А мені дуже сподобалася ця незрівнянно точна аналогія зі світу комах, яка гуляє інтернетом. Замість обідньоперервного чтива - дуже спостережливі паралелі.

Ломехуза.
Коли цей жучок проникає в мурашник – стається комашина катастрофа. Ломехуза виділяє ексудат – липко-нудкий наркотик, на який мурашки присідають, перестають поратися по господарству, гублять своє потомство, і вкінці ціла колонія деградує й гине.

Ломехуза першим ділом відкладає свої яйця. Сп'янілі від ексудату мурахи годують ломехузу й дозволяють їй жерти своїх рідних дитинчат. Перше покоління схрещених псевдомурах – загальмовані й безцільні комахи. Друге покоління означає смерть мурашника.

Мурашки не можуть противитися солодкій наркоті ломехузи, хоча чітко розпізнають чужака. Занапащені мурахи б’ються між собою, хто першим нагодує паразита й посмокче його ексудат.

Певний відсоток мурах не піддатливий на таке одурманення. Вони ігнорують зайду й титанічно роблять свою роботу. Але вони нічого не годні зробити з інфікованою більшістю, тому гинуть разом з усіма.

Все один до одного, як у реальних суспільствах: паразит оселився в чужій домівці, одурманив мешканців, зжер все потомство, замінив собою титульну популяцію й розвалив мурашник.

Про бєлгородську історію висловлю не те, що людям подобається чути – а що насправді думаю.

Лише самодур може вважати, що в росії реально діють самоорганізовані відцентрові сепаратистські рухи такого рівня. Вони можуть бути або інспіровані зовні (без потенції розвинутися у щось глобальне), або інсценізовані самим кремлем задля сплочення перед «страшною загрозою» й взгвинчення кількості аргументів на користь боєголовок.

Лише бовдур може зазіхати на прикордонні райони рф (та й взагалі зазіхати). Лише мрійники можуть нести маячню про повернення «історичних земель». Цей термін уже запатентований путіним і рішуче затаврований Заходом.

Це і не смішно, і не дотепно, і не прикольно. Нам би зі своїми законними землям дати раду спочатку.

Нікуди не дівся заповіт наших союзників не атакувати територію росії, інакше важковагової допомоги не буде.

Ну а хто тішиться на тему «демілітаризованої зони», той нехай задумається, що вимога її встановити повністю лягає в концепцію «південно- й північнокорейського поділу» з подальшою консервацією лінії фронту.

Заздрю інфантам, які можуть так легко перемикатися з Бахмута на Грайворон.

Усі телеграм-канали наввипередки обіцяють запасатися попкорном на вечір. Він мав би йти в комплекті зі спокоєм і спостережливістю.

Щоразу додільно дякую за кожну пожертву.
👩‍🚀 4149499392774418

У системі Патреон можна стати регулярним донатором раз в місяць
👩‍🚀 https://www.patreon.com/drozdov
👩‍🚀 YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
👩‍🚀 Там же є кнопочка Спонсорувати

Не обіцяй – і будеш чесним.
Не присягай – і будеш вільним.
Не говори засліплено – і не будеш прозрівати.

Дякую вельмидостойному товариству за спільний камертон.

Допис про зазнятого на ізраїльському пляжі Арестовича я почну з бувальщини, яка сталася зі мною в давні, доісторичні часи.

Діло було на Чкалівському пляжі в Одесі. Хто не в курсі – він нудистський. Було то дуже давно, надцять років тому, мої друзі на абум підбили мене до такої авантюри, а до авантюр мене просити довго не треба. Не знаю точно, по чому саме, але мене там хтось упізнав і попросив автограф. Це було незабутньо, куртуазно й під нестримний смішок усієї нашої сабантуйної компанії.

Цей напіванекдотичний трафунок вигулькнув із надр заблокованої пам’яті після того, як в інтернет-просторах прокотилося гучне фууууу щодо комплекції та фігури полковника, який є мало не секс-символом всія України. Чомусь подумалося, що в Ізраїлі ніхто автографів не брав.

Відверто не розумію обурень, чому це вся країна під замком, а хтось може роз’їжджати світами. Смішно чекати чогось іншого. Невже досі так ніхто нічого й не зрозумів? Чи це така гра – напоказ вдавати благородне обурення й симулювати нерозуміння очевидного?

Закон існує для всіх, окрім свити обраних із двору короля. Так було, є й буде. Люди самі це породили. Бо з політиків звикли брати лише автографи.

Нестиковочка в 3 млрд доларів.

Адміністрація Байдена назвала бухгалтерською помилкою 3 млрд доларів – на таку суму переоцінено військову допомогу Україні.

На аудиті наданої допомоги Україні постійно наполягали республіканці. Як тільки в січні вони виграли вибори до Конгресу – почався неофіційний аудит, який курувала відома нам Вікторія Спартц (вона працювала в аудиторській фірмі з четвірки найпрофесійніших у світі).

І ось – перша ластівка. У допомозі Україні гуляють 3 млрд доларів. Що й змусило Білий Дім зіграти на випередження й визнати цю нестиковку, аби пізніше трампісти не побудували на цьому цілу кампанію зі звинуваченням у корупції.

Тим не менше - 3 млрд доларів тепер фігурують у США як постачання зброї за завищеними цінами.

Тепер типова риторика американоплебсу: це пояснює, чому нема лендлізу. На ньому не накрутиш. Танк, чи літак, чи джавелін одразу йде на фронт. Якщо вони не знищені - держава їх поверне назад. Інша справа – фінансова допомога, та ще й пакетами, де чорт ногу зломить.

Цікаво: американські джерела називають двох ключових людей, які категорично проти лендлізу. Це пані посол у США Маркарова і Єрмак.

Розбіжність у 3 млрд доларів – це початок аудитних скандалів, які, чим ближче до виборів, тим активніше республіканці будуть форсувати. Допомога США Україні береться під лупу.

Усе, що можна урвати, слід робити цього року. Далі великий знак питання.

Ізраїльська модель безпекових гарантій для України – краще про це люди масово би говорили, а не тільки про Грайворон (британське Міноборони називає ці події як привід для рф позиціонувати себе жертвою, але то таке).

Ізраїльська модель – це щоб гарантерами подальшої безпеки були: США, Британія, Німеччина і Франція.

А тепер уявімо, ЩО нагарантують ці країни в разі зміни їхніх урядів. Що нагарантують Україні, наприклад, Трамп, Ле Пен, друга Меркель чи лейбористи, які вимагають просто припинення війни.

Автором цієї концепції є Єрмак і Київський Безпековий Форум, який займався пошуком альтернативи членству в НАТО.

Ізраїль не є членом НАТО, він розглядається як стратегічний партнер США на Близькому Сході та найбільший освоювач іноземної допомоги (4 мільярди доларів щорічно), натомість близькосхідна війна так і не дійшла до фінішу, як ми знаєм.

Лишається тепер зрозуміти, як вектор на ізраїльську модель корелюється з твердими заявами керівництва країни, що ніяка інша альтернатива НАТО нас не влаштує.

Вашій увазі мій відеоблог 👇
https://www.youtube.com/watch?v=mczvZP6eGYg

58 років нині відзначає Галя Тельнюк. Встигаю привітати ювілярку її ж Лілеями.

А над нею зорі осяйні,
В неба глибині біля ніг її хмари білі.
Там, там де вона йде, - сяйво золоте.
А в руках її – лілеї.

Те, що роблять Сестри Тельнюк, – не для попкорну, не для розваг, не для корчми. Співана, текстуально непроста поезія цілиться лише в інтелектуальну публіку. Бажаю Галі, а заодно й Лесі, надалі тримати їхню висоту.

Це дуже по-їхньому – кинути актора й добровольця Євгена Нищука, одягненого в камуфляж, рятувати срамотний скандал навколо поховання Шевченківської премії, яке вони влаштували.

Це велике питання: чому люди з патріотичною позицією зголошуються йти голіруч вичерпувати тонни лайна, продукованого офісом президента.

Виходить, як повнота влади – то тільки для обмеженої кліки лідерів сучасності, а як прибирати екскременти від їхньої «діяльності» - то кличуть добровольців, солдат, воїнів, видних діячів з іншого табору.

Офісопрезидентські пушкіністи завалили цьогорічну Шевченківську премію. А тепер голос помаранчевого Майдану Нищук, як цап-відбувайло, буде сликати нову комісію, і в ній уже будуть представники профспілок (привіт ссср), а ще заслужені-перезаслужені метри художнього слова (премійовані кон’юнктурники).

Коли вони зберуться – хто його зна, але все буде добре, не переживайте: як не на День Незалежності, то на День писемності, то ще на якийсь день.

І, ясна річ, список номінантів доповнять. Бо як же це серед нагороджених нема виплодків і сателітів 95 кварталу, бути ж такого не може, вечерній квартал – це ж кузня талантів планетарного масштабу.

Т.Г.Шевченко: Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні дивитись, плакать – і мовчать.

Ох же ж які баталії розгорнулися навколо сегрегованих купе для жінок у нічних потягах!

Пригадується, Ніколай Янович Азіров якось презентував оновлений рухомий склад для Укрзалізниці й своєю московською щелепою змушений був читати промову з папірця.

Але його московські очі не здатні були зчитати українськимй текст – і на виході країна почула, що нарешті в Укрзалізниці з’явилися «вагіни падвіщеного комфорту». Малися на увазі вагони підвищеного комфорту.

Я в дорозі провів, далебі, чверть свого життя. Щотижня курсував на етери до Києва туди й назад. Це були і ранкові експреси, і нічні потяги, і з пересадками, і купе, й плацкарти, й люкси, й сидячі, й лежачі.

І ні разу за всі ці роки я не зловив себе на думці про дискомфорт від перебування в змішаному купе. Завжди брав нижню поличку, й ніколи не вступав її жінкам, навіть якщо вони просили (це для мене принципово). Хтось хоче переодягнутися - тактовно виходив.

Чоловіки ж у дорозі – це каторга: більшість із них хропіли й смерділи, як кнурі. Якщо попутники балакучі – це тортури, хоча для цього існують навушники. Росмовним - ігнор.

Незалежно від статі я готовий був убити кожного, хто жер варені яйця й копчені ковбаси. За розпивання алкоголю одних довбнів я, було таке, здав поліції.

Тому в першу чергу я б замислився не стільки про статеву сегрегацію вагонів (мені, в принципі, байдуже на це й я якби не проти) – скільки про підвищення культури й безпеки проїзду.

І буде тоді всім падвіщений комфорт.

Алилуя! Відчуваю свою скромну, мініятюрну причетність до рішення Церкви в коєм-вєке порвати нарешті з рускомірним календарем і перейти на нормальний.

Років зо 15 постійно довбав і довбав цю тему, і весь цей час усі правовірні крутили пальцем біля скроні й називали мрійником (найлагідніше) й розкольником (зазвичай).

Ще торік знаходилося купа вишиваних ортодоксів, які атакували мене з кричалкою «а чому я маю віддавати росії своє споконвічне Різдво?».

2023 – перший в історії України рік, коли 25 грудня люди підуть на різдвяну літургію, а не тріпати коци й свердлити шуруповертами. І все сталося так, як книжка пише (тобто я): це має бути верховне рішення Синоду, нікого не слухати, нікого не переконувати, не ховатися за балачками про «неготовність мирян» - зверху спустити рішення і до побачення. Амінь.

Тепер лишається завершальний крок: із новоюліянського календаря, який компромісно ще зберігає руский Великдень, треба буде остаточно перейти на григоріянський і забути про найменші прив’язки до руского православія. Звикнуть люди до Різдва – треба буде пересунути ще й Великдень.

І небеса достойно нехай возвеселяться,
земля ж нехай радіє, нехай святкує увесь видимий світ і невидимий.

Співак Назар Савко нині святкує своє число, кратне числу: 44.

Може, за гучністю звучання й денсовістю ритмів його Лента за лентою не надто відповідає вечірній розніженості - але хай для різноманітності від сьогоднішнього уродинника прозвучить ось така мажорна, задерикувата версія повстанського славня.

Назарові й його савусикам зичу усіх життєвих гараздів.

Казахстан забракував нашого посла з формулюванням «ми воліли би бачити послом України професійного дипломата».

Грішним ділом подумалось: от якби всі країни так поставили питання перед нашою дилетантурою – то пів світу би осиротіло без наших «послів».

Словенія би новою поштою прислала назад Тарана, якого туди послали послом у знак подяки за капітулянство, розведення військ, розмінування перешийків і заборону відстрілюватися на ворожий вогонь.

Міністр оборони не закупив жодного снаряда, жодної протитанкової установки, зірвав ракетну програму і перекинув з армійського бюджету на велике крадівництво 10 млрд грн. Тепер посол.

Швейцарія би відправила назад Венедіктову. Посаду посла в найбільш козирній країні Європи ця відьма виміняла взамін за свою відставку з посади Генпрокурорки (вела всі репресивні справи), ну і в обмін на мовчання про співучасть величних.

Китай мав би добре подумати, чи давати агреман на призначення Рябікіна, в якого весь дипломатичний досвід – це 9 місяців послом у Данії 14 років тому, а потім – митниця, транспорт, промисловість і ніякої дотичності до зовнішньої політики.

Болгарія мала би на підвищення кваліфікації відправити майстриню оральних втіх, гештальт-терапевтку, оцінщицю дорогоцінних каменів.

Казахам – порція бешбармаку за мій рахунок. Дуже вчасно нагадали, в яку профанацію перетворено дипломатію.

Я б не реагував на націоналізацію власності наших політиків у Криму – якби не оце речення: «кошти від продажу націоналізованої квартири Зеленської в Ялті спрямують на потреби війни проти України».

Дошкульно правдиве речення. Рано чи пізно будь-який актив на окупованих теренах піде на «потреби війни проти України». І не важливо, чи він придбаний ще до анексії. І не важливо, він там простоює чи функціонує повноцінно.

До квартири сім’ї Зеленських у Ялті навряд чи варто аж так домахуватися. Куплена вона ще до війни, а продавати її після анексії означало би сплачувати збори в казну окупанта.

Хоча: квартплату й комунальні послуги, очевидно, всі ці роки сплачували. І, суто теоретично, якби в цьому помешканні жили квартиранти, то це виглядало б на отримання власником доходу від активу на окупованій території.

Ще мутніші питання виникають стосовно торгових площ "Скай плаза" в Ялті, бенефіціаром яких є Яценюк. Якщо вони задіювалися й приносили прибуток, то коментарі тут зайві. Аналогічно – щодо аваківської с/г фірми. Це ж бо бізнес-активи, а не просто житло.

Нікого так і не навчив 2014 рік, відколи все дуже просто: активна власність під окупацією спрацьовує на «потреби війни проти України».

Олаф Шольц: війна закінчиться вступом України в ЄС.

Я б доповнив: наш вступ в ЄС – це не винагорода за воєнну відсіч окупанту, а завдання перед самими собою. Воно зводиться до єдиного: викорінювати все совєтське до основ, а чого самі не доганяєм – те запозичувати в успішніших зразків. Не День Європи відзначати, а щодня ставати Європою.

Люблю повторювати цей лозунг: подолай себе – стань європейцем. Аби бути європейцем, нам треба перестати бути собою. Вбити в собі совок. Прищеплювати інші, прогресивніші цінності. Не мінятися – значить бути підіпсутими і далі сповідувати оту найгіршу буферну, пограничну ідентичність «ні вашим, ні нашим».

Ця війна – за приналежність до європейської цивілізації. Сидіти однією дупою на двох стільцях між Європою і азіопою вже не можна. Третього варіанту на кшталт "посередині" – не існує.

Бути нейтральними – це бути з росією або під росією. Ми не є крайня країна зі Сходу. Ми є східний край Європи.

Не вийде бути в ЄС і мати «свій третій шлях» із мородерством, закручуванням гайок, цілим букетом фобій, незнанням держ.мови чи нац.історії, централізацією медій і т.д.

Назватися Європою замало. Треба бути Європою. 365/24/7.

Мені далеко до ксьондза, аби красномовні казання виголошувати з амвона, але дещо таки вмію.

Нині ортодокси востаннє відзначали Вознесіння за неправильним календарем – тож якраз у день Вознесіння варто замислитися над тим, наскільки цінними стали всі ті моменти, які возносять нас у цей приземистий, окопний, кряжистий час.

Усі народи, які пройшли війну, пізніше стають чемпіонами світу з пацифізму. Бо вони найкраще усвідомлюють ціну й цінність ранкового цьвірінькоту горобців у себе на підвіконні, чи нічного квакоту жаб під мирними зорями травня, чи методичного помугикування тритона в рові.

Возносить не війна. На її всеохопному тлі й через її неуникну всеприсутність возносить цінування кожної прожитої миті.

Неймовірне – поруч.
Міністерство оборони судиться з державними спецекспортерами (Прогрес, Спецтехноекспорт, Укрспецекспорт, Агенція оборонних закупівель) за невиконані й протерміновані договори на 9 млрд.

Себто: державний орган (Міноборони) судиться з державними спецекспортерами зброї (всі вони ретельно відібрані державою) за зірвані тендери на неймовірну суму 9 млрд.

Зокрема, державний спецекспортер "Прогрес" мав поставити американські позашляховики підвищеної прохідності Хамві (300 тисяч доларів за штуку) і снаряди для градів (15 тисяч пострілів). Навіть передоплату отримали - 1,3 млрд. Ні машин, ні гармат.

І так з усіма іншими спецекспортерами, які суворо регулюються державою й мають статус державних госпрозрахункових зовнішньоторговельних підприємств.

Стара, як світ, схема під назвою «прокладки» ще нікому не завадила. Закупляючи зброю й спецтехніку для війни – навіть тут не можуть обійтися без прокладок і всілякої каламуті навколо них.

Директор згадуваного спецекспортера «Прогрес», приміром, уже проходить по карній справі стосовно шахрайства на закупівлях для Міноборони. На початку року суд повернув йому 1 мільйон доларів, вилучених під час обшуків. З ким не буває.

Коли державний орган судиться з державним посередником за невиконану державну закупівлю – державним інтересом аж пре.

Я помітив, що відео, на якому Єрмак по-старшинськи пальчиком зове найвеличнішого лідера сучасності послухати щось прикольне коло вікна, абсолютно ніяк не кольнув зелебобіків.

Їм якраз усе норм. Їм навіть до вподоби отаке фамільярне панібратство, бо вони якраз на цьому грунті й поріднилися з віртуальним Голобородьком. Їм не був і не буде потрібен статусний, солідний, виважений, інституціоналізований президент – нііііі.

Їм потрібна ілюзія близькості під назвою «свій в дошку», «хлопака з сусіднього під’їзду», «вихідець із трущоб», якого можна поплескати по плечу, сфоткатися випившим, почати розмову на ти з відчуттям закадичної дружби, скріпленої шашличком.

Ця порода аполітичних безцеремонників вимагає такого ж аполітичного духу влади. І тут все зійшлося: аполітизм, мімікранство й випадковість перебування на олімпі лежать в органіці всього цього бичя.

І тому – ніякої субординації й горизонтальних етикетів, ніякого ділового фундаменту, ніяких посад і титулів. Лише – особисті, персональні зв’язки, дружбанство, собутильнічество, спільний інтерес, неробоча лексика, вова-андрюха-паша-саша-маша-лєночка.

Відео зі старшинським Єрмаком – це хіросіма-нагасакі державної служби в Україні. Воно буде фонити ще дуже довго.

Піонерів шикували за зростом.

Два дні інформаційного шквалу навколо бєлгородського рейду – а за ними два дні дзвінкої тиші, коли все закінчилося.

Росія вже визволена, БНР уже створена й проголошена, АТБ з Новою Поштою вже миють вікна перед святковим відкриттям.

Це не підколки і не спроба занизити ККД від цієї «спецоперації». Просто щоби не виглядати дурниками перед самими собою, для початку варто зрозуміти ширшу картину всього того неопізнаного, що відбулося, в динаміці часу скласти докупи всі пазли – і вже тоді відправляти АТБ з Новою Поштою на Бєлгородщину.

Складання повноти картини варто почати з заяви Білого Дому: «Ми не хочемо, щоб будь-яке обладнання американського виробництва використовувалося для нападу на російську територію".

В АТБ зараз, здається, акція на макаронні вироби 👇
https://www.youtube.com/watch?v=aRT5MTs9bgo

Нині 47 років тому помер німецький філософ-екзистенціяліст і феноменолог Мартін Хайдеґґер.
Кілька його цитат в останню п’ятницю весни.

• Мислитель більш дієвий там, де його спростовують, а не там, де з ним погоджуються.
• Про те, що таке плавання, скаже нам тільки стрибок у річку.
• Сьогоднішня людина рятується втечею від думання.
• Жах привідкриває ніщо.
• Мала відстань – ще не близькість. Велика відстань – ще не даль.
• Кінець може тривати довше, ніж уся історія.
• Сказати й говорити – не одне й те ж. Мовчання може сказати найбільше.
• Тільки той, хто вже розуміє, може вслухатися.
• Минуле визначається майбутнім, бо кожне минуле завжди переінтерпретовується.
• Коріння забуває себе на користь дерева.
• Чим ближче ми підходимо до небезпеки, тим яскравіше світяться шляхи до спасіння.
• Хто здатен поставити питання, той здатен і чекати.
• Провина окремої людини лишається лише на ній.
• Мова є домом буття. У цьому житлі живе людина.
• Одного власного зусилля ніколи не достатньо.

А тепер, коли фанфарно відтривав 15 Київський Безпековий Форум – прошу на холодну голову ознайомитися з дослідженням Королівського Інституту Міжнародних Справ Chatham House (Велика Британія) про ефективність ядерного залякування з боку росії.

Позаяк публіка не має часу на читання таких «дрібниць», публікую ключові тези для розуміння, якими аналітичними матеріялами керуються західні еліти, коли приймають практичні рішення щодо нашої війни.

1. Ядерні погрози росії реально працюють. Саме вони є єдиною причиною стримування західної збройної підтримки.
2. Наратив путіна про «неконтрольовану ескалацію» спрямований на західну аудиторію, яка не має фізичної й об’єктивної змоги перевірити, наскільки реалістичними є ядерні погрози росії.
3. Параліч, породжений страхом перед невідомістю, - ось що є метою ядерного шантажа.
4. Фактичне використання ядерної зброї не є неможливим, але малоймовірним.
5. Наслідки від порушення росією ядерного табу будуть тяжкими для неї.
6. Проте: західні ядерні держави дали москві підстави для впевненості, що дзеркальної атаки (відплати) не буде в разі ядерного удару по Україні.
7. У США та їхніх союзників наразі немає консенсусу щодо рішучості адекватно відповісти на використання ядерної зброї.
8. Євроатлантична цивілізація захищається од московського іга Україною. Позаяк ворог ядерний, то ядерна безпека для України як полігону цивілізаційної битви є ключовим питанням сьогодення.