Нині 94 роки святкує Ліна Костенко – живий афоризм. Уся її поезія – повчальна, моралізаторська, сентенційна. Скарб укр.поезії ХХ сторіччя. Зовсім не сучасна, бо вічна.

Ліна – загальнонаціональний дидактор. Зверхній, інакше не мовчала би в такі важкі часи. Вища від свого народу на три голови, тому недосяжна. Її абстрагованість з елементами пихи – більш ніж красномовна.

Мабуть, Вона має свої причини обрати карантин на спілкування з народом, який її боготворить. Ми про це ніколи не дізнаємося.

Музичне вітання Ліні Костенко – ось ця нетлінна пісня на її вірші у благодарному виконанні Оксани Мухи. Її можна слухати щовечора наніч замість молитви, адорації чи медитації.

За те, що можу, і за те, що мушу.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день.
За цю потребу слова, як молитви.

Знаний репродуктолог Шмигаль навряд чи здатен осягнути, що «троє дітей у кожній сім’ї» - це, мяко кажучи, маячня.

Воєнна й повоєнна народжуваність – це подвоєння й ускладнення проблем. Збільшення населення під час катаклізмів і злиднів – це множення нахлібників і пожирачів бюджету. Плодити бідність в умовах нестабільності й розмитості перспектив – це Африка.

Під час війни нація має протилежне завдання: не народжувати, а заповнювати завдані війною прогалини в статево-віковій структурі населення.

В нашому випадку це – працездатні та здорові 25-45 років (еміґрація + воєнні втрати). Без приливу працездатних збільшувати населення в умовах, коли воно й так бідне й соціально пасивне – це безвідповідально, бо приріст демографії завше йде в парі з економічним ростом.

Ми не втрачаємо просто населення. Ми втрачаємо найпродуктивніше населення! Загинули й виїхали молоді й здорові. Населення повоєнної України буде: бідні й старі. Немовлята не поможуть – а ще більше обвалять економіку, бо всіх непрацюючих треба утримувати. Молодь, яка піде в декрет замість працювати, зажене країну ще глибше.

Ну і: планета перенаселена. Людство думає, як скорочувати чисельність, аби вижити. Регулювання дітонароджуваності (включно зі стерилізацією) ляже в основу грядущої політики світових урядів. Консервативним і догматизованим суспільствам (як наше) доведеться переглянути свої погляди на народжуваність. Бо це якась тупо-арифметична жесть.

Дивно, що репродуктолог Шмигаль не додав до своєї заяви, що двоє з трьох обов'язково мусять бути хлопчики, інакше не рахується.

Знавці розділилися навколо дошкульної заяви сенатора-республіканця про «воювати мають усі молоді».

Одні кажуть: а навіщо нам стільки живої сили, якщо воювати нема чим, бо не дають достатньо. Другі парирують: так тому й не дають зброї, бо держава людей не може зібрати, хіба що батогом і насильно.

А істина, як завше, десь у промежині.

Концепція realpolitik говорить про те, що це війна українців – то хай вони воюють у повному складі: і живі, і мертві, і ненароджені. Але всі забувають, що надворі 21 сторіччя, в якому масові всенародні сухопутні війни – це криваве ретро й моветон.

Науково-технічний прогрес подбав про те, що не кількість живої сили має значення, а якість озброєння. Один оператор дронів, що сидить у столиці, може покласти весь взвод піхоти на передовій. Кілька балістичних ракет можуть розфігачити пів міста в глибокому тилу, якщо територія не захищена системами ППО. Один безпілотний шахед може наробити стільки лиха, скільки в давнину могла завдати ціла диверсійна група. Один далекобійний снаряд може ліквідувати цілий штаб ворога.

Живою силою закривати нестачу технологій – це занурюватися в Першу Світову, коли за вікном Третя.

Коли хтось ниє про таке-сяке-перетаке міжнародне право, яке тепер можна утилізувати в вигляді рулонів туалетного паперу, повинен на хвильку задуматися про таку річ.

Путін від імені клубу східних деспотій якраз тому і вбив міжнародне право – бо воно ПРАЦЮВАЛО. Добротних 80 років оте саме міжнародне право постійно стримувало сильних гегемонів світу сього від підминання під себе супутніх сателітів.

Оте саме міжнародне право й було запорукою 80 років золотого, заможного, свободолюбивого, мегауспішного розвитку прогресивної західної цивілізації, захищеної від традиціоналістських тираній отим самим хаяним усіма міжнародним правом.

Усі найкращі в історії людства роки міжнародне право було спрямоване проти сильних режимів із вісі зла. За це (за дієвість!) його й розтоптали, зламали, розстріляли, прикінчили.

Про це я вів розмову в домашньому етері. Ключовий фрагмент, необхідний для розуміння глобальної основи війни за простір – у цьому відео.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=3wHMmiFeAIQ

Примусь Богови молитися – чоло розіб’ють.

Категорично не поділяю захвату з приводу перейменування Червонограда у Шептицький. Мало того, що історично він мав бути Кристинопіль. Та у випадку з Шептицьким гіршого способу занизити величаве ім’я Митрополита годі й придумати.

І тепер Шептицький – це буде не щось світле й сакральне для вкраїнства, а депресивне індастріал-містечко з потрісканими хрущовками і роздовбаними дорогами.

І тепер буде шахта «Шептицька» з брунатними шептицькими териконами, які, згідно з правописом, писатимуться з малої літери ша.

І тепер графське прізвище Предстоятеля УГКЦ і Праведника Народів Світу перетворюється в побутовий прикметник, похідний від географічної назви.

І тепер у світ широкий підуть такі словосполучення, як каналізація Шептицького, і Шептицьке сміттєзвалище, і Шептицька панчішно-шкарпеткова фабрика, і очисні споруди Шептицького, і Шептицький завод залізобетонних виробів, і Шептицький тубдиспансер, і Шептицький гірничо промисловий район, і, і, і…

Гарно хіба?

Свіжа соціологія «Рейтингу».

59% кажуть, що їхній достаток погіршився.

36% кажуть, що війна ніяк не вплинула на їхній добробут.

4% кажуть, що їхній матеріяльний стан покращився в війну.

50% відчувають невпевненість у завтрашнім дні.

15% бачать покращення ситуації в країні.

Основні втрати в війні – це:

50% психоемоційний стан
40% погіршення здоров’я
30% втрата доходів
23% роз’єднання сім’ї
22% втрата роботи
20% загибель чи поранення в родині

А ось кількість віруючих у те, чого ніколи не буде:

47% чекають покарання винних у військових злочинах.

30% чекають встановлення правди щодо всіх подій

17% чекають компенсації збитків від агресора

Якщо війна ніяк не зачепила кишеню 36% співгромадян, у 4% навіть зросли статки, а 15% бачать покращення ситуації в країні – то війна може тривати нескінченно.

Ось – заголовки із сайту СБУ лише за останні 2 тижні:

15 років отримав агент, який шпигував за далекобійною артилерією на Дніпропетровщині.
СБУ затримала у Миколаєві інформатора, який влаштував у квартирі спостережний пункт за колонами ЗСУ.
СБУ затримала агента, який хотів підірвати залізницю на Харківщині.
12 років за ґратами проведе інформатор, який «зливав» артпозиції під Авдіївкою.
СБУ затримала зрадника, який намагався отруїти командування ЗСУ на Запоріжжі.
СБУ затримала коригувальницю ракет по Ізюму.
СБУ затримала дружину «ексрегіонала», яка шпигувала для фсб на Вінниччині.
15 років отримав агент, який готував ракетні удари по аеродромах Дніпропетровщини.
СБУ затримала інформаторів, які шукали «слабкі місця» в обороні Слов’янська.
СБУ викрила екс-чиновників, які допомагали обстрілювати газові мережі Харківщини..

Співжиття з деякими нашими согражданами нагадує проживання в одній кімнаті з алкоголіками/наркоманами. Ви можете бути чистенькі, як шкельце, і щосили ігнорувати придурашених співмешканців – але однієї темної ніченьки согражданє вас прикінчать.

Пожинаємо гіркі плоди механічно-невимогливого підходу, коли на одній лише підставі тризубого паспорта братали Майдан з Антимайданом: тих, хто готовий гинути під кулями, і тих, хто ці кулі благословляє.

Каїн і Авель теж були рідними братами. Тепер маємо країну Каїнів і Авелів. Бо ліпили всіх з усіма – замість нав’язувати український порядок денний як ультимативний, панівний, неуникний стандарт для всіх громадян.

Як Мікеланджело зобразив хаос у Сикстинській капелі? В нього хаос – це мішанина непоєднуваних різнорідностей. Аристократи, єпископи, розбишаки, поети, судді, злодії, мало не чорти поряд з ангелами. На цій картині місце знайшлося всім. Але кожен у ній бачить одне й те ж: добрі люди безнадійно втонули серед поганих. Це і є хаос.

Реквізити для пожертв:
🌶 4149499392774418

У системі Патреон можна стати донатором раз в місяць:
🌶 https://www.patreon.com/drozdov
🌶 YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
🌶 Там же є кнопочка Спонсорувати

Безкрилі завжди надійніші. Їх не манить нічого, що виходить за рамки паркана й свого носа. І високі мудрощі теж не манять.

Дякуючи за кожну зроблену офіру, заодно подякую авдиторії за крилатість. Вона дає відчуття свободи й польоту думки.

Дані Держстату: триває невпинний ріст тарифів на комуналку. З лютого 2023 по лютий 2024 здорожчання становить майже 13%.

Найбільший ріст цін серед комунальних послуг:
Електроенергія на 70%.
Прибирання сміття на 5%.
ОСББ на 4,2%.
Ремонт житла на 3%.

З огляду на це цікавить лише одне питання: мораторій Зеленського на підвищення тарифів уже не дійсний чи як?

У серпні 2022 вся махіна ура-марафону розпіарила президентський мораторій як неземну турботу поводиря про ввірений йому народ. Публікацію цього «турботливого» закону влада супроводжувала тирадами: «Люди можуть бути спокійні й планувати свій бюджет із розрахунку тих витрат, які є зараз. Ми розуміємо, що людям зараз складно, тому додаткового фінансового навантаження на домогосподарства не буде».

Найбільше влада козиряла ось цим пунктом: «мораторій буде діяти протягом воєнного стану та 6 місяців після його завершення».

То що тепер? Яким чином здорожчання тарифів корелюється з розпіареною турботою президента на час воєнного стану + 6 місяців після нього?

Господар слова – той, хто сам вирішує, коли його дати, а коли забрати.

Тим часом:
Голова Антимонопольного комітету накопив нерухомості та автівок на 70 млн грн, а саме: великий маєток і 2 ділянки під Києвом, 200 кв м офісу, 2 кросовери, 3 елітні квартири в Києві та 4 апартаменти в Ужгороді.

The Economist. Інформативно-фактажна стаття про підйом російських шпигунських спецслужб. Ключове:

1. Кремлівські спецслужби зробили висновки зі своїх помилок за останні 2 роки, коли дали райдужну картину вторгнення в Україну й перебільшили її слабкості.

2. Тепер вони небезпечніші, ніж будь-коли. Почато нову фазу політичної війни проти Заходу.

3. Призначення Сергія Кірієнка відповідальним за «комітети особливого впливу» дало ефект.

4. Активізувалися кампанії на підрив європідтримки України.

5. У Німеччині мережа рос. ботів поширювала сотні тисяч німецькомовних дописів щодня з 50 000 акаунтів у Twitter.

6. У Франції викрито велику мережу рос.сайтів, які поширювали дезінформацію у Франції, Німеччині та Польщі.

7. Російські розвідники не лишають цифрових слідів: їм заборонено носити з собою мобільні телефони, користуються лише стаціонарними.

8. Навчання проводяться на конспіративних квартирах, а не безпосередньо на об'єкті.

9. Більшість новобранців-шпигунів не мають військового досвіду, тому їх важко ідентифікувати за старими базами даних.

10. Діє окремий підрозділ, що створює мережу нелегалів у Європі.

11. Вербують іноземних студентів у рос.університетах із Балкан, Африки та третіх країн.

12. «Вагнер» розподілений: ФСБ узяла внутрішній бізнес; розвідка – ферми тролів, що втручалися у президентські вибори США; ГРУ – армійські корпуси (для війни в Україні та Африці).

13. Син Пригожина запропонував війська вагнерівців віддати Росгвардії.

14. Діє «Зоряна хуртовина», елітна хакерська група ФСБ, націлена на країни НАТО.

15. Діє група «Затишний ведмідь», який ламає емейли й українську електромережу.

16. Рос.агенти виявлені у Брюсселі, у Бундестазі, серед депутатів Європарламенту від Латвії.

У цьому етері – огляд основних тем тижня:

- реалії Першої Світової, коли за вікном – Третя.
- жива сила чи технологічна компонента війни?
- воювати мають усі молоді?
- куди приведе змагання кількостями.
- «у кожній сім’ї має бути 3 дітей»: небезпека маячні про ріст народжуваності.
- навіщо біженцям вертатися в безперспективність і невирішену війну?
👇
https://www.youtube.com/watch?v=UDUWsp4hDQ4

Уміло й видовищно проведений «теракт» у подмосковському Крокусі – це інавгурація путіна.

Орки, голосуючи за свого пуйла, на інший салют із нагоди його переобрання не заслуговують. І хай не плачуть – а вчать отечественную історію сходження їхнього домарощеного чекістського режиму. Грунтується він на страху, а страх – логічний продукт нагонки й залякування.

Коли людожерам потрібно було вперше інавгурувати чекіста путіна на трон – фсб організувало серію вибухів у багатоквартирних будинках у рамках розвантаження мішків із цукром (звідси – «рязанський цукор»).

Коли людожерам потрібно було виправдати Другу чеченську різню – фсб поставило мальовничий мюзикл Норд-Ост з елементами димових спецефектів.

Коли людожерам треба залякати до усрачки свій бидлосилос напередодні мобілізації гарматного м’яса для наступу в Україні – фсб із фірмовим почуттям гумору влаштувало пекельний «пікнік» на концерті рок-групи, яка належить до «исконно питерских». Тепер Кобзон має конкуренцію з рокерами.

Для нас – нічого доброго. Жахливі місяці грядуть. Чекістсько-терористичний режим на куражі, на підйомі, в хорошій формі. Звір смакує кровицю.

Financial Times. Шумна стаття «США закликали Україну припинити удари по російських нафтопереробних заводах». Ключове.

1. Білий дім дедалі більше розчарований.

2. Атаки на енергоінфраструктуру росії призведуть до зростання світових цін на нафту і спровокують неспівмірні дії москви у відповідь.

3. Вашингтон занепокоєний: росія може завдати удар у відповідь по енергетичній інфраструктурі, на яку покладається Захід (що й сталося минулої ночі).

4. Цьогоріч ціни на нафту зросли на 15% (до 85 доларів за барель).

5. Це прямо б’є по шансах Байдена виграти вибори. "Ніщо так не лякає Байдена, як різке зростання цін на бензин у рік виборів".

6. Особливо важливим є нафтопровід КТК, який транспортує нафту з Казахстану через росію на світовий ринок. Західні компанії, включаючи ExxonMobil і Chevron, користуються цим трубопроводом.

7. Укр.безпілотники можуть досягати цілей на відстані 1000 км від кордону.

8. Атаковано 13 великих НПЗ і 2 менші. Удари не пошкодили установки вторинної переробки.

9. Внутрішнє постачання палива ніяк не постраждає. Лише експорт на 20-30%.

10. Україна посилила свої повітряні атаки, оскільки наземна війна – повністю на користь москви.

Польська соціологія Gremi Personal серед укр.біженців.

Скільки ви ще плануєте лишатися в Польщі?

43% ще не вирішив
19% лишаюся назавжди
15% ще 5 років
13% ще півроку
10% ще рік

УСІ 100% відповідей на ділі означають одне: в Україну я не вернусь. Іншої опції на горизонті немає. Вже пішов 3-й рік, як утікачі від війни мешкають у країнах Європи. Перші асиміляційні труднощі позаду. Доходи й робота налагоджені. Діти в безпеці й комфорті.

Хто за 2 роки ще не вирішив, чи вертатися додому – той уже й не вирішить. Бо кожен день перебування в неспівмірно кращій країні грає на користь остаточного закорінення.

Кожен 5-й прямо каже про наміри назавжди лишатися в Європі. Всі інші хитрощі-виверти (лишуся на 5 років, а може, на рік, а може, на пів) – це поведінка вужа на пательні, бо всі часові рамки не мають значення супроти генерального рішення: лишаюся.

Вертатися ніхто не буде. Щось там патякати пафосне й патріотичне – це себе дурити. Бо вже не стоїть питання «куди вертатися» - стоїть питання «нащо?».
👉
https://www.youtube.com/watch?v=UDUWsp4hDQ4

І хоча нам до повернення Криму й ордло – як до неба рачки, та цікавими є фантазії наших людей-фантазерів.

40% кажуть, що Україна повинна відновити зв’язок з усім населенням днр-лнр, без розбору.

47% кажуть, що лише з тими, хто підтримує Україну.

40% пропонують відновити виплату пенсій населенню днр-лнр.

54% проти того, аби тамтешнє населення обмежити в певних правах (голосувати, обіймати посади). За обмеження – 43%.

10% виправдовують тих, хто узяв рос.паспорт. 46% засуджують.

47% кажуть, що кримінально каратися має не будь-яка колаборація з ворогом, а лише та, яка призвела до тяжких наслідків.

25% кажуть, що вистачить штрафу.

40% припускають повну амністію колаборантам. 14% вважають амністію неприпустимою.

20% підтримують автономію Криму.

17% підтримують автономію Донбасу

20% підтримують розширені економічні права для тих територій.

Дивні створіння, в них з мозгів росте коріння.

Учора було 9 років зі смерті автора сінгапурського чуда Лі Куан Ю. Коли наші недореформатори посилаються на Лі Куан Ю, то їм треба пояснити підвалини сінгапурського чуда.

Сінгапурське чудо – це смертна кара. Лі Куан Ю зміг став найуспішнішим реформатором саме тому, що ввів смертну кару для корупціонерів і злодіїв. Зараз у Сінгапурі найбільша в світі кількість страт. Через повішання. Корупція, розкрадання в крупних розмірах, насильство і наркоторгівля – це ті злочини, за які в Сінгапурі карають смертю. Тому й злочинності нема.

Сінгапурське чудо – це височезні й дієві штрафи. А також – тілесне покарання. Бамбуковими палицями донині спійманих злодіїв товчуть на виду в громади. Це діє.

Сінгапурське чудо – це посадити в тюрму трьох друзів. Не прикривати єрмаків, татарових та інших друганів, а посадити до цюпи, як це зробив Лі Куан Ю.

Сінгапурське чудо – це звільнення 100% суддів. Усіх підряд. 100%.

Ось що таке сінгапурське чудо. А не оце все.

«Теракт» у Крокусі відкриває третю фазу війни, яку описово можна назвати «максимальна ескалація, або Ва-банк». Без забрал, без стримувачів. Ніченька, яка нівроку насиченою видалася, буде поставлена на повтор.

Якщо хтось згарячу подумав, що аматорський кавеен може на рівних тягатися з канібалістським кагебе (для якого це вже 5-а за рахунком воєнна кампанія), якщо в когось ще досі ятриться ілюзія про кордони-1991, той, ну що тут сказати…

Самотужки дати собі раду з таким воєнізованим і ресурсним ворогом і мати іншу думку про війну, ніж мають наші західні союзники – це, м’яко кажучи, гра на роялі.

Владі слід поступово прибирати з дискурсу нездійсненні мрії-мріяння, бо якраз вони через свою очевидну нездійсненність і необгрунтовану завищеність роблять війну безнадійною (для значної частини затероризованого обивателя).

Потрібно встановлювати реалістичні й досяжні цілі. Бо чим довше суспільство наснажується нездійсненним, тим глибшою буде яма.

Мій коментар на Говорить Великий Львів
👇
https://www.youtube.com/watch?v=5aVvwkq5WCM

Завтра буде 25 років, як убили В’ячеслава Чорновола.

Вбили показово. Найбільш знакова жертва кучмізму. Основний опонент леанідданиловича був усунутий разом із шансом піти демократичним шляхом.

Якби країна знесла мафію Кучми після демонстративного вбивства лідера опозиції – зараз ми не б харкали кровію.

На тій бориспільській трасі Чорновіл був добитий 4-ма ударами кастета. Таку заяву в моїй програмі зробив прокурор Микола Голомша, який реанімував цю справу, за що поплатився відстороненням.

Так писалася кривава історія олігархату. І вона червоними патьоками привела нас до кровопролитної війни зараз.

Цитата Чорновола: Не дай Боже налити молоде вино нашої державності в діряві міхи старої системи...
👇
https://www.youtube.com/watch?v=ZnTbP_wqnMw

І все ж таки, цікаві в нас люди.

Їх не турбують навідники, які двічі коригували «кинджали» ворога, аби він за другим разом влучив у потрібну йому ціль у Стрию – зате їх до сказу турбує, чому Польща дала заблукалій ракеті 39 секунд рикошетом пролетіти попри сам кордон.

Їх не турбує те, що на третьому році війни 2/3 території країни наскрізь прострілюється з повітря і не накривається системами ППО - зате їх до свербіжу турбує стаття 5 НАТО, ніби ми його члени й нам щось належиться.

Їх не турбує те, що країна з маківкою втонула в мародерстві й держзакупівлях, через що примарними видаються шанси бодай вистояти перед окріплим ворогом – зате їм є діло до приватного зерна приватних зернотрейдерів, які валютну виручку там і лишають, за кордоном.

Їх не турбує те, що керівництво країни складається як не зі синів-братів-сватів російських розвідників, то з осіб без освіти й найменшої компетенції бодай у чомусь, крім стендапу й бізнесу на держбюджеті – зате в них є снага жбурлятися стрілами в Білий Дім у Вашингтоні, бо там, бачте, зависли гроші американських платників податків, від яких війна за 8 тисяч км.

І ніхто ні разу не замислиться над тим, що корені катастрофи слід шукати в себе під носом.

Не тому, що Марія Берлінська сказала про неспроможність вийти ні на кордон-1991, ні на лінію-2022, а тому що об’єктивно: скільки воєн – стільки й варіяцій їх закінчення. Історія знає різні фінали.

Повна капітуляція – це одиничні, виняткові випадки в новітній історії. З часів Другої Світової (80 років тому) капітуляцій не було. 2 країни – Німеччина та Японія – тоді закінчили війну беззастережною капітуляцією. Після чого почався їхній стрімкий розвиток. В обидвох випадках.

Повна окупація – це лише 2 випадки: 1940 рік, коли Сталін напролом анексував 3 країни Балтії (без переговорів і угод), і 1975 рік, коли Північний В'єтнам завоював Південний В'єтнам і утворився просто В'єтнам.

Замороження (зупинка активної фази) – це:
- Корейська війна і поділ на 2 Кореї (71 рік миру).
- Північний Кіпр у війні між греками і турками (49 років миру).
- Війна між Індією і Пакистаном (77 років відносного миру).
- Придністров'я (33 роки миру).
- Абхазія (30 років миру).
- Південна Осетія (16 років миру).

Вічні війни – це або релігійні (Ізраїль-Палестина), або конфлікти в недорозвинутих, соціяльно опущених країнах третього-четвертого світу.