Близький Схід – це другий фронт, створений путіним проти Заходу. Внаслідок цього в списку світових пріоритетів Україна втратила першу позицію й перемістилася на одну вниз.

Відкривши другий фронт, путін і клуб східних деспотій позбавляє Україну першочергової уваги й поступово переводить війну в ранг такої, яка, цитуючи європейських аналітиків, «не матиме військового рішення».

План путіна точно цілить у думку Заходу, що наша війна має всі ознаки тупиковості. Відсутність упродовж зими видимих проривів на фронті, який рік майже не міняється, ще більше закріпить поточну лінію фронту як устабільнену. Це вже ставалося в 2014 році, коли лінія АТО стала константою на 8 років уперед. Тоді на це погодилися всі, в тому числі Україна.

Відкриття другого фронту на Близькому Сході кратно збільшує ймовірність пошуку тимчасових рішень щодо нашої війни. Особливо враховуючи неспроможність України вести війну не лише самотужки, а навіть на 10%.

До такого розвитку подій треба готуватися вже: і владі, і суспільству. Не дивитися вгору можна лише в кіно. Близький Схід дуже близько підводить Захід до таких рішень, які, щоб акцептувати в майбутньому, треба спочатку засадничо переглянути світ навколо.

Усіх перевзутих перефарбованців вельми тисне їхня новенька "патріотична» шкурка. Занадто тісна вона для них.

Бути москалем, колонізованим манкуртом, русифікованим креолом – ось їхня справжня разгуляй-свобода. Український світ для них надто прісний, -мікро, келійний, солонуватий, ендемічний. А от усе рідне з приставкою .ру – ось їхній звичний макрокосм сотень галактик.

І тому всіх цих перекінчиків не на довго вистачило для всього українського. Мовний пароль «Паляниця» прожив кілька тижнів і втонув у мороці звичного пашталакання мовою окупанта. Усі, хто на хвилі хайпу раптом став великими українцями, інертно відкотилися до попереднього й органічнішого стану малороса.

Уся ця ситуативна «патріотична» масовка зараз видає дуже знайомий мені звук – звук детонації тимчасово перефарбованих консерв. Вата і вся ця рафінована російська аристократія з укр.паспортами вертається до істоків.
👇
https://youtu.be/O_2bAl6Qp80?si=klAIKvM5gBzn_LEo

А я би не зводив до жарту новини про ці їхні секти. Вони самі – секта.

Вся їхня зграйка особо одарьонних – це дуже специфічна тусовка дуже специфічної публіки. Їх об’єднує цікавість до езотерики, всяких спецкурсів із поглиблення мотивації, тренінгів з особистісного росту і т.п.

Кожен другий-третій ноунейм-кнопкодав із монофракції не має якісної профосвіти, зате там купа збирачів усяких грамот, дипломів, довідок і сертифікатів. Це певна порода людей, які обожнюють цю галіматью з кофібрейками, брейнстормами, ватманами, проєкторами, бейджиками і лекціями одержимих у скляних конференц-залах.

Нейролінгвальне програмування, технології навіювання й автонавіювання – ці псевдонауки для закомплексованих девіантів магнітом ваблять їх.

Для такої породи Трускавецька школа нардепів була дуже навіть органічною формою посвяти в секту. Всі свої, всі об’єднані жагою нових вражень, а ввечері буде дискотека з ЛСД і сабантуями до світанку в готельних номерах. Це цілий стиль життя.

Арестович – лише найяскравіший експонат із цієї грядки. Спікер Стефанчук дав нагороду магові Веліару теж не просто так. Послицею в Болгарію не випадково ж послали сексологиню, гештальт-терапевтку і знавчиню оральних утіх із цілим сервантом сертифікатів.

Скоро будемо мати езотеричну державу.

І треба ж було світові докульгати до 21 сторіччя, аби знову стати примітивно-біполярним.

У ролі протилежностей – не країни-антагоністи, як у 20 столітті, а види правлінь. Їх два: тоталітаризми й демократії. Ціле сторіччя піде на протиборство між ними.

Заздрю тим, хто вважає можливою перемогу світла над клубом диктаторів і одноосібних репресивних режимів. Ні. Перемоги не буде. Усі авторитарні режими – ядерні + сировинно монопольні + вертикально простіші в менеджменті + чисельніші.

Ми з жахом виявимо, що на планеті Земля кількісно більшим є запит якраз на узурпаторів, імператорів, царів та цезарів. Антидемократичні режими десятиліттями терпіли присоромлювання з боку західних демократій та постійні дорікання порушенням прав людини, звинувачення в узурпації тощо. Тепер цього ніхто стидатися не буде. Тепер це – їхня перевага.

Західні демократії ризикують опинитися в меншості. Плюс демократичні інституції не справляються з викликами: затратні вибори, загравання з плебсом, підзвітність вередливим дармоїдам, маятникова змінність влади, система противаг замість спокуси швидких дій. На жаль, у часи потрясінь диктатурам легше.

Наша Перемога – це правильний вибір виду правління. Сенсу нема після війни опинитися в авторитарії вождистського типу. Ось і весь вибір.

20:02 запрошую на домашній етер у форматі «посиденьки».

Дощить за вікном, дощить усюди. Спочатку я думав усі ці тригерні теми проговорити в відеоблозі, а потім відчув, що самому тет-а-тет із ґаджетом важкувато буде. Потрібна допомога залу.

Маю тверде розуміння, що ігнор наших тригерів лише посилює їх. А вже назбирався цілий гамуз тем, про які невдобно говорити прямо, бо звучить воно не так красиво і дисонує з бравурною тональністю до-мажор. А тим часом дійсність надто вже врізнобіч розходиться зі сум’ятливим відмовчуванням.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=g6LuaPyuA5E

Всі інсайдери з Печерських пагорбів кажуть, що навесні офіс президента все ж таки намилився провернути вибори президента.

Їм дуже залежить легітимізуватися на другу каденцію, позаяк пресинг Заходу й його моніторинг мародерства стає величезною проблемою для мафії, й пізніше їй буде складно провернути переобрання.

Легітимізація другого терміну позаріз необхідна також і для того, аби в більш стійкому статусі приймати неминуче важкі рішення щодо війни. Кліка боїться навіть затинатися про це до виборів, бо зеленого поняття не має, як ці рішення можна м’яко й лагідно «продати» народові, не готовому навіть до половини уготованого.

Окрім того, ліміт бульбашкового ура-марафону стрімко вичерпується, й правителям треба встигнути застати інерцію простих тез, приховування правди й камуфляжної риторики.

Дурних більше, й вони краще треновані. На це й розраховують.

Для певних західних еліт ці три придурашені слов’янські подружки (рос-укр-білорус) досі є однокореневими явищами, спорідненими і зв’язаними кровію-плоттю.

Ця слов’янофільна мантра "про триєдиність" міцно сидить у спрощеній світокартині багатьох західників. Для них ми досі браття й сестри на коротку ногу.

І, треба сказати, найбільша за часи незалежності хвиля міграції (воєнної) нічого не зробила для загибелі цієї схибленої хиби. Радше навпаки: в побутовому сприйнятті пересічних європейців ще міцніше укріпився стереотип про «їх не розрізниш».

Бо далі біженці кічаться спільним для трьох зросійщених народів язиком. Далі демонструють приналежність до спільного медіа- й культ-простору. Далі примикають до числа руских діяспор і влаштовують танцюльки під рос.музику, коли збираються побухать.

Спрощена оптика поглядів на пост-радянський простір, який для Заходу досі є єдиним, пройшов гартування війною і ще більше укріпився зусиллями наших доморослих пост-радянських человеков в екзилі.

Нижче – перелік наших тригерів, від яких рефлекторно хочеться відсахнутися. Саме тому мусимо тверезоголово рефлексувати на ці теми. Бо поки ми їх для себе маргіналізуємо – у світі саме ці теми стають мейнстрімними.

1. Беззаперечна підтримка України закінчилася. Вона була доти, доки Україна була беззахисною жертвою. Тепер усе помінялося. Ми – апологети війни. Ми – озброєний месник. Це продукує зовсім інше ставлення світу, чиїм лозунгом є й буде надалі «Ні війні!».

2. Величезною помилкою нарцистичних бетменів стала позиція «ми переможемо ядерного нападника, вчетверо більшого». Світ помагав якраз тому, що диспропорція сил була програшною для нас. Чим довша війна – тим менше переможних варіянтів.

3. Українська корупція переходить у ранг аксіоми. Мародерство одноосібників лежить в основі того, що наша війна навряд чи колись вийде за рамки оборонно-захисної.

4. Контрнаступ не виправдав жодних очікувань. Риторику контрнаступу слід згортати, бо вона лише шкодить. Світ іще стійкіше запевнився, що проривні успіхи з настільки сильним ворогом неможливі.

5. Світ не розуміє, чому він не може співпрацювати з «хорошими русскими», якщо ті проти путіна, підтримують Україну й живуть в еміграції. Світом править теза «індивід не несе відповідальності за державу». Відтак кенселинг усього російського лишиться лише нашою внутрішньою темою.

Ігнор цих тригерів лише посилює їх.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=g6LuaPyuA5E

Вмер, не вмер, здох, не здох…

Коли це станеться – оце й буде тест для прихильників тези про те, що у всьому винен путін, воює путін, а значить, як не стане персонально путіна, то війна зупиниться, Крим пришвартується назад до України, а окупантські війська похнюплено почвалають назад на болота, вибачаючись за завдані незручності, бо, бачте, лихий путін попутав.

Якщо ж цього не станеться після кончини фюрера, то всі апологети хороших руских, які вперто розщеплюють злодія путіна від братнього народу, повинні убитися головою об бетонний мур чи кинутися в бистру ріку. Бо виявиться, путіна неможливо відділити від ДНК російської імперії.

А станеться саме це. Пуйло – це органіка росіянства, й його сконання ніяк не вплине на шовіністичну й загарбницьку сутність цього кочового варварського племені.

Навіть цікаво буде поспостерігати за поведінкою наших русофілів, які щиро вірять у байку, ніби зміна прізвища вожака засадничо поміняє природу ненажерливої зграї.

Усім іншим – наука про те, як це ж треба бути прожити життя, аби на твою кістляву смертоньку пів світу молилися, затамувавши подих і відкорковуючи всі ігристі вина Всесвіту.

Наша реакція на нового спікера Палати Представників Майка Джонсона вкотре підтверджує, наскільки чорно-біло й поверхнево ми оцінюємо все, що коїться у США. Тамтешні процеси набагато глибинніші.

Справа не в Трампі. Він – вправний політик-опортуніст, надчутливий до суспільної кон’юнктури. Трамп є виразником радикально протестантського, виразно пуританського світогляду батьків-засновників США, авторів Конституції й будівничих Нового Світу в Північній Америці.

Він апелює до основ традиціоналізму й обслуговує запити від материнської плати американізму. Він – типовий популістичний націоналіст з ізоляціоністським гаслом «Америка понад усе», що в їхньому розумінні означає «Америка перш за все, а вже потім усякі України».

Трамп є фіксером настроїв своїх виборців, а вони в українському питанні двічі впали: з 82% до 42% підтримки. Трамп проростає з консервативного фундаменту «старої, ковбойської Америки».

Проти цього патерну дуже важко протистояти, бо все, що не є люмпен-консервативним, є складнішим і інтелектуальнішим.

Тому: Трамп однозначно буде кандидатом від республіканців. І за поточною соціологією (в 12 штатах, що «коливаються» й які завжди визначають остаточний результат) він перемагає.

Народ, який під час війни президентом обрав членограя на піаніні й видуманого персонажа з мильної опери, не мав би дивуватися популярності Трампа серед американського плебсу. Краще на себе подивитися. Теж мені аси демократії.

Бойко й Арестович заступилися за узкоязичного хама-таксиста.

У цьому заголовку – формула другого місця Арестовича на найближчих виборах.

Бойко передав Арестовичу естафету лідерства у сегменті росмовної (= проросійської) вати. Новим чабаном парнокопитної отари юговосточної вати легітимно став баритон 2-3 тижні.

Більш ніж докладно я вже описав цей фінт у цьому відео. З усіма наслідками. Плачевними для країни марних жертв.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=7vXTqKvZLEY

Нині 48 років тому помер Рекс Стаут - американський письменник, автор детективних романів про Ніро Вульфа. На вечір п’ятниці – кілька влучних цитат Рекса Стаута.

• Перелякана людина – пів людини.
• Песиміст отримує лише приємні сюрпризи, а оптиміст – завжди неприємні.
• Брехня не вважається брехнею при відповіді на питання, яке не варто було ставити.
• У світі причин і наслідків усі співпадіння – підозрілі.
• Підсвідомість – це чудернацька комбінація вигрібної ями з ошатним садом.
• Мені не під силу переробити цей світ - доводиться терпіти.
• Не існує хороших чоловіків, тому що не існує хороших дружин і навпаки.
• Життя – суцільні неприємності, тому треба прагнути вибирати між більшою і меншою халепою.
• Можна зробити сентиментальною навіть табличку множення.
• Закон – це заздрісне чудовисько.
• Культура – як і гроші: найлегше приходить до того, кому вона найменше потрібна.
• Основна причина мовчання полягає в тому, що сказати нічого.
• Причини існують завжди. Якщо щось – їх треба придумати.
• Дивлячись на декого, так і хочеться перепитати, де він був, поки мавпа перетворювалася в людину.
• Я готовий бути Дон Кіхотом, але не ідіотом.

Усі мої намагання написати бодай абзацик про ексцес із патронатною службою «Янголи Азову» розбиваються об кнопку Delete. А коли через силу починаю строчити текст – він після певних роздумів зникає від застосування клавіші Backspace.

Не хочу я про це писати. Бо не маю претензій до організаторів. Жодних. І до молодих бізнесменів не маю, навіть якщо ці претензії й лежать на поверхні. Хай лежать собі.

Маю претензії лише до Зеленського-Єрмака й навпаки.

Це вони зі шкіри пнулися, аби вбити в народу останні крихти добровольчості та громадянської відповідальності.

Це вони щосили постаралися, аби кожна нормальна людина 150 разів подумала, чи варто їй ризикувати життям заради процвітання брехливих мародерів.

Це вони чимдуж подбали про те, аби ампутовані герої збирали в людей кошти на бинти й перев’язочні матеріяли, поки офіс президента освоює семизначні відкати.

Це вони з усіх сил скомпрометували й дискредитували роботу ТЦК, які перетворилися у викрадачів і вимагачів.

Це вони зробили марними кожну жертву від першого дня війни по цю хвилину.

Тому не слід дивуватися, що суспільство не бачить сенсу помирати й калічитися, тоді як правителі повивозили своїх синочків-племінничків далеченько.

Ніхто не є дурний. Якщо єдиним бенефіціаром держави є лише Каста, а не Громадянин, який має покласти душу й тіло за свободу цієї Касти, то нехай нікого нічого не дивує.

Кілька свіжих дерибанчиків.

1. На покращення протипожежного захисту Дністровської ГЕС заклали 34 млн. Більшість будматеріалів – утричі дорожчі від ринкових. Приміром, металорукави для проводів куплять по 446 грн за метр. У вільному продажу вони коштують 181 грн.

2. Будуть завозити дуже специфічні китайські блоки живлення, яких нема у вільному продажі, бо їх увозять під конкретні потреби. У нас вони йдуть по 100 тисяч. В Іспанії вони – 34 000. У Гонконгу – 15 000.

3. Будується новий цех в Южноукраїнську. Туди бетон піде по 7200 грн за куб. Натомість його ціна у виробника – 4200. Ціна аналогічного бетону інших виробників – 3800.

4. LED-лампи для освітлення території купляються по 1275 грн. У магазині вони 721 грн.

5. Держава виділила грандіозні суми на будівництво оборонних споруд на випадок повторного вторгнення. На Чернігівщину - 363 млн. На Харківщину – 911 млн. Але: всі закупівлі засекречені, всі ціни замальовані чорним маркером. Ніхто ніколи не знатиме, що саме й за які суми «укріплено».

Теми цього етеру:

- Вибори навесні.
- Їм горить переобратися, аби ухвалювати важкі рішення без ризику для посад.
- Єрмак до 2029 року.
- Війна – передумова другого терміну узурпаторів.
- Сицилійський закон омерти.
- Корумпованість як безпомічна аксіома
👇
https://www.youtube.com/watch?v=WSibOMBGrpQ

Вікно радушної допомоги євробіженцям зачиняється.

Більшість країн ЄС із нового року почнуть згортати програми матеріяльної й соціяльної фасилітації. Це закриє цілий патерн прихильного, співчутливого ставлення Європи до жертв війни. Особливо на тлі скандалів подібних до вчорашнього (мертве немовля на балконі в українки у Гдині).

Зверну увагу на соціологію ставлення наших співвітчизників тут, в Україні, до ймовірного повернення біженців:

- 54% очікують конфліктів між тими, хто виїхав, та тими, хто лишився.
- 36% прогнозують, що біженців будуть сприймати як зрадників.

Нова лінія ворожнечі всередині суспільства буде проходити по темі еміграції. Біженці – в завідомо програшних іміджевих мінусах. Хто ризикне вернутися з Європи додомцю – той приїде на готовий список звинувачень на кшталт «ви там пересиділи в теплі й комфорті, поки ми по бомбосховищах пригиналися».

Держава так сильно зайнята набиванням кишень та офшорних рахунків, що їй не до біженців. Станом на зараз держава арлекінів не має ні бачення рееміграції, ні ресурсів зацікавити поверненців, ні аргументації на користь України, ні заманух для біженців бодай припустити варіянт вертатися.

Куди? нашо? Слухати докори тих, кому менше пощастило? Вибачатися за те, що чоловік башляв два роки, аби можна було пересидіти з дітьми за кордоном?

Ми ще навіть не підійшли до усвідомлення глибочіні конфліктності цієї тригерної теми.

Свіжий текст The Economist про воєнну допомогу Україні. Ключові тези:

1. «Бруд і виснаження підштовхують контрнаступ до завершення». Подальша фаза війни контрнаступом уже не може зватися.

2. Акцент зміщується на захист міст, інфраструктури і життєво важливих об'єктів від атак.

3. Критична потреба України – засоби ППО та артилерійські боєприпаси. Не наступальна техніка, а оборонна.

4. Адмірал НАТО Роб Бауер про запаси боєприпасів: «видно дно бочки». Боєприпаси закінчуються.

5. Україна повністю залежить від західних систем, використавши майже всі радянські ракети С-300 і Бук. Є гострий дефіцит систем малої й середньої дальності.

6. Ця зима буде гіршою, хоча Україна побудувала бетонні захисні споруди навколо електромереж і придбала аварійні генератори. Захід не зможе задовольнити потреби України цієї зими. Оборонні компанії в Європі неохоче інвестують у нові лінії.

7. Тимчасовий вихід – давати списані системи зі складів. Зокрема, комплекс середньої дальності Хок (1960-і роки).

8. Санкції проти росії провалені. Щомісяця росія здатна виробляти 60 крилатих ракет, 5 іскандерів і 2 кинджали.

9. Росія має незліченну кількість дешевих боєприпасів, що блукають, і безпілотників «Шахід».

10. Новою загрозою є керовані планерні бомби, що запускаються з повітря. Радіус дії 50 км, точність потрапляння до 10 м.

11. «У росії ракети не закінчаться ніколи. Питання в тому, чи збереже Україна засоби їх збивати».

Пуйла навперебій ховали вже безліч разів. Може, дасть диявол, нарешті цей упир копита відкине й зіграє в ящик сего разу. Хоча що це змінить?

Позаяк росія – це бездушна чекістська машина з безіменним фсб-пресингом, то марно сподіватися на краще чи притомніше прізвище. Радше навпаки: після пуйла кожен наступний очільник цієї антилюдської машинерії буде ще однією сходинкою вниз до пекла.

Технократів очолює мішустін (він стане формальним в.о.президента). Технократи – це казначеї й скарбники кремлівської мафії. Рішень не приймають, а лише забезпечують поточну життєдіяльність.

Кремлівських яструбів очолює патрушев. Страшна людина, другий номер у чекістських рангах після путіна, адепт тиранії, добрий знайомий Єрмака. Незалежно від формального глави, ядром і мозком чекістської машини буде він.

Про це можна послухати в цьому блозі, який я записав після перших повідомлень про штучну кому путіна. Йому давно пора в абаддон, там люцифер уже зачекався.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=WTkeLel5dAY&t=1383s

Недільний день закрию традиційною для цього дня музичною паузою.

З концерту пам’яті Андрія Кузьменка Скрябіна звучить пісня Сам Собі Країна у виконанні Лесика Турка.

На твоїх губах застигла гримаса болю:
Чому я тут ше – я хочу давно на волю!

Час і контекст завжди проставляють свої акценти в тексті, написаному колись не для зараз. А зараз воно звучить саме так, як звучить:

Не твоя вина – шо ти батька свого син,
А твоя біда – не вміти бути ним.

Усі ці нацистські антисемітські погроми ще раз доводять, яка це розкіш – жити в мирних, розвинутих, освічених, здорових, людиноцентричних, цивілізованих, модерних, антиархаїчних суспільствах.

А релігійні війни – ті взагалі найбезглуздіші й найбезумніші. Нема такого бога, який заохочував би вбивства й розбої. А якщо є – то він явно не бог, не світло, не любов, не добро.

Занурюємся в темряву людської нетерпимості. Чим далі від Європи – тим більше чорноти. Дико вибачаюся за неоковирний жарт, та в християн навіть огидна педофілія кардиналів – і та замішана на любощах і пестощах, а не ножах і коктейлях молотова.

Людство спромоглося розвинути технології й мистецтво, медицину й цифровізацію – а так і не навчилося нормальному співіснуванню різностей. Заважка ся наука – щоб кожен був собою і ближньому давав бути. Непідйомно виявилося тамувати в собі темінь.

Коли планета в одну мить струсоне людей зі своєї поверхні, як кіт струшує з себе линьку – навіть не буде кому пошкодувати за такою прекрасною, неповторною планетою з такими дрімучими-предрімучими мешканцями.

Мяв.