Недовіра до Зеленського у 35 країнах світу. Масштабне міжнародне дослідження Pew Research Center. Ключові цифри.

Країни, де більшість населення – проти Зеленського:

Угорщина 83% проти
Греція 72% проти
Туніс 69% проти
Мексика 67% проти
Італія 60% проти
Туреччина 60% проти
Сінгапур 55% проти
Бразилія 54% проти
Франція 53% проти
Таїланд 53% проти

Основні наші союзники: відсоток населення, хто НЕ довіряє Зеленському:

Іспанія 46% проти
Німеччина 44% проти
Польща 40% проти
Південна Корея 40% проти
США 39% проти
Нідерланди 31% проти
Канада 30% проти
Британія 27% проти

ЗАГАЛОМ:
46% у більшості країнах світу – проти Зеленського.
40% за.

Пам’яті Романа Ратушного, якому вчора могло б бути 27, а вічно буде 25…

Роман не міг приїхати в студію на інтерв’ю, бо Зеленський з Аваковим надягнули на нього електронний браслет. Тому я приїхав до Романа.

Протасів Яр, 10-й поверх, помешкання, завалене книгами й революційно-мітинговими артефактами. Там ми й записали з Романом Ратушним ось це інтерв’ю, яке фактично є єдиним його повнометражним інтерв’ю майже на 50 хв.

Останнім моїм запитанням було: «Навіщо вам це все?». Роман опустив очі додолу, подумав хвильку і сказав: «Я хочу, аби мої діти не проходили через усе те, через що ми проходимо».

Загинув Роман під проводом того самого верховного головнокомандувача, який його ув’язнити хотів за мітинг під Банковою. Життя своє втрачають найкращі з тих, хто хотів іншої України, а не бандитської республіки з регіональним феодалізмом (цитата Ратушного).

Аби пожертви тисяч таких світлих-пресвітлих, як Роман Ратушний, не були марними, всім нам треба дуже й дуже постаратися. І нарешті почути його тиху відповідь на питання «Навіщо вам це все?»…
👇
https://www.youtube.com/watch?v=I-gmuE05aqE

Теми цього етеру:

- Орбанізація Європи як новий стандарт,
- Що таке нацменшини в європейському тлумаченні,
- Чому всі права угорців в Україні будуть і мають бути задоволені,
- Чому це ніяк не стосується москворотих соотєчественніків,
- Чому порівняння росіян і угорців тут не підходить,
- Чому заміна шмигаля на мигаля ніяк не впливає на автократичну одноосібщину
👇
https://www.youtube.com/watch?v=dNlXHeITDso

Недільний ранок розпічну вітанням для вчорашнього ювіляра. 32 відсвяткував співак Ivan Navi.

А я Івана знаю ще відтоді, коли він був Сяркевичем, і коли він вибухнув своїм дебютним хітом «Такі молоді» - я щиро зрадів, бо вболіваю всією душею за модну сучасну українську пісню.

В день народження побажаю Іванові великих і тривалих польотів. А для нас усіх від ювіляра звучить пісня Край, яку Ivan Navi виконав на благодійному концерті у Lviv Music Room.

Між Ворохтою і Торецьком – 1300 км. Але події між ними зв’язані напряму. Бо те, що сталося в Ворохті, напряму витікає з того жаху, який зараз коїться під Торецьком.

Роман “Вікінг» Кулик, один із командирів 206 батальйону, описує події на донбаській передовій так: придурочне вище начальство ставить завідомо суїцидальні, нереальні задачі, які тягнуть за собою величезні людські втрати.

Всі завдання, які спускаються зверху сліпо-глухо-неадекватним керівництвом, не можливі до виконання, бо розраховані, як пише один із найдосвідченіших «вовків Да Вінчі», на космодесантників, тоді як боєприпасів тотально бракує.

Внаслідок «близорукості, тупості, злочинної недбалості фантастичні задачі не виконуються, люди гинуть, випадають зі строю, а коли в начальників апетити зменшуються і доходить до реалістичних задач – їх уже нікому виконувати».

Новітні «маршали Жукови», яким плювати на людей, а лиш генерувати завідомо непідйомні завдання від балди, - це і є той місточок довжиною в 1300 км, який об’єднує далекі терикони Торецька й гуцульські плаї Ворохти.

Хай самодури тепер не дивуються, що люди будуть товкти тецекашні бусики і щодня брати на абордаж державний кордон усіма правдами й неправдами. Це ще дуже навіть м’яка й толерантна реакція на всю цю геноцидну жуковщину.

Виразно уявляю собі цю картинку.

У центрі палати – царський трон, інкрустований зеленим смарагдом і турмаліном (щоб кольористика успішної передвиборчої кампанії тішило око государя). Над маківкою царя променить ореол усевладності та величі.

Охорона з іграшковими водяними пістолетиками заводить на аудієнцію Шмигаля. Скоцюрблений, згорблений, розлюблений прем’єр-міністр припадає до монарших стоп у надії вимолити ласку, та чує він від правителя громогласне:

- О недостойний Денисе, я від тебе втомився. Пиши заяву на звільнення. Втомився я. Втомився.

Розжалуваного Шмигаля, всього в сльозах градом, виводять геть, а Його Величність та Ясновельможність утомлено поринає в такий звичний для нього коматоз.

…Перед вашими очима пробігла буденна картинка з українських політичних реалій, де перебування на посаді залежить від утоми повелителя.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=dNlXHeITDso

Сьогодні минає 8 років, як межи нас уже немає Левка Лук’яненка.

Мав честь мати з Левком Григоровичем кілька зустрічей і навіть одну спільну поїздку в гуцульський Космач. У силу свого тодішнього віку я не міг розпитувати Лук’яненка щось із того, що я би зараз спитав у живого свідка народження незалежної України. На чернетці Акту про Незалежність його рукою слово «відновлення» було закреслено на «проголошення». Такою була ціна компромісу з комуністами Кравчука. Тому нам зараз 33, а не 1000 з чимось.

В пам’ять про дуже світлу й інтелігентну людину публікую наше з ним останнє інтервю за рік до смерті Левка Лук’яненка. Все те, що він тоді казав, зараз слухається під особливою призмою.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=VvXzvWiHbR0

Англомовне видання Kyiv Іndependent. Детальна стаття про підводні камені зброярського бізнесу в Україні. Ключове:

1. Агентство Оборонних Закупівель очолила Марина Безрукова, й перше, з чим вона зіткнулася, - з тіньовими трейдерами, яких дахує СБУ.

2. «СБУ намагається зберегти монопольний контроль над сектором озброєнь, бо досі це була їхня абсолютна монополія».

3. Більшість компаній-посередників пов'язані з правоохоронними органами.

4. Треті особи продавали зброю, яку вони отримували від виробників або зі складів, за завищеними цінами.

5. Іноді контракти були оплачені, але зброя так і не надійшла. Ціна втрат – десятки мільярдів гривень.

6. За цими контрактами немає громадського контролю: вони засекречені.

7. Один із найбільших скандалів: компанія «Львівський арсенал» отримала контракт 36,6 млн доларів на закупівлю 100 тисяч мінометних мін. Боєприпаси не надійшли. А частина грошей пройшла через хорватську фірму, яка згодом придбала завод з виробництва вибухівки в Боснії. До схеми причетні посадовці Міноборони.

8. Україна переходить до прямих контрактів з виробниками. Раніше 80% угод ішли через посередників.

9. Уже підписано понад 20 прямих контрактів (60% укладених угод).

10. Посередники корисні лише там, де фігурують країни, які відмовляються продавати зброю Україні.

11. Деякі західні виробники воліють працювати через посередників. Причина – страх бути втягнутими в корупційні скандали, а також велика бюрократія.

12. Компанії-посередники залякують. Наприклад, на анонімному Telegram-каналі оприлюднюють паспортні дані та номер телефону Безрукової з супровідним текстом «Ти можеш ховатися, але ми тебе знайдемо».

13. Раніше 110 млрд грн було виплачено постачальникам, переважно авансом. Тепер ця практика припинена.

14. 70% фінансування спрямовано в українські компанії. Цьогорічні замовлення склали 2,5 млрд грн.

15. Усі кандидати на роботу в Агентстві проходять тривалі перевірки в СБУ, які штучно затягуються до 4 місяців.

16. Агентство потребує 328 осіб, наразі бракує 100. За останні 3 місяці найнято лише 40.

Ти народився в заможності, твоє життя забезпечене й застраховане до самого кінця, ти на сніданок їсиш камамбер і хрусткий багет, які є дешеві і в надмірі. До безглютенового ланчу ти можеш перехопити фужерик ординарного винця, а на вечерю з усією родиною чи компанією друзів піти в ресторанчик малайзійської кухні, щоб обговорити враження від недавнього велотуру середньовічними замками.

А тут – війна. Дика-предика аномалія. Найабсурдніший абсурд. Найнонсенсніший нонсенс. Бридота й непотріб. Безглуздя й нісенітниця в ХХІ сторіччі.

Європейську людину, яка живе саме так, як має жити нормальна вільна людина в ХХІ сторіччі, цілком можна зрозуміти. Її стан від нашої війни – це шок від аномалії.

Звідти й витікає інфантильне заперечення всього поганого. «Війна трапляється, але не з нами, бо ми занадто хороші й мирні для такого неподобства», - ця типово-європейська логіка є абсолютно правильною. Бо вони ще 80 років тому подбали про неможливість воєн на своїх теренах. І їх не буде, тих воєн.

Мігрень Заходу стосовно готовності до ймовірної війни з росією – це мігрень їхніх урядів. Рядового населення це ніяк не стосується. Воно воювати не буде й не повинно. Не для того 80 років платники податків утримували свої бездіяльні армії, аби зараз манік’юрами рити окопи.

Безпека – це завдання держав і урядів, а не мирного народу. Справа народу – фінансувати свою безпеку, а не корчити з себе безсмертних бетменів у камуфляжах.

Ось чому я за НАТО. Там такі трагедії, як із київським Охматдитом, неможливі.

Теми цього скайп-виступу:

- Зелені 2 роки корчили з себе затятих – а зараз, як ні в чім не бувало, «перемовини будуть»,
- Припинення війни: як змусити росію взяти менше, а не більше,
- Аналогічно: як змусити Україну взяти менше, а не більше, взамін за настання сталого миру,
- Ми вже живемо в поразці, бо кордонів-1991 не буде, кажуть одні,
- Ми вже перемогли, бо існуємо як європейська держава, кажуть другі.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=RoEDSDuo5bk

Соцмережами шириться очікувана хвиля справедливої люті з основною думкою «тепер уже точно ніяких перемовин бути не може».

А все рівно навпаки.

Після кожного макабричного акту русо-тероризму світове співтовариство ще більше упевнюється в цілком протилежній думці: якщо цю масакру не припиняти, то скоро вже не буде кого мирити.

Вимордована, озлоблена, але безсила жертва – такими ми були, є й будемо для ключових світових гравців. Вони ж бачать, що десятиліттями грабована країна не може збивати ракети, які 1500 км летять аж до Коломиї, не кажучи вже про прифронтові міста, з яких за рік-два мало що лишиться. А свої ракети країна порізала на брухт. Як і все інше.

Наша бульбашка – це територія анти-. Все, що бачимо й відчуваємо ми в епіцентрі катастрофи, на відстані бачиться й відчувається рівно навпаки. Енергетична руїна, а тепер лікарня Охматдит вкорінюють ту думку, що: здолати терориста у військовий спосіб не можливо, а всієї зброї світу буде замало, аби порівнятися з інструментарієм терористичного кремля і його поплічників.

Гра путіна – це завершення війни на його умовах. Вирішальною тут є відсутність наших потуг дати здачі бодай у десятій частині від уже отриманих збитків.

У кінця нема кінця.

Сьогодні починається Вашингтонський саміт НАТО.

З цієї нагоди - Міжнародне дослідження Pew Research Center у 13 країнах-членах НАТО на тему ставлення до НАТО в Європі та Америці.

1. 63% населення, яке зараз перебуває під парасолькою НАТО, цим задоволені і вважають НАТО найкращою для себе моделлю безпеки.

2. 33% вважають НАТО не дуже.

3. Зашкал підтримки НАТО – в Польщі (91% за).

4. Єдина країна, де більшість проти НАТО, - Греція (59%).

5. Єдина країна, де більше проти НАТО, ніж за, - Туреччина (46% проти, 42% за).

6. Країни, де НАТО має безальтернативну підтримку: Нідерланди 75%, Швеція 72%, Британія 66%, Німеччина 64%, Угорщина 63%, Італія 60%, Франція 54%.

7. За океаном підтримка НАТО така: Канада 63%, США 58%.

Стратегія світу щодо нашої тупикової війни у найближчому відтинку часу виглядатиме так: усі усіх до всього змушуватимуть.

Росію – задовольнитися меншим, а не більшим. Україну – погодитися на менше, а не більше.

Сіль припинення війни полягає в ЗГОДІ НА МЕНШЕ, що означає двосторонню відмову від більшого.

Для ворога це означає відмову від ще більшої окупації взамін за щось. Для жертви це означає рятунок від ще більшої окупації. Теж узамін за щось.

Яким би не був кінець – він для нас буде несправедливим. Залежить, хто що зобачить: хтось – неповне горнятко, а хтось – не дуже повне, але ціле.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=RoEDSDuo5bk

Сьогодні 62 роки тому помер Жорж Батай – парадоксальний французький філософ, який мислив в амплітуді від сюрреалізму до атеїстичного містицизму. На вечір – добірка складних цитат Жоржа Батая.

• Істина і справедливість завжди на боці жорстоких.
• Хто хоче бути ангелом, стає твариною.
• Немає нічого, що не бреше.
• Сокровенне неможливо висловити зв’язним мовленням.
• В основі людського життя закладений принцип недостатності.
• Будь-яка людина – лише здатність розкрити в собі порожнечу, яка знищить.
• Незнання – це передусім тривога.
• Пошуки добра закінчуються або розчаруванням, або фарсом.
• Бог – груба, як кулак, заборона думати.
• Покаяння – це форма ступору.
• Безліч жалюгідних одиниць, які себе уявляють усім, виливаються в багатоголосий, невгамовний ідіотизм.
• Лицемірство – це данина поваги.
• Вош не має поняття про те, як бігає нечесаний хлопчик, на якому вона угніздилася.
• Любити – значить битися в агонії.
• Я шукаю тріщини в собі, аби ламати себе.
• Світ видається благим лише тим, у кого кастровані очі.
• Хто свавільний, той гине в своєму сяянні.
• Людина неминуче налаштована проти самої себе.
• Людина не зможе полюбити себе, якщо не стане об’єктом осуду.
• Якщо людина має мужність порушувати границі, вона відбулася.
• Найсильніші приступи чуттєвості стаються від контрастів.
• Людина – це палий Бог, який сумує за небесами.
• Розпусник ближчий до святого, ніж людина, позбавлена бажань.
• Я домагаюся всього, що може бути поганого в житті радісної людини.
• Буття – це безодня підпільного крику.

СкликАти засідання Радбезу, де головує росія, аби всоте проговорити тероризм росії, - для колекції скликань, пробі, можна.

Україна вперто уникає вчинити демарш, бойкот чи якусь іншу гостру дію. Ймовірно, це через те, що наше керівництво тримає ООН як плацдарм для неминучих перемовин, незважаючи ні на що.

Маючи в активі супервигідну обом протиборчим сторонам зернову угоду, обидві протиборчі сторони тримають ООН як дієву прокладку в своєму безконтактному контакті.

Обох влаштовує модель двосторонніх угод Україна – ООН і росія – ООН. Бо обом вождям не доводиться виправдовуватися перед своїми народами, чому ж це тут у нас різанина, а отут у нас міжнародна торгівля пліч-о-пліч.

Відтак: демаршів, бойкотів чи інших гострих дій чекати не доводиться. Буде колекція скликань.

Британія, Сунак.

Ось вона – велич інституційної демократії, коли від зміни прізвища не міняється уклад демократичної системи. І коли ти підеш із найвищого поста, Британія не перестане бути Великою.

Наші боневтікальні герої з породи ручноуправительних єрмачат, кольтищенків та цілого поголів’я пацанів-друзяк – достоту щасливі люди, що їм попалася анти-Британія, така-от дика-предика країна, де нема політичних регламентів, де все на око й на емоцію, де нема електоральної пам’яті, а є лише тотальна безкарність на основі вподобайок.

Красива й достойна передача влади від консерваторів до лейбористів – найвиразніший приклад, чому парламентська республіка без президента-царя-вождя-супермена-пастуха-гетьмана-культуособистості – найстійкіша й найсправедливіша владна конструкція.

Аплодую стоячи. І вкотре шкодую, що нам до цих стандартів – як до неба рачки.

Нам, розбещеній отарі овець із 30-річним стажем ходіння від чабана до чабана з синдромом інституційної неповносправності, цього ніколи не зрозуміти – наскільки все ж таки чудові ці країни, де нема суперпрезидентів із психіятрично роздутим его.

Є правило: де суперпрезидент - там колючий дріт.

Для каналу Точка Сходу дав стислий коментар стосовно так званих «безпекових угод», які я вважаю так званими і взагалі не безпековими.

Хто хоче подивитися, як мають виглядати справжні військово-безпекові угоди, - нехай прочитає угоду нашого ворога з північною кореєю.

І порівняє, чи бодай в одній із 20 підписаних нами угод є бодай 1 пункт (чи хоча би пів речення), який зобов’язує підписанта надавати Україні пряму військову допомогу в разі повторного нападу росії.

Суто гіпотетично: жодна з 20 підписаних нами «безпекових» угод не передбачає жодної чиєїсь дії на випадок, приміром, повторення київського Охматдиту. Максимум – за цими угодами пришлють імпортні скальпелі для нових операційних.

Так отож бо й воно.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=-KTwPe4WUGg

Що можливе для когось обраного – те неможливе для всіх. На цьому й базується Держава Для Обраних, вона же Держава Не Для Всіх.

Виявляється, демобілізація існує.
«Я не здамся без бою», - натхненно заспівав лейтенант Вакарчук і отримав від держави те, чого не положено сотням тисяч мобілізованих бійців. Комусь – демобілізація і 800 тисяч грн у вигляді грошового забезпечення на військовій службі за 2 роки. А всім решта – квиток в один кінець служби з малими шансами вернутися вцілілим.

Виявляється, виїзд за кордон існує.
Бізнес-партнер Коломойського, співвласник Приватбанку Боголюбов преспокійно виїхав за кордон 24 червня, підкупивши прикордонника сумою, яка навіть не дотягує до вартості реглана на тілі банкіра. Це ж очевидно, що Боголюбова попередили про слідчі дії навколо відмиву коштів Привату – і ось він уже за кордоном гріє старечі кости десь на Адріятиці. Їм можна все. Вони саме таку вибіркову державу й будували для себе.

Замість моралі.
Держава Для Обраних – гарантія пекла для всіх решта.

Можна влаштовувати 10 Революцій. Можна цілими батальйонами помирати за високі ідеї. Можна демонструвати вершини пасіонарності та самоорганізації. Але все це до одного місця – якщо на перших же виборах люди проголосують так, як вони ратицями голосують зазвичай.

Ми вміємо бути героями – але ми не вміємо бути виборцями.

І тому весь понадлюдський героїзм – сізіфовий. Крім виснаження нації, він ні до чого не призводить. Бо в кабінці для голосування електорат добровільно і вкотре віддасть країну тим, кого героїчно ненавидить чи проти кого героїчно бореться.

У лідерах далі болтихається Голобородько, тільки цього разу не в костюмі шкільного вчителя, а в костюмі хороброго воїна. Приїхали, кінцева станція. Країна непуганих ідіотів. Плінтус. Стидоба.

Якщо все це зелене мракобісся буде наслідком війни, то вона марна. Так хотіли жити в європейській країні – а опинилися в заповіднику мазохістів, замкнених на колодку й позбавлених усіх прав, у т.ч. права вільно думати.

33 роки ми самі собі казали: у нас люди мудрі, у всьому розберуться. Яка солодка мармуляда самодурства…

Не важливо, ким ми себе вважаємо. Не важливо, ким ми хочемо здаватися. Важливо – ким ми погодились бути у своїй (?) власній (?) державі.

Америка бурлить новою соціологією, в якій моделюється зняття Байдена з виборчих перегонів. Згідно з цими дослідженнями, ясно те, що нічо не ясно:

- Якщо Байден іде на вибори - він програє Трампу 1%,

- Якщо замість Байдена йде Камала Гарріс - вона виграє в Трампа 1%,

- Якщо замість Байдена піде хтось новий – він програє Трампу 4%.

Стосовно участі Байдена, основна вада якого – природній вік, то: чи він лишиться в перегонах, чи він зійде з них – ситуація від цього різниться в межах 1%. Це - стеля демократів. Більше, ніж Байден чи Гарріс, набрати вже ніхто не спроможний.

Натомість у Трампа для фіксації своєї мікро-переваги ще є 1 хід, який може йому додати вбивчі для Байдена 1-2%. Це якщо Трамп обере своєю віце-президенткою Ніккі Гейлі, яка підтягне до себе всю притомно-розважливу публіку серед республіканців і тих, хто вагається.

В історії США це – найбільш рівні й непрогнозовані вибори.