За час так званого «зернового коридору» створився класичний схематоз із відмивання грошей. Експерти з агроринку описують його так:

Купив зерно за готівку, отримав оплату на закордонний рахунок – там і лишив гроші. За весь час зернових угод із більшості операцій валюта в країну не зайшла. Збіжжя використовують для виводу готівки на закордонні рахунки.

Зерноділки придумали навіть спосіб обійти вимогу валютного контролю при експорті (протягом 90 днів після продажу повинна зайти оплата, інакше будуть штрафи).

Що роблять?
Кидають підприємство або роблять довідку про банкрутство партнера.

Щоби створити фіктивного платника ПДВ – задіюється чиновник-реєстратор і чиновник-податківець. Щоби здійснити експорт без прихідних документів – задіюється чиновник-митник і чиновник-прикордонник.

Тим часом:
парламент уже більше року не може прийняти жодного законопроєкту, який би мав прикрити схематоз. Двічі в першому читанні голосувалися закони, та жоден із них не дошкутильгав до голосування в цілому.

Тема зерна (міжнародні зобов’язання держави) перебуває під одноосібним контролем перших осіб.

Ось мій коментар про парад російських консерв, чи то пак угорських та румунських фріків, які з бодуна озвучують реваншистські путіно-націоналістичні претензії щодо наших територій.

На сильні держави ніхто не зазіхає. Таким має бути наш одвіт.

Росія 3 десятиліття послідовно фінансувала європейських популісто-нациків, тому до їхнього парад-алле слід ставитися зі стоїчним спокоєм. Тамтешніх оглашенних, чокнутих, божевільних буде ще вдосталь, бо росія регулярно випускає з психушки на прогулянку своїх штатних епатажників.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=EB-um5wX5G0

Сьогодні 91 рік тому помер нобелівський лавреат Джон Голсуорсі. Добірка цитат педантичного британця.

• Заголовки подвоюють розмір подій.
• Серце людини – могила багатьох почуттів.
• Одностороння самопожертва ображає іншу сторону.
• Люди всі однакові: беруть, що можуть, а дають якнайменше.
• Не тинятися по життю – а просто жити заради того, щоб жити!
• Чим більша краса, тим більша самотність, бо краса не втішає, якщо з неї вийняли душу.
• Нікому немає діла до людини, повністю зануреної у власні переживання.
• Нелегко перекинути міст через безодню, створену гордістю.
• Ніхто й ніколи не може врятувати від самого себе.
• Істинно великі люди не балакають і не штовхаються в натовпі – вони пливуть одні у своїх човнах тихими протоками.
• Люди, які не живуть, чудово зберігаються.
• Бувають різні удари: по хребту, по нервах, по совісті, але найболючіший – удар по почуттю власної гідності.
• Життя дуже нагадує бійку мавп через порожній горіх.
• Немає на світі гіршої в'язниці, ніж невдалий шлюб.
• Поки переробиш усе, що від тебе чекають, устигнеш померти.
• Публіка – це безпорадний споживач того, чим її годують.
• Доброта – якість, надмір якої ніколи не шкодить.
• Люди абсолютно не спроможні керувати своїми винаходами.
• Хто збоягузив одного разу, збоягузить і вдруге.

На тлі загрозливих прогнозів про повторне вторгнення окріплого за останній рік ворога виникає доволі парадоксальне питання: а чому такі колосальні проблеми з поповненням ЗСУ виникли в країні, де фанатів влади поза 70%, а підтримка президента в час війни перевалювала аж за 80%?

Це ж нелогічно. Якщо глава держави має таку беззастережну довіру й підпору в абсолютних цифрах, які лише в снах ввижаються будь-якому європейському лідеру – то чому ці абсолютні цифри перетворюються в круглий нуль, коли постає питання на ділі підтримати заклик свого лідера йти воювати?

Виходить алогічний парадокс: суспільство одностайно стоїть за своїм президентом – але ігнорить усі його звернення прислужитися країні не лише під час соціологічних опитувань.

Уся фан-зона Верховного Головнокомандувача мала б бути у перших рядах. Навіть якщо не вся (73%), то бодай половина. Ба навіть третини б вистачило.

А так чомусь не є.

А тому, що голограма на помості – такі ж голограми і в партері.

The Economist. Ця саркастична стаття з наїздом на розлізлих європейців вийшла акурат перед інформацією про 21 млрд євро на цей рік від ЄС. Ключове:

1. 50 млрд євро допомоги для України, розподілені на 4 роки, - це 0,08% ВВП Євросоюзу за цей період.

2. Наприклад, для боротьби з пандемією ковіду було створено фонд у розмірі 750 млрд євро.

3. На Україну виділяють суму, яка є простою помилкою округлення в їхніх національних рахунках.

4. Лише Франція говорить про перехід Європи до «економіки війни».

5. Естонія пропонує, щоб союзники виділяли 0,25% свого ВВП на Україну – це 1/8 від цільових витрат НАТО на оборону.

6. Жителі Центральної Європи кажуть, що перемога росії в Україні призведе до подальших загарбницьких воєн, в яких наступними будуть вони.

7. Настає час Європи – оскільки в Америці заблоковано пакет допомоги у розмірі 61 млрд доларів.

8. Крім 50 млрд євро від ЄС, окремі країни дають багато військової й фінансової допомоги на двосторонній основі.

9. Чому Україна отримує цівку грошей – бо є думка, що треба давати достатньо для того, щоб не програти, але й не виграти всеосяжно.

10. Бо одного дня потрібно буде підштовхнути Україну до столу переговорів.

11. В європейських арсеналах залишилося не так багато зброї: Європі стільки не потрібно. Виробляти снаряди і гармати в Європі (зокрема, Франції) – довго й дорого.

12. ЄС дав Україні 300 тисяч снарядів, а Північна Корея дала росії 1 млн.

13. Росія повноцінно стала «економікою війни»: витрати на оборону – понад 6% ВВП.

Ігрища – це слово найбільше пасує до водокрута навколо відставки Залужного.

Вони ж груни по жизні. Для них навіть поворотні для держави процеси – це сценарії, сюжети, вкиди, інформдиверсії, перевірки, заміри, піар-ходи. Така собі профдеформація інтриганів, баламутів, паяців на пів ставки.

Усі ці чутки, припущення, сенсаційні інсайди, сарафанне радіо, злита інфа, телеграмні аноніми, баба бабі сказала, кума переказала, всі ці інсинуації й домисли є логічним результатом закритості й непрозорості влади.

Була б вона відкрита й прозора у прийнятті рішень – не було б цих інфантильних ігрищ.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=68vaYwl5z3I

Усі наші пристрасті й емоційні вулкани мають до неможливості просту першопричину. Все крутиться навколо неї.

Справа в холоднокровних, виважених, незаангажованих оцінках шансів на успіх. Поведінка народу і союзників прямо випливає саме з цього - з оцінки реальних спроможностей.

Коли в лютому-2022 думалося, що за кілька місяців ми поженемо москалів аж до Уралу – військкомати тріщали від охочих стати до лав героїчних переможців. Це стало можливим яксамраз тому, що оцінка шансів на успіх була максимальною.

Оцінка шансів на успіх у лютому-2024 кардинально інша. Вся західна аналітика твердить про примарність виходу на кордони-1991. Усі поради союзників зводяться до глухої оборони з завданням утримати теперішні рубежі, не кажучи про щось більше.

Звідси – раціональна поведінка народу, який бачить мізер сенсу в смертоносній м’ясорубці, яка не передбачає просувань уперед та територіяльних відвоювань. Це – найчистіша логіка. Проти неї блякнуть найполум’яніші патріотичні наративи і взивання.

Уся справа – в оцінках шансів на успіх. Коли вони є видимими й досяжними – це одне. А коли вони не проглядаються навіть у бінокль – маємо ось цю навколоверть.

Стріляти в коліна можна лише собі.

Електоральна довідка про голосування міста Бахмут, стертого окупантами з лиця землі (до 2016 - Артьомовск). Пентагон вважає оборону Бахмута фатальною помилкою, яка призвела до провалу всього контрнаступу.

1998:
Компартія 33%
Трудова Україна 14%
ПСПУ Вітренко 9%
Депутатом став Ржавський (згодом обіцяв «навести порядок, використовуючи методи Путіна»).

1999:
Перший тур: Симоненко 40%
Другий тур: Кучма 49%, Симоненко 44%.

2002:
ЗаЄдУ 46%
Компартія 28%
Депутатом став Андрій Клюєв (Партія Регіонів)

2004:
Перший тур: Янукович 85%
Другий тур: Янукович 95%
Третій тур: Янукович 93%

2006:
Партія Регіонів 84%
Блок Вітренко 6%

2007:
Партія Регіонів 85%
Компартія 5%

2010:
Перший тур: Янукович 81%
Другий тур: Янукович 91%

2012:
Партія Регіонів 41%
Компартія 10%
Депутатом став Сергій Клюєв (Партія Регіонів)

2014:
Опоблок 35%
Компартія 16%
Депутатом переобрався Сергій Клюєв.

2019:
Опзж 46%
Слуга народу 29%
Депутатом став Христенко (Опзж)

2019:
Бойко 40%
Зеленський 26%

2020:
У Бахмутську раду увійшли 4 партії: Порядок, Опзж, Опоблок, Слуга народу.

Мером Артемівська-Бахмута з 1990 року є Олексій Рева, член Партії Регіонів.

КМІС запропонував респондентам «переголосувати» президентські вибори 1991 року. Тобто, якби тепер, через 33 роки з часу фатальної помилки, був вибір між Чорноволом і Кравчуком – то:

Чорновіл у 2024 році з показником 74% у першому ж турі феєрично перемагає комуняку Кравчука (13%).

У перерахунку на явку остаточний результат був би ще нищівніший: 86% за Чорновола і 14% за Кравчука.

Пізно, старички, пізно. Треба було в 1991 році думати – й обирати, як усі наші сусіди, дисидентів та борців за незалежність. А не Компартію облесливу.

Тодішній народ креолів і манкуртів не міг перестрибнути москву в собі – й новонароджена країна дісталася старій номенклатурі.

Усі країни-сусіди, які після розвалу СССР своїми першими президентами обрали дисидентів, пішли правильним шляхом. І зараз живуть у безпеці й добробуті.

А ми переголосовуємо 1991 рік бодай в уяві. Щоб укотре збагнути системність лиха.

Це не прірва все ближче. Прірва вже позаду. Це ми вчимося летіти в ній заднім числом.

Учора ювілейні 50 святкував Андрій Підлужний - знаний композитор і співак, засновник легендарного гурту Нічлава Блюз.

На початку війни Андрій вступив до лав 44 окремої артилерійської бригади ім.Данила Апостола. В виконанні ювіляра завмирально-акапельно звучить Ой по горі роман цвіте.

Роман – це ромен (простонародна назва ромашки). Автор слів – Тарас Григорович. Ця поетична замальовка присвячена приятелю Федору Черненку. На його квартирі щонеділі збиралася укр.громада Петербурга. Після смерті Шевченка вся його домашня бібліотека була передана на зберігання саме Черненку.

Пісню Ой по горі роман цвіте Андрій Підлужний заспівав без супроводу, на сцені Львівської Опери під час концерту пам’яті Владіслава Левицького, в цілковитій тиші.

Акустика суботнього ранку - розкіш тепер.

Дивлюся на поступову десакралізацію героїв війни – і згадую Авакова й Зеленського на прес-конференції про «захопившись ультранаціоналістичними течіями…».

Уже тоді, незадовго до вторгнення, зелена система пішла у відкритий рукопаш і обрала свідомий курс на дискредитацію воїнства. Влада обдумано й сплановано очорнювала ветеранів, створюючи стійкі антивоєнні, антипатріотичні стереотипи.

А потім, коли кремлівський півень дзьобнув зелених макак у гузицю – до кого першого побігли боневтіки? До тих, кого ще вчора пресували, гноїли в казематах, порушували карні справи, обливали лайном на всю країну.

Після війни знову дискредитувати героїв буде раз плюнути. Бо війна – це енергія агресії, жорстокості, мілітарі, радикалізму, і вона втягує в себе нішеві, ідеологічні, парамілітарні, ультра-середовища. Так, героями війни в т.ч. є представники специфічних субкультур із расистськими, гомофобними, ксенофобними та іншими нахилами.

Їх дуже легко буде потім звести до маргінесу ультраправих – як Аваков і Зеленський уже одного разу превельми успішно це зробили. Тоді це ідеально лягло на напівватне суспільство, которе устало от войни. Майбутня десакралізація воїна ляже на тих самих.

Країна, яка так легко здає своїх героїв, ні на що не заслуговує.

Загроза римейку – дуже висока. Авакова вже нема, другий є та іже з ним.

Третину століття тривала симуляція державотворення. І було б дуже добре, якби цих років узагалі не було. Але вони є, і вони вищать із рубрики «згаяні десятиліття».

І тепер за рахунок індиферентного суспільства в ці десятиліття зцементувалася така система, яку неможливо демонтувати в принципі.

Скільки б людей не загинуло, скільки літрів крові не пролилось би – систему зруйнувати неможливо. Вона самовідтворюється, а потім фонить на кожного, хто до неї торкається.

Ми надто пізно включилися в державотворення – і тепер кожен наш крок уперед нестерпно болить. Бо й навіть зараз замість будувати дієві інституції ми охоче будуємо пантеони та будинки скорботи.

Ми занадто марнотратні. Нам заважає патріотичний пієтет. Доброволець, який за свій кошт купляє всю амуніцію, а потім ще й мусить судитися з державою за якусь-там довідку, насправді нічого доброго для держави не робить – а ще більше розбещує й без того зажирілу.

Пенсіонери, студенти чи малозабезпечені люди не повинні здавати 100 грн на армію. Це нонсенс, це аномалія. Битий небиту везе.

Кожне втрачене життя мусить міняти систему. Якщо вона далі не міняється й маніфестує вседозволеність – нічого не має сенсу.

Скільки дракона не годуй, він веганом не стане.

До війни я об’їздив із презентаціями й творчими зустрічами цілу країну вздовж-упоперек-діагонально включно з райцентрами та іншим біоценозом справжнього життя в зросійщеній глибинці. І чимдалі рухаючись на схід, я щораз сильніше відчував пустельний подих азійщини.

Він береться ген від іга, від вузькоокої пустелі Гобі, від акцесорних мінералів Алтаю, від Турґайського плато, від усього того, що імпортує насіння бідності й терпіння на захід, аж сюди, на мої зеленокосі бескиди. Жахливі топоніми, названі на честь виродків чи колаборантів, задуха, кінця-краю нема, суцільний терикон упритул до межі руїн.

Інша мова, інший мелос, інша дидактика, інша органолептика, інший епос, інший пантеон, інша оптика, інший масштаб, інші побутові практики, й навіть дрібнички життя інші. Ортодоксія, депресивна простота, шапки з нутрії, залізні коронки на передніх зубах, пр-опзж-опоблок.

Чим далі заглиблювався на схід – тим ненаситніше поглинала мене болотяна неозорість євразійства. Хотілося відбути поїздку – й якомога скоріше вернутися назад, у цивілізацію замків, фортець, чепурних передмість, апостольських префектур, близьких до європейства повадок, запаху ґлясе і доппіо, смаку кльоцків і куті, з органікою національного буття, яке так випукло контрастувало з обшарпаним совком у вигляді галяреткоподібних обивателів без ідентичності, хоча б якоїсь.

Давно не був і не скоро буду.

У 2024 році відбудеться понад 70 виборів на всій земній кулі, в яких візьме участь до 5 млрд людей. Вангую: на кожних із цих виборів ми побачимо гидкі гримаси плебсодемократії.

Крах якісного народовладдя вже має свої прелюдії. Українські дебіли обрали персонажа з мильного треш-серіялу. Трампістські гопники понівечили Капітолій. У Бразилії гопники Болсонару понищили раритети в Конгресі. Аргентина обрала інструктора з тантричного сексу. Європу кренить у бік правопопулістів.

Соціяльне дно, коли вигулькує на виборах, своїм громадянським варваризмом уневажнює всі інституції й процедури змінності влади. Заради політика-кумира сліпці ладні на найнижче. І тоді чернь виходить із берегів.

Світ упритул підходить до переосмислення, чим є вибори в умовах суспільної деградації й маніпулятивності технологій. Народ – погане джерело влади. Електорат зараз – це кількісна перевага неуків (озлоблених, ображених, безкультурних, пересічних, невимогливих, патерналістських, популістських, спримітивізованих, сплебеїзованих).

Відтак: пожирачі бюджету можуть обирати лише їх розкрадачів. Елехторат, який не знає елементарних азів політики, може обирати лише фіглярів. Упосліджені можуть обирати лише аферистів. Лузери можуть обирати лише популістів та реваншистів.

Перед світовою демократією в повен ріст постає проблема кваліфікованого виборця. Право обирати не може бути автоматичним. Воно має бути осмисленим і грамотним. Кваліфікація виборця мусить бути встановлена через низку цензів (освітніх, вікових, майнових).

Настає час прийти до концепції кваліфікованого виборця, де голосувати зможе не кожен громадянин, а лише підготовлений і знаючий.

А наші ДІЯчі намилились ще й вибори через ДІЮ проводити. Ага.

У цьому відеоблозі – безпристрасний аналіз/довідка/доповідь про т.зв. корейський сценарій, або 38 паралель.

Усе частіше на західних майданчиках звучить ця дефініція, а в нас – глухонімота у своїй бульбашці, далекуватій від реалій.

Тому я й записав це ознайомче відео, щоби кожен сам для себе міг зважити, наскільки адаптивним корейський сценарій припинення війни може виявитися щодо нас (якщо на Заході він усе частіш проскакує).
👇
https://www.youtube.com/watch?v=aD7T1_h5yG8

От вам і хвальона-розхвальона ДІЯ, яку вибили наповал не російські хакери чи зловмисні анонімуси – а всього-на-всього глядачі місцевого відбору Євробачення (між іншим, 11 млн грн з бюджету).

Обвал ДІЇ ставить жирний хрест на електронних виборах, електронній соціології та електронній мобілізації. Незалежно від того, на якій електронній платформі, зробленій зеленими, воно планується.

Над кенотафом ДІЇ десь на задвірках е-простору гірко схилився її team-лідер і основний бенефіціар освоєння державних коштів Фjoдоров. Над траурною процесією лунає хриплявий голос через мегафон: «Громадяни, спіть спокійно: всі ваші документи державного зразка – в найбезпечнішній безпеці».

Про це подбає Дія Надія Володимирівна – наш аватар-хранитель усіх документальних даних усієї України, а надія, як писали поети-патологоанатоми, помирає останньою.

Симпатяжка Фjoдоров, він же національний Ілон-діджитал-Маск у сфері ноу-хау й цифровізації, довівши свій беззаперечний авторитет у сфері освоєння коштів на побудові віртуалу, отримав подяку й пішов на підвищення.

Тепер Магістр Експонентного Онлайну отілеснився – і здобув повноваження будувати фортифікаційні споруди. Щоправда, тепер уже не в віртуальному вимірі, а цілком реальному, вздовж лінії фронту.

Кошторис 17,5 млрд грн – в надійних руках.

Чому пряме зіткнення росії й НАТО нам вигідне?

Тому що в такому разі кратно збільшуються позитивні для нас сценарії. Капсулізована лише на нашій території безкінечна війна – це найгірше з найгіршого, і це найгірше свідомо обране нашим керівництвом як основний варіянт.

З нетерпінням не можу дочекатися лобового зіткнення НАТО й росії – без української проксі-війни, без третіх територій, третіх сторін і третіх утрат. А напряму, лоб у лоб.

Розкидання вогню по всьому периметру вигідне епіцентру пожарища. Було б корисно для всього світу на ділі перевірити дієвість концепту професійної й технологічної армії (НАТО) проти концепту народної армії (росія).

Усі страхи західних країн щодо прямого нападу путіна мені неабияк імпонують. Це значно пришвидшило б сценарій безнадійно агонійної війни, яка чим довше точитиметься, тим менше переможних варіянтів матиме – одні лише піррові перемоги або вимушене припинення.

Так що нагнітання в країнах НАТО очікувань прямих зіткнень із росією – very good.

Корейський сценарій, 38 паралель. Історична довідка.

1. Це один із найуспішніших кейсів цивілізованого припинення кровопролиття. Тому світ часто до нього звертається.

2. Демілітаризована зона завширшки 4 км і протяжністю 241 км ділить Корейський півострів на зону добра і зла, свободи й тиранії, ринку й комунізму, розвитку і стагнації. 4-кілометрова зона стала цивілізаційною прірвою.

3. Як результат, Південна Корея посідає 8 місце в світі за бізнес-активністю, а в Північній Кореї 10 тисяч людей померло від голоду у 2013 з випадками канібалізму.

4. 4-кілометровий буфер урятував Південну Корею від марного проливання крові й дозволив зосередитися на економічному диві.

5. Примарну ідею "порозуміння" ніхто не висловлює. Для Південної Кореї важливо мати 38 паралель як захист від вольєра з півночі.

6. На 38 паралелі стоїть Будинок свободи, звідки можна в бінокль подивитися на північну сторону і порадіти, що Бог милував там жити.

7. Виявлено 2 десятки тунелів, які рили з півночі на південь. І жодного у протилежному напрямку.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=aD7T1_h5yG8

Реквізити для пожертв:
🌬 4149499392774418

Щиро дякую за небайдужість.

У системі Патреон можна стати регулярним донатором раз в місяць:
🌬 https://www.patreon.com/drozdov
🌬 YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
🌬 Там же є кнопочка Спонсорувати

Нам ще довго доведеться переформатовувати себе, перелаштовувати свій внутрішній флюгер на подуви повноцінного життя й збирати себе, як конструктор, заново, наново, з нуля, з мінуса.

Нам ще довго доведеться зашнуровувати себе туго, готуючи до мандрів у нормальне життя, таке звичайне, таке втрачене, таке призабуте, таке довоєнне.

Злий світ хоче себе удобрити тими, хто хотів його одобрити, та й просто жити.

Дякую за добро з кулачками.

Це був дуже очікуваний результат розслідування Бігус.інфо.

Ясно було з самого старту, що в Україні є лише одна спецслужба, здатна на залучення такої кількості технічно-оперативного ресурсу та персоналу з украй специфічною спеціялізацією.

Ясно було, що замовником такого затратного і складного прослуховування може бути лише Олімп влади. Ні в кого іншого (ні з політичних, ні з економічних сфер) нема такого рівня впливів, доступів і пристроїв.

Зафіксуємо:
Офіс президента по одному дзвінку може нагнути не просто Службу Безпеки, а її Департамент захисту національної державності – один зі стовпів, один із найстарших підрозділів, створений 1992 року на базі 5-го управління КДБ, яке займалося контррозвідкою й боротьбою з ідеологічними диверсіями ворога. Кошти на цей підрозділ прописуються в окремому рядку державного бюджету.

На усне прохання Банкової спецслужби здатні цілий рік пасти цілу редакцію ЗМІ, без рішення суду, на підставі свавілля, з незаконним проникненням на приватні території та несанкціонованим фільмуванням усіх приміщень уключно з ванною-туалетом.

Це катастрофа. Якщо хтось думає, що вони віддуються кадровими перестановками, то маю погану новину.

Враховуючи надчутливість західних союзників до теми медіа-свободи й перевищення повноважень спецслужбами на замовлення вищого політичного керівництва – весь цей крінж аукнеться дуже неприємними процесами на Заході і щодо війни, і щодо членства в ЄС.

Догралися грачі по чорних клавішах.