Світ упритул підходить до переосмислення, чим є вибори в умовах суспільної деградації й маніпулятивності технологій.

Народ – погане джерело влади. Сумарна якість електорату – це кількісна перевага неуків (озлоблених, ображених, безкультурних, пересічних, невимогливих, патерналістських, популістських, спримітивізованих, сплебеїзованих).

Перед світовою демократією в повен ріст постає проблема кваліфікованого виборця. Право обирати не може бути автоматичним. Воно має бути осмисленим і грамотним. Кваліфікація виборця мусить бути встановлена через низку цензів (освітніх, вікових, майнових).

Це подарунок для фріків, клоунів, популістів і дилетантів – коли пожирачі бюджету обирають його розкрадачів. Елехторат, який не знає елементарних азів політики, може обирати лише фіглярів. Упосліджені можуть обирати лише аферистів. Лузери можуть обирати лише популістів та реваншистів.

Настає час прийти до концепції кваліфікованого виборця, де голосувати зможе не кожен громадянин, а підготовлений.

Тоді гопота не возсідатиме на Олімпі внаслідок голосування такої ж гопоти.

Ці коментарі стосовно старту епохи Трампа я давав синхронно з онлайн-трансляцією його інавгурації.

Це й буде онлайн-президентура, тобто більшість знакових рішень Трампа являтимуться в режимі тут і вже, снігом на голову.

Яке місце уготоване незгадуваній Україні – детально окреслив у цьому виступі:
👇
https://youtu.be/4Z6X0vzzsa4?si=yZBLyqYmFPwjfp3m

Ставлення всередині українців до певних категорій населення. Соціологія КМІС. Генеральні резюме.

1. 80% не хочуть впускати в Україну росіян з росії. Це підтверджує абсолютне домінування антиросійських налаштувань, що не може не тішити.

2. Однак: лишається люфт у 20% для всякої чухні на кшталт «хороші рускі, булгаков наше фсьо, браття-росіяни не отвічають за злочини путіна». Саме на цю нішу – кожен п’ятий!! – і будуть націлені ватні політичні сили.

3. 20% українців воліють вислати геть наших сограждан, які є етнічними рускими. Ще 12% трактують етнічних руских як гостей України, хоча вони й мають паспорти з тризубом.

4. 9% населення воліли б вислати з України російськомовних сограждан. Ще 8% трактують російськомовних радше як гостей України.

5. Загалом 17% населення сповідують гостре ставлення до однощелепних соотечесвенников, ібо дістали вже зі своїм язиком.

6. 5% населення не хочуть повернення в Україну біженців з Європи. Навіть якщо вони й верталися б, то для 8% населення біженці з-за кордону вже є гостями.

7. 15% мають негативне ставлення до тих, хто лишився під окупацією. А 7% хочуть, аби ті, хто лишився під окупацією, більше ніколи не верталися в Україну.

Що зненавидиш під час війни - ненавидітимеш усе життя.

У так званий День Соборності треба зрозуміти, що глобальний розлам нашого суспільства завжди проходив не по лінії Лівобережжя/Правобережжя – а по лінії Креатив/Баласт.

Країна так тяжко, мляво й тихохідно клигала вперід – бо завше була полем битви, де сходилися креатив (якісна меншість) і баласт (невимоглива більшість).

Від того, хто кого долає, залежала наша швидкість руху до зірок, і вона завжди була черепашою якраз через стійкий опір баласту.

Те, якою країною ми станемо в повоєння – залежить від того самого: хто кого здолає і яким чином можна буде знейтралізувати баласт.

Є 2 варіанти: або ми вириваємося з пекельного 20-го сторіччя, де правив бал колективний героїзм і психологія мас (не особистостей) – або ж ми назавжди залишаємося у списку країн третього світу, розгромлені війною й привчені до цвинтарного пафосу, коли будуються не плани, а пантеони.

Кретив VS баласт. Хто переможе, той і писатиме нову історію, й хочеться, аби вона була направду новою.

Ми так зшивали країну, що зашили рот українцям. Розшивка малоприємна, але необхідна.

Одним із достойних вислідів нашої війни має бути церемоніял, схожий на вашингтонський, але у Києві, під час якого шостий президент, який виконає свою передвиборну обіцянку й відмовиться балотуватися на другий термін, на східцях Маріїнського палацу шляхетно передасть владу сьомому, і не просто сьомому, а комусь, хто його нещадно критикуватиме.

Тоді точно буде спокійно за нашу вистраждану й узурповану країну, жертву водночас зовнішнього і внутрішнього насильства.

Всі нетерплячі прогнози стосовно Трампа я би звів до простенького проханнячка: будьмо ласкаві трішки почекати, поки Трамп у стартовій фазі своєї президентури не запустить (я це так називаю) Суперлігу Перших Осіб.

Світова геополітика переходить на найвищий рівень топів. Лідери всіх світових полюсів мають поміж собою особисто переконтактувати, перезвіритися, переобмінятися, переговорити. Аж після цього (після перших ходів усіх гравців світового турніру) можна буде вибудовувати наступні сценарії.

Це наразі не наш рівень і не наш етап. Тому – в енергоощадний режим очікування.
👉
https://youtu.be/4Z6X0vzzsa4?si=NuQxJknI3uHyB4NS

Наміри звалювати з України. Соціологія Фонду «Демініціативи».

У разі відкриття кордонів:

21% емігрують
9% ще думають
70% лишаться

Хто найбільше хоче емігрувати за кордон:

33% молоді до 29 років
27% людей у віці 30-39
23% людей у віці 40-49
27% мешканців Сходу
23% мешканців Заходу

Чоловіків, які хочуть виїхати, у півтора раза більше, ніж жінок.

Причини еміграції:

31% безперспективність
29% загроза життю й здоров’ю
29% соціяльні труднощі
26% возз’єднання з родичами, які вже там
23% бажання вивезти рідних
21% безробіття
15% безправ’я

Ставлення до тих, хто лишилися на окупованих територіях:

42% вони заручники обставин
22% вони заручники росії
13% вони пристосуванці, яким пофіг
10% вони прихильники руского міра
5% вони відверті колаборанти

Тільки-но випустили генерала під заставу – як мало не на сходах вручили нову підозру, і назад до буцегарні.

А потім дивуються, чому люди неохоче йдуть помирати за невдячного звіра, який спочатку одягне тебе в камуфляж, потім у робу, а потім у цинк.

Державникам набагато більше до вподоби вручати посмертні ордени, ніж визнавати відступ своєї армії.

Державникам до душі прославляти героїзм загиблих життів, аніж визнати цінність врятованих.

Державникам потрібна незламність, а не мудрість; стійкість, а не гнучкість; затятість, а не розрахунок.

Державникам не потрібні командири, які діють по вогневій ситуації, а не по телефону з бункера.

Державники не вміють працювати над помилками, а лише тупо карати за них із позиції самозакоханої сили.

Державникам потрібні ура-марафонні перемоги й маршаложуківська риторика, а не здоровий розсудок справжніх, а не намальованих голограмних військових.

Неоціненний вклад роблять наші державники в те, аби людям перехотілося захищати систему, патологічно упереджену щодо своїх громадян, із найвищим індексом людиноненависності навіть щодо своїх захисників.

У цьому етері даю свої пояснення, чому неминучим буде звал 20% населення, як тільки відкриють кордон. Особливо на тлі бункерної глухо-сліпо-німо-дурноти. Передовсім якраз через неї.

Чемоданні настрої кожного п’ятого вкраїнця, особливо кожного третього працездатного – це ще дуже оптимістичний показник.

Зав’язується дуже прямий вузол: чим довше бункер не хотітиме гасити війну, тим більше громадян не хотітимуть жити в апендиксі вічної війни.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=-hDAwUCci0Y

Ставлення українців до обрання Трампа. Свіжа соціологія КМІС.

Загалом, Трампа оцінюють:

54% позитивно
21% негативно

Більш деталізовано: Трамп для України – це добре чи погано?

37% більше добре, ніж зле
23% важко сказати
15% більше зле, ніж добре
11% достатньо добре
6% дуже добре
3% достатньо погано
3% дуже погано

Ставлення до територіяльної цілісності:

57% далі торочать про кордони-1991
33% готові втрачати території

Хто в першу чергу демонструє тверезе розуміння, що територіяльних компромісів не уникнути:

39% молоді
36% у віці 30-39
40% зрілих людей 40-49 років
30% у віці 50-59
20% пенсіонерів

Позаяк нині в мене день народження, то дозволю собі обідню перерву відвести для музичного самопрезенту, і ним відпрацювати публікацію реквізитів, куди можна спрямувати свої вітання на мандаринки й печиво, чи що там зазвичай несуть тим, у кого прихопило горло.

Пісню Не Шкодую (текст) я написав 3 роки тому на вже відому музику польського композитора Северина Краєвского, і для мене ця пісня стала формою діялогу-розмови з країною. Хоч ти отруює і спалюєш мене…

Бажати самому собі нічого не буду, бо побажань насправді нема, точніше воно одно-єдине. Як у всіх зараз.

Реквізити для печеньок:
4149499392774418

Патреон:
https://www.patreon.com/drozdov

Як на м’ясорубку. Так Трамп дивиться на нашу війну, яка методично молотиме життя, долі, гроші, ресурси, час, шанси, майно, інфраструктуру рівно доти, доки молотиме.

Завдання світу – знеструмити стаціонарну м’ясорубку. Бо м’ясорубці все одно, кого молоти: 18-річних, 25-річних, передпенсійного віку, легінів, мужчин, дядьків, жінок, дівчат, добровольців, бусифікованих, ідейних, пофігістів, алкашів, качків, із черевцем, із кубіками на пресі, готових, неготових, зі заходу, зі сходу, зі столиці чи віддаленого хутора, сиріт, одинаків, сімейних, із двома діточками, з онуками, зі статками чи без – стаціонарна м’ясорубка просто працює або ні.

Не для Трампа й світу, а передовсім для нас самих трагедією має виглядати – коли вся країна, опершись на бортики м’ясорубки, галасливо дискутує про оптимальніший для перемелювання вік (18 чи постарше), про оптимальніший для перемелювання соціяльний статус (еліта чи простолюдини), про оптимальніший спосіб бронювання від перемелювання (силовиків і спортсменів ми бережемо, а комбайнери й столяри в сам раз), про оптимальніший час перемелювання (повинність на 3 роки чи аж до кінця світу) – ніби все це, їй-богу, цікаво стаціонарній м’ясорубці, під’єднаній до вічного двигуна війни.

Замість знеструмити смертоносний апарат і його обертовий шнек – суспільство намагається надати бодай якоїсь справедливості довжелезній і строкатій черзі на потрапляння у наточений млинок.

Це не з Америки все так виглядає, а з висот здорового глузду.
👉
https://youtu.be/-hDAwUCci0Y?si=zdK9fSWNTvy87Kd0

Вакханалія у виконанні Умєрова вкотре підтверджує свідомий саботаж узурпаторами будь-якої форми громадського контролю за зеленими липкими рученятками.

У вас можуть бути 5-10-15 Наглядових Рад при кожному органі – але якщо вам на злачну посаду треба призначити кишенькову маріонетку, то всі ваші Наглядові Ради дружно гуляють лісом, жують мох і смокчуть мумійо.

У вас під обжирілим боком можуть діяти десятки антикорупційних організацій, рухів і спільнот – але коли вам треба на злачну посаду пропхати свою людинку, то всі активісти, розслідувальники і просто небайдужі люди йдуть на три веселенькі літери, бо не їхнє це діло – контролювати оборонні закупівлі і бдіти в них доброчесність та проззоррість.

Громадянське суспільство з геть зайвим, на думку одноосібників, принципом громадського контролю зливається в унітаз, коли на кону – розпил 300-мільярдних бюджетів, ще й захищених штампом «секретно», бо ж війна, товаріщі, війна.

Мушу нагадати:
коли місяць тому розгорівся справжній екшн довкола виборів у Наглядову Раду Міноборони - що я тоді сказав:

«Наглядові Ради діють при всіх органах, спалених на мега-корупції. Чи сильно допомогли ці Наглядові Ради віднадити коритників від корита й побороти топ-корупцію?»

Ось і тут. Активісти мало не на смерть б’ються за потрапляння в Наглядову Раду, яку будь-який міністр у будь-який момент спустить у каналізацію, якщо вона щось не те наголосує.

Узурпована одноосібщина – вона тільки такою й буває.

Якщо відмести вбік піну і на голій поверхні лишити передвиборчі заяви Трампа, підтверджені ним публічно, то ось – список конкретики: що робитиме чи вже робить Трамп на посту президента.

1. Негайне припинення незаконних перетинів кордону.

2. Припинення видачі притулку нелегалам.

3. Визнання наркокартелів терористичними організаціями.

4. Поновлення смертної кари.

5. Енергетичне домінування за рахунок збільшення нафтовидобутку.

6. Спрощення дозвільної системи та регуляцій.

7. Відмова від принципу «різноманітність, рівність, інклюзивність».

8. Пропаганда традиційних цінностей.

9. Девіз зовнішньополітичного курсу – America First.

10. Посилення суперництва з Китаєм.

11. Усунення залежності від Китаю в критичних галузях США.

12. Припинення війни в Україні.

13. Зниження витрат на держструктури і взагалі державних витрат.

14. Припинення фінансування зарядних станцій на суму 5 млрд доларів та скасування податкових пільг для електрокарів.

15. Уведення тарифів і мит для іноземних держав.

16. Висадка на Марсі.

17. Внесення Куби до списку спонсорів тероризму.

18. Вихід із Всесвітньої організації охорони здоров’я.

19. Вихід із Паризької кліматичної угоди.

20. Відмова від екологічних обмежень.

21. Скасування громадянства за фактом народження.

22. 90-денна пауза на допомогу іншим державам.

У цьому свіжозаписаному відеоблозі я пропоную своє слово, яким концентровано можна окреслити весь той умисел, який здійснює влада.

Самопідрив.

Їм настільки треба самозберегтися, що заради монопольного доступу до трильйонних бюджетів вони ладні на поїдання всіх продуктивних сил суспільства, бо чим воно знекровленіше, тим їм легше пиляти.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=E_xYiR26kJw

Нині відбудеться чергове переобрання директора бєларуського колгоспу. Це вже буде 7-ма каденція Лукашенка.

Ніколи не вважав Бєларусь окупованою. Бєларусь – не жертва росії, а її поплічник, спільник, співумисник, підпомагач, посібник. Бєларусь – співучасниця терору, союзниця окупанта, ворожа держава-злочинець.

Бєларусь добровільно злила свою державність. Її навіть окуповувати не треба було. Така собі «окупація» за власним бажанням і впідстрибки.

Коли забирали в них рідну мову – ніхто мовні майдани не влаштовував. Коли фізично знищували опозиціонерів – усі сиділи тихцем, як мишки під віником. Коли Лукашенко переобирався від виборів до виборів – усі нахвалювали гладенькі дороги і кріпкого хозяйственника. Коли створювалася союзна держава з рф – усі вітали рос.бази як фактор безпеки.

Поглинання пройшло ідеально гладко. Навіть акції протесту там проходили рос.мовою і під постаментом леніну. Не було ні національної, ні визвольної, ні боротьби з залученням народних мас. Сябри ніякі були й ніякі будуть.

Кейс Бєларусі – унікальний у новітній історії факт безопірної втрати державності. Бєларусь – живий доказ, що росія – це вбивця сусідів, який завше діє за формулою: проросійський сусід = мертвий сусід. До чого призводить зближення з рашкою – достатньо глянути на Бєларусь, яка за 26 років «братства» стала домініоном росії. Це було власноручне вбивство своєї держави.

Сьома каденція, сьоме коло жалюгідності, сьоме небо ганьби.

Держборг України на початок 2025 року:

• 6,64 трлн грн,
• Або 159,74 млрд доларів.
• Це 92% ВВП.
• До війни держборг був 2,67 трлн грн (49% ВВП).
• Зовнішній борг – 4,77 трлн грн,
• Або 114,68 млрд доларів.
• Зовнішній борг складає 72% всього.
• За листопад-2024 борг зріс на 231 млрд грн (на 4,37 млрд доларів).
• Це – результат початку пільгового кредитування за рахунок заморожених рос.активів в юрисдикції ЄС.

До теми:

Дослідження «Опендатабот» (опитано 32 тисячі підприємців):

• 27% ФОПів планують закритися
• 62% причиною називають державний рекет (аномальне підвищення податків у 4 рази).
• 19% закриваються через упадок бізнесу.
• На 1 новий ФОП припадає 2 закритих.

За всіма цими боями навколо монопольного контролю багатомільярдних бюджетів ховається значно серйозніша проблема.

На кону – данська модель фінансування зброї.

Вона полягає в тому, що, за прикладом Данії, іноземні держави оплачують виготовлення зброї тут, вітчизняним виробникам. За данською моделлю Данія уже проплатила майже 700 млн доларів, Норвегія - 42 млн доларів, Швеція - понад 20 млн доларів.

Відповідно: якщо іноземні держави повністю оплачують виробництво зброї в Україні, то не дуже їм хочеться давати ці гроші розкрадачам. Тому західним донорам, які оплачують виробництво озброєння, розходиться на таких неприйнятних для розкрадачів поняттях, як прозорість і громадський контроль.

Тож: на кону не просто контроль за бюджетом оборонних закупівель – на кону, по суті, фінансування виробництва зброї коштом західних партнерів.

То що для наших ближче: маржа чи обороноздатність?
👉
https://www.youtube.com/watch?v=E_xYiR26kJw

Нині 221 рік відзначає французький письменник Ежен Сю. Декілька смачних цитат від Ежена Сю, основоположника кримінального чтива й масової літератури.

• Правосуддя – як м’ясо: надто дороге, аби його їли бідні.
• Суспільство думає про покарання, але ніколи не піклується про запобігання зла.
• Нема нічого кориснішого для тіла, як холодний егоїзм: людина довго зберігає молодість із крижинкою в грудях.
• Коли майбутнє настільки жахітливе, то навіть енергійні натури стараються обманути себе безрозсудними ілюзіями.
• Щоб упізнати «свого», розбійникам, як і чесним людям, досить одного погляду.
• Нема нічого більш мінливого, як пристрасті натовпу.
• Самокритичність змушує бойких людей повставати проти всіх, а сором’язливих – проти себе.
• Держава витрачає мільйони на кару за злочини. А скільки держава тратить на винагороду добрих людей?
• Звичка до страждань настільки сильна в деяких людей, що вони не припускають світлого майбутнього.
• Публіка легко зрікається усіх, кого вихваляє, аби з насолодою розтоптати кумира.
• Чим грубші лестощі, тим дієвіші.
• Той, хто дає, вище від того, хто отримує.
• Злими людьми стають нещасливі.
• Рідко коли злодій не тримає слова, тому змови між злодіями найбільш чесні.
• Сп’яніння силою і владою надзвичайно небезпечне для молодої голови.
• Ми віримо в чудо лиш тоді, коли воно відсяяло і щезло назавжди.
• Ми мимоволі стаємо неприємними для тих, хто зробив нам послугу.
• Коли безумства чарівні й елегантні, вчиняйте їх на здоров’я.
• Чим вище підіймаєшся, тим глибшою здається безодня, з якої ти вирвався.
• Сором закінчується там, де починається розкаяння.
• Хіба важливо, як розташоване коріння рослини, якщо на ній розпускаються духм’яні квіти?
• Ти потворний – стань грізним, і тоді про твоє потворство забудуть.
• Є 2 роди людей: повішані й ті, хто заслуговують гілляки.
• Перші пориви або прекрасні, або жахливі.
• Зло і добро найчастіше йдуть поряд, і лише кінцева ціль їх розрізняє.
• Кожне посіяне зерня сумніву рано чи пізно дасть паросток.
• В цьому світі краще забувати, ніж пам’ятати.
• Доброта може бути також безжально сліпою.
• Ніщо не створює таких нерозривних уз, як спільництво у злочині.

Портал Texty провів грунтовне анкетування 128 військовослужбовців, які вчинили СЗЧ (самовільне залишення частини). Маєм ось таку картину проблематики під назвою СЗЧ.

• 52% усіх СЗЧ – спонтанні й нервові, 48% - продумані й свідомі.

• СЗЧ – це гостра й безвихідна реакція на тривале незадоволення, виснаження і дурість командирів.

• 79% тих, хто пішов у СЗЧ, - добровольці, 21% - запаковані насильно.

• 45% тих, хто вчинив СЗЧ, готові вернутися, 36% - ні.

• 13% зневірені настільки, що не вернуться з принципу.

• 38% тих, хто вчинив СЗЧ, спочатку намагалися вирішити проблеми через спілкування з командирами, але наштовхнулися на насильство.

• 14% писали скарги, але вони лише створили додатковий конфлікт.

• 54% основною причиною СЗЧ називають армійське рабство, тобто відсутність чітких термінів служби та ротацій.

• 46% причиною СЗЧ називають командування, яке не береже підлеглих. Навіть коли побратими були готові підмінити товариша, командування забороняло.

• 44% - виснаження, втому, неможливість відновитися.

• 34% вказують на страшну корупцію в армії. Хто викривав зловживання керівництва, той отримував покарання.

• Найпоширеніша схема: шантаж бійців і вимагання грошей зі застосуванням фізичної сили.

• 32% тих, хто вчинив СЗЧ, заявили про заборону їм лікуватися чи звертатися до лікаря.

• 58% наполягають на кардинальній реформі армії й перегляді командного складу.

• 55% вимагають закону про демобілізацію.

• 49% тих, хто вчинив СЗЧ, воюють із початку війни, 26% не протягнули й року.

• Окрему категорію СЗЧ становлять алкоголіки. Усі – запаковані в буси. Вони неспроможні адаптуватися взагалі.

• Серед інших причин СЗЧ: страх смерті 27%, постійний примус 25%, приниження гідності 23%, відчуття несправедливості, чому інші не воюють 23%, смерть побратимів 19%, великий сум за домівкою 15%.

Довідка для розуміння, хто такий новий Державний Секретар США Марко Рубіо.

• Має репутацію «яструба» зі жорсткою позицією щодо Куби, Ірану та Китаю.

• Неспроста в Китаї на Рубіо накладено санкції й заборону на в’їзд («за кричущу поведінку стосовно Гонконгу»).

• Вважає, що «вільна та необмежена торгівля призвела до скорочення середнього класу й передачі критичних ланцюгів постачання до рук суперників».

• Вважає , що «максимальна свобода пересування людей спричинила історичну кризу міграції, яка загрожує світові».

• «Ставити національні інтереси понад усе – це не ізоляціонізм, це здоровий глузд».

• «Диктатори з Москви, Тегерана, Пхеньяна сіють хаос, співпрацюють і фінансують терористичні групи, а потім ховаються за своїм правом вето в РадБезі ООН або погрожують ядерною війною».

• Рубіо – за членство США в НАТО.

• Позиція щодо України: мир потребуватиме значних поступок і Києва, і Москви, адже кордони-1991 є нереалістичними.

• «Метою путіна є нав’язування Україні нейтралітету й підготовка до повторного вторгнення через кілька років. Це неприйнятно».