. У поліції 25%
5. У податковій 13%

• 81% не вважають, що Зеленський хоче боротися з корупцією
• 80% не вважають, що СБУ хоче боротися
• 91% не вважають, що Прокуратура хоче боротися
• 85% не вважають, що НАБУ хоче боротися

Корупція ділить перше місце напару з війною в рейтингу основних проблем країни:
1. Війна 95%
2. Корупція 92%
3. Збідніння 88%
4. Неконтрольована влада 83%
5. Несправедливість 83%

• Лише 10% пишуть заяви на корупціонерів
• 63% пояснюють це так: нічого не дасть
• 26% нічого не робитимуть, якщо стикнуться з вимаганням хабаря

Думка народу про корумпованість Зеленського різко стрибнула: з 14% до 45%

35% населення виправдовують хабарі. Серед них:
54% біженців за кордон
52% ВПО

В який спосіб свідомий громадянин має боротися з корупцією?
34%: опублічувати факт через соцмережі
27%: ініціювати електронні петиції
26%: не давати хабар, який вимагають
26%: іти в поліцію
19%: нічого не має сенсу

Від чого потерпає аграрний (основний у країні) сектор. Дані Інституту Стратегічних Досліджень.

• Третина українських земель стала зоною ризикового с/г.

• Внаслідок ракетних атак утрачено 20% потужностей зберігання агропродукції, знищено або пошкоджено 19% техніки.

• Зруйновано 280 об’єктів, спалено 100 тисяч тонн агропродукції, знищено сотні тисяч голів худоби та птиці.

• 35% продовольства псується і не доходить до споживача через руйнування овочесховищ та елеваторів.

• Сукупні збитки та втрати малих виробників сягають 4 млрд доларів.

• 8% дрібних виробників закрилися.

• 200 тисяч аграріїв служать у ЗСУ, і це створило найбільший за час незалежності кадровий дефіцит, який не перекривається навіть за рахунок підвищення зарплатні.

• Після втрат територій та активізації лінії фронту агровиробники змушені міняти структуру виробництва на користь високорентабельних культур, тобто відмовлятися від трудомістких культур (передусім борщового набору та ранньої сезонної продукції).

• Де велися активні бойові дії – там значно погіршився якісний стан земель і під питанням, чи вони вернуться до активного обробітку.

• У прифронтових областях спостерігається обвал ринку добрив, насіння, кормів та фуражу.

• Через здорожчення електрики агропродукція здорожчає на 15%.

• Одне лише підвищення акцизу на пальне збільшить додаткові витрати аграріїв на 5,7 млрд грн.

• Плюс – аномальна посуха й зміна клімату в бік різких перепадів.

• Зафіксовано найнижчий рівень вологозабезпечення ґрунту за останні 7 років.

• Кількість опадів у листопаді-січні – лише 80мм при нормі 117.

• Пожежі й вибухи викидають в атмосферу токсичні речовини, які осідають на ґрунт.

• Невивченими лишаються збитки від затоплення в Чорному морі 15 грудня 2024 р. російських танкерів, які перевозили 10 тисяч тонн мазуту (загибель планктону, отруєння риб, морських птахів, забруднення донних відкладень та прибережних зон).

• Зафіксовано 6800 злочинів проти довкілля.

• Завдано збитків на 3,1 трлн грн.

Обгрунтовано нахохленну реакцію укр.спільноти на заяви конгресвумен Спартц набагато продуктивніше було би поміняти на вчування суті сказаного. І тоді Вікторії Анатоліївні Кульгейко не довелося б робити ще більш ядучого уточнення, що ж саме вона сказала, а що британське видання The Telegraph перекрутило.

І тепер остаточний текст Спартц, двічі обраної від штату Індіана, після її редактури звучить дослівно так:

“Я витратила величезну кількість енергії, намагаючись допомогти українським військовим перемогти у їх жорстокій боротьбі проти росії. На жаль, якщо вашою країною керують такі дебіли та шахраї, як Зеленський та його маріонетковий парламент, це програна справа. Путін може бути злим, але він не дебіл. Нинішня реальність на місцях така, що Україна не в змозі повернути свої території і не може погодитися відмовитися від них назавжди. Тому за допомогою Сполучених Штатів можна досягти лише тимчасового рішення, яке дасть кожній стороні деякий час для перегрупування. Кінцевий результат цієї війни буде вирішено пізніше, і не лише на полі бою».

Кінець цитати, лапки закриваються.

Це мені нагадало спростування в газеті, яку я очолював 100 років назад. Тоді від мене вимагали вибачень і спростувань за фразу «вони тупі й недалекі», сказані відносно виборців однієї з партій. Я тоді люб’язно опублікував спростування: «вони гострі й далекі». В рамочці. На першій шпальті.

Так і тут. Висновок Вікторії Спартц простіше заперечити й відкинути, ніж почути й задуматись. Усі ж бо гострі й далекі.

Після тріюмфу в українських чартах башкирської групи AY YOLA так і запишемо: вкраїнчикам по барабану, що слухати в своїх навушниках – навіть якщо це творчість гурту, який регулярно збирає кошти на війну проти України.

Раніше я би прочитав цілу тираду про російський вердикт мєстним креолам, які споживанням рос.контенту добровільно фінансують своє вбивство. Проте на 4-му році війни вважаю цю гірку тему пройденою й програною: народець так і не схотів дати відповідь на базове питання цієї війни: так чим же ти відрізняєшся від ворога, якщо споживаєш його контент і монетизовуєш його, що дає змогу російським зброярам відливати боєприпаси й ракети, які пізніше прилітають у ті ж будинки, де мешкають вірні споживачі\замовники всього російського.

Якщо в людей досі не утворилося прямого, як кардіограма трупа, причинно-наслідкового зв’язку між тим, що культурна окупація є прелюдією територіяльної і що ворожа культура взута в чоботи майбутнього окупанта – значить, так тому й бути.

Пробуджений із хронічної летаргії Лаченков видає пересічний за змістом допис про Єрмака – і вся бульбашка збуджено кинулася в репости з підводкою: «Ну нарешті серед публічних людей з’явилася ПЕРША людина, яка ВПЕРШЕ підняла тему Єрмака».

Це так мило-премило…

А то нічого, що цілі сузір’я, цілі грона публічних людей і середовищ уже 5-й рік у пісок волають про катастрофу з вищезгаданим прізвищем? А то нічого, що статті й розслідування про діяння фактичного віце-президента вже можна видавати в форматі товстезних антологій?

Перша людина, яка вперше підняла тему…

Мабуть, для того, аби проблема стала помітною для тупо-сліпо-глухо-німо-амнезійних сограждан, потрібен шкандаль у межах владного тераріюму, аби хтось зі своїх гучно пройшовся по комусь зі своїх – і лише тоді паства дзвінко зааплодує: «От же ж герой! Перший із перших!».

Інших ми не чуємо під власним вухом, не бачимо просто перед власними очима, не помічаємо впритул. Лише коли когось лєвого раптово осінить і він здивовано видасть порцію того, про що інші й компетентніші торочили вже років зо 5.

Дивна в нас бульбашка. По-дитячому щиро дивується очевидному, як немовля щиро дивується, коли хитко робить перші кроки з пипкою в роті.

Це прокляття – нашу війну закріпити як нерозв’язувально-нерозрішувальну, після чого світ, зосереджений на інших глобальних викликах, похапцем запхає її на периферію й маргінес, і там, на запаленому задвірку, вона буде методично молоти наші життя, час, гроші й шанси, лиш би подалі від світу, який у цей час житиме абсолютно іншим життям.

Ширша картина й тонший погляд викладені в цьому етері:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=n_K_nIWgCsI

У справі Насірова що не дія – то ще більший зашквар.

Спочатку, за пів кроку до вироку, Насіров, підозрюваний в отриманні 722 млн грн хабаря, раптом вирішив мобілізуватися – щоправда, в дислокований у Києві елітний підрозділ, який охороняє персонально Сирського.

Коли ж у суспільстві здійнялася буря обурення з цього приводу, оперативно скасували наказ про мобілізацію і продовжили Насірову запобіжний захід у вигляді заборони виїжджати за межі Київщини.

Це скасування породило ще більше внімілих запитань. Бо, виходить, мобілізацію таки можна трактувати протиправною – навіть попри те, що Верховний Суд в одній зі справ виніс глумливий вердикт: «Мобілізація незворотна, навіть якщо її провели з порушеннями».

Тобто, без задоволення лишаться тисячі позовів на предмет протиправності мобілізації (з найрізноманітніших причин) – а тут командування добровільно скасовує свій же наказ про мобілізацію Насірова – що й не снилося простому смертному.

Далі – глибоководне занурення до основ айсберга. Бо, виявляється, через схему «спалаху патріотизму» від вироків уже прагнуть відпетляти 48 фігурантів резонансних проваджень.

Це: Зонтов (брат одіозного екс-голови ОАСК Вовка, в якого знайшли сейф, забитий грішми), Цвігун та Мізін із Укрзалізниці (92 млн грн збитків), Калініченко (помічник слуги народу), Журило (заволодіння 17 млн доларів), Гвозденко (хабар 8 тисяч доларів), Дем'янчук із Тернополя (хабар 2,4 млн грн), Дикий (мер Білої Церкви) + цілий список суддів, які отримали підозри.

Для корумпантів армія стає способом уникнення карної відповідальності. Ну й героями будуть. Із, як пишуть посвячені люди, преміями 600%, як було затверджено в скасованому наказі по Насірову.

На тлі «човникових перемовин» – ось аналітичний звіт про плин війни в березні-2025.

• Після 4-місячного сповільнення війна знову вернулася до попередньої інтенсивності.

• Кількість бойових зіткнень у березні зросла на 30% (було 3274, стало 4270).

• Найбільший і єдиний успіх ворога в березні – повернута Курська обл., що фактично означає кінець операції.

• Курська операція не змогла виконати головний задум – стати предметом обміну окупованими землями.

• Росія тримає в Україні 600 тисяч особового складу.

• Після виходу ЗСУ з Курщини актуалізувалася загроза вторгнення росії на Сумщину. Цьому завадило обмежене вторгнення ЗСУ в Бєлгородську обл.

• У березні росія застосувала нову тактику – масовані удари цільово по одному місту зі заподіянням видимих руйнувань.

• Наш оборонпром має потужності для виробництва озброєнь на 34 млрд доларів на рік, але наявного фінансування вистачає менше, ніж на половину (14 млрд).

• 96% усіх дронів – власні (річний обсяг виробництва – 2,5 млн одиниць).

• Більшість із них – відносно дешеві квадрокоптери, споряджені вибухівкою, які завдають 2/3 утрат противнику.

Моє ранкове (а ранки – тяжкі для мене відтинки доби) ввімкнення на Апостроф ТV було присвячене імовірним виборам, щодо яких думка моя проста: кліка від них витіювато відкараскується не тому, що боїться програти, а тому що для царського двору це зайвий менінгіт, та й нашо, якщо можна й так:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=rFWTr4eCKdE